День прожив і ладно

Найбільш відомим є анекдот про Станчика та випадок на полюванні. 1533 року король Сигізмунд Старий отримав з Литви величезного ведмедя. Тварину випустили у лісі біля Нєполоміце (поблизу Кракова), щоб король міг пополювати на ведмедя. Під час полювання тварина атакувала короля, королеву та придворних, чим спровокувала паніку та хаос. Королева Бона впала з свого коня, що спровокувало викидень. Пізніше, король критикував Станчика за те, що той втік, замість того, щоб атакувати ведмедя. Розповідається, що блазень відповів словами: «дуже нерозумно випускати ведмедя, який був замкнений у клітці». Цю відповідь пояснюють алюзією на політику короля стосовно Пруссії, якій було завдано поразки, проте не інкорпоровано до складу Польського королівства.

Аватар 3 забутий. Загалом угарно що ці фільми збирають мільярдну касу з людей, а людям похуй кожен раз ніхто ніколи не згадує і не говорить про них. Що за прокляття?

Хоттейк: життя прекрасне (wonderful life)

Хочете попощу ваші канали, підписники? Типу шо мені сподобається, може іншим сподобається, отримаєте наплив фанатів і тд.

Цікаво

Сакральний та профанний світ у християнстві

Для античної свідомості міф не належав часу, він лежав у особливому вимірі, особливому часі, відірваному від повсякденного життя рядового грека чи римлянина і ставав актуалізованим лише під час ритуалів чи свят. Подібним можна назвати і світ античних містерій, які, проте, не належать профанному часу, проте й не стають історією. З християнством приходить злам - історія Спасіння є цілком історичною і не належить певному особливому виміру, який є недоступний людині.
До осмислення зламу цього поділу приходить і святий Август у своїх розмислах про гради Божий та Земний. Людина так чи інакше мусить зіткнутися із Земним градом, говорить Августин(Про град Божий XV, 1), приводячи в аргумент слова з Послання апостола - "Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. "(1 до коринтян 15:46). Проте мова тут зовсім не про втечу від граду Земного, град Божий проникає у Земний як Христос та Його Церква, він тут є паломником, про що нам говорить і сам Августин - "небесне місто, перебуваючи у стані паломництва, користується земним миром"(Про град Божий XIX, 17). Земний град та його історія, хоч і протиставляється Небесному, проте також і виступає простором для розвитку історії Спасіння.
Сакральне у християнстві не стає альтернативним виміром, який лише проявляється у окремі часи, історія Спасіння діє в історії Земного граду, очікуючи на повернення та остаточного розділення, яке відкладено есхатологічним очікуванням.

І ти продався їм, Тичино,
І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно,
В журбі головонька твоя.

В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.

Прилюдно б'є катам поклони,
Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.

Іудо, ти шляхетний жиде,
Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде —
Він сам розіпне на хресті.

Олександр Олесь, 1928 рік
#вірші