Щодо українізації. Для важливих перемовин.


| Літопис |

Ну добре, давайте нарешті розберемося, що означало слово "україна" у 16 столітті, якраз перед тим, як воно поступово стало власною назвою для середнього Подніпров'я.

Щось я взагалі не бачу, щоб про це говорили, навіть Вокс, наприклад. Хоча це важливо і цікаво, бо етимологія назви нашої країни для більшості залишається загадкою.

Наприклад, мейнстрімною зараз вважається російська етимологія "пограниччя", в тому числі в україномовній та англомовній літературі. Що є трохи дебільним, тому що спирається лише на один з варіантів прочитання цього слова, причому не найвживанішим в джерелах.

Якщо подивитися, які слова використовуються в інших мовах на місці "україни" в наших перекладах, то це здебільшого буде щось типу "регіон", "країна", "кордони", "земля", "периферія". Дуже схоже на сучасне англійське country, що може означати як країну в цілому, так і саме периферію, не-місто.

Тож ми плюс-мінус точно розуміємо, в якому значенні предки українців використовували це слово у 16 столітті. Незалежно від того, як саме його використовували у столітті 12, коли слово вперше фіксується в давньокиївських джерелах. До речі, прочитання "країна" завжди має набагато більше сенсу в древніх літописах, ніж "пограниччя".

Дякую за увагу. Поширте нашим історичним блогерам, плз. Треба, щоб хтось взагалі зібрав усі використання цього слова в усіх джерелах, як колись зробили з "руссю" і з'ясував його історію. Якщо хтось на істфаці шукає тему для дипломної, можете не дякувати.


| Літопис |

Ну ось вам пост. Якась hrvatska книжка початку 20го століття. Вкрав з пропонуйки (нашого чатику). Як постер напише сурс в коментах, додам в опис.


| Літопис |

Мій товариш долучився до виконання завдань у складі 3ї ОШБр 💪

Прошу допомогти дозбирати кошти на РЕБ для його підрозділу.

Ця штука допоможе знищувати ворожі дрони, яких у росіян також дуже і дуже багато.

Кожна гривня і репост - на вагу збереженого життя. ❤️‍🩹

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4hpYS5jsAp

💳Номер картки
5375 4112 1181 4996

З пропонуйки.

Кінець 17 — початок 18 ст. Люди з правого берега Дніпра ("уманцы, олховчане, звенигородцы, бугаславцы, колниболотяне, межибожцы, збаражане, зеславцы, терниполцы" та жителі "иных заднепрских малороссийских городов") просять в московського царя дозволу оселитися на річці Бітюк.

І при цьому просять таких само прав і привілеїв (наприклад, право тримати шинок, мати своє полкове управління тощо), "как пожалованы их братьи черкасы Сумского, Ахтырского и Харьковского полков".

Цар їм таке право дає і уточнює, що ці "черкасы" матимуть право тримати в нових містах шинки "по своим прежним обыкностям", а "руские люди" — ні.

Бачу тут дві речі:
1. Українці з Правобережжя ідентифікують себе і українців зі слобідських полків як братів. Тобто як один народ.

2. Московська адміністрація чітко розрізняє "руских людей" і українців, яких вона називає "черкасами". Для неї це ажніяк не один народ, а два різні. Причому українці мають право на певні привілеї, що відповідають їхнім звичаям.


| Літопис |