Усі пам'ятають про журнал на цю п'ятницю? Я от пам'ятаю цього разу.
Скидайте свої історичні матеріали для журналу — будь то історична стаття чи поезія чи малюнок — на @Litopys_support_bot до четверга 23:59, та дивіться себе в телевізорі на сторінках нашого двотижневого історичного журналу Літопис!

СВЯТО НАБЛИЖАЄТЬСЯ

Різдвяний випуск Журналу вже під ялинкою!

Сьогодні Ти дізнаєшся: який тотем був у іспанців 300 років тому, які шкарпетки ніколи не прали у 17 столітті, про марність сподівань 1920-тих, як Наполеон українізував російський журнал, та чому укладачі ЗНО отримають різочку від Миколая. Отож, ласкаво прошу до наступної сторінки!

І Літопис І

Можливо, перша згадка про короля Артура українською мовою:

Артур кроль Анґлійский на войні носил пред собою тарчу золотую, на которой намальований бил образ Пречистої Діви, і за помочю оной неприятельов звитяжал.

Іоаникій Ґалятовський. Казаня приданиї до книги Ключ разумінія названої. Київ, 1660.

І Літопис І

400-літня Коляда

Перша зоря вже на небі, 12 страв на столі, саме час згадати коляду часів гетьмана Сагайдачного:

Кождий вірний сего дня духом веселися:
А на пристьє Христове пилне готовися.
Он к нам з Неба на землю позволил зступити:
Би от владзи шатана могл освободити
Люд: творенє рук своих, і так ся понижил.
Жеся до нас нендзников ведлуг тіла зближил.
Якож єго витати, отося стараймо,
Як може бит напенкней в тоє потрафляймо.
Дяки чинім всі сполне зато навіженє.
Же през пристьє на землю справил нам збавенє.
Аби теж день тот святий свого Нароженя,
В веселю дал отправит, просім узиченя.

Олександр Митура
Візерунк Цнот
Київ, 1618


І Літопис І

З Різдвом Христовим, підписники🎅🏼

Хто зібрався колядувати, та забув усі колядки, повторюємо разом:

Но́ва радость стала, ꙗка не бывала:
Над вертепомъ ѕвѣзда ꙗсна свѣтлѡ возсіѧла.

Где Христосъ родилсѧ, з Дѣви воплотилсѧ,
Ꙗкꙏ человѣкꙏ пеленами оубогѡ повилсѧ.

Ангели спѣваютъ, Слава восклицаютъ,
На небеси, и на земли покой возглашаютꙏ.

Давідꙏ виграваєтъ, в гꙋсли оударѧєтъ.
Мелодійне, и предивне, Бога вихвалѧєтꙏ.

И мы тежꙏ спѣваймо, Христа прославлѧймо,
Изъ Маріи Рожденнаго смиреннѡ благаймо:

Просимо тѧ, Царю, Небесный Владарю,
Дарꙋй лѣта щасливіє семꙋ Господарю

В мирѣ проводити, Тебѣ оугодити
Изꙏ тобою Створителемꙏ во вѣкъ вѣкѡвъ жити.

Богогласник. Почаїв, 1790


І Літопис І

Автори, не забуваємо, що у нас наступний випуск журналу в цю п'ятницю. Як завжди, приймаються будь-які матеріали на історичну тему: статті, проза, малюнки, вірші. Скидайте на @Litopys_support_bot, написавши "журнал" першим повідомленням. Усім дякую!

Ще до того, як остаточно витіснити Різдво святкуванням світського Нового року, радянська влада намагалася використовувати різдвяні традиції як канал для своєї пропаганди.

Яскравий приклад такого підходу — брошура "Нове різдво" 1923 року, яка містила п'єсу "Святвечір у комсомольців" та переінакшені на "червоний" лад колядки.
Наприклад, отаку:

Нова радість стала,
Яка не бувала:
Зоря ясна, п'ятикутня,
На весь світ засіяла.

Більше про національну політику більшовиків читайте у статті V у різдвяному випуску журналу Літопис.

Нове різдво: збірник, присвячений святкуванню різдва сельосередками КСМУ (Книгозбірня "Червоного юнака" ; № 6). Полтава: Видавництво Полтавського губкому КСМУ, 1923.


І Літопис І

ПЕСИГОЛОВЦІ

Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів, або песиголовців.
У їх не так, як у нас, двоє очей, а в них було одно здорове-здорове, більше, ніж у вола, і то серед лоба. Вони часто захвачували білих людей, одгодовували їх волоськими оріхами і різали тіла: як не йде кров то його зовсім різали і їли; а як ще йде, то годували далі, поки оджиріє.

Далі читайте самі 🙈

Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Вып. 1. Чернигов, 1895


І Літопис І

Новорічний випуск Журналу вже під ялинкою!

Сьогодні Ти дізнаєшся: що приховують церковні літописи та що трапляється, коли біологи займаються лінгвістикою. Отож, ласкаво прошу до наступної сторінки!


І Літопис І

Василь Васильович Тарновський Джуніор милується своєю колекцією козацьких старожитностей.
Качанівка, кінець XIX ст.


І Літопис І

Велосипедисти очима чернігівських селян 125 років тому:

Нечиста сила їде (на велосипедах).

Приїхали ми пізно на ночліг, посідали у круга і сидимо, коли звенить. Дивимось, аж їдуть два на тих машинках, що на двох колесцах. Держаться руками за прави‌́ла, коло рук теліпаються білі широкі рукава, і десь звоночки бряжчать.
Не знаю і що воно таке було, видно манея яка, або нечиста сила, та їде ж так скоро, тільки з морд у їх іскри сиплються. Проїхали вони крізь нас по траві, а тоді так прямо з кручі у Десну — і пошли по воді.
Се я своїми очима бачив і так налякався, що Господи! Хоча се мені і не вперше приходиться бачить.

Гринченко Б. Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр. Чернигов, 1900


I Літопис І

Стара колискова, записана в слободі Попівка Куп'янського повіту Харківської губернії:

У нас кіт — баламут,
Та поїхав у Бахмут
Купувати киці кожуха.
Треба з киці зняти
Та дитя укрити,
Щоб було тепленько спати.

Этнографическое обозрение. Кн. XXXII. 1897, №1, с. 52.


І Літопис І

Любі підписники Літопису! Дякуємо вам, що читали нас у 2024 році, і приєднуємося до слів Лаврентія Зизанія:

Прїймѣте дрꙋѕи мои вꙏзлюбленнїи вдѧчне тоую мою малоую працꙋ, а ѡ болшей сами сѧ постарайте, и иншихъ и мене оувеселѧйте.

Зауважте, цьому реченню вже понад 400 років, а ми з вами досі можемо його зрозуміти. Хіба це не прекрасно?

З прийдешнім Новим Роком!

Лаврентій Зизаній. Грамматіка словенска. Вільна, 1596

Ваш І Літопис І

З Новим Роком, підписники! 🎅🏼

Якими чеснотами має володіти гетьман?

Свого часу на це питання відповідав Касіян Сакович. І його відповідь досі актуальна:

В ГЕТМАНѢ ꙖКІИ ЦНОТЫ МАЮТꙏ БЫТИ

При томꙏ жалосномꙏ актѣ хочꙋ оукаꙁати:
Ꙗкіи цноты гетманꙏ повиненꙏ мѣвати.
Боѧзнь Божꙋю первей всего нехъ мѣваєтꙏ,
А при ней треꙁвость, чꙋйность, статечность ховаєт.
Над то чистость, ѡхъ, чистость, повинен ховати,
А кгвалтовникѡвꙏ єй збытъ сродꙁе карати.
В наоуце тыжъ воєнной нехъ бꙋдетꙏ цвиченый,
Голодѡмꙏ и холодѡмꙏ тыжъ приꙁвычаєный.
Бо незавше в обозѣ свѣжаѧ волина,
Добра з саламахою подчасꙏ кабанина.
Нѣмашꙏ тамꙏ каплꙋнѡвъ, анѣ тлꙋстых кокошїй,
Нѣмашꙏ ложокꙏ складаныхꙏ, нѣ домѡвꙏ хорошихꙏ.
Ѡ напоѧхъ коштовныхъ тамъ нѣпомышлѧй,
Але на водѣ, єсли рачишꙏ переставай.
Такимъ невчасомъ гетманъ мꙋситъ навыкати,
Который с похвалою хочетъ воєвати.
И нетрꙋдно такомꙋ войскꙋ ѡ звитѧꙁство,
Што навыкло терпѣти такоє оубоꙁство.

(далі буде)

Касіян Сакович. Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича–Сагайдачного. Київ, 1622


І Літопис І