"ОСНОВИ БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЕТУНСТВА"
[...]
Організація бойової летунської служби повинна передусім узгляднювати групове вживання летунства, без чого його вплив на хід операцій не може бути дійсним і повновартним. Остання доба світової війни, так само як і сучасна еспанська війна, виразно підкреслюють, що тільки масове вживання летунства, як у боротьбі в повітрі, так і при його співучасті в наземному бою, є справді міцним ї страшним засобом війни.
Через це вище командування мусить старатись не розпорошувати летунських засобів ї завжди передбачувати можливість їх концентрованого вживання в складі великих зєднань.

Можна сказати, що тільки розвідочне та піхотне летунство буде підлягати дивізіям і корпусам, тоді як головна маса летунства буде все находитись у розпорядженні штабів армій та армійських груп. Вищим штабам буде належати також розприділююча роля та загальне керівництво летунством. При розподілі летунських зєднань між підлеглими частинами вищий штаб буде кермуватись не тільки важливістю тих чи інших ввідтинків фронту й характером завлань армій і труп, але й технічними можливостями вживання тих чи інших летунських засобів на даному відтинку.
[…]
Взагалі кажучи, летунам треба залишати по можливості більшу свободу щодо способу виконання завдання, бо це дозволяє їм краще пристосовуватись до обставин в зоні бою, які часто зміняються.
[…]
На закінчення вважаємо необхідним підкреслити, що на успіх праці летунства та на її наслідки мають вплив три засади: 1) концентроване вживання летунства, 2) обережність при вживанні летунства (не для другорядних і маловажних цілей) і 3) обізнаність загальних військових начальників із технічними спроможностями летунства.

Что Погодин ни говори, а гораздо более половины земляков наших — обрусевшая чудь; от этого, вероятно, и различные говоры.

Посмотрите в Тверской на карел, в Нижегородской, Пензенской, Симбирской и др. на мордву, чуваш — они обрусели в глазах наших, и нынешнее поколение не знает более своего языка. То же видел я в Пермской, Вятской и — Орловской; пусть решит Погодин, как историк, какого поколения чухны жили в орловской, но это чудь. Одна половина курского населения также. Владимирцы и ярославцы, особенно последние, совсем другой народ, это белотельцы не чудского племени.

Ей, Панове Енерали,
Чому ж єсте так оспали?
І ви, Панство Полковники,
Без жадної політики,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть горкой муки
Матці своєй болш терпіти!
Нуте врагов, нуте бити!
Самопали набувайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна будеть слава,
Же през шаблі маєм права!

Вірность подданих против Пану то справуєт,
Же їм што найболшого єст в людех, даруєт.
Найболшую реч межи всіми сужу волность,
Которой в стосованю уступуєт годность.
Того ми посвідчити могут всі створеня,
Коториї з натури прагнут свобоженя.
ЗОЛОТАЯ ВОЛНОСТЬ: так єї називают,
Доступити єї всі пилне ся старают.
Леч она не каждому может бити дана,
Толко тим што боронят Ойчизни і Пана.
Мензством єї рицері в войнах доступуют,
Не грошми: але крвю ся еї докупуют.