Я

Колоніальна освіта - це коли ти з піною біля роту вбиваєшся за пам'ятники Булгакову, Толстому, Достоєвському, а прізвища Хвильовий, Курбас, Підмогильний, Зеров. Плужник навіть не чув. Ну, може чув, але хто вони, що робили, чим відомі - хто зна.

Це коли плутаєшся і час від часу розповідаєш про "велику вітчизняну", бо саме ця назва намертво вклеєна в мозок, а перед тим, як виправити себе і промовити "Друга світова", робиш паузу, згадуючи.

Це коли кажеш "Прибалтика", "Киргизія", "Молдавія" замість - країни Балтії, Киргизстан, Молдова.

Це коли вперше, і зовсім недавно почув географічну назву Сандармох, і поки не загуглив, що то таке і з чим його їдять. Або не чув. І нічого про той Сандармох не знаєш.

Невідомо точно, скільки було репресовано української інтелігенції у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. Деякі дані свідчать про знищення близько 30 000 осіб.
ТРИДЦЯТЬ ТИСЯЧ, вдумайтеся в цю страшну цифру! Було страчено цвіт української нації. Письменники, художники, лірники, кобзарі (розстріляного з'їзду кобзарів не було, то легенда, але це не заважало нищити кобзарів по всій країні), кінематографісти, режисери, актори, драматурги, журналісти, публіцисти, перекладачі, літературознавці, сценаристи…

В 1930 році друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року - лише 36! Із 223 письменників - 192 були репресованими (розстріляними чи засланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 - зникли безвісти, 8 - вчинили самогубство.
Тому ми так тяжко виповзаємо з оцього, колоніального. Тому в моїй Одесі до останнього слухали і захоплювалися Биковим. Мліли від інтерв'ю Ксюші Собчак і Дудя. Розповідали про охєрєнну цінність пам'ятника Катерині II. Хоча чому в минулому часі? І досі так. У нашому місті все ще тривають пошуки "хороших росіян".

Он які баталії розгортаються з приводу пам'ятників колонізаторам. "Не трогайте русскую культуру, она ни в чём не виновата!". Винна. Тому що мовчала. Потурала. Сприймала. Толерувала. Відключала мозок і серце. Йшла на заклання і при цьому славила Сталіна і його приспішників-вбивць.

Михайло Драй-Хмара. Поет, перекладач. Знав 19 мов. Вбитий на Колимі. У 49 років.
Микола Хвильовий. Письменник неороманитичного стилю. В атмосфері тотального цькування і переслідування, покінчив життя самогубством. 39 років. Його твори та його ім'я залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
Майк Йогансен. Автор пригодницьких романів. Розстріляний в Києві. 40 років.
Дмитро Фальківський. Поет, прозаїк, перекладач, сценарист. Розстріляний у Києві. 36 років.
Гео Шкурупій. Один із лідерів панфутуристів. Розстріляний у Ленінграді. У 33 роки.
Клим Поліщук. Автор історичних романів. Розстріляний у Сандармохах. 45 років.
Юрій Вухналь. Письменник. Писав романи, гуморески, фейлетони, нариси. Розстріляний у Харкові. В 30 років.

І ще сотні, тисячі тих, хто міг би наблизити нашу свободу і незалежність. Тому і знищили. Замінивши симулякрами, спотворивши смисли і сенси.

Вони нам влаштували не лише геноцид, а і етноцид, і лінгвоцид. Вони знищували нашу ідентичність і культуру. Вони зіштовхували нас зсередини, рвали наші зв'язки і намагалися створити "єдиний радянський народ". У нас відбирали мову, історичну пам'ять, культуру, самосвідомість.

Найбільше зусиль під час етноциду спрямовується саме на знищення національної мови.

І зараз вони для нас хочуть те ж саме. Тому і замінюють в першу чергу таблички з назвами у наших окупованих містах. Тому і палять підручники і завозять свої.

А наші військові, звільняючи села і містечка на сході, розмовляють з дітьми українською мовою.

Щоб не боялися. Щоб визнали своїх. БО МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ. Бо за мову вбивали і вбивають.

Тому не має бути жодної толерантності. Ні до російської церкви, ні до пам'ятників умовним булгаковим (в музеї перемістити, з відповідними табличками і поясненнями), ні до російської мови в освітніх, культурних, державних закладах.

Зараз це вже не питання дискусій. А питання хто і кого.

І нам треба не просто вижити. А і перемогти. На всіх фронтах.

Іншого часу не буде.

Понакрадали у Ешера

Для новеньких:

Прохання закрити запит на керамічні плити для броніка. Людина їде за кілька днів у гарячу точку. Знаю дуже добре волонтера, її теж знаю непогано.

Реквізити та оригінальний пост.

🕔 Нагадуємо, що сьогодні і завтра учні, які не є призерами першого етапу Всеукраїнської інтернет-Олімпіади, але хочуть взяти участь у відбірково-тренувальних зборах по формуванню команди України 🇺🇦 для участі в ІОАА 2022, мають написати спеціальний відбірковий тур за посиланням

✍️ Для них, призерів першого етапу інтернет-Олімпіади та всіх інших зацікавлених (можливо, для участі в наступних роках), нагадуємо де можна знайти ресурси для підготовки до зборів та міжнару:

1️⃣ Завдання та деякі розв'язки відбірково-тренувальних зборів попередніх років
2️⃣ Завдання та деякі розв'язки міжнародних змагань попередніх років (найбільше на даному етапі нас цікавить Міжнародна Олімпіада з Астрономії та Астрофізики)
3️⃣ Наші вебінари (записи, прецентації, типові завдання до кожної з тем, розв'язки) + конспекти факультативу УФМЛ (короткі збірки найважливішої інформації з деяких тем)

Більше різних задач у нашому архіві

Бажаємо успіху! 💫

До речі, якщо знаєте ще про такі можливості — напишіть, будь ласка, туди теж подамся. І вас закликаю.

Вітаємо наших чудових читачів з літніми канікулами, які більшість з вас вже точно зустріли. А іншим бажаємо удачі у закінченні навчального року!
У зв'язку з цим повідомляємо про відкриття набору в нашу команду!
Тож, якщо ви теж бажаєте розвивати українськомовний контент:

- Перекладачі з англійської
Рівень B1 і вище + володіти українською
Також будемо раді людям зі знаннями японської та корейської мов
- Клінери
Володіти графічними редакторами (Adobe Photoshop чи інший)
- Тайпери
Знати шрифти, володіти графічними редакторами та уміти гармонійно вставляти текст у хмаринки
- Редактори
Знати українську мову та її правила на високому рівні

Також не зайвим буде мати достатньо вільного часу. Пишіть у приватні: @rediskaizgusu

Чекаємо вас<З

via @farforovych.

Я і хто

У трамваїв багато переваг над автобусами чи, прости Велесе, маршрутками. Від електроенергії супроти пального до ефективнішого використання дороги. У Амстері я ще не їздив на автобусі, все місто пронизане надшвидкими і зручними трамваями і метро. У Лейдені автобус це завжди захоплююче видовище: те, як ця великогабаритна махіна вписується у вузесеньку вуличку, викручену в три погибелі, справляє нівроку враження. Особливо коли ти попереду неї щодуху крутиш педалі щоб зберегти собі життя і засіб пересування. Це ж стосується відсутності відчуття себе в безпеці на велодоріжки поки існують ці паралелепіпеди смерті на колесах.

Чим довше трамваї лишатимуться і чим більше їх з'являтиметься, тим краще ставатиме українська урбаністика, бо людям все більше приходитиме в голову провести трамвайну колію замість пустити великий вихлоп собі в обличчя.

Тож підпишіть, будь ласка. Значення цього трамваю може виявитись для майбутнього неспівмірно більшим, ніж здається зараз. Особливо якщо ви почали пересідати на велосипеди у зв'язку з нестачею пального і не хочете замати мою лейденську фобію.

Добрі люди не витримали та створили на сайті Президента петицію з метою збереження трамвая на Весніна. Що ж! Це нам не завадить точно. Хвилина часу.

Радує, що це не харківський сайт та все повинно працювати чесно. Необхідно зібрати 25 тис. Це багато, тому залучайте всіх - з усієї країни. Надішлемо сигнал нашим мерам, що ми бажаємо жити в сучасних містах. Більшість містян користується громадським транспортом.

Прошу поширення!

Петиція - https://petition.president.gov.ua/petition/142378

Більше деталей про проблему на каналі - https://news.1rj.ru/str/saveTram26