Тим часом у моїй голові оселилася історія про подорож методистського пастора до містечка Свомп Гейвен десь на півдні Луїзіани у другій половині ХІХ століття.
Можливо, я навіть не полінюся це записати, хоча це фактично фанфік, а я не люблю фанфіки як явище.

Couldn't agree more

2700 слів, і це приблизно третина. Схоже, таки напишу.
Правда, не знаю, хто це буде читати.

4,5 тисячі слів. Дві ночі вивчення історії й географії Луїзіани, а також трошки флори, фауни й ритуалів вуду.
Божевілля.
P.S. І це ще не кінець! Точніше, кінець і початок уже є, лишилася середина (:

Волаю 😂😂😂😂😂
Починаючи писати, я майже випадково дату початку подій в жовтні 1868 року. Але я був би не я, якби не поліз шукати календар, щоб перевірити правильність написаного. Мені було потрібно, щоб розповідь починалася в п'ятницю, а в наступну ніч була повня. Такий день у жовтні того року справді був - це 30 число. Відповідно, кульмінація в мене припадає на 31 жовтня 🎃👻 Правда, абсолютно випадково 😂
І з наявних відповідей схоже, що я публікуватиму все цілком. Тим, хто хоче почитати частину, можу відправити особисто.

Дописав!!!
5737 слів (:

Телеграф не дозволяє публікувати такі великі тексти, тому я розбив на дві частини. Ось частина перша:
https://telegra.ph/NA-BOLOT%D0%86-11-20

Частина друга:
https://telegra.ph/NA-BOLOT%D0%86-chastina-2-11-20
Якщо прочитаєте, будь ласка, напишіть, що ви думаєте про це. Якщо не дочитаєте - теж (:

Про всяк випадок: грайлист із пісень, що напряму згадуються в оповіданні
https://youtube.com/playlist?list=PL2e96rcA6Wg2uiGZ0IESeHVduUKNSS4hw

Коли розпався СРСР, мені було сім років. Досі пам'ятаю, як дивився по телевізору на Горбачова, що зрікався президентства, і дуже хотілося захистити цю маленьку людину, скривджену дебелим нахабою Єльциним.
Зараз у твіттері діляться спогадами люди, що в сім років дивилися трансляції з Майдану й боялися за своїх батьків, котрі були там.
В історичні часи живемо.

Виклав свій текст на нормальний ресурс: https://arkush.net/book/1224/1
(все, це останнє по цій темі, можна розслабитися 😌)

​​Олександр Стукало вкинув цікаву, але суперечливу тезу.
Особисто мене замовники вимуштрували дотримуватися правил милозвучності так, що я це роблю автоматично. Але я не вважаю злочином в окремих випадках відступити від них, особливо в художньому тексті. Втім, я також не вважаю необхідним фанатично уникати випадкових збігів, як у прикладах, наведених Стукалом - там ще треба постаратися, щоб побачити ці збіги.
А ви як думаєте?

Що я шукаю в ґуґлі: Clinician-assisted scale
Що пропонує мені ґуґл: Physician assisted suicide
🥺🥺🥺
Міг просто сказати, що не знаєш, ґуґле

Мені складно сприймати новостворену традицію ставити свічки на вікно на день пам'яті жертв Голодомору. У єврейській традиції свічки на вікно ставлять на Хануку, що теж святкується в цей час, із прямо протилежним змістом - для поширення світла й радості в світі. Пов'язати це з трауром мені не вдається.

Мушу знов дописувати пояснення до своїх показань про торішній Прайд, і вже кілька днів забуваю. Як же хочеться це забути й не повертатися до тих спогадів, натомість треба видобувати з пам'яті найдрібніші деталі.

Про ретрофутуризм і реальність
У Ґібсоновому "Нейроманті" є орбітальне поселення Зайон, засноване "п'ятьма монтажниками, які відмовилися повертатися з орбіти". Пів століття тому це було звичайне фантастичне припущення, як, скажімо ,інтернет або бойові імплантати. Сьогодні ж найбільший скепсис у мене викликають не технології, а те, що, якби будівництво в космосі справді було розвинуто, воно було б настільки забюрократизованим, що п'ятеро монтажників навряд чи змогли б отримати всі необхідні дозволи.

Ще кілька думок.
Перекладачка Ґібсона Ольга Любарська колись цитувала слова автора про його підхід до творчості:
... так вийшло, що з того, що писали тоді, мене найсильніше зачепила феміністська наукова фантастика. І чомусь центром її був Сіетл - найближче велике американське місто до того канадського, в якому я тоді жив. Там на конвенті я вперше почув і побачив Джоанну Расс та Урсулу Ле Ґуїн, і вони були феміністками. І не приховували цього. Вони критикували НФ як жанр.

Можливо, я взагалі вперше почув тоді слово "патріархат". І вони дуже переконливо звучали. Отже, коли я сів писати, то склав собі список речей, яких у моїх книгах ніколи не буде.
Я не писатиму книг, у яких Сполученим Штатам можна що завгодно.
Я не писатиму про майбутнє, де єдині цікаві персонажі – білошкірі.
Я не хочу творити майбутнє, пронизане сексизмом. Не скажу, що я такий уже ідеолог, просто в 80-х я вирішив, що всього цього не хочу. Так що я собі причепив уявне нагадування на друкарську машинку: "ось такого не пиши". І коли я писав "Нейроманта", то цілком свідомо дотримувався цього списку. Я ще тоді не виробив звички, і слід було стежити за собою. Я не дуже розумів тоді, що роблю. Але тримав цей перелік перед собою.
[...]
Моллі, ця борза смертоносна красуня, була для того часу абсолютно нетиповим персонажем. А зараз це норма.
Це чудові принципи, які навіть сьогодні звучать прогресивно. Але складається враження, що на створенні Моллі профеміністичний ентузіазм Ґібсона вичерпався. Коли інші персонажи називають її, обговорюючи, "ваша жінка", це звучить так, наче вона - рідкісний виняток у цьому досі переважно чоловічому світі. Невже 40 років тому навіть однієї такої персонажки здавалося забагато?
І ще. Створюючи собі персонажку на "Атом людяності", я надихався зокрема образом і історією Ґібсонової Моллі. Лишень історію цю, яку вона розповідає в другій половині книжки, я прочитав тільки зараз.
Мені здається, з поправко на різницю сетинґів вийшло доволі влучно. Принаймні сцена з шоу і його наслідками на грі була схожа.

Фотографії костюмів, які в різних європейських країнах використовують під час свят зимового циклу (коментарі теж цікаві): https://twitter.com/WolfTheRed/status/1466731772994113541

Не знаю, як мені вдалося пропустити цей шедевр пів року тому, але він має бути тут
https://youtu.be/bpyRyZqP8KA

Усі так завзято діляться річними підбірками музики, аж ось і мені таку зробили: https://music.youtube.com/playlist?list=LRYRJcsT9vVQb-Mf8hu0VvbMvaWpi_Y8_AEqA&feature=share
На четвертому місці відеоурок, за яким я вивчав пісню для гри 😂