З інструкції для перекладача. Ніколи ще такого не бачив.

Ще одне вкрай актуальне слово

Коли музикант із Уругваю та співачка з Греції пишуть скандинавсько-кельтсько-північноамериканську музику, це називається глобалізація?
https://youtu.be/E0jo_Wp7qHg

Поки в мене черговий напад нічної активності, запишу трохи своїх думок з цієї теми.
Авторка розповідає, що захоплення літературними персонажками-аутсайдерками, що зрештою здобули суспільне визнання, багато років допомагало їй долати власні проблеми. Але зрештою вона зрозуміла, шо романтизація цих історій небезпечна, бо приховує справжні причини маргіналізації вразливих людей, які криються в суспільному устрої. "I no longer feel that history is romantic. History was violent, and I intend to learn from it."
Авторка займається реконструкцією історичних костюмів, але в її досвіді я бачу багато спільного зі своїм рольовим. Справді, вже кілька років я відчуваю дисонанс, готуючись до ігор з історичної тематики — мою сучасну свідомість ятрять проблеми, які персонаж просто не здатен побачити. При цьому я не проти грати антагоністів — якщо бодай хтось у цій реальності вважатиме мого персонажа антагоністом. Але якщо очевидну для мене-гравця соціальну несправедливість ніхто несправедливістю не вважає, мені стає важко перебувати в цій реальності. Авторка відео пропонує вносити у відтворення історичних подій їх критичне переосмислення — це справді можливо, якщо не йдеться про достеменну реконструкцію. Наприклад, на "Ярмарці Скарборо" єдиним обмеженням соціальної ролі жінок було священнослужіння, в усьому іншому жінки й чоловіки були рівноправні. З іншого боку, створюючи фантастичну реальність минулого, позбавлену цих проблем, чи не ігноруємо ми їхнє походження й те, що вони досі існують у нашому суспільстві?
Так, я свідомий того, що подібні міркування можуть привести до десакралізації — чи делегітимізації — всієї класичної художньої спадщини: "There is no art in history that isn't problematic somehow". Але чи не легітимізує ця спадщина несправедливість, що досі існує? Тут я вже чую, як мене таврують ліваком і SJW і наказують прибрати руки від класики, на якій виховані численні покоління. І це я теж розумію: якщо сказати людині, що те, що вона завжди вважала однозначно позитивним і незрушним, є проблемою, вона сприйме це як особисту атаку на себе. Та чи можливий без цього суспільний розвиток?
Колись, коли я починав робити ігри, я спитав себе, для чого я це роблю, і відповів: я хочу спонукати людей виходити за межі звичних шаблонів поведінки. І хоча за останні дев'ять років я жодної гри більше не організовував, це завдання мені досі видається актуальним.

У перекладі, який я зараз редагую, перекладач_ка називає мангу "японские комиксы".
Мені здається, перекладати manga "японские комиксы" у 2021 — все одно що замість "джинси" писати "синие ковбойские панталоны".

У мемах. Я бачив їх у мемах.

Nice

Сьогодні дізнався про існування сленгового слова spergery (від Asperger syndrome) — це занудна й беззмістовна поведінка, яка, гіпотетично, властива людям з синдромом Аспергера.
Звучить доволі гидко. Я б ставився до людей, що його вживають, з пересторогою.

Голос цієї пані - ніби стрибок у холодну воду: можна скільки завгодно готуватися до цього, але в момент дотику тебе все одно пробирає до кісток.
(І ще вона пасує до книжки, яку я зараз читаю)
https://youtu.be/vjncyiuwwXQ

Хвилинка мовознавства на цьому каналі
Momentarily (US) = за мить (in a moment)
Momentarily (UK) = на мить (for a moment)
(також, якщо хтось не знав: to take someone to task (for something) = критикувати когось (за щось))

І просто весела пісня:
https://youtu.be/_QAKz_cxTlQ

Якщо я правильно зрозумів умови флешмобу, моя перша картинка з пінтересту оця

Про нас пишуть

Придумав у повсякденному мовленні замість навколопсихологічного жаргонізму "тригерити" вживати питоме українське "ятрити"

А це, до речі, про те, навіщо потрібні фемінітиви

There are only three genders...

Така різдвяна музика нам потрібна:
https://youtu.be/h5_ikH-Y_u8

I just feel we've ended up in a very wrong place

Ну що, з ким зустрінемося?