Трохи вдумливого читання про реалії фінансування науки в Україні
Так-так, науковці весь час говорять про брак фінансування і чомусь багацько людей вважає, що це не нагальна проблема, адже якби була нагальна, а всі про неї говорили - її б вирішили.
Ні.
Це ж Україна.
Ця колонка прекрасно ілюструє історію взаємостосунків вчених із владою, які призвели до зменшення кількості науковців з сотень тисяч до десятків тисяч за роки Незалежності.
Краще б я не написав.
На жаль, при тому, що реформа науки по-тихеньку суне і ось-ось на обрії замайорів запуск Національного фонду досліджень, факт лишається фактом - люди тікали і тікатимуть з науки.
Озвучені у статті ставки - абсолютно правдиві.
Ви навіть можете власноруч їх перевірити - ділите фінансування Академії на кількість працюючих людей і віднімаєте трохи на комунальні послуги.
5 років поспіль більшість академічних Інститутів працює неповний робочий тиждень, а зарплатня прибиральниці та молодших наукових співробітників чи інженерів - стали практично однакові завдяки показушній "грі" Гройсмана з мінімалкою.
Я не знаю, що буде далі, але зараз бюджет-2020 не викликає в мене оптимізму.
Так, на фоні зростання фінансування Офісу Президента та інших речей.
На даний момент я чекаю лише однієї цифри.
Щороку я відстежую, скільки в тій же НАН лишилося молодих вчених.
Наприкінці 2013 її було 2984 особи.
Наприкінці 2018 - 2038.
Мінус майже 1000 молодих людей за 5 років.
Скільки буде станом на 31 грудня 2019 року - напишу десь в січні.
І чи зможе нова влада зломити цей тренд - залежить виключно від неї.
Бо одна справа - декларувати підтримку науки, а інша - знаходити на це ресурси.
Інджой.
https://dt.ua/SCIENCE/akademichniy-test-dlya-komandi-ze-325379_.html
Так-так, науковці весь час говорять про брак фінансування і чомусь багацько людей вважає, що це не нагальна проблема, адже якби була нагальна, а всі про неї говорили - її б вирішили.
Ні.
Це ж Україна.
Ця колонка прекрасно ілюструє історію взаємостосунків вчених із владою, які призвели до зменшення кількості науковців з сотень тисяч до десятків тисяч за роки Незалежності.
Краще б я не написав.
На жаль, при тому, що реформа науки по-тихеньку суне і ось-ось на обрії замайорів запуск Національного фонду досліджень, факт лишається фактом - люди тікали і тікатимуть з науки.
Озвучені у статті ставки - абсолютно правдиві.
Ви навіть можете власноруч їх перевірити - ділите фінансування Академії на кількість працюючих людей і віднімаєте трохи на комунальні послуги.
5 років поспіль більшість академічних Інститутів працює неповний робочий тиждень, а зарплатня прибиральниці та молодших наукових співробітників чи інженерів - стали практично однакові завдяки показушній "грі" Гройсмана з мінімалкою.
Я не знаю, що буде далі, але зараз бюджет-2020 не викликає в мене оптимізму.
Так, на фоні зростання фінансування Офісу Президента та інших речей.
На даний момент я чекаю лише однієї цифри.
Щороку я відстежую, скільки в тій же НАН лишилося молодих вчених.
Наприкінці 2013 її було 2984 особи.
Наприкінці 2018 - 2038.
Мінус майже 1000 молодих людей за 5 років.
Скільки буде станом на 31 грудня 2019 року - напишу десь в січні.
І чи зможе нова влада зломити цей тренд - залежить виключно від неї.
Бо одна справа - декларувати підтримку науки, а інша - знаходити на це ресурси.
Інджой.
https://dt.ua/SCIENCE/akademichniy-test-dlya-komandi-ze-325379_.html
DT.ua
"Академічний тест" для команди Зе
Серед численних недофінансованих сфер Національна Академія наук України вже не перший рік опиняється в унікальному становищі.
Куншт підкотив детальний переклад резюме по вчорашній нобелівці з фізіології та медицини.
Але цікаво інше - вони примудрилися взяти коментар у Віктора Досенка і він розповів, хто, як, де і чому займається тією само проблематикою в Україні та як українські вчені "приклалися" до класифікації гіпоксії.
Інджой.
Але цікаво інше - вони примудрилися взяти коментар у Віктора Досенка і він розповів, хто, як, де і чому займається тією само проблематикою в Україні та як українські вчені "приклалися" до класифікації гіпоксії.
Інджой.
Що ж, таки екзопланети і космологія!
Привіт, Нобелівська премія з фізики-2019
Цьогоріч її отримав колектив вчених - Джеймс Піблз (США), Мішель Майор (Швейцарія) та Дідьє Квелоц (Швейцарія) "за внесок у наше розуміння еволюції Всесвіту та місця Землі в космосі".
Якщо більш детально - Джеймс отримав за теоретичні відкриття в космології, а Мішель і Дідьє за відкриття екзопланети 51 Пегаса b, що обертається навколо зірки сонячного типу 51 Пегаса.
Взагалі, екзопланети - це планети, що обертаються навколо зорі, але не нашого Сонця.
І їх вивчення - є надзвичайно складним завданням, адже в масштабах Космосу вони дуже маленькі і дуже далеко від нас.
Тут би зорі побачити чи галактики, а вгледіти маленьку цятку на фоні величезного світила - те ще завдання.
Що ж до конкретного внеску кожного вченого - саме діяльність Піблза створила базис наших сучасних уявлень про Всесвіт, а космологію - перетворила на науку.
Як написано в прес-релізі, наш Всесвіт утворився 14 мільярдів років тому і з тих пір він постійно розширюється та холоне.
"Усього" через 400 тисяч років після Великого вибуху, він став достатньо прозорим, аби промені світла змогли ним мандрувати.
Це давнє випромінювання досі мандрує навколо нас і воно приховує багато таємниць.
І от теоретичні інструменти та розрахунки Піблза допомогли людству відкрити той факт, що все, що ми бачимо - зірки, планети, дерева - це лише 5% Всесвіту.
Інші 95% - темна матерія і темна енергія.
Майор та Квелоц же відкрили в обсерваторії на півдні Франції (ага, дивіться, щоб отримати Нобелівку - тре, щоб були обсерваторії) планету поза межами нашої Сонячної системи.
Планета являє собою газову кулю, дуже подібну до нашого Юпітера.
Це відкриття породило революцію в астрономії і з тих пір у Чумацькому шляху (це наша галактика, в якій розташовано нашу Сонячну систему) відкрито 4000 екзопланет.
Це заклало підгрунтя для нашого нового уявлення про планетарні системи і, можливо, стане в нагоді при пошуку відповіді на питання - чи існує життя поза межами Землі.
У прес-релізі абсолютно справедливо написано, що робота цих трьох науковців взагалі змінила наші уявлення про оточуючий світ.
Розуміти, як жив Всесвіт з моменту Великого вибуху та знати, як шукати екзопланети - це Вам не жарт.
Але це все - лише моя коротка інтерпретація.
Факт у тому, що минуло лише 45 хвилин з моменту оголошення переможців, однак наша маленька лампова науково-популярна команда доклала всіх зусилль, аби вже зовсім скоро дуже класні і компетентні науковці надали свої коментарі нашим медіа.
Звісно, з поясненням, хто і як вивчає ці питання в Україні.
Все запощу, тому просто зачекайте.
Поки ж по темі екзопланет та їхнього вивчення тримайте добірку:
- Історії з архіву екзопланет: як NASA відстежує планетні світи біля інших зір - http://www.nashenebo.in.ua/nauka/istorii-z-arkhivu-ekzoplanet-iak-nasa-vidstezhuie-planetni-svity-bilia-inshykh-zir
- Новая миссия ESA по изучению атмосферы экзопланет https://thealphacentauri.net/ariel-and-exoplanets/
- Прекрасне відео 20 лет изучения экзопланет - https://www.youtube.com/watch?v=4p0KNwkAwjw
Прес-реліз Нобелівського комітету: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2019/press-release/
P.S. Дякую Олексію Болдирєву та Сергію Шарапову за допомогу у пошуку спеціалістів в темі.
Привіт, Нобелівська премія з фізики-2019
Цьогоріч її отримав колектив вчених - Джеймс Піблз (США), Мішель Майор (Швейцарія) та Дідьє Квелоц (Швейцарія) "за внесок у наше розуміння еволюції Всесвіту та місця Землі в космосі".
Якщо більш детально - Джеймс отримав за теоретичні відкриття в космології, а Мішель і Дідьє за відкриття екзопланети 51 Пегаса b, що обертається навколо зірки сонячного типу 51 Пегаса.
Взагалі, екзопланети - це планети, що обертаються навколо зорі, але не нашого Сонця.
І їх вивчення - є надзвичайно складним завданням, адже в масштабах Космосу вони дуже маленькі і дуже далеко від нас.
Тут би зорі побачити чи галактики, а вгледіти маленьку цятку на фоні величезного світила - те ще завдання.
Що ж до конкретного внеску кожного вченого - саме діяльність Піблза створила базис наших сучасних уявлень про Всесвіт, а космологію - перетворила на науку.
Як написано в прес-релізі, наш Всесвіт утворився 14 мільярдів років тому і з тих пір він постійно розширюється та холоне.
"Усього" через 400 тисяч років після Великого вибуху, він став достатньо прозорим, аби промені світла змогли ним мандрувати.
Це давнє випромінювання досі мандрує навколо нас і воно приховує багато таємниць.
І от теоретичні інструменти та розрахунки Піблза допомогли людству відкрити той факт, що все, що ми бачимо - зірки, планети, дерева - це лише 5% Всесвіту.
Інші 95% - темна матерія і темна енергія.
Майор та Квелоц же відкрили в обсерваторії на півдні Франції (ага, дивіться, щоб отримати Нобелівку - тре, щоб були обсерваторії) планету поза межами нашої Сонячної системи.
Планета являє собою газову кулю, дуже подібну до нашого Юпітера.
Це відкриття породило революцію в астрономії і з тих пір у Чумацькому шляху (це наша галактика, в якій розташовано нашу Сонячну систему) відкрито 4000 екзопланет.
Це заклало підгрунтя для нашого нового уявлення про планетарні системи і, можливо, стане в нагоді при пошуку відповіді на питання - чи існує життя поза межами Землі.
У прес-релізі абсолютно справедливо написано, що робота цих трьох науковців взагалі змінила наші уявлення про оточуючий світ.
Розуміти, як жив Всесвіт з моменту Великого вибуху та знати, як шукати екзопланети - це Вам не жарт.
Але це все - лише моя коротка інтерпретація.
Факт у тому, що минуло лише 45 хвилин з моменту оголошення переможців, однак наша маленька лампова науково-популярна команда доклала всіх зусилль, аби вже зовсім скоро дуже класні і компетентні науковці надали свої коментарі нашим медіа.
Звісно, з поясненням, хто і як вивчає ці питання в Україні.
Все запощу, тому просто зачекайте.
Поки ж по темі екзопланет та їхнього вивчення тримайте добірку:
- Історії з архіву екзопланет: як NASA відстежує планетні світи біля інших зір - http://www.nashenebo.in.ua/nauka/istorii-z-arkhivu-ekzoplanet-iak-nasa-vidstezhuie-planetni-svity-bilia-inshykh-zir
- Новая миссия ESA по изучению атмосферы экзопланет https://thealphacentauri.net/ariel-and-exoplanets/
- Прекрасне відео 20 лет изучения экзопланет - https://www.youtube.com/watch?v=4p0KNwkAwjw
Прес-реліз Нобелівського комітету: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2019/press-release/
P.S. Дякую Олексію Болдирєву та Сергію Шарапову за допомогу у пошуку спеціалістів в темі.
Ще два класні відео про екзопланети від вченого Дмитра Якубовського
Рррраз - https://www.youtube.com/watch?v=E1PGnQ2BDmY
Два - https://www.youtube.com/watch?v=qnsUPX0z13o
Рррраз - https://www.youtube.com/watch?v=E1PGnQ2BDmY
Два - https://www.youtube.com/watch?v=qnsUPX0z13o
Нє, ну я не можу не поширити це фото.
Це, звісно, не Нобелівська премія, однак без отакого у нас в країні через засилля плагіату та псевдонауки її ніколи і не буде.
Стежимо.
Допис Світлани Вовк https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10220271343876564&set=a.10202456670400861&type=3&theater:
"Історична зустріч під кодовою назвою "Начувайтеся, плагіатори!"
А якщо серйозно, то сьогодні більше години спілкувалися з міністром Anna Novosad і заступником Єгор Стадний про системні заходи, які мають допомогти викорінити практики академічної недоброчесності в освіті і науці.
Сподіваюся, що нарешті інститути запрацюють в інтересах суспільства, а репутаційна криза, створена токсичними мережами і корпораціями, закінчиться перемогою здорових сил.
Шкода, що не була присутня Svetlana Arbuzova. Чекаємо її у складі нової АК.
Дякую Марії Дупак за організацію"
Це, звісно, не Нобелівська премія, однак без отакого у нас в країні через засилля плагіату та псевдонауки її ніколи і не буде.
Стежимо.
Допис Світлани Вовк https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10220271343876564&set=a.10202456670400861&type=3&theater:
"Історична зустріч під кодовою назвою "Начувайтеся, плагіатори!"
А якщо серйозно, то сьогодні більше години спілкувалися з міністром Anna Novosad і заступником Єгор Стадний про системні заходи, які мають допомогти викорінити практики академічної недоброчесності в освіті і науці.
Сподіваюся, що нарешті інститути запрацюють в інтересах суспільства, а репутаційна криза, створена токсичними мережами і корпораціями, закінчиться перемогою здорових сил.
Шкода, що не була присутня Svetlana Arbuzova. Чекаємо її у складі нової АК.
Дякую Марії Дупак за організацію"
Facebook
Svitlana Vovk
Історична зустріч під кодовою назвою "Начувайтеся, плагіатори!"
А якщо серйозно, то сьогодні більше години спілкувалися з міністром Anna Novosad і заступником Єгор Стадний про системні заходи, які...
А якщо серйозно, то сьогодні більше години спілкувалися з міністром Anna Novosad і заступником Єгор Стадний про системні заходи, які...
Тидищ
Мене завжди дуже сильно дивують хакатони.
Ну, от як можна 48 годин поспіль вирішувати якусь проблему, нехай вона і глобального масштабу?
Я радше вчиняю, як Джеремі Кларксон з ТопГіру/ГрандТуру - йду спати.
Однак люди, які добровільно і з радістю в очах погоджуються на такий челендж, не тільки існують.
Їх щороку стає більше.
Особливо коли мова йде про хакатони від НАСА.
NASA Space Apps Challenge - це подія планетарного масштабу, коли одночасно в купі міст розумники упродовж двох діб намагаються допомогти людству подолати труднощі у якихось надважливих питаннях.
Ось і цього року 18-20 жовтня такий хакатон відбудеться в Києві.
Цьогорічна тематика - “Океани Землі”, “Наш Місяць”, “Близькі та далекі планети”, “До зірок” та “Жити в нашому світі”.
Посилання на подію тут https://www.facebook.com/events/521846828587129/
Доєднуйтесь.
Мене завжди дуже сильно дивують хакатони.
Ну, от як можна 48 годин поспіль вирішувати якусь проблему, нехай вона і глобального масштабу?
Я радше вчиняю, як Джеремі Кларксон з ТопГіру/ГрандТуру - йду спати.
Однак люди, які добровільно і з радістю в очах погоджуються на такий челендж, не тільки існують.
Їх щороку стає більше.
Особливо коли мова йде про хакатони від НАСА.
NASA Space Apps Challenge - це подія планетарного масштабу, коли одночасно в купі міст розумники упродовж двох діб намагаються допомогти людству подолати труднощі у якихось надважливих питаннях.
Ось і цього року 18-20 жовтня такий хакатон відбудеться в Києві.
Цьогорічна тематика - “Океани Землі”, “Наш Місяць”, “Близькі та далекі планети”, “До зірок” та “Жити в нашому світі”.
Посилання на подію тут https://www.facebook.com/events/521846828587129/
Доєднуйтесь.
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Нобелівська премія з хімії 2019 присуджена розробникам літій-йонних батарей.
Так, це ті самі батареї, що є у кожного (тричі підкреслено) з Вас в кишені і завдяки яким Ви юзаєте гаджети роками, легко і просто підзаряджаючи, не маючи купи проблем, які були з акумуляторами попередніх поколінь.
Ба більше, саме ці акумулятори нині використовуються в електромобілях.
Що вже казати про альтернативну енергетику.
Міць, зручність, потужність, довговічність.
Отже, премію отримали Стенлі Віттінгем (США-Велика Британія), хімік, який вигадав катод, в який на молекулярному рівні можна було "встромити" літій і зберігати енергію, Джон Гуденаф (США), фізик, що вдосконалив ідею Віттінгема і зробив її життєздатною та безпечною в експлуатації, та Акіра Йошіно (не знаю, чи правильно переклав) - японський хімік, що, власне, і розробив перший прототип літій-йонної батареї, придатний для комерційного вжитку.
Це той випадок, коли немає сенсу щось більше описувати.
Наслідки їхніх досліджень протягом десятиліть - Ви можете наочно бачити.
А уявити нинішній світ без їхніх досягнень - вже просто неможливо.
Н.е.м.о.ж.л.и.в.о.
І на сайті Нобелівського комітету дуже влучно написано:
"They created a rechargeable world" - вони створили світ, що можна перезарядити.
Якщо цікавлять технічні деталі винаходів - дисульфіди титану, оксиди кобальту, літій та ін. - велкам за посиланням
https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/2019/press-release/
Я ж почекаю наші українські медіа, які і про цю нобелівку точно напишуть, і поширю.
Гарного дня.
Так, це ті самі батареї, що є у кожного (тричі підкреслено) з Вас в кишені і завдяки яким Ви юзаєте гаджети роками, легко і просто підзаряджаючи, не маючи купи проблем, які були з акумуляторами попередніх поколінь.
Ба більше, саме ці акумулятори нині використовуються в електромобілях.
Що вже казати про альтернативну енергетику.
Міць, зручність, потужність, довговічність.
Отже, премію отримали Стенлі Віттінгем (США-Велика Британія), хімік, який вигадав катод, в який на молекулярному рівні можна було "встромити" літій і зберігати енергію, Джон Гуденаф (США), фізик, що вдосконалив ідею Віттінгема і зробив її життєздатною та безпечною в експлуатації, та Акіра Йошіно (не знаю, чи правильно переклав) - японський хімік, що, власне, і розробив перший прототип літій-йонної батареї, придатний для комерційного вжитку.
Це той випадок, коли немає сенсу щось більше описувати.
Наслідки їхніх досліджень протягом десятиліть - Ви можете наочно бачити.
А уявити нинішній світ без їхніх досягнень - вже просто неможливо.
Н.е.м.о.ж.л.и.в.о.
І на сайті Нобелівського комітету дуже влучно написано:
"They created a rechargeable world" - вони створили світ, що можна перезарядити.
Якщо цікавлять технічні деталі винаходів - дисульфіди титану, оксиди кобальту, літій та ін. - велкам за посиланням
https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/2019/press-release/
Я ж почекаю наші українські медіа, які і про цю нобелівку точно напишуть, і поширю.
Гарного дня.
Блискучий матеріал про вчорашню Нобелівку з фізики
Не тому, що він, з одного боку, читається як казка, на одному подиху, а з іншого - все ясно і зрозуміло - про методи вивчення екзопланет, реліктове випромінювання, темну енергію та матерію.
Так-так, Куншт не тільки класно навів суть - за що ж присудили, а й підвів історичний базис - як Айнштайн передбачив те, чого потім соромився, однак, зрештою, виявився правий; як купа найрозумніших людей на Планеті навіть гадки не мали про те, що нині вивчають діти в школі; як було встановлено, що Темна енергія та Темна матерія мільярди років ведуть "двобій" і скільки праці було докладено, аби довести очевидну з оповідей фантастів річ - інші світи існують.
В певний момент - там, де розповідається, як Піблз зміг за реліктовим випромінюванням зрозуміти, що конкретно відбувалося від часу 14 мільярдів років тому і до наших днів - мені здалося, що я читаю роман братів Стругацьких.
Зара немає часу уточнювати, але була у них оповідь, що людство за допомогою надпотужного комп'ютера навчилося уловлювати найменші збурення в часі-просторі і "відкатувати" їх назад в історичній ретроспективі. Таким чином науковці могли "наживо" спостерігати за поведінкою динозаврів чи батальними сценами часів лицарів.
Отут мені вгледілося десь те ж саме, але вже насправді (ну чи це жарт за температурою, близькою до абсолютного нуля, розуміти, що коїлося з галактиками мільярди років тому?)
Так от, цей матеріал цінний іншим.
Я повністю погоджуюсь з Семеном Єсилевським, що цьогорічна Нобелівка з фізики - це абсолютний тріумф фундаментальної науки, яку не те, що на хліб не намажеш.
Адже, зрештою, будь-яке "безглуздя" від науковців типу теорії відносності чи n-p-переходу пересічні громадяни змогли побачити у вигляді автомобільних навігаторів та комп'ютерів.
Тут дійсно мова про те, що і космологія Піблза, і екзопланети Майора та Квелоца - не намажеш на хліб протягом найближчих кількох поколінь людства.
Просто вчитайтеся в те, які колективи людей з яким обладнанням та ресурсами вкладаються у вивчення цих питань.
Ошаленіти можна.
Людство прагне зрозуміти, звідки ми і куди ми йдемо.
Не мастити завтра на хліб, а розуміти.
(Просто багатьом не втямки, що саме розуміння та знання своєю побічкою має якісь корисні штуки. Процесор чи ядерний реактор ніхто навмисне не вигадував. Досліджувалися ефекти)
Саме цим, на мою думку, люди, хомо сапієнси, і відрізняються від звичайних споживачів.
І дуже класно, що на Планеті існують країни та громадяни, котрі згодні обмінювати частину своїх ресурсів на розуміння того, як влаштовано світ.
Це робить такі країни - величними.
І гідними Нобелівських премій.
Я їм просто аплодую.
Ну, а тепер інджой.
https://kunsht.com.ua/nobelivka-z-fiziki-novij-poglyad-na-nashe-misce-u-vsesviti/
Не тому, що він, з одного боку, читається як казка, на одному подиху, а з іншого - все ясно і зрозуміло - про методи вивчення екзопланет, реліктове випромінювання, темну енергію та матерію.
Так-так, Куншт не тільки класно навів суть - за що ж присудили, а й підвів історичний базис - як Айнштайн передбачив те, чого потім соромився, однак, зрештою, виявився правий; як купа найрозумніших людей на Планеті навіть гадки не мали про те, що нині вивчають діти в школі; як було встановлено, що Темна енергія та Темна матерія мільярди років ведуть "двобій" і скільки праці було докладено, аби довести очевидну з оповідей фантастів річ - інші світи існують.
В певний момент - там, де розповідається, як Піблз зміг за реліктовим випромінюванням зрозуміти, що конкретно відбувалося від часу 14 мільярдів років тому і до наших днів - мені здалося, що я читаю роман братів Стругацьких.
Зара немає часу уточнювати, але була у них оповідь, що людство за допомогою надпотужного комп'ютера навчилося уловлювати найменші збурення в часі-просторі і "відкатувати" їх назад в історичній ретроспективі. Таким чином науковці могли "наживо" спостерігати за поведінкою динозаврів чи батальними сценами часів лицарів.
Отут мені вгледілося десь те ж саме, але вже насправді (ну чи це жарт за температурою, близькою до абсолютного нуля, розуміти, що коїлося з галактиками мільярди років тому?)
Так от, цей матеріал цінний іншим.
Я повністю погоджуюсь з Семеном Єсилевським, що цьогорічна Нобелівка з фізики - це абсолютний тріумф фундаментальної науки, яку не те, що на хліб не намажеш.
Адже, зрештою, будь-яке "безглуздя" від науковців типу теорії відносності чи n-p-переходу пересічні громадяни змогли побачити у вигляді автомобільних навігаторів та комп'ютерів.
Тут дійсно мова про те, що і космологія Піблза, і екзопланети Майора та Квелоца - не намажеш на хліб протягом найближчих кількох поколінь людства.
Просто вчитайтеся в те, які колективи людей з яким обладнанням та ресурсами вкладаються у вивчення цих питань.
Ошаленіти можна.
Людство прагне зрозуміти, звідки ми і куди ми йдемо.
Не мастити завтра на хліб, а розуміти.
(Просто багатьом не втямки, що саме розуміння та знання своєю побічкою має якісь корисні штуки. Процесор чи ядерний реактор ніхто навмисне не вигадував. Досліджувалися ефекти)
Саме цим, на мою думку, люди, хомо сапієнси, і відрізняються від звичайних споживачів.
І дуже класно, що на Планеті існують країни та громадяни, котрі згодні обмінювати частину своїх ресурсів на розуміння того, як влаштовано світ.
Це робить такі країни - величними.
І гідними Нобелівських премій.
Я їм просто аплодую.
Ну, а тепер інджой.
https://kunsht.com.ua/nobelivka-z-fiziki-novij-poglyad-na-nashe-misce-u-vsesviti/
КУНШТ
Нобелівка з фізики: Новий погляд на наше місце у Всесвіті – Куншт
Переклад офіційного прес-релізу Нобелівської премії у галузі фізики з коментарем українського вченого.
Уоу, мені це подобається
15 жовтня 2019 року оновлена Атестаційна колегія МОН, в яку включили багацько доброчесних вчених, буде розглядати питання щодо присудження наукових ступенів 1324 кандидатам наук та 354 докторам.
(лептонний боже, Ви тільки вдумайтесь в ці цифри).
А ще купа спецрад, ступенів докторів філософії та вчених звань
Так от.
Я багато і розлого пишу історії про людей, які написали в своїх дисертаціях маячню, вкрали шматки тексту, але, на жаль, вони отримали свої дипломи типу науковців, отримують підвищення по службі/на роботі, одержують надбавки за ступінь та звання і т.і.
Атестаційна колегія на даний момент часу - це останній форпост, покликаний не пропустити імітаторів науки далі.
Але.
Ніхто і ніяк не може перевірити більш ніж півтори тисячі робіт, тому відповідальність покладається на Спеціалізовані вчені ради, в яких здобувачі захищалися.
Тому, якщо Ви маєте інформацію про те, що чиясь дисертація з наведеного переліку містить плагіат чи щось дивне - сповістіть.
Конкретно вкажіть, в чому проблема, аби цю роботу перевірили ретельніше.
Якщо є проблеми з присвоєнням комусь вченого звання і є якась неправда в поданих відомостях - не мовчіть.
Так, я закликаю повідомляти про злочин.
Чому імітатори науки - злочинці?
Бо вони не тільки крадуть чужий інтелектуальний продукт чи просто вигадують маячню, здобуваючи від держави визнання.
Вони демотивують нормальних науковців займатися наукою в Україні.
Бо там, де нормальний зробить 1 статтю в рік, імітатор - вкраде 10 і вже обійме посаду, скажімо, завідуючого кафедрою.
Час цю систему ламати.
А, куди повідомляти?
Члену Атестаційної колегії Олексію Колежуку https://www.facebook.com/alexei.kolezhuk
Ось посилання на весь перелік справ, що розглядатимуться на АК.
https://drive.google.com/drive/folders/16E4w45qg9xB6hHUTB5RRgYe4Lu9GibB8
Ось перелік ступенів, що затверджуватимуться, на сайті МОН (так, вони теж це роблять прозоро і я це вітаю)
https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/rozglyad-pitannya-shodo-prisudzhennya-naukovih-stupeniv-na-zasidannya-atestacijnoyi-kolegiyi-15-zhovtnya-2019-roku
Вперед.
15 жовтня 2019 року оновлена Атестаційна колегія МОН, в яку включили багацько доброчесних вчених, буде розглядати питання щодо присудження наукових ступенів 1324 кандидатам наук та 354 докторам.
(лептонний боже, Ви тільки вдумайтесь в ці цифри).
А ще купа спецрад, ступенів докторів філософії та вчених звань
Так от.
Я багато і розлого пишу історії про людей, які написали в своїх дисертаціях маячню, вкрали шматки тексту, але, на жаль, вони отримали свої дипломи типу науковців, отримують підвищення по службі/на роботі, одержують надбавки за ступінь та звання і т.і.
Атестаційна колегія на даний момент часу - це останній форпост, покликаний не пропустити імітаторів науки далі.
Але.
Ніхто і ніяк не може перевірити більш ніж півтори тисячі робіт, тому відповідальність покладається на Спеціалізовані вчені ради, в яких здобувачі захищалися.
Тому, якщо Ви маєте інформацію про те, що чиясь дисертація з наведеного переліку містить плагіат чи щось дивне - сповістіть.
Конкретно вкажіть, в чому проблема, аби цю роботу перевірили ретельніше.
Якщо є проблеми з присвоєнням комусь вченого звання і є якась неправда в поданих відомостях - не мовчіть.
Так, я закликаю повідомляти про злочин.
Чому імітатори науки - злочинці?
Бо вони не тільки крадуть чужий інтелектуальний продукт чи просто вигадують маячню, здобуваючи від держави визнання.
Вони демотивують нормальних науковців займатися наукою в Україні.
Бо там, де нормальний зробить 1 статтю в рік, імітатор - вкраде 10 і вже обійме посаду, скажімо, завідуючого кафедрою.
Час цю систему ламати.
А, куди повідомляти?
Члену Атестаційної колегії Олексію Колежуку https://www.facebook.com/alexei.kolezhuk
Ось посилання на весь перелік справ, що розглядатимуться на АК.
https://drive.google.com/drive/folders/16E4w45qg9xB6hHUTB5RRgYe4Lu9GibB8
Ось перелік ступенів, що затверджуватимуться, на сайті МОН (так, вони теж це роблять прозоро і я це вітаю)
https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/rozglyad-pitannya-shodo-prisudzhennya-naukovih-stupeniv-na-zasidannya-atestacijnoyi-kolegiyi-15-zhovtnya-2019-roku
Вперед.
Якщо за діями нового складу МОН я поки що спокійно стежу і мене ніц не бентежить (принаймні в питаннях науки), то при словосполученні "Комітет Верховної ради з питань освіти, науки та інновацій" я починаю відчувати занепокоєння, тривогу, око сіпається і весь час виникає бажання озиратися навкруги в очікуванні моменту, коли почне відбуватися щось незрозуміле.
Ні, поки ще нічого не сталося. Наче.
Але от цікавої інформації підвезли із останнього засідання.
Якщо чесно - мене дуже цікавить, що ж там Комітет вирішував по бюджетним питанням, і я сподіваюсь, що Юля про це напише, але спроба протягнути оте слово "поспіль" в питання керівних посад в науці - це непозбувнобентежний дзвіночок.
Взагалі, мене завжди цим юриспруденція і законотворчість захоплювала - лише одне слово чи кома в потрібному місці - і величезний документ можна викрутити у геть інший бік з геть іншими наслідками.
Стежимо.
Допис Юлії Безвершенко
https://www.facebook.com/100008087651306/posts/2544508269162070
«Сьогодні було чергове засідання Комітету з питань освіти, науки та інновацій.
Про попередні два не писала, бо там розглядався проект Держбюджету на 2020 рік - і написати спокійний зважений пост після двох днів обговорень я просто не змогла.
Разом з тим, історія повчальна - і прекрасно ілюструє багато проблем нашої держави, тому я її обов'язково розкажу іншим разом.
В сухому залишку все вирішуватиме Бюджетний комітет, тоді й дізнаємось про перспективи підтримки інструментів розвитку науки у наступному році.
Повернімось до засідання сьогоднішнього.
Що ви думаєте про ситуацію, коли установою керує людина протягом 10-20-30 років?
Адже буває по-різному.
Десь це може бути справді позитивною історією про справу життя і розбудову сильної установи, баланс інтересів, здорові стосунки в колективі, плекання традицій та про сталий розвиток.
Десь - це історія про витискання всіх незгодних та незалежних, про стагнацію та неможливість розвитку, про відсутність перспектив та спроб бути проактивними.
Чи є в мене статистика про співвідношення між кількістю таких ситуацій в наукових установах України?
Нема. Її ні в кого нема. Наша держава досі не про дані та data-driven чи evidence-based policy-making.
Але в мене є багато історій з різних установ, де з великим відривом переважають ті, які зупинились в розвитку через те, що їх керівники не змінювались по 20-30 років. І зовсім небагато - про їх протилежності.
Нам з колегами - тим, хто писав закон про наукову і науково-технічну діяльність в 2015 році, - багато дорікали, що там немає реформи системи управління наукою.
На що ми відповідали, що великої чи миттєвої дійсно немає, але є інструмент, який з часом змінить ландшафт і відкриє вікно можливостей для тих, хто прагне змінити статус-кво.
Це норми про ротацію керівників наукових установ та керівництво академій наук.
Керівником даної наукової установи/організації людина може лише два терміни. Крапка.
З одного боку, це означає до 14 років керування установою. І це немало.
Це достатньо часу, щоб запропонувати бачення і спробувати втілити його. Щоб підібрати команду і навчити її працювати злагоджено. Щоб знайти і підготувати наступників.
З іншого боку, для тих, хто на момент 16.01.2016 перебував на посадах, це означало, що вони можуть добути свій поточний термін до кінця і потім бути обраними ще раз. І все. Але це купа часу, щоб підготуватись.
Сьогодні в проекті рішення комітету була пропозиція внести зміну до цієї норми.
Одне слово: поспіль.
Тобто два терміни поспіль.
Ризики?
Приміром, можлива ситуація, що на "проміжний" термін буде ставитись формальна фігура, а керуватиме все той же директор. Який через термін знову буде цілком офіційно повертатися на 10-14 років.
Десь, можливо, ми не отримаємо негативних наслідків від такої "рокіровки". А десь це буде продовженням стагнації без шансу на розвиток.
Словом, моя позиція - залишити норму як вона є.
А це жорстка вимога керувати однією установою не довше двох термінів.
Ні, поки ще нічого не сталося. Наче.
Але от цікавої інформації підвезли із останнього засідання.
Якщо чесно - мене дуже цікавить, що ж там Комітет вирішував по бюджетним питанням, і я сподіваюсь, що Юля про це напише, але спроба протягнути оте слово "поспіль" в питання керівних посад в науці - це непозбувнобентежний дзвіночок.
Взагалі, мене завжди цим юриспруденція і законотворчість захоплювала - лише одне слово чи кома в потрібному місці - і величезний документ можна викрутити у геть інший бік з геть іншими наслідками.
Стежимо.
Допис Юлії Безвершенко
https://www.facebook.com/100008087651306/posts/2544508269162070
«Сьогодні було чергове засідання Комітету з питань освіти, науки та інновацій.
Про попередні два не писала, бо там розглядався проект Держбюджету на 2020 рік - і написати спокійний зважений пост після двох днів обговорень я просто не змогла.
Разом з тим, історія повчальна - і прекрасно ілюструє багато проблем нашої держави, тому я її обов'язково розкажу іншим разом.
В сухому залишку все вирішуватиме Бюджетний комітет, тоді й дізнаємось про перспективи підтримки інструментів розвитку науки у наступному році.
Повернімось до засідання сьогоднішнього.
Що ви думаєте про ситуацію, коли установою керує людина протягом 10-20-30 років?
Адже буває по-різному.
Десь це може бути справді позитивною історією про справу життя і розбудову сильної установи, баланс інтересів, здорові стосунки в колективі, плекання традицій та про сталий розвиток.
Десь - це історія про витискання всіх незгодних та незалежних, про стагнацію та неможливість розвитку, про відсутність перспектив та спроб бути проактивними.
Чи є в мене статистика про співвідношення між кількістю таких ситуацій в наукових установах України?
Нема. Її ні в кого нема. Наша держава досі не про дані та data-driven чи evidence-based policy-making.
Але в мене є багато історій з різних установ, де з великим відривом переважають ті, які зупинились в розвитку через те, що їх керівники не змінювались по 20-30 років. І зовсім небагато - про їх протилежності.
Нам з колегами - тим, хто писав закон про наукову і науково-технічну діяльність в 2015 році, - багато дорікали, що там немає реформи системи управління наукою.
На що ми відповідали, що великої чи миттєвої дійсно немає, але є інструмент, який з часом змінить ландшафт і відкриє вікно можливостей для тих, хто прагне змінити статус-кво.
Це норми про ротацію керівників наукових установ та керівництво академій наук.
Керівником даної наукової установи/організації людина може лише два терміни. Крапка.
З одного боку, це означає до 14 років керування установою. І це немало.
Це достатньо часу, щоб запропонувати бачення і спробувати втілити його. Щоб підібрати команду і навчити її працювати злагоджено. Щоб знайти і підготувати наступників.
З іншого боку, для тих, хто на момент 16.01.2016 перебував на посадах, це означало, що вони можуть добути свій поточний термін до кінця і потім бути обраними ще раз. І все. Але це купа часу, щоб підготуватись.
Сьогодні в проекті рішення комітету була пропозиція внести зміну до цієї норми.
Одне слово: поспіль.
Тобто два терміни поспіль.
Ризики?
Приміром, можлива ситуація, що на "проміжний" термін буде ставитись формальна фігура, а керуватиме все той же директор. Який через термін знову буде цілком офіційно повертатися на 10-14 років.
Десь, можливо, ми не отримаємо негативних наслідків від такої "рокіровки". А десь це буде продовженням стагнації без шансу на розвиток.
Словом, моя позиція - залишити норму як вона є.
А це жорстка вимога керувати однією установою не довше двох термінів.
Я намагалась переконати сьогодні Комітет підтримати мою позицію і відхилити поправку про "поспіль".
І це вдалось.
Поправка не була підтримана комітетом.
Дякую за уважність Vladimir Bakhrushin, який звернув мою увагу на наявність цієї поправки.
Дякую за підтримку Natalya Pipa.
І дякую всім за конструктивну дискусію.
Станом на зараз комітет відкритий до обговорень.
Але щоб робити його рішення кращими, нам з вами треба не лише мати фахову та обгрунтовану позицію.
А й банально бути дуже уважними.
До кожного законопроекту і кожного рядка.
І бути готовими боротися.
P.S. Керування установою - це не лише добра воля і мудрість керівника.
Це також реалії фінансування науки в Україні, Бюджетний кодекс та перевірки КРУ щодо кожного пчиха.
Це про відсутність можливостей нормально підтримати сильних, щоб вони залишались в установі, в науці, в Україні.
Це про стратегії розвитку, які не можуть бути реалізовані, бо наука не на часі, а спроможність держави створювати адекватне правове поле (ще й достатньо швидко) - дуже невисока.
Тобто ефективність керування установою - це також про ресурси та інструменти реалізації бачення.
Тому це частина значно більшої задачі.
Але для початку державотворцям було б непогано її хоча б усвідомити як проблему, що потребує вирішення.»
І це вдалось.
Поправка не була підтримана комітетом.
Дякую за уважність Vladimir Bakhrushin, який звернув мою увагу на наявність цієї поправки.
Дякую за підтримку Natalya Pipa.
І дякую всім за конструктивну дискусію.
Станом на зараз комітет відкритий до обговорень.
Але щоб робити його рішення кращими, нам з вами треба не лише мати фахову та обгрунтовану позицію.
А й банально бути дуже уважними.
До кожного законопроекту і кожного рядка.
І бути готовими боротися.
P.S. Керування установою - це не лише добра воля і мудрість керівника.
Це також реалії фінансування науки в Україні, Бюджетний кодекс та перевірки КРУ щодо кожного пчиха.
Це про відсутність можливостей нормально підтримати сильних, щоб вони залишались в установі, в науці, в Україні.
Це про стратегії розвитку, які не можуть бути реалізовані, бо наука не на часі, а спроможність держави створювати адекватне правове поле (ще й достатньо швидко) - дуже невисока.
Тобто ефективність керування установою - це також про ресурси та інструменти реалізації бачення.
Тому це частина значно більшої задачі.
Але для початку державотворцям було б непогано її хоча б усвідомити як проблему, що потребує вирішення.»
У мене в загашніку для Вас заховано два опупезні наукпопи про Нобелівські премії, що присуджені цього тижня, прекрасна добірка наукових досліджень про шкоду паління і вейпів, інформація про чергове бомбардування астероїда, порада одного крутого ютьюб-каналу про науку і одного сайту про астрономію...
І я щось з цього тікишо збирався запостити, але побачив ОЦЕ.
Вчора у Вінницькому національному медичному університеті було захищено дві дисертації, які до цього були захищені півтора десятиліття тому на росії.
Москва, Іркутськ, Владікавказ, Курськ.
Основна проблема не в тому, що тексти вкрадені - російський текст просто комп'ютерним перекладом трансформовано в український, запаковано у тверду палітурку і подано до захисту.
І навіть не в тому, що всі нібито дослідження - сфальшовані і підроблені.
Журнали обліку, аналізи результатів, назви препаратів (російський таривід замінено на цефтріаксон та меропенем, а висновки - ті самі) тощо.
Проблема в тому, що здобувачі дипломів - хірурги, лікарі.
І вони тягнутимуть свої руці до людей.
Поки що живих.
Що найцікавіше - в обох роботах один і той самий науковий керівник.
І Спецрада, що затвердила цю ганьбу - одна і та ж.
Читайте, дивуйтесь, вражайтесь.
Запам'ятайте ці прізвища.
Україна - країна можливостей для шахраїв та пройдисвітів.
Принаймні поки що.
І ми це подолаємо.
Частина 1 - false-science.ucoz.ua/news/plagiatna_disertacija_nataliji_ljakhovchenko/2019-10-10-78
Частина 2 - false-science.ucoz.ua/news/plagiatna_disertacija_olena_zacerkovna/2019-10-10-79
Олег Смірнов, дякую.
Гуд джоб.
Переможемо.
І я щось з цього тікишо збирався запостити, але побачив ОЦЕ.
Вчора у Вінницькому національному медичному університеті було захищено дві дисертації, які до цього були захищені півтора десятиліття тому на росії.
Москва, Іркутськ, Владікавказ, Курськ.
Основна проблема не в тому, що тексти вкрадені - російський текст просто комп'ютерним перекладом трансформовано в український, запаковано у тверду палітурку і подано до захисту.
І навіть не в тому, що всі нібито дослідження - сфальшовані і підроблені.
Журнали обліку, аналізи результатів, назви препаратів (російський таривід замінено на цефтріаксон та меропенем, а висновки - ті самі) тощо.
Проблема в тому, що здобувачі дипломів - хірурги, лікарі.
І вони тягнутимуть свої руці до людей.
Поки що живих.
Що найцікавіше - в обох роботах один і той самий науковий керівник.
І Спецрада, що затвердила цю ганьбу - одна і та ж.
Читайте, дивуйтесь, вражайтесь.
Запам'ятайте ці прізвища.
Україна - країна можливостей для шахраїв та пройдисвітів.
Принаймні поки що.
І ми це подолаємо.
Частина 1 - false-science.ucoz.ua/news/plagiatna_disertacija_nataliji_ljakhovchenko/2019-10-10-78
Частина 2 - false-science.ucoz.ua/news/plagiatna_disertacija_olena_zacerkovna/2019-10-10-79
Олег Смірнов, дякую.
Гуд джоб.
Переможемо.
Тримайте прекрасний докладний матеріал з коментарями українських вчених щодо Нобелівської премії з фізіології та медицини.
Тут і про загадковий білок, що дозволяє нам вижити при нестачі кисню, і про його дивного "брата", що заважає йому працювати і вберігає наші м'язи чи очі від пошкоджень, про мегавитривалих щурів-пловців та про... український слід в цьогорічній Нобелівській премії.
Віктор Досенко, Тетяна Древицька, дякую за коментарі!
Наталія Бушковська, дякую за супер-матеріал!
https://life.pravda.com.ua/health/2019/10/10/238504/
Тут і про загадковий білок, що дозволяє нам вижити при нестачі кисню, і про його дивного "брата", що заважає йому працювати і вберігає наші м'язи чи очі від пошкоджень, про мегавитривалих щурів-пловців та про... український слід в цьогорічній Нобелівській премії.
Віктор Досенко, Тетяна Древицька, дякую за коментарі!
Наталія Бушковська, дякую за супер-матеріал!
https://life.pravda.com.ua/health/2019/10/10/238504/
Українська правда. Життя
Дихайте повільніше: що варто знати про Нобелівську премію з медицини 2019
Вечір добрий.
Думаю, оцим матеріалом варто завершити Нобелівський тиждень - Куншт виклав прекрасну статтю про цьогорічну нагороду з хімії.
Так-так, про літій-йонні батареї та непростий шлях, який науковці здолали, аби втямити, що літій можна "встромити" всередину танталу, потім титану, а оксиди металів кращі за сульфіди.
Ця Нобелівка - яскравий приклад того, як величезний масив фундаментальних знань про властивості хімічних елементів та їхніх сполук, кристалічних ґраток і електролітів - призвели до чисто прикладного результату - прекрасної акумуляторної батареї, навколо якої крутяться практично всі нинішні інновації - гіроборди, вейпи, макбуки, смартфони, квадрокоптери тощо.
Завжди так було, є і буде: спочатку фундаментальна наука - потім прикладна - і лише згодом інновації та стартапи.
Не буде першого елементу - і за деякий час уся суть стартапів зводитиметься до зміни кольору панельок та форми корпусів.
Читайте, дивуйтесь.
Зазначу одне.
Десь в коментарях правильно помітили, що не тільки розробники літій-йонних батарей заслуговують на Нобелівку, адже до їх появи існувала купа інших технологій зберігання енергії і вони в були не менш важливими та проривними.
Однак Нобелівка завжди така - з величезного колективу людей, що, насправді, спільними зусиллями просунули нове у світ, визнання отримують лише кілька осіб.
Ніц з цим не зробиш.
Інджой.
https://kunsht.com.ua/nobelivka-z-ximi%d1%97-vinaxid-yakij-zminiv-nashi-zhittya/
Думаю, оцим матеріалом варто завершити Нобелівський тиждень - Куншт виклав прекрасну статтю про цьогорічну нагороду з хімії.
Так-так, про літій-йонні батареї та непростий шлях, який науковці здолали, аби втямити, що літій можна "встромити" всередину танталу, потім титану, а оксиди металів кращі за сульфіди.
Ця Нобелівка - яскравий приклад того, як величезний масив фундаментальних знань про властивості хімічних елементів та їхніх сполук, кристалічних ґраток і електролітів - призвели до чисто прикладного результату - прекрасної акумуляторної батареї, навколо якої крутяться практично всі нинішні інновації - гіроборди, вейпи, макбуки, смартфони, квадрокоптери тощо.
Завжди так було, є і буде: спочатку фундаментальна наука - потім прикладна - і лише згодом інновації та стартапи.
Не буде першого елементу - і за деякий час уся суть стартапів зводитиметься до зміни кольору панельок та форми корпусів.
Читайте, дивуйтесь.
Зазначу одне.
Десь в коментарях правильно помітили, що не тільки розробники літій-йонних батарей заслуговують на Нобелівку, адже до їх появи існувала купа інших технологій зберігання енергії і вони в були не менш важливими та проривними.
Однак Нобелівка завжди така - з величезного колективу людей, що, насправді, спільними зусиллями просунули нове у світ, визнання отримують лише кілька осіб.
Ніц з цим не зробиш.
Інджой.
https://kunsht.com.ua/nobelivka-z-ximi%d1%97-vinaxid-yakij-zminiv-nashi-zhittya/
КУНШТ
Нобелівка з хімії: винахід, який змінив наші життя – Куншт
Нобелівську премію з хімії цього року отримало троє вчених. Відкриття, яке відзначили, змінило сучасний світ. Розбираємося, чому і як.
Круто мати в друзях купу науковців.
У яких селебріті ти ще побачиш такі дописи? :)
У яких селебріті ти ще побачиш такі дописи? :)
Я тут пару днів тому писав жахи про плагіат у двох дисертаціях.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/1892
Так от, мені щойно повідомили, що
"Відбулося повторне засідання спецради, на якому проголосували про відміну попереднього рішення. Підстава - академічний плагіат."
Вірю в те, що та спецрада читає мій телеграм-канал і тому хутко змінила своє рішення.
Дякую. Дуже дякую.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/1892
Так от, мені щойно повідомили, що
"Відбулося повторне засідання спецради, на якому проголосували про відміну попереднього рішення. Підстава - академічний плагіат."
Вірю в те, що та спецрада читає мій телеграм-канал і тому хутко змінила своє рішення.
Дякую. Дуже дякую.
Брейкінг ньюз!
Наше Сонце згасне за 8 мільярдів років
Минулого тижня ледь встигли відгомоніти Нобелівські премії, аж тут така вдача!
Пам'ятаєте, половина Нобелівки з фізики дісталася пану, дослідження якого допомогли людству зрозуміти, як наш Всесвіт розвивався після Великого вибуху?
Ну, там... світло почало мандрувати у темряві, кварк-глюонна плазма перетворилася на галактики, планети, зорі, податки і сусіда з перфоратором...
Так от, наче на замовлення відкопав прекрасне відео про еволюцію планетарних систем.
https://www.youtube.com/watch?v=0DNhEAMJZ0s
Так само, як Ви пісялися під себе, длубалися у носі, бігали коридорами в школі, мучилися підлітковими стражданнями, "ставали на ноги" і входили у період кризи середнього віку (чи ще ні?), так само планети утворювалися з пилу навколо зорі.
Лише дві хвилини - а скільки цікавих подробиць можна дізнатись.
Детально, по мільярдам років.
Але, насправді, це не єдине, що я хотів Вам сказати.
Окрім цього відео я нагально рекомендую ВЕСЬ ютьюб канал Наука і Всесвіт.
Я гадки не маю, хто його робить та де він взявся, але туточки повно україномовних відео від NASA, ESA, Nature, виступи TED та багато всього іншого.
Українською!
От, наприклад, є відео і до другої половини Нобелівки з фізики - про екзопланети https://www.youtube.com/watch?v=3H8kgDxNo30
Є про те, як космічний телескоп Габбл виявив пару на далекій екзопланеті.
Про місії CHEOPS, HERA та про спробу дістатися до металічного ядра астероїда.
Тут є тур місячною поверхнею, розповідь про підготовку телескопу Вебба до запуску, сонячний зонд Parker, сферу Дайсона, воду на Місяці.
Якщо не полінуєтесь, знайдете інструкцію, як помити голову на борту МКС.
Загалом, цей канал є ідеальним, аби з користю провести трошки часу, особливо якщо у Вас є діти.
Більшість відео реально короткі, але є й типу лекції на 40 хвилин.
Піс. Лав. Спейс.
Посилання на канал - https://www.youtube.com/channel/UC9gDR8zmbMhgEULgXipm3OA
І я майже впевнений, що хтось колись мені цей канал радив, однак я точно не пам'ятаю хто.
Але дякую.
Я з радістю включаю Науку та Всесвіт в свою підбірку науково-популярних ресурсів України.
https://site.ua/anton.senenko/7571-naukovo-populyarni-resursi-ukrayini-scho-chitati-sluhati-divitisya/
Наше Сонце згасне за 8 мільярдів років
Минулого тижня ледь встигли відгомоніти Нобелівські премії, аж тут така вдача!
Пам'ятаєте, половина Нобелівки з фізики дісталася пану, дослідження якого допомогли людству зрозуміти, як наш Всесвіт розвивався після Великого вибуху?
Ну, там... світло почало мандрувати у темряві, кварк-глюонна плазма перетворилася на галактики, планети, зорі, податки і сусіда з перфоратором...
Так от, наче на замовлення відкопав прекрасне відео про еволюцію планетарних систем.
https://www.youtube.com/watch?v=0DNhEAMJZ0s
Так само, як Ви пісялися під себе, длубалися у носі, бігали коридорами в школі, мучилися підлітковими стражданнями, "ставали на ноги" і входили у період кризи середнього віку (чи ще ні?), так само планети утворювалися з пилу навколо зорі.
Лише дві хвилини - а скільки цікавих подробиць можна дізнатись.
Детально, по мільярдам років.
Але, насправді, це не єдине, що я хотів Вам сказати.
Окрім цього відео я нагально рекомендую ВЕСЬ ютьюб канал Наука і Всесвіт.
Я гадки не маю, хто його робить та де він взявся, але туточки повно україномовних відео від NASA, ESA, Nature, виступи TED та багато всього іншого.
Українською!
От, наприклад, є відео і до другої половини Нобелівки з фізики - про екзопланети https://www.youtube.com/watch?v=3H8kgDxNo30
Є про те, як космічний телескоп Габбл виявив пару на далекій екзопланеті.
Про місії CHEOPS, HERA та про спробу дістатися до металічного ядра астероїда.
Тут є тур місячною поверхнею, розповідь про підготовку телескопу Вебба до запуску, сонячний зонд Parker, сферу Дайсона, воду на Місяці.
Якщо не полінуєтесь, знайдете інструкцію, як помити голову на борту МКС.
Загалом, цей канал є ідеальним, аби з користю провести трошки часу, особливо якщо у Вас є діти.
Більшість відео реально короткі, але є й типу лекції на 40 хвилин.
Піс. Лав. Спейс.
Посилання на канал - https://www.youtube.com/channel/UC9gDR8zmbMhgEULgXipm3OA
І я майже впевнений, що хтось колись мені цей канал радив, однак я точно не пам'ятаю хто.
Але дякую.
Я з радістю включаю Науку та Всесвіт в свою підбірку науково-популярних ресурсів України.
https://site.ua/anton.senenko/7571-naukovo-populyarni-resursi-ukrayini-scho-chitati-sluhati-divitisya/
Шановні вчені та викладачі (вчені-викладачі і викладачі-вчені)
Є дуже хороша програма для проведення досліджень в США - Fulbright Research and Development Program.
Окрім науковців у конкурсі (прийом заявок триває до 1 листопада) можуть брати участь викладачі, що планують розробляти нові курси, досліджувати нові методики викладання.
Ба більше, заявки приймаються й від тих, хто не працює в академічному середовищі - серед фіналістів є музейні працівники, журналісти, інженери, соціологи, діячі мистецтва, працівники громадських організацій тощо.
Важливо, щоби конкурсна заявка містила дослідницьке завдання.
Конкурсні напрямки охоплюють гуманітарні, соціальні, точні, технічні та природничі дисципліни.
Виключенням є тільки бізнес-сфера.
Всі деталі - тут http://www.fulbright.org.ua/uk/pages/35/faculty.html
Я не мав честі відвідати Штати за цією програмою поки що, однак я достеменно знаю людей, які по ній їздили і проводили дослідження.
Повірте, зусилля, докладені до складання заявки та, якщо пощастить, на співбесіді, варті того.
6-9 місяців досліджень в США - це дуже круто.
Вперед.
І не гребуйте розповісти про цю можливість тим, кому воно точно треба.
Є дуже хороша програма для проведення досліджень в США - Fulbright Research and Development Program.
Окрім науковців у конкурсі (прийом заявок триває до 1 листопада) можуть брати участь викладачі, що планують розробляти нові курси, досліджувати нові методики викладання.
Ба більше, заявки приймаються й від тих, хто не працює в академічному середовищі - серед фіналістів є музейні працівники, журналісти, інженери, соціологи, діячі мистецтва, працівники громадських організацій тощо.
Важливо, щоби конкурсна заявка містила дослідницьке завдання.
Конкурсні напрямки охоплюють гуманітарні, соціальні, точні, технічні та природничі дисципліни.
Виключенням є тільки бізнес-сфера.
Всі деталі - тут http://www.fulbright.org.ua/uk/pages/35/faculty.html
Я не мав честі відвідати Штати за цією програмою поки що, однак я достеменно знаю людей, які по ній їздили і проводили дослідження.
Повірте, зусилля, докладені до складання заявки та, якщо пощастить, на співбесіді, варті того.
6-9 місяців досліджень в США - це дуже круто.
Вперед.
І не гребуйте розповісти про цю можливість тим, кому воно точно треба.
Скасування маленького наказу - великий крок для усієї наукової та освітянської спільноти
Вчора з різницею у 2 години з'явилося дві хороші новини зі сфери освіти і науки: остаточно скасовано ідіотський наказ часів Табачника про опублікування результатів дисертацій та вперше зібрався оновлений склад Атестаційної колегії МОН, що затверджує захищені дисертації, звання і т.п.
Тепер дуже коротко про суть перемог і чому вони важливі.
В 2012 році тодішнє Міністерство освіти і науки вирішило боротися із неякісними науковими дослідженнями... ні, не збільшенням вимог до якості наукових статей, а збільшенням кількості статей, що вимагаються для захисту.
Тобто, до Наказу 1112, аби стати кандидатом наук, треба було опублікувати 3 статті.
Після нього - вже 5.
За той самий час - 3 роки аспірантури.
Звісно, ці вимоги аж ніяк не заважали імітаторам науки, адже там, де вони публікували свою маячню у 3 статтях в низькоякісних журналах, вони спокійно робили і 5, і 8, і 20.
Бо вигадати Лептонного бога, квантово-орбітальну культурологію чи космічну педагогіку - то треба мати лише трохи фантазії, навіть не підкріпленої довідкою від психіатра.
Справжнім же вченим, які мусили кілька місяців/років до появи перших результатів працювати на археологічних розкопках, в архівах, збирати дослідницькі установки та хімічити в лабораторії, ходити в експедиції, сушити метеликів і гербарії, рахувати на кластерах, копирсатися в сотнях статей з усього світу - було дуже важко за 3 роки (якщо не сказати - неможливо) видати 5 публікацій.
Зрештою, в більшості випадків все звелося до того, що або захист затримувався на рік-два-три, аби просто виконати вимоги, або ж якісна стаття розбивалася на частини і подавалася в менш престижні журнали.
Знову ж таки, аби виконати вимоги.
Маразм? Так.
Вчора Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки... повідомив, що МОН видало новий Наказ 1220 (деталі - тут https://bit.ly/32lnvZj), в якому кількість необхідних для захисту статей залежить від якості.
Наприклад, кандидату потрібно 3 статті, але кожна стаття, що опублікована в журналах дуже високої якості (вони діляться за квартилями) - рахується за дві.
Однозначно промені щастя в карму, бо це круто.
Але ця новина була б неповною без її другої частини, що, якраз, стосується боротьби із імітацією науки.
Вчора зібрався новий склад Атестаційної колегії МОН.
Світлана Вовк прекрасно розписала все, що там відбувалося - https://bit.ly/2qiHEBd.
Ви можете переконатися, що окрім катеринкириленок і тесль в українській науці повно пройдисвітів, які прагнуть отримати визнання своїх "наукових" здобутків від держави.
Від кількості прізвищ, які навела пані Світлана в пості - просто мерехтить в очах.
Головне на мою думку таке - Атестаційна колегія має всі шанси стати дієвим бар'єром, аби припинити навалу неякісного наукового продукту.
Тобто, з одного боку маємо раціоналізацію вимог до якісної науки, а з іншого - посилення боротьби з неякісною.
Далі слід чекати на боротьбу із Спеціалізованими вченими радами, які допускають захисти неякісних робіт.
Що особливо тішить - керівництво МОН тягло виконує обіцянки, що були озвучені на зустрічі з науковцями (https://site.ua/anton.senenko/22770-scho-tam-v-mon-zustrich-z-novim-ministrom-ta-zastupnikami/.
Попередні дописи з цього приводу тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/1838 і тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/1858).
Так, і оновлення складу Атестаційної колегії, і проблематика Наказу 1112 там озвучувалися.
Стежимо далі.
Ганно Новосад, Єгоре Стадний, Юрій Полюхович, дякую.
Вчора з різницею у 2 години з'явилося дві хороші новини зі сфери освіти і науки: остаточно скасовано ідіотський наказ часів Табачника про опублікування результатів дисертацій та вперше зібрався оновлений склад Атестаційної колегії МОН, що затверджує захищені дисертації, звання і т.п.
Тепер дуже коротко про суть перемог і чому вони важливі.
В 2012 році тодішнє Міністерство освіти і науки вирішило боротися із неякісними науковими дослідженнями... ні, не збільшенням вимог до якості наукових статей, а збільшенням кількості статей, що вимагаються для захисту.
Тобто, до Наказу 1112, аби стати кандидатом наук, треба було опублікувати 3 статті.
Після нього - вже 5.
За той самий час - 3 роки аспірантури.
Звісно, ці вимоги аж ніяк не заважали імітаторам науки, адже там, де вони публікували свою маячню у 3 статтях в низькоякісних журналах, вони спокійно робили і 5, і 8, і 20.
Бо вигадати Лептонного бога, квантово-орбітальну культурологію чи космічну педагогіку - то треба мати лише трохи фантазії, навіть не підкріпленої довідкою від психіатра.
Справжнім же вченим, які мусили кілька місяців/років до появи перших результатів працювати на археологічних розкопках, в архівах, збирати дослідницькі установки та хімічити в лабораторії, ходити в експедиції, сушити метеликів і гербарії, рахувати на кластерах, копирсатися в сотнях статей з усього світу - було дуже важко за 3 роки (якщо не сказати - неможливо) видати 5 публікацій.
Зрештою, в більшості випадків все звелося до того, що або захист затримувався на рік-два-три, аби просто виконати вимоги, або ж якісна стаття розбивалася на частини і подавалася в менш престижні журнали.
Знову ж таки, аби виконати вимоги.
Маразм? Так.
Вчора Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки... повідомив, що МОН видало новий Наказ 1220 (деталі - тут https://bit.ly/32lnvZj), в якому кількість необхідних для захисту статей залежить від якості.
Наприклад, кандидату потрібно 3 статті, але кожна стаття, що опублікована в журналах дуже високої якості (вони діляться за квартилями) - рахується за дві.
Однозначно промені щастя в карму, бо це круто.
Але ця новина була б неповною без її другої частини, що, якраз, стосується боротьби із імітацією науки.
Вчора зібрався новий склад Атестаційної колегії МОН.
Світлана Вовк прекрасно розписала все, що там відбувалося - https://bit.ly/2qiHEBd.
Ви можете переконатися, що окрім катеринкириленок і тесль в українській науці повно пройдисвітів, які прагнуть отримати визнання своїх "наукових" здобутків від держави.
Від кількості прізвищ, які навела пані Світлана в пості - просто мерехтить в очах.
Головне на мою думку таке - Атестаційна колегія має всі шанси стати дієвим бар'єром, аби припинити навалу неякісного наукового продукту.
Тобто, з одного боку маємо раціоналізацію вимог до якісної науки, а з іншого - посилення боротьби з неякісною.
Далі слід чекати на боротьбу із Спеціалізованими вченими радами, які допускають захисти неякісних робіт.
Що особливо тішить - керівництво МОН тягло виконує обіцянки, що були озвучені на зустрічі з науковцями (https://site.ua/anton.senenko/22770-scho-tam-v-mon-zustrich-z-novim-ministrom-ta-zastupnikami/.
Попередні дописи з цього приводу тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/1838 і тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/1858).
Так, і оновлення складу Атестаційної колегії, і проблематика Наказу 1112 там озвучувалися.
Стежимо далі.
Ганно Новосад, Єгоре Стадний, Юрій Полюхович, дякую.