Блискучий матеріал про вчорашню Нобелівку з фізики

Не тому, що він, з одного боку, читається як казка, на одному подиху, а з іншого - все ясно і зрозуміло - про методи вивчення екзопланет, реліктове випромінювання, темну енергію та матерію.

Так-так, Куншт не тільки класно навів суть - за що ж присудили, а й підвів історичний базис - як Айнштайн передбачив те, чого потім соромився, однак, зрештою, виявився правий; як купа найрозумніших людей на Планеті навіть гадки не мали про те, що нині вивчають діти в школі; як було встановлено, що Темна енергія та Темна матерія мільярди років ведуть "двобій" і скільки праці було докладено, аби довести очевидну з оповідей фантастів річ - інші світи існують.

В певний момент - там, де розповідається, як Піблз зміг за реліктовим випромінюванням зрозуміти, що конкретно відбувалося від часу 14 мільярдів років тому і до наших днів - мені здалося, що я читаю роман братів Стругацьких.

Зара немає часу уточнювати, але була у них оповідь, що людство за допомогою надпотужного комп'ютера навчилося уловлювати найменші збурення в часі-просторі і "відкатувати" їх назад в історичній ретроспективі. Таким чином науковці могли "наживо" спостерігати за поведінкою динозаврів чи батальними сценами часів лицарів.
Отут мені вгледілося десь те ж саме, але вже насправді (ну чи це жарт за температурою, близькою до абсолютного нуля, розуміти, що коїлося з галактиками мільярди років тому?)

Так от, цей матеріал цінний іншим.
Я повністю погоджуюсь з Семеном Єсилевським, що цьогорічна Нобелівка з фізики - це абсолютний тріумф фундаментальної науки, яку не те, що на хліб не намажеш.
Адже, зрештою, будь-яке "безглуздя" від науковців типу теорії відносності чи n-p-переходу пересічні громадяни змогли побачити у вигляді автомобільних навігаторів та комп'ютерів.

Тут дійсно мова про те, що і космологія Піблза, і екзопланети Майора та Квелоца - не намажеш на хліб протягом найближчих кількох поколінь людства.
Просто вчитайтеся в те, які колективи людей з яким обладнанням та ресурсами вкладаються у вивчення цих питань.
Ошаленіти можна.

Людство прагне зрозуміти, звідки ми і куди ми йдемо.
Не мастити завтра на хліб, а розуміти.
(Просто багатьом не втямки, що саме розуміння та знання своєю побічкою має якісь корисні штуки. Процесор чи ядерний реактор ніхто навмисне не вигадував. Досліджувалися ефекти)
Саме цим, на мою думку, люди, хомо сапієнси, і відрізняються від звичайних споживачів.

І дуже класно, що на Планеті існують країни та громадяни, котрі згодні обмінювати частину своїх ресурсів на розуміння того, як влаштовано світ.
Це робить такі країни - величними.
І гідними Нобелівських премій.
Я їм просто аплодую.

Ну, а тепер інджой.
https://kunsht.com.ua/nobelivka-z-fiziki-novij-poglyad-na-nashe-misce-u-vsesviti/

Уоу, мені це подобається

15 жовтня 2019 року оновлена Атестаційна колегія МОН, в яку включили багацько доброчесних вчених, буде розглядати питання щодо присудження наукових ступенів 1324 кандидатам наук та 354 докторам.
(лептонний боже, Ви тільки вдумайтесь в ці цифри).
А ще купа спецрад, ступенів докторів філософії та вчених звань

Так от.
Я багато і розлого пишу історії про людей, які написали в своїх дисертаціях маячню, вкрали шматки тексту, але, на жаль, вони отримали свої дипломи типу науковців, отримують підвищення по службі/на роботі, одержують надбавки за ступінь та звання і т.і.

Атестаційна колегія на даний момент часу - це останній форпост, покликаний не пропустити імітаторів науки далі.
Але.
Ніхто і ніяк не може перевірити більш ніж півтори тисячі робіт, тому відповідальність покладається на Спеціалізовані вчені ради, в яких здобувачі захищалися.

Тому, якщо Ви маєте інформацію про те, що чиясь дисертація з наведеного переліку містить плагіат чи щось дивне - сповістіть.
Конкретно вкажіть, в чому проблема, аби цю роботу перевірили ретельніше.
Якщо є проблеми з присвоєнням комусь вченого звання і є якась неправда в поданих відомостях - не мовчіть.

Так, я закликаю повідомляти про злочин.

Чому імітатори науки - злочинці?
Бо вони не тільки крадуть чужий інтелектуальний продукт чи просто вигадують маячню, здобуваючи від держави визнання.

Вони демотивують нормальних науковців займатися наукою в Україні.
Бо там, де нормальний зробить 1 статтю в рік, імітатор - вкраде 10 і вже обійме посаду, скажімо, завідуючого кафедрою.

Час цю систему ламати.
А, куди повідомляти?
Члену Атестаційної колегії Олексію Колежуку https://www.facebook.com/alexei.kolezhuk

Ось посилання на весь перелік справ, що розглядатимуться на АК.

https://drive.google.com/drive/folders/16E4w45qg9xB6hHUTB5RRgYe4Lu9GibB8

Ось перелік ступенів, що затверджуватимуться, на сайті МОН (так, вони теж це роблять прозоро і я це вітаю)
https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/rozglyad-pitannya-shodo-prisudzhennya-naukovih-stupeniv-na-zasidannya-atestacijnoyi-kolegiyi-15-zhovtnya-2019-roku

Вперед.

Якщо за діями нового складу МОН я поки що спокійно стежу і мене ніц не бентежить (принаймні в питаннях науки), то при словосполученні "Комітет Верховної ради з питань освіти, науки та інновацій" я починаю відчувати занепокоєння, тривогу, око сіпається і весь час виникає бажання озиратися навкруги в очікуванні моменту, коли почне відбуватися щось незрозуміле.

Ні, поки ще нічого не сталося. Наче.
Але от цікавої інформації підвезли із останнього засідання.
Якщо чесно - мене дуже цікавить, що ж там Комітет вирішував по бюджетним питанням, і я сподіваюсь, що Юля про це напише, але спроба протягнути оте слово "поспіль" в питання керівних посад в науці - це непозбувнобентежний дзвіночок.

Взагалі, мене завжди цим юриспруденція і законотворчість захоплювала - лише одне слово чи кома в потрібному місці - і величезний документ можна викрутити у геть інший бік з геть іншими наслідками.

Стежимо.

Допис Юлії Безвершенко
https://www.facebook.com/100008087651306/posts/2544508269162070

«Сьогодні було чергове засідання Комітету з питань освіти, науки та інновацій.

Про попередні два не писала, бо там розглядався проект Держбюджету на 2020 рік - і написати спокійний зважений пост після двох днів обговорень я просто не змогла.
Разом з тим, історія повчальна - і прекрасно ілюструє багато проблем нашої держави, тому я її обов'язково розкажу іншим разом.
В сухому залишку все вирішуватиме Бюджетний комітет, тоді й дізнаємось про перспективи підтримки інструментів розвитку науки у наступному році.

Повернімось до засідання сьогоднішнього.

Що ви думаєте про ситуацію, коли установою керує людина протягом 10-20-30 років?

Адже буває по-різному.
Десь це може бути справді позитивною історією про справу життя і розбудову сильної установи, баланс інтересів, здорові стосунки в колективі, плекання традицій та про сталий розвиток.
Десь - це історія про витискання всіх незгодних та незалежних, про стагнацію та неможливість розвитку, про відсутність перспектив та спроб бути проактивними.

Чи є в мене статистика про співвідношення між кількістю таких ситуацій в наукових установах України?
Нема. Її ні в кого нема. Наша держава досі не про дані та data-driven чи evidence-based policy-making.
Але в мене є багато історій з різних установ, де з великим відривом переважають ті, які зупинились в розвитку через те, що їх керівники не змінювались по 20-30 років. І зовсім небагато - про їх протилежності.

Нам з колегами - тим, хто писав закон про наукову і науково-технічну діяльність в 2015 році, - багато дорікали, що там немає реформи системи управління наукою.
На що ми відповідали, що великої чи миттєвої дійсно немає, але є інструмент, який з часом змінить ландшафт і відкриє вікно можливостей для тих, хто прагне змінити статус-кво.

Це норми про ротацію керівників наукових установ та керівництво академій наук.
Керівником даної наукової установи/організації людина може лише два терміни. Крапка.

З одного боку, це означає до 14 років керування установою. І це немало.
Це достатньо часу, щоб запропонувати бачення і спробувати втілити його. Щоб підібрати команду і навчити її працювати злагоджено. Щоб знайти і підготувати наступників.

З іншого боку, для тих, хто на момент 16.01.2016 перебував на посадах, це означало, що вони можуть добути свій поточний термін до кінця і потім бути обраними ще раз. І все. Але це купа часу, щоб підготуватись.

Сьогодні в проекті рішення комітету була пропозиція внести зміну до цієї норми.
Одне слово: поспіль.
Тобто два терміни поспіль.

Ризики?
Приміром, можлива ситуація, що на "проміжний" термін буде ставитись формальна фігура, а керуватиме все той же директор. Який через термін знову буде цілком офіційно повертатися на 10-14 років.
Десь, можливо, ми не отримаємо негативних наслідків від такої "рокіровки". А десь це буде продовженням стагнації без шансу на розвиток.

Словом, моя позиція - залишити норму як вона є.
А це жорстка вимога керувати однією установою не довше двох термінів.

Я намагалась переконати сьогодні Комітет підтримати мою позицію і відхилити поправку про "поспіль".
І це вдалось.
Поправка не була підтримана комітетом.

Дякую за уважність Vladimir Bakhrushin, який звернув мою увагу на наявність цієї поправки.
Дякую за підтримку Natalya Pipa.
І дякую всім за конструктивну дискусію.

Станом на зараз комітет відкритий до обговорень.
Але щоб робити його рішення кращими, нам з вами треба не лише мати фахову та обгрунтовану позицію.
А й банально бути дуже уважними.
До кожного законопроекту і кожного рядка.
І бути готовими боротися.

P.S. Керування установою - це не лише добра воля і мудрість керівника.
Це також реалії фінансування науки в Україні, Бюджетний кодекс та перевірки КРУ щодо кожного пчиха.
Це про відсутність можливостей нормально підтримати сильних, щоб вони залишались в установі, в науці, в Україні.
Це про стратегії розвитку, які не можуть бути реалізовані, бо наука не на часі, а спроможність держави створювати адекватне правове поле (ще й достатньо швидко) - дуже невисока.

Тобто ефективність керування установою - це також про ресурси та інструменти реалізації бачення.
Тому це частина значно більшої задачі.

Але для початку державотворцям було б непогано її хоча б усвідомити як проблему, що потребує вирішення.»

У мене в загашніку для Вас заховано два опупезні наукпопи про Нобелівські премії, що присуджені цього тижня, прекрасна добірка наукових досліджень про шкоду паління і вейпів, інформація про чергове бомбардування астероїда, порада одного крутого ютьюб-каналу про науку і одного сайту про астрономію...
І я щось з цього тікишо збирався запостити, але побачив ОЦЕ.

Вчора у Вінницькому національному медичному університеті було захищено дві дисертації, які до цього були захищені півтора десятиліття тому на росії.
Москва, Іркутськ, Владікавказ, Курськ.

Основна проблема не в тому, що тексти вкрадені - російський текст просто комп'ютерним перекладом трансформовано в український, запаковано у тверду палітурку і подано до захисту.

І навіть не в тому, що всі нібито дослідження - сфальшовані і підроблені.
Журнали обліку, аналізи результатів, назви препаратів (російський таривід замінено на цефтріаксон та меропенем, а висновки - ті самі) тощо.

Проблема в тому, що здобувачі дипломів - хірурги, лікарі.

І вони тягнутимуть свої руці до людей.
Поки що живих.

Що найцікавіше - в обох роботах один і той самий науковий керівник.
І Спецрада, що затвердила цю ганьбу - одна і та ж.

Читайте, дивуйтесь, вражайтесь.
Запам'ятайте ці прізвища.

Україна - країна можливостей для шахраїв та пройдисвітів.
Принаймні поки що.
І ми це подолаємо.

Частина 1 - false-science.ucoz.ua/news/plagiatna_disertacija_nataliji_ljakhovchenko/2019-10-10-78

Частина 2 - false-science.ucoz.ua/news/plagiatna_disertacija_olena_zacerkovna/2019-10-10-79

Олег Смірнов, дякую.
Гуд джоб.

Переможемо.

Тримайте прекрасний докладний матеріал з коментарями українських вчених щодо Нобелівської премії з фізіології та медицини.

Тут і про загадковий білок, що дозволяє нам вижити при нестачі кисню, і про його дивного "брата", що заважає йому працювати і вберігає наші м'язи чи очі від пошкоджень, про мегавитривалих щурів-пловців та про... український слід в цьогорічній Нобелівській премії.

Віктор Досенко, Тетяна Древицька, дякую за коментарі!
Наталія Бушковська, дякую за супер-матеріал!
https://life.pravda.com.ua/health/2019/10/10/238504/

Вечір добрий.

Думаю, оцим матеріалом варто завершити Нобелівський тиждень - Куншт виклав прекрасну статтю про цьогорічну нагороду з хімії.
Так-так, про літій-йонні батареї та непростий шлях, який науковці здолали, аби втямити, що літій можна "встромити" всередину танталу, потім титану, а оксиди металів кращі за сульфіди.

Ця Нобелівка - яскравий приклад того, як величезний масив фундаментальних знань про властивості хімічних елементів та їхніх сполук, кристалічних ґраток і електролітів - призвели до чисто прикладного результату - прекрасної акумуляторної батареї, навколо якої крутяться практично всі нинішні інновації - гіроборди, вейпи, макбуки, смартфони, квадрокоптери тощо.

Завжди так було, є і буде: спочатку фундаментальна наука - потім прикладна - і лише згодом інновації та стартапи.
Не буде першого елементу - і за деякий час уся суть стартапів зводитиметься до зміни кольору панельок та форми корпусів.

Читайте, дивуйтесь.

Зазначу одне.
Десь в коментарях правильно помітили, що не тільки розробники літій-йонних батарей заслуговують на Нобелівку, адже до їх появи існувала купа інших технологій зберігання енергії і вони в були не менш важливими та проривними.
Однак Нобелівка завжди така - з величезного колективу людей, що, насправді, спільними зусиллями просунули нове у світ, визнання отримують лише кілька осіб.

Ніц з цим не зробиш.

Інджой.

https://kunsht.com.ua/nobelivka-z-ximi%d1%97-vinaxid-yakij-zminiv-nashi-zhittya/

Круто мати в друзях купу науковців.
У яких селебріті ти ще побачиш такі дописи? :)

Я тут пару днів тому писав жахи про плагіат у двох дисертаціях.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/1892
Так от, мені щойно повідомили, що
"Відбулося повторне засідання спецради, на якому проголосували про відміну попереднього рішення. Підстава - академічний плагіат."

Вірю в те, що та спецрада читає мій телеграм-канал і тому хутко змінила своє рішення.
Дякую. Дуже дякую.

Брейкінг ньюз!
Наше Сонце згасне за 8 мільярдів років

Минулого тижня ледь встигли відгомоніти Нобелівські премії, аж тут така вдача!
Пам'ятаєте, половина Нобелівки з фізики дісталася пану, дослідження якого допомогли людству зрозуміти, як наш Всесвіт розвивався після Великого вибуху?
Ну, там... світло почало мандрувати у темряві, кварк-глюонна плазма перетворилася на галактики, планети, зорі, податки і сусіда з перфоратором...

Так от, наче на замовлення відкопав прекрасне відео про еволюцію планетарних систем.
https://www.youtube.com/watch?v=0DNhEAMJZ0s
Так само, як Ви пісялися під себе, длубалися у носі, бігали коридорами в школі, мучилися підлітковими стражданнями, "ставали на ноги" і входили у період кризи середнього віку (чи ще ні?), так само планети утворювалися з пилу навколо зорі.
Лише дві хвилини - а скільки цікавих подробиць можна дізнатись.
Детально, по мільярдам років.

Але, насправді, це не єдине, що я хотів Вам сказати.
Окрім цього відео я нагально рекомендую ВЕСЬ ютьюб канал Наука і Всесвіт.
Я гадки не маю, хто його робить та де він взявся, але туточки повно україномовних відео від NASA, ESA, Nature, виступи TED та багато всього іншого.

Українською!

От, наприклад, є відео і до другої половини Нобелівки з фізики - про екзопланети https://www.youtube.com/watch?v=3H8kgDxNo30

Є про те, як космічний телескоп Габбл виявив пару на далекій екзопланеті.
Про місії CHEOPS, HERA та про спробу дістатися до металічного ядра астероїда.
Тут є тур місячною поверхнею, розповідь про підготовку телескопу Вебба до запуску, сонячний зонд Parker, сферу Дайсона, воду на Місяці.
Якщо не полінуєтесь, знайдете інструкцію, як помити голову на борту МКС.

Загалом, цей канал є ідеальним, аби з користю провести трошки часу, особливо якщо у Вас є діти.
Більшість відео реально короткі, але є й типу лекції на 40 хвилин.

Піс. Лав. Спейс.
Посилання на канал - https://www.youtube.com/channel/UC9gDR8zmbMhgEULgXipm3OA

І я майже впевнений, що хтось колись мені цей канал радив, однак я точно не пам'ятаю хто.
Але дякую.

Я з радістю включаю Науку та Всесвіт в свою підбірку науково-популярних ресурсів України.
https://site.ua/anton.senenko/7571-naukovo-populyarni-resursi-ukrayini-scho-chitati-sluhati-divitisya/

Шановні вчені та викладачі (вчені-викладачі і викладачі-вчені)

Є дуже хороша програма для проведення досліджень в США - Fulbright Research and Development Program.

Окрім науковців у конкурсі (прийом заявок триває до 1 листопада) можуть брати участь викладачі, що планують розробляти нові курси, досліджувати нові методики викладання.
Ба більше, заявки приймаються й від тих, хто не працює в академічному середовищі - серед фіналістів є музейні працівники, журналісти, інженери, соціологи, діячі мистецтва, працівники громадських організацій тощо.
Важливо, щоби конкурсна заявка містила дослідницьке завдання.

Конкурсні напрямки охоплюють гуманітарні, соціальні, точні, технічні та природничі дисципліни.
Виключенням є тільки бізнес-сфера.

Всі деталі - тут http://www.fulbright.org.ua/uk/pages/35/faculty.html

Я не мав честі відвідати Штати за цією програмою поки що, однак я достеменно знаю людей, які по ній їздили і проводили дослідження.
Повірте, зусилля, докладені до складання заявки та, якщо пощастить, на співбесіді, варті того.
6-9 місяців досліджень в США - це дуже круто.

Вперед.
І не гребуйте розповісти про цю можливість тим, кому воно точно треба.

Скасування маленького наказу - великий крок для усієї наукової та освітянської спільноти

Вчора з різницею у 2 години з'явилося дві хороші новини зі сфери освіти і науки: остаточно скасовано ідіотський наказ часів Табачника про опублікування результатів дисертацій та вперше зібрався оновлений склад Атестаційної колегії МОН, що затверджує захищені дисертації, звання і т.п.

Тепер дуже коротко про суть перемог і чому вони важливі.

В 2012 році тодішнє Міністерство освіти і науки вирішило боротися із неякісними науковими дослідженнями... ні, не збільшенням вимог до якості наукових статей, а збільшенням кількості статей, що вимагаються для захисту.

Тобто, до Наказу 1112, аби стати кандидатом наук, треба було опублікувати 3 статті.
Після нього - вже 5.
За той самий час - 3 роки аспірантури.

Звісно, ці вимоги аж ніяк не заважали імітаторам науки, адже там, де вони публікували свою маячню у 3 статтях в низькоякісних журналах, вони спокійно робили і 5, і 8, і 20.
Бо вигадати Лептонного бога, квантово-орбітальну культурологію чи космічну педагогіку - то треба мати лише трохи фантазії, навіть не підкріпленої довідкою від психіатра.

Справжнім же вченим, які мусили кілька місяців/років до появи перших результатів працювати на археологічних розкопках, в архівах, збирати дослідницькі установки та хімічити в лабораторії, ходити в експедиції, сушити метеликів і гербарії, рахувати на кластерах, копирсатися в сотнях статей з усього світу - було дуже важко за 3 роки (якщо не сказати - неможливо) видати 5 публікацій.
Зрештою, в більшості випадків все звелося до того, що або захист затримувався на рік-два-три, аби просто виконати вимоги, або ж якісна стаття розбивалася на частини і подавалася в менш престижні журнали.
Знову ж таки, аби виконати вимоги.

Маразм? Так.

Вчора Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки... повідомив, що МОН видало новий Наказ 1220 (деталі - тут https://bit.ly/32lnvZj), в якому кількість необхідних для захисту статей залежить від якості.
Наприклад, кандидату потрібно 3 статті, але кожна стаття, що опублікована в журналах дуже високої якості (вони діляться за квартилями) - рахується за дві.

Однозначно промені щастя в карму, бо це круто.

Але ця новина була б неповною без її другої частини, що, якраз, стосується боротьби із імітацією науки.
Вчора зібрався новий склад Атестаційної колегії МОН.
Світлана Вовк прекрасно розписала все, що там відбувалося - https://bit.ly/2qiHEBd.

Ви можете переконатися, що окрім катеринкириленок і тесль в українській науці повно пройдисвітів, які прагнуть отримати визнання своїх "наукових" здобутків від держави.
Від кількості прізвищ, які навела пані Світлана в пості - просто мерехтить в очах.

Головне на мою думку таке - Атестаційна колегія має всі шанси стати дієвим бар'єром, аби припинити навалу неякісного наукового продукту.

Тобто, з одного боку маємо раціоналізацію вимог до якісної науки, а з іншого - посилення боротьби з неякісною.
Далі слід чекати на боротьбу із Спеціалізованими вченими радами, які допускають захисти неякісних робіт.

Що особливо тішить - керівництво МОН тягло виконує обіцянки, що були озвучені на зустрічі з науковцями (https://site.ua/anton.senenko/22770-scho-tam-v-mon-zustrich-z-novim-ministrom-ta-zastupnikami/.
Попередні дописи з цього приводу тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/1838 і тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/1858).

Так, і оновлення складу Атестаційної колегії, і проблематика Наказу 1112 там озвучувалися.

Стежимо далі.

Ганно Новосад, Єгоре Стадний, Юрій Полюхович, дякую.

Я згадую часи, коли навчався сам: навіть думка про короткий візит в нині «елементарну» Польщу, а, тим більше, задля навчання-стажування межувала із маренням.
Що вже казати про Францію чи Німеччину...

Я по-доброму заздрю сучасній молоді, що вони мають більше можливостей, аби вчитися кращому в цілому світі, і не мають проблем з візами в європейські країни.

4500 євро та три місяці стажування за кордоном.

Так, Європейська мікрохвильова асоціація (є така) пропонує 5 стипендій для українських магістрів та аспірантів.

Тому, якщо Ви вмієте у фізику, математику, інженерні чи комп‘ютерні науки - подавайтеся.
Якщо у Вас є знайомі, яким воно треба - перекажіть.

Дедлайн - 28 листопада.

Будь-яка така програма, особливо якщо Ви ніколи не були в Європі, змінює життя.

Лупайте.

«Are you a Master or PhD student with a background in Engineering, Computer Science, Mathematics or Physics? We've definitely got some great news for you!

The second edition of European Microwave Association Internship Award is here! 🤩 Every year up to five awards of 4.500€ each will be given to selected applicants to spend a period of at least 3 months abroad in one of the leading European Microwave Industries, Universities, and Research Institutes supporting this initiative.The deadline for application is November 28, 2019.

For more information, please check our leaflet or visit the website: https://www.eumwa.org/en/euma/young-professional-team/euma-internship-award.html

Sharing this post with the colleagues is highly appreciated 🙃»
https://www.facebook.com/372382450174006/posts/550145055731077

Шукаю народних депутатів.

Ні, нічого порєшать не треба.
Просто для дійсно вмотивованих народних обранців, які прагнуть повчитися держуправлінню, є гарна нагода це зробити.
Причому зробити - у викладачів Стенфорду, в т.ч. у Френсіса Фукуями.
Іван все докладно розписав, тому якщо Ви - народний депутат - долучайтесь.
Якщо ж у Вас є народний депутат, який може не побачити цю інформацію - сповістіть йому.

Місць усього 50, тому очевидно, що буде конкурс (я на це дуже сподіваюся).

Іван Примаченко, Олександра Устінова, Prometheus і всі-всі-всі відмічені в пості - Ви неймовірні.
Дякую.

Допис Івана Примаченка
https://www.facebook.com/100001327329220/posts/2337036523017236
«Стенфордські викладачі на чолі з Френсісом Фукуямою навчатимуть новообраних народних депутатів України! Коли в липні я вперше озвучив цю ідею Ustinova Alexandra, вона звучала божевільно. Френсіс Фукуяма і Стенфорд, які готують новообраних членів парламенту - такого не робив ще ніхто в світі. На щастя, Саша повірила в реальність цієї ідеї і ми разом взялися втілювати її в реальність. І от тепер Україна перша. Сподіваюся, ця навчальна програма не тільки покращить якість роботи парламенту, але й стане позитивним інформаційним приводом про Україну в світових ЗМІ. Цього нам зараз не вистачає.

Величезна подяка співорганізаторці семінару Саші Устіновій, а також колегам зі Стенфорду, Prometheus, Школи публічного управління УКУ і CIPE, разом з якими ми останні три місяці працювали над втіленням цього задуму в реальність. Окремо хочу подякувати за підтримку і допомогу Олександру і Катерині Акименкам, засновникам нашого фелловшипу. І, звичайно, колосальна вдячність нашим неймовірним донорам, які повірили і підтримали проект в рекордні строки. Без підтримки Посольства США в Україні, Міжнародного Фонду «Відродження», Center for International Private Enterprise, MacPaw і Astem Foundation все це так би і залишилося лише мрією.

Ну а тепер офіційний прес-реліз:

"50 народних депутатів навчатимуть в Києві державному управлінню викладачі Стенфорду. Серед них один з найвідоміших політологів світу, політичний економіст та директор Центру демократії, розвитку і верховенства права Френсіс Фукуяма, професор права Стенфордського університету Ерік Дженсен, а також низка гостьових спікерів. Навчання пройде в Києві 9-11 листопада.

Навчатимуть парламентарів на основі успішних кейсів, реалізованих в різних країнах світу, які зібрали в собі методи та інструменти, що використовувалися для боротьби з корупцією, розвитку децентралізації, та багатьох інших реформ.

“Ми радо підтримали ідею проведення навчання для українських парламентарів, оскільки Україна є пріоритетним партнером не лише для Стенфорду, але і США, - розповів Френсіс Фукуяма, директор Центру демократії та верховенства права Стенфордського університету. - Зараз країна переживає унікальний момент, який рідко зустрінеш в інших розвинених демократіях, коли більша частина парламенту - це нові обличчя. Це величезна можливість для країни, і велика відповідальність для молодих політиків, саме тому ми з задоволенням поділимося досвідом та найкращими практиками, які спрацювали в світі”, - додав він.

Семінар організований спільними зусиллями Центру демократії, розвитку і верховенства права Стенфордського університету, випускників програми Ukrainian Emerging Leaders Івана Примаченко та Олександри Устінової, платформи Prometheus, Школи публічного управління Українського католицького університету і Центру міжнародного приватного підприємництва.

В рамках цього проекту також відбудеться відкрита лекція Френсіса Фукуями “Роль України в боротьбі за глобальну демократію”, що відбудеться у вівторок 12 листопада 2019 року в America House Kyiv. Очікуйте на деталі найближчим часом.

За словами випускника Стенфордської програми Ukrainian Emerging Leaders та співзасновника Prometheus Івана Примаченка: «Френсіс Фукуяма і Стенфорд, які готують новообраних українських депутатів – безпрецедентна подія, яка не тільки покращить якість роботи парламенту, але й стане позитивним інформаційним приводом про Україну в світових ЗМІ. Ніхто в світі такого ще не робив».

За словами випускниці Стенфордської програми Ukrainian Emerging Leaders та народного депутата України Олександри Устінової: “Стенфордська навчальна програма дасть унікальний досвід таким як я молодим парламентарям, оскільки вони отримають не лише знання про найкращі практики світу в розбудові державності, але й матимуть нагоду порадитися щодо конкретних кейсів України з видатним професором Фукуямою та іншими викладачами Стенфордського університету”

Участь в навчальній програмі зможуть на конкурсній основі взяти до 50 народних обранців від будь-якої політичної партії, що володіють англійською мовою і не знаходяться під санкціями США.

Семінар відбудеться завдяки підтримці Посольства США в Україні, Міжнародного Фонду «Відродження», Center for International Private Enterprise, MacPaw і Astem Foundation."

Світ... пш-пш... Це гніздо... пш...
Ми випустили нову пташку...

На цьому фото можна вже ставити хрестики на обличчях, власники яких обміняли нормальнолюдськість на ступінь кандидата чи доктора наук.

Бо сьогодні в нашій лабі радісна новина - Валерія Куценко захистилася.
Зробила вона це блискуче.
Б.л.и.с.к.у.ч.е.

Чомусь хочеться побажати їй, аби науковий ступінь в Україні цінувався не тільки в середині притомної наукової спільноти, не тільки у владних колах, але у громадськості.

Переможемо.

P.S. Ярослава Лопатіна, приготуватися.

Є тільки один музей в Києві, в якому я жодного разу не був, але який дуже мрію відвідати. Правда.
Це Національний музей медицини України.

У мене натурально бракне часу.
Але для Вас маю пораду: якщо Ви не знаєте, де провести сьогоднішній вечір, або ж знаєте, але самі не в захваті від Ваших планів - йдіть на Science After Dark: Анестезія.

Це науково-популярна подія, де будуть навколонауковомедичні квести, цікавезні лекції від Daria Ozerna, Olga Maslova, Kvitka Zhuk і самого MED GOblin (лептонний боже, ми доcі не знайомі), а лабораторія Сінево братиме аналізи у всіх охочих... на... на глікований гемоглобін (кров з пальця??? аааа!!!)

Плюс, звісно, там буде діджей, купа експонатів музею і натовп вчених.
Старт - о 19.00.

Не прогавте.

Лінк на подію https://m.facebook.com/events/2405465199665508

Нещодавно я був не церемонії нагородження "Топ-100 блогерів України" за версією телеканалу ICTV.
Якщо що - переможцями стали дід Олесь, Уляна Супрун та Яніна Соколова.

Але мова не про те.
Під час церемонії був блок цікавезних лекцій від експертів медіа-ринку - скільки людей у нас користується Інстаграмом, Фейсбуком, Вконтакте та Однокласниками, які вікові категорії обирають ті або інші соцмережі, як зростає якийсь ТікТок, чим саме користуються люди - смартфонами чи десктопами.
Наводилася купа статистики - по регіонам, по містам, гендеру, віку.
Загалом, це був кладєзь інформації для медійників, піарників, журналістів та блогерів.

Так от.
На одному з графіків оцінювалася залученість аудиторії - скільки людей з якогось регіону залучено в, наприклад, ту чи іншу соцмережу.
Результат по Києву був подекуди... більше 100%.

Знаєте чому?
Бо за базисну цифру кількості жителів міста чи регіону бралися дані Держстату.
І, насправді, ці дані давно не відповідають дійсності, бо Держстат за своїми методами оцінки давно не в курсі, скільки у Києві реально проживає/перебуває людей.
А от мобільні оператори, наприклад, знають.

Чому так сталося?
Я не спеціаліст, але одна з озвучених причин - відсутність перепису населення - той, що мав відбутися, здається, 2010 року, не відбувся.
(З чуток, що я чув, його відмінили для того, аби було зручніше на виборах влаштовувати "карусєлі" і підтасовувати голоси).
Тобто похибка після 2000 року і так зросла шалено, а ще й взнаки далася внутрішня міграція внаслідок російської агресії.

Важлива новина в тому, що на 2020 рік заплановано Всеукраїнський перепис населення.
Це дуже важлива штука, яка дозволить припинити популістичні маніпуляції на купу тем: скільки у нас реально громадян, молоді, заробітчан, які соціальні умови у різних верств населення тощо.

Так от що там за "тощо" в деталях прекрасно розповіла академік НАН України Елла Лібанова.
Обожнюю її легкий і доступний стиль викладу.

Сподіваюсь, ми нарешті дізнаємося, в якій [за статистичними показниками, а не з довідника Стеля] країні ми живемо.

Інджой.


www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5570

Хто з дикого рання в суботу працює в редакції НВ над спецвипуском журналу Ukraїnext разом з прекрасними людьми - той я 🙂
Буде цікаво.