Ознайомився я з переліком понад 700 держпідприємств, які Уряд планує передати в приватизацію.
З них - 58 об'єктів Національної академії наук.

Особисто я не маю нічого проти приватизації, хоча детально із переліком конкретно наукового майна слід розбиратися експертам в темі (я жодного разу не експерт), аби не приватизували і не розібрали, як Чорноморське пароплавство, щось таке, від чого потім Україні буде дуже боляче.

Моя думка в іншому.
По-нормальному, всі кошти від приватизації усього в країні, що має слово "наука", "науково-дослідний" і т.і. мають спрямовуватися в окремий фонд, хай і при тій же НАН чи Національному фонді досліджень.
Типу "Фонду розвитку науки" при чомусь.

Ці кошти до останньої копійки мусять спрямовуватися виключно на прозору закупівлю унікального обладнання, створення "чистих кімнат" (справжніх, як на Заході), хай-тек обладнання для дослідних виробництв, будівництво нормальних сучасних корпусів Інститутів і т.і.
Бо за роки Незалежності такого практично не траплялося, а те ж Джерело нейтронів нам збудували американці, за що їм велика подяка.
Самі вже не здатні.

Інакші варіанти я особисто буду розглядати виключно як дерибан рештків української науки.

Проїдати кошти від приватизації ми добре уміємо: або компенсовувати депозити вкладників дивних фінансових установ, або роздавати по 1000 гривень усім-усім-усім, або робити ще якусь передвиборчу популістичну дічь.

А от вкладатися в майбутнє - щось не дуже.

Так само ці кошти не можна спрямовувати на науку "рівним шаром" із гаслами "Ми збільшили фінансування науки в Україні".
Бо це ж буде одноразова брехня.

І логіка в моїх словах є - фактично на гроші від приватизації майна розраховувати не можна в рамках нормального бюджетного планування, бо невідомо - продадуть чи ні.
Однак це - потужний резерв самої науки.

Тому питання приватизації, насправді, дуже просте: резерв чи демонтаж.

Посилання на перелік тут https://docs.google.com/file/d/1f_3SLnAWayeea7pNQwl-4Y7UqRh5Qv07/edit

Дякую Альоні Шкрум за інформацію.

Житомирський музей космонавтики - це любов.
Бо він крутий.
Це видно з якості експозицій, небайдужості персоналу та активності в популяризації науки.
А тепер це ще й зореліт.
Я в захваті.

Був би я малим - вже б канюдив у мами, аби відвезла мене туди політати.
Хоча... ні, спершу я б кілька днів вигадував назву кораблю.
Оце квест!

Хай Ваші діти доєднуються, може саме їхня ідея викарбується на борту.
А потім звозіть їх туди.

Допис Музею космонавтики https://www.facebook.com/190683677698700/posts/2168631386570576

«А на завершення дня - гарних новин вам у стрічку :) Проект симулятора пілотованого космічного корабля для нашого музею, про який так багато говорили, писали, обіцяли вступив у стадію внесення фінальних коректив, доопрацювань та набуття зовнішнього оформлення. Вже зовсім скоро зореліт з’явиться у нас! За два роки ідея переросла у велику спільну справу та стала гарним продовженням співпраці між депутатським корпусом Житомирської обласної ради та музеєм. Проект є унікальним не лише для нашої країни. І подібного в Україні іще не створювали. Наш зореліт – не іграшка чи дитяча забавка, адже над ним працювали справжні знавці своєї справи. Раніше аналогічні тренажери використовувалися лише для підготовки професійних авіапілотів. А ми розпочинаємо підготовку майбутніх космонавтів. Адже віримо, що для когось знайомство з такою технікою стане початком професійного шляху.
Залишилося лише придумати назву для зорельота! Таку, щоб обов’язково надихала! Подумаємо разом?»

Не розумію, чого стільки хайпу навколо генетики? CRISPR/Cas9?
Ніц складного там немає.

Просто береш один 3D-принтер і друкуєш аденін, тимін, цитозин і гуанін, ліпиш між собою на слюні і крутиш, як заманеться.

А як захочеш - то взагалі з‘єднуєш між собою незліплювані речі, як на останньому фото.

Якщо ж серйозно - фізики допомагають генетикам з просторовими моделями, аби ті допомогли пересічним громадянам розуміти, як генна інженерія працює.

P.S. Так, ми зібрали жовто-блакитну ДНК українців. Залишилось отримать Нобелівку.

Дякую Оксані Півень за ідею, Артему Васько та Тарасу Микитюку за втілення.

Якшо шо - всі елементи ДНК можна знайти в Інтернеті у вільному доступі.
Друкуйте життя!

Вжух!
До початку загальнонаціонального скиглення з приводу початку геноциду традиційного гуманітарного типу мислення:
П'ять...
Чотири...
Три...
Два...
Один...
Логарифм!

Якщо серйозно - потужне рішення.
Я нагадаю, що не існує ніякого гуманітарного типу мислення.
Є погані програми, погані вчителі, брак мотивації або потурання неуцтву.

Тепер справа за нормальною кількістю годин на математику і підвищенням заробітних плат вчителям хоча б до рівня кур'єра служби доставки піци в Києві.
Хоча б.


https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/zno-z-matematiki-stane-obov-yazkovim-koli-novini-ukrajini-50058617.html

У мене є дві ... ні, три... ні, дві погані новини для науковців. Але хай воно бемцне офіційно, а я сьогодні не буду псувати всім настрій.
Розповім дещо цікаве.

Десь у 7-8-річному віці я дізнався про існування вислову "буриданов віслюк".
Я не пригадаю, звісно, в якій книжці то пояснювалось, але було дуже дотепно:
В театрі в десятихвилинний антракт хлопчику треба було попоїсти. Було дві черги: перша - до фанти і бутербродів з ковбасою, а інша - до пепсі з солодкими тістечками.
У дві черги він би не встиг ніяк, але любив пепсі і ковбасу.
Так він і лишився голодним.

Так от щойно я відчув себе натуральним буридановим віслюком, бо почалося голосування наймасштабнішого оціночного судження маячні, псевдонауки та невігластва в науково-освітянській сфері "Академічна негідність-2019".

Лауреати такі в кожній номінації - що я навіть не знаю, кому віддати "честі" більше.

А номінації цікаві:
Плагіатор року - крадії чужих текстів для власних "наукових робіт".

Фальсифікатор року - фантазери, що вигадують свої "наукові результати", а не отримують в лабораторіях.

Псевдонауковець року - я б назвав цю номінацію Теслею року, але нехай. Просто люди, які видають якісь дивні фрази і слова за науку.

Токсичний ректор року - ректори, які, як мінімум, не протидіють псевдонауці і фальсифікаціям у власних вишах.

Посіпака року - люди, які як мінімум своєю бездіяльністю сприяють поширенню академічної недоброчесності або ж просто наносять шкоду науці з точки зору самих вчених.

Скандал року - найгучніші скандали, про які чули чи не всі науковці, присутні в інформаційному просторі.

Мурзилка року - типу наукові журнали, що залюбки друкують маячню.

Спец(з)рада року - спеціалізовані вчені ради, через які просочується велика кількість несправжніх вчених.

Єдине на чому наголошу - в номінації Скандал року заявлено Мирославу Кругляк.
Це означає, що вона спричинила скандал, але не означає, що вона погана.
Навпаки, спричинений нею скандал - це добре. Просто відразу не всі можуть зрозуміти. Обов'язково читайте деталі, посилання всюди є.

Підкреслю.
Я не є організатором цієї ініціативи, не маю жодного впливу на організаторів чи результати голосування, висування "кандидатів" проводилося відкрито в групах вчених, наскільки я міг це бачити, і я жодним чином не впливав на процес.
Жодним.
Навіть нікого не радив.
Ба більше, у мене є особиста незгода з наявністю в переліку певних кандидатів, але якщо вони там є і науковці їх номінували - так і має бути.

Тому вважаю, що маю достатньо об'єктивності для спостереження за цим процесом.
Тому вивчайте, голосуйте.

P.S. Мабуть це перше в історії України голосування, де вигідно підключити ботоферму, аби накрутити голоси своїм конкурентам
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdNWGqch4cWJTP-8yEOKK7KFtCV19ZrH-C5CB_N33el8CrQ9w/viewform

Дива не сталося.
Зниклих безвісти в одеській пожежі більше немає.
16 загиблих.
Серед них і директор Інституту морської біології НАН України.
Співчуття рідним, близьким, колегам.

Також нагадаю, що знищені всі наукові колекції та обладнання інших інститутів, що також розташовувалися в будівлі, де спалахнув коледж.

Кризи системи так і проявляються - палають дитячі табори, коледжі, люди стрибають з вікон, знищується наукове надбання...
Жах.

Допис Євгена Дикого https://www.facebook.com/538303807/posts/10157815056273808:
«Сьогодні зранку у руїнах згорілого будинку на Троїцькій у Одесі знайшли останні тіла жертв трагедії. Тепер нема більше "зниклих без вісті", є офіційно 16 загиблих.
Зникла та надія, яку нераціонально, "contra spem spero", направду давно вже все розуміючи, але все ж плекали ми - ті, хто особисто знав когось із "зниклих" під час пожежі - ну аж раптом трапилось диво, і хтось просто якось опинився не при памяті, десь зараз у добрих людей і ще знайдеться... Тепер остаточно ясно, що дива не сталось.
Серед загиблих - Борис Георгієвич Александров, мій старший колега, директор Інституту Морської Біології. Памятаю його ще зі своєї аспірантури, а в останнє бачився цієї осені, коли ми разом сиділи між урвистим берегом та "Стежкою здоровя", і обговорювали подальший розвиток екологічного моніторингу Чорного моря...
Унікально добра людина, світла та тепла. З нічим не зрівнянним тонким одеським гумором. Інтелігент "старої школи", ерудовний, витончений, і водночас "по житєйськи" мудрий. На все життя закоханий у Море, та вірний цьому коханню до останнього свого дня. Чорне море втратило чи не найкращого свого знавця, і одного із постійних своїх "адвокатів".
Вічна память. Сподіваюсь, в память Бориса Георгієвича закінчимо всі розпочаті ним проекти та справи.»

Та шо ж таке...
І знову ці вчені кажуть, що ідея з оцінкою чисельності населення, запропонована паном Дубілєтом, це таки оцінка чисельності, і до повноцінного перепису вона жодного стосунку не має.

Коли ж цих вчених почнуть слухати?

Цікаве коротке інтерв'ю про те, як має виглядати класичний перепис за рекомендаціями ООН, які показники реєструються, що на що впливає і які новації можна застосувати, аби покращити вірогідність результатів.

Цікаво й те, що вартість класичного перепису в перерахунку на одного громадянина - 5 баксів.
Пан Дубілєт пропонує зробити дешевше, але незрозуміло що і нащо.

Від себе додам, що особисто я не проти діджиталізації з використанням операторів та банкоматів, але тільки як додаток до класичного перепису.

А імітацій не треба.
У нас половина інституцій і процедур в країні є імітацією.

Інджой.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5832

Два тижні я мріяв викласти цей матеріал про екскурсію в найсучасніший лікарняний корпус в країні.
І, нарешті, час настав.

Я ніколи і ніде нічого подібного не бачив і, якщо чесно, сподіваюсь ніколи не побачити, тобто просто бути здоровим.
Але.
Приємно усвідомлювати, що раптом що... але не будемо про це.

Так, клініка "Оберіг" синтезувала нову будівлю і вона надзвичайно вражає.
Блукаючи її коридорами, не можеш зрозуміти, чи це все насправді, настільки воно все високотехнологічне, сучасне, продумане.
Зручне для людей та лікарів.
В сенсі, лікарі - теж люди, просто лікарі всюди окремо :)

Дякую Ірині Андрейців за запрошення, а Віктору Рибчуку за відверті, чесні і терплячі відповіді на мої запитання.

Хай ваша клініка розвивається.
Побільше б такого.
https://site.ua/anton.senenko/24617-milyard-griven-na-zdorovya-v-kievi-vidkriyut-ultrasuchasniy-likarnyaniy-korpus/

Щойно завершили зустріч з Прем‘єром-міністром.
Він з самого ранку цілий день зустрічався з представниками наукових спільнот - Національної та галузевих академій та університетів.
Конкретно з ким - не знаю, бо усі зустрічі були окремо.
Поговорили про науку, Науковий комітет, Національну та галузеві академії наук, реформу науки, фінансування, скопуси/вебофсайнси, аудити, імітаторів та псевдонауковців, відтік вчених за кордон.
Думаю, Ви маєте право знати.
Гарного вечора.

Кілька років тому до мене звернулися двоє молодих людей, які заявили, що випускатимуть науково-популярний друкований журнал.
Попри безглуздість і навіженість ідеї, вони це почали робити.
А вчора Куншт - саме так нарекли видання - отримав премію за Високі стандарти журналістики.

Високі стандарти журналістики в наукпопі - це коли про науку можна писати без ліків від раку, планети Нібіру та вічних двигунів.
Тобто без більшості з того, про що пишуть чи показують топ-медіа в країні.

Я дякую усій команді журналу за тягле відстоювання правильної популяризації науки, відсутність джинси, усім науковцям та експертам, які не відмовляли в написанні статей, а також усім друзям Куншт - людям, завдяки фінансовій підтримці яких він існує.

Переможемо.
Фото чесно впер у Кирила Бескоровайного

До речі, вчора в приймальні у Прем'єра познайомився з дуже крутим геологом Олександром Климчуком.
І від нього дізнався ошелешуючий факт: в Україні розташовується н.а.й.д.о.в.ш.а гіпсова печера в світі, довжиною 240 розвіданих кілометрів (тобто вона може бути ще більшою, однак ніхто далі не заходив)!

Захопившись ультранаціоналістичними ідеями та культивуючи велич арійської раси, я поліз в Вікіпедію і отетерів - вона не тільки найдовша в Україні та в Євразії, але й 5-та за довжиною в світі!!!
Називається - Оптимістична.

Нарекли її так тому, що коли відкрили, ніхто, окрім оптимістів львівян-спелеологів, не очікував, що вона виявиться настільки величезною

Почитайте на Вікі, дуже цікава історія відкриття https://bit.ly/2RSjucn і будова.
А її фото в Інтернеті такі, що виникає бажання співати гімн України.
Плюс, зауважте, що 15 за довжиною в світі - теж українська і називається Озерна, бо там є підземні водойми.

Націоналізм зашкалює.
Лептонний боже, я тут пост років на 15 таборів написав.
Піду поїм.

Трохи стомлені, але щасливі обличчя, бо нам здається, що ми відібрали для програми Fulbright Ukraine кращих з кращих.

Вже котрий рік беру участь в оцінюванні і можу сказати - рівень аплікантів зростає.

P.S. Так, Уляна кіп файтінг :)

Лептонний боже, в мене для тебе дві новини.
Перша – хороша. Багато поганих людей почало нервувати.
Друга – не дуже. Публічні погрози лунали на адресу Світлани Арбузової.

Отже, сьогодні відбулася визначна подія в світі української науки – сталося засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України.

Що воно таке?
Це останній бар’єр на шляху здобувачів до омріяного ступеня кандидата або доктора наук.
В теорії, маячня не мала б проходити ще на етапі вступу в аспірантуру, чи хоча б на етапі захисту дисертацій, однак, багато спецрад просто перетворилися на відверті супермаркети дипломів для потрібних людей.

Так, наприклад, саме завдяки рішенню якоїсь зі спецрад свого часу зплагійована маячня про Лептонного Бога офіційно визналася Української Державою, котра в свою чергу щомісяця сплачує надбавку авторці у вигляді живих грошей. Грошей платників податків.

Так от АК - і має бути аварійним "стоп-краном".
У випадку Лептонівни він не спрацював.

Тим не менш, активна наукова спільнота до нинішнього засідання цілодобово перевіряла купу вже захищених дисертацій на ознаки псевдонауки, плагіату, фабрикацій тощо.
На відміну від попередніх практик проведення АК, тут стало очевидно, що ставлення до багатьох питань – присудження ступенів, звань, затвердження спецрад – було принциповим.
Так, наприклад, на засіданні від 15 жовтня було прийнято рішення, що питання про продовження роботи спецрад буде розглядатися ТІЛЬКИ з урахуванням аналізу попередньої діяльності – доган, зауважень і т.п.

Таким чином, враховуючи неодноразові порушення, кілька спецрад сьогодні просто припинили своє існування.

Щодо маячні та псевдонауки.

Сьогодні ж розглядалося питання про «тазове дно» - дисертацію, що переписана з російських джерел з використанням гомеопатичного препарату (про цю історію писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2047).
Крім негативних відгуків на великі екрани було виведено величезну таблицю з детальним розписом, які шматки тексту звідки поцуплені (http://false-science.ucoz.ua/news/prigodi_tazovogo_dna/2019-11-22-80).

Дисертант справляв дивне враження: він стверджував, що однакові відсотки – то збіг, а однакові до тисячних долей відхилення – це якісь відомі дані.

Не допомогло.
Дисертанта відправили разом із дисертацією на додатковий розгляд в Інститут фізіології імені Богомольця НАН України.
Сподіваюсь, більше ми про нього не почуємо.

Але тепер про погане: в залі Атестаційної колегії, окрім групи підтримки дисертанта, що намагалась його «вигородити», знаходилася дивна людина, яка відкрито, гучно, при всіх почала погрожувати пані Світлані Арбузовій.
Мовляв, що якісь «вони» стежать за нею.
(Підкреслю, що мені невідомо, хто це і з якою саме справою – закриттям спецрад чи тазовим дном – особа пов’язана).

Опісля людина розчинилася в темряві за міністерською будівлею.

Тому зауважу.
Я розумію, що поважні люди захищають за будь-яку ціну власні бізнес-інтереси.
Так, дисертації в Україні чимало коштують, люди накопичували, вклалися, і, по суті, цей бізнес анічим не відрізняється від вирубки дерев під будівництво ТРЦ чи намиванням бурштину/піску/контрабанди (потрібне підкреслити).

Але погрози – відкриті нахабні погрози – вже дісталися до науки? Прямо в залі Атестаційної колегії?

Це.щось.новеньке.
Несемось.

Загалом, я знімаю капелюха перед сьогоднішніми рішеннями Атестаційної колегії і окремо перед Ганні Новосад та Єгору Стадному.

Однак, героїнею дня для мене є Світлана Арбузова.
Вражений Вашою стійкістю та мужністю в протистоянні з цинічними нахабними брехунами.

Науковці - дивні люди.
Спочатку вони публічно критикують поважних осіб, а потім скаржаться, що на науку в Україні не виділяють кошти.
От і цього разу "під роздачу" потрапили депутати, міністри, ректори, брат екс-президента, держсекретарі тощо.

Але так і має бути.
Ні, не з фінансуванням.
З критикою.
Це ознака здорової наукової спільноти (принаймні, того, що від неї лишилося).

Отже, відбулася церемонія "нагородження" антипремії "Академічна негідність-2019".
Типу як "Золота малина" в Голівуді є антиподом Оскара, так Академічна негідність - антипод усіх Держпремій, відзнак та медалей в науці.

Тут в ореолі "слави" з 2016 року, коли антипремію було засновано, сяють псевдовчені, фальсифікатори, фабрикатори, імітатори науки та інші.
Наскільки розумію формат я - це колективне оціночне судження, базоване на підставі розслідувань активної наукової спільноти випадків академічної недоброчесності.

Результати цього року мене особисто вразили.
По-перше, я настільки запрацювався, що лише через "гучний сміх" в особистих повідомленнях дізнався, що церемонія вже відбулася.
По-друге, результати народного волевиявлення мене подекуди вразили, подекуди розчарували, бо я "вболівав" за інших осіб.

До речі, який в цьому сенс?
Щоби що?

Позиції три:
- завдяки таким нагородам українські громадяни мають усвідомити, що ступінь доктора чи кандидата наук не означає автоматично, що людина є науковцем. Це, на жаль, правда.
- українські громадяни мають усвідомити, що в країні ПОКИ ЩО є вчені, які здатні викривати імітацію і публічно про неї говорити.
- така критика - є стимулом до дій. Наприклад, думаю, що саме через подібні викриття Сумський національний аграрний університет закрив свою спеціалізовану вчену раду, яку неодноразово ловили на потуранні фальсифікаторам. Молодці.

Взагалі ж, це історія про репутацію - слово, про яке давно забули більшість політиків, чиновників, бізнесменів.
Але для науковця репутація дуже важлива.

Ну, ось вона.
Читайте.

Дякую Світлані Вовк та всій спільноті "Дисергейт" - публічній і анонімній її частині - за збереження і примноження традицій "Академічної негідності"... якось так написав... в сенсі, збереження і примноження традицій цього заходу :)


https://m.dt.ua/UKRAINE/ogolosheno-peremozhciv-antipremiyi-akademichna-negidnist-2019-333259_.html