У мене є дві ... ні, три... ні, дві погані новини для науковців. Але хай воно бемцне офіційно, а я сьогодні не буду псувати всім настрій.
Розповім дещо цікаве.

Десь у 7-8-річному віці я дізнався про існування вислову "буриданов віслюк".
Я не пригадаю, звісно, в якій книжці то пояснювалось, але було дуже дотепно:
В театрі в десятихвилинний антракт хлопчику треба було попоїсти. Було дві черги: перша - до фанти і бутербродів з ковбасою, а інша - до пепсі з солодкими тістечками.
У дві черги він би не встиг ніяк, але любив пепсі і ковбасу.
Так він і лишився голодним.

Так от щойно я відчув себе натуральним буридановим віслюком, бо почалося голосування наймасштабнішого оціночного судження маячні, псевдонауки та невігластва в науково-освітянській сфері "Академічна негідність-2019".

Лауреати такі в кожній номінації - що я навіть не знаю, кому віддати "честі" більше.

А номінації цікаві:
Плагіатор року - крадії чужих текстів для власних "наукових робіт".

Фальсифікатор року - фантазери, що вигадують свої "наукові результати", а не отримують в лабораторіях.

Псевдонауковець року - я б назвав цю номінацію Теслею року, але нехай. Просто люди, які видають якісь дивні фрази і слова за науку.

Токсичний ректор року - ректори, які, як мінімум, не протидіють псевдонауці і фальсифікаціям у власних вишах.

Посіпака року - люди, які як мінімум своєю бездіяльністю сприяють поширенню академічної недоброчесності або ж просто наносять шкоду науці з точки зору самих вчених.

Скандал року - найгучніші скандали, про які чули чи не всі науковці, присутні в інформаційному просторі.

Мурзилка року - типу наукові журнали, що залюбки друкують маячню.

Спец(з)рада року - спеціалізовані вчені ради, через які просочується велика кількість несправжніх вчених.

Єдине на чому наголошу - в номінації Скандал року заявлено Мирославу Кругляк.
Це означає, що вона спричинила скандал, але не означає, що вона погана.
Навпаки, спричинений нею скандал - це добре. Просто відразу не всі можуть зрозуміти. Обов'язково читайте деталі, посилання всюди є.

Підкреслю.
Я не є організатором цієї ініціативи, не маю жодного впливу на організаторів чи результати голосування, висування "кандидатів" проводилося відкрито в групах вчених, наскільки я міг це бачити, і я жодним чином не впливав на процес.
Жодним.
Навіть нікого не радив.
Ба більше, у мене є особиста незгода з наявністю в переліку певних кандидатів, але якщо вони там є і науковці їх номінували - так і має бути.

Тому вважаю, що маю достатньо об'єктивності для спостереження за цим процесом.
Тому вивчайте, голосуйте.

P.S. Мабуть це перше в історії України голосування, де вигідно підключити ботоферму, аби накрутити голоси своїм конкурентам
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdNWGqch4cWJTP-8yEOKK7KFtCV19ZrH-C5CB_N33el8CrQ9w/viewform

Дива не сталося.
Зниклих безвісти в одеській пожежі більше немає.
16 загиблих.
Серед них і директор Інституту морської біології НАН України.
Співчуття рідним, близьким, колегам.

Також нагадаю, що знищені всі наукові колекції та обладнання інших інститутів, що також розташовувалися в будівлі, де спалахнув коледж.

Кризи системи так і проявляються - палають дитячі табори, коледжі, люди стрибають з вікон, знищується наукове надбання...
Жах.

Допис Євгена Дикого https://www.facebook.com/538303807/posts/10157815056273808:
«Сьогодні зранку у руїнах згорілого будинку на Троїцькій у Одесі знайшли останні тіла жертв трагедії. Тепер нема більше "зниклих без вісті", є офіційно 16 загиблих.
Зникла та надія, яку нераціонально, "contra spem spero", направду давно вже все розуміючи, але все ж плекали ми - ті, хто особисто знав когось із "зниклих" під час пожежі - ну аж раптом трапилось диво, і хтось просто якось опинився не при памяті, десь зараз у добрих людей і ще знайдеться... Тепер остаточно ясно, що дива не сталось.
Серед загиблих - Борис Георгієвич Александров, мій старший колега, директор Інституту Морської Біології. Памятаю його ще зі своєї аспірантури, а в останнє бачився цієї осені, коли ми разом сиділи між урвистим берегом та "Стежкою здоровя", і обговорювали подальший розвиток екологічного моніторингу Чорного моря...
Унікально добра людина, світла та тепла. З нічим не зрівнянним тонким одеським гумором. Інтелігент "старої школи", ерудовний, витончений, і водночас "по житєйськи" мудрий. На все життя закоханий у Море, та вірний цьому коханню до останнього свого дня. Чорне море втратило чи не найкращого свого знавця, і одного із постійних своїх "адвокатів".
Вічна память. Сподіваюсь, в память Бориса Георгієвича закінчимо всі розпочаті ним проекти та справи.»

Та шо ж таке...
І знову ці вчені кажуть, що ідея з оцінкою чисельності населення, запропонована паном Дубілєтом, це таки оцінка чисельності, і до повноцінного перепису вона жодного стосунку не має.

Коли ж цих вчених почнуть слухати?

Цікаве коротке інтерв'ю про те, як має виглядати класичний перепис за рекомендаціями ООН, які показники реєструються, що на що впливає і які новації можна застосувати, аби покращити вірогідність результатів.

Цікаво й те, що вартість класичного перепису в перерахунку на одного громадянина - 5 баксів.
Пан Дубілєт пропонує зробити дешевше, але незрозуміло що і нащо.

Від себе додам, що особисто я не проти діджиталізації з використанням операторів та банкоматів, але тільки як додаток до класичного перепису.

А імітацій не треба.
У нас половина інституцій і процедур в країні є імітацією.

Інджой.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=5832

Два тижні я мріяв викласти цей матеріал про екскурсію в найсучасніший лікарняний корпус в країні.
І, нарешті, час настав.

Я ніколи і ніде нічого подібного не бачив і, якщо чесно, сподіваюсь ніколи не побачити, тобто просто бути здоровим.
Але.
Приємно усвідомлювати, що раптом що... але не будемо про це.

Так, клініка "Оберіг" синтезувала нову будівлю і вона надзвичайно вражає.
Блукаючи її коридорами, не можеш зрозуміти, чи це все насправді, настільки воно все високотехнологічне, сучасне, продумане.
Зручне для людей та лікарів.
В сенсі, лікарі - теж люди, просто лікарі всюди окремо :)

Дякую Ірині Андрейців за запрошення, а Віктору Рибчуку за відверті, чесні і терплячі відповіді на мої запитання.

Хай ваша клініка розвивається.
Побільше б такого.
https://site.ua/anton.senenko/24617-milyard-griven-na-zdorovya-v-kievi-vidkriyut-ultrasuchasniy-likarnyaniy-korpus/

Щойно завершили зустріч з Прем‘єром-міністром.
Він з самого ранку цілий день зустрічався з представниками наукових спільнот - Національної та галузевих академій та університетів.
Конкретно з ким - не знаю, бо усі зустрічі були окремо.
Поговорили про науку, Науковий комітет, Національну та галузеві академії наук, реформу науки, фінансування, скопуси/вебофсайнси, аудити, імітаторів та псевдонауковців, відтік вчених за кордон.
Думаю, Ви маєте право знати.
Гарного вечора.

Кілька років тому до мене звернулися двоє молодих людей, які заявили, що випускатимуть науково-популярний друкований журнал.
Попри безглуздість і навіженість ідеї, вони це почали робити.
А вчора Куншт - саме так нарекли видання - отримав премію за Високі стандарти журналістики.

Високі стандарти журналістики в наукпопі - це коли про науку можна писати без ліків від раку, планети Нібіру та вічних двигунів.
Тобто без більшості з того, про що пишуть чи показують топ-медіа в країні.

Я дякую усій команді журналу за тягле відстоювання правильної популяризації науки, відсутність джинси, усім науковцям та експертам, які не відмовляли в написанні статей, а також усім друзям Куншт - людям, завдяки фінансовій підтримці яких він існує.

Переможемо.
Фото чесно впер у Кирила Бескоровайного

До речі, вчора в приймальні у Прем'єра познайомився з дуже крутим геологом Олександром Климчуком.
І від нього дізнався ошелешуючий факт: в Україні розташовується н.а.й.д.о.в.ш.а гіпсова печера в світі, довжиною 240 розвіданих кілометрів (тобто вона може бути ще більшою, однак ніхто далі не заходив)!

Захопившись ультранаціоналістичними ідеями та культивуючи велич арійської раси, я поліз в Вікіпедію і отетерів - вона не тільки найдовша в Україні та в Євразії, але й 5-та за довжиною в світі!!!
Називається - Оптимістична.

Нарекли її так тому, що коли відкрили, ніхто, окрім оптимістів львівян-спелеологів, не очікував, що вона виявиться настільки величезною

Почитайте на Вікі, дуже цікава історія відкриття https://bit.ly/2RSjucn і будова.
А її фото в Інтернеті такі, що виникає бажання співати гімн України.
Плюс, зауважте, що 15 за довжиною в світі - теж українська і називається Озерна, бо там є підземні водойми.

Націоналізм зашкалює.
Лептонний боже, я тут пост років на 15 таборів написав.
Піду поїм.

Трохи стомлені, але щасливі обличчя, бо нам здається, що ми відібрали для програми Fulbright Ukraine кращих з кращих.

Вже котрий рік беру участь в оцінюванні і можу сказати - рівень аплікантів зростає.

P.S. Так, Уляна кіп файтінг :)

Лептонний боже, в мене для тебе дві новини.
Перша – хороша. Багато поганих людей почало нервувати.
Друга – не дуже. Публічні погрози лунали на адресу Світлани Арбузової.

Отже, сьогодні відбулася визначна подія в світі української науки – сталося засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України.

Що воно таке?
Це останній бар’єр на шляху здобувачів до омріяного ступеня кандидата або доктора наук.
В теорії, маячня не мала б проходити ще на етапі вступу в аспірантуру, чи хоча б на етапі захисту дисертацій, однак, багато спецрад просто перетворилися на відверті супермаркети дипломів для потрібних людей.

Так, наприклад, саме завдяки рішенню якоїсь зі спецрад свого часу зплагійована маячня про Лептонного Бога офіційно визналася Української Державою, котра в свою чергу щомісяця сплачує надбавку авторці у вигляді живих грошей. Грошей платників податків.

Так от АК - і має бути аварійним "стоп-краном".
У випадку Лептонівни він не спрацював.

Тим не менш, активна наукова спільнота до нинішнього засідання цілодобово перевіряла купу вже захищених дисертацій на ознаки псевдонауки, плагіату, фабрикацій тощо.
На відміну від попередніх практик проведення АК, тут стало очевидно, що ставлення до багатьох питань – присудження ступенів, звань, затвердження спецрад – було принциповим.
Так, наприклад, на засіданні від 15 жовтня було прийнято рішення, що питання про продовження роботи спецрад буде розглядатися ТІЛЬКИ з урахуванням аналізу попередньої діяльності – доган, зауважень і т.п.

Таким чином, враховуючи неодноразові порушення, кілька спецрад сьогодні просто припинили своє існування.

Щодо маячні та псевдонауки.

Сьогодні ж розглядалося питання про «тазове дно» - дисертацію, що переписана з російських джерел з використанням гомеопатичного препарату (про цю історію писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2047).
Крім негативних відгуків на великі екрани було виведено величезну таблицю з детальним розписом, які шматки тексту звідки поцуплені (http://false-science.ucoz.ua/news/prigodi_tazovogo_dna/2019-11-22-80).

Дисертант справляв дивне враження: він стверджував, що однакові відсотки – то збіг, а однакові до тисячних долей відхилення – це якісь відомі дані.

Не допомогло.
Дисертанта відправили разом із дисертацією на додатковий розгляд в Інститут фізіології імені Богомольця НАН України.
Сподіваюсь, більше ми про нього не почуємо.

Але тепер про погане: в залі Атестаційної колегії, окрім групи підтримки дисертанта, що намагалась його «вигородити», знаходилася дивна людина, яка відкрито, гучно, при всіх почала погрожувати пані Світлані Арбузовій.
Мовляв, що якісь «вони» стежать за нею.
(Підкреслю, що мені невідомо, хто це і з якою саме справою – закриттям спецрад чи тазовим дном – особа пов’язана).

Опісля людина розчинилася в темряві за міністерською будівлею.

Тому зауважу.
Я розумію, що поважні люди захищають за будь-яку ціну власні бізнес-інтереси.
Так, дисертації в Україні чимало коштують, люди накопичували, вклалися, і, по суті, цей бізнес анічим не відрізняється від вирубки дерев під будівництво ТРЦ чи намиванням бурштину/піску/контрабанди (потрібне підкреслити).

Але погрози – відкриті нахабні погрози – вже дісталися до науки? Прямо в залі Атестаційної колегії?

Це.щось.новеньке.
Несемось.

Загалом, я знімаю капелюха перед сьогоднішніми рішеннями Атестаційної колегії і окремо перед Ганні Новосад та Єгору Стадному.

Однак, героїнею дня для мене є Світлана Арбузова.
Вражений Вашою стійкістю та мужністю в протистоянні з цинічними нахабними брехунами.

Науковці - дивні люди.
Спочатку вони публічно критикують поважних осіб, а потім скаржаться, що на науку в Україні не виділяють кошти.
От і цього разу "під роздачу" потрапили депутати, міністри, ректори, брат екс-президента, держсекретарі тощо.

Але так і має бути.
Ні, не з фінансуванням.
З критикою.
Це ознака здорової наукової спільноти (принаймні, того, що від неї лишилося).

Отже, відбулася церемонія "нагородження" антипремії "Академічна негідність-2019".
Типу як "Золота малина" в Голівуді є антиподом Оскара, так Академічна негідність - антипод усіх Держпремій, відзнак та медалей в науці.

Тут в ореолі "слави" з 2016 року, коли антипремію було засновано, сяють псевдовчені, фальсифікатори, фабрикатори, імітатори науки та інші.
Наскільки розумію формат я - це колективне оціночне судження, базоване на підставі розслідувань активної наукової спільноти випадків академічної недоброчесності.

Результати цього року мене особисто вразили.
По-перше, я настільки запрацювався, що лише через "гучний сміх" в особистих повідомленнях дізнався, що церемонія вже відбулася.
По-друге, результати народного волевиявлення мене подекуди вразили, подекуди розчарували, бо я "вболівав" за інших осіб.

До речі, який в цьому сенс?
Щоби що?

Позиції три:
- завдяки таким нагородам українські громадяни мають усвідомити, що ступінь доктора чи кандидата наук не означає автоматично, що людина є науковцем. Це, на жаль, правда.
- українські громадяни мають усвідомити, що в країні ПОКИ ЩО є вчені, які здатні викривати імітацію і публічно про неї говорити.
- така критика - є стимулом до дій. Наприклад, думаю, що саме через подібні викриття Сумський національний аграрний університет закрив свою спеціалізовану вчену раду, яку неодноразово ловили на потуранні фальсифікаторам. Молодці.

Взагалі ж, це історія про репутацію - слово, про яке давно забули більшість політиків, чиновників, бізнесменів.
Але для науковця репутація дуже важлива.

Ну, ось вона.
Читайте.

Дякую Світлані Вовк та всій спільноті "Дисергейт" - публічній і анонімній її частині - за збереження і примноження традицій "Академічної негідності"... якось так написав... в сенсі, збереження і примноження традицій цього заходу :)


https://m.dt.ua/UKRAINE/ogolosheno-peremozhciv-antipremiyi-akademichna-negidnist-2019-333259_.html

В мене нечасто бувають сльози на очах, бо я ж мужик і все таке.
Але.
Ви.це.зробили.

Третього жовтня я написав, що спільнота прекрасних вчених створила серію плакатів червонокнижних тварин, птахів і тих, у кого більше 4-х кінцівок, та роздає ці шедеври безкоштовно в школи.
Також написав, що перший наклад закінчився і розпочато збір коштів на другий в 500 примірників (поправка - це вже третій наклад!).
(https://news.1rj.ru/str/mouselab/1870)

Ну, власне, Ви ці кошти зібрали.
Це, як на мене, і є приклад цивільної науки (citizen science) - коли самі громадяни стають активними учасниками процесу просвітництва, наукового пошуку та просування освіти в маси.

Нагадаю, що попередній такий випадок був, коли ми всім фейсбуком збирали гроші для молекулярної біологині Oksana Piven, щоб вона привезла з Німеччини лабораторних мишей, яких їй там подарували колеги, але Україна була (і є) занадто бідна і інституційно недосконала, аби з мінімумом бюрократії цих мишей транспортувати.

Лупаємо!

Дякую Тарасу Пушкарю і Ко за ініціативність.
Молодці.

Допис Тараса https://www.facebook.com/100002189976563/posts/2578270375589270:

«Національний науково-природничий музей НАН України отримав плакати авторської серії "Тварини Червоної книги України" для поширення вчителям, що приводять екскурсії до музею. Дякую Julia Komar за допомогу у здійсненні цього задуму! Особлива подяка Evgen Dykyj, Anton Senenko та всім хто допоміг зібрати кошти на друк плакатів!»

P.S. Так, з питань отримання плакатів - звертайтесь до Тараса, можна сюди taras.i.pushkar@gmail.com

Добрий вечір, шановне панство

Тут National Geographic визначив топ-20 проривів останнього десятиліття, а Ви, напевне, і не чули.
То я присів у кутку, законспектував українською, додав посилань з українських ресурсів і виклав (з посиланнями на першоджерела, все як має бути).

Почитайте, як буде час.

В принципі, спостерігаючи за тим, як стрімко рухається світ, якими технологічними стрибками, з яким ентузіазмом, починаєш розуміти, що у людства є майбутнє.
Принаймі у тієї його частини, що не толерує псевдонауку та депутатів з придбаними дипломами докторів наук.

Буде Україні щастя, якщо вона таки збереже залишки притомної науки, що притулиться до міжнародних колаборацій.
Бо на державу може сподіватись хіба генпрокуратура та лєксус в ЦВК за мільйон гривень.

Інджой.
Дивуйтесь.
Мрійте.

P.S. Взагалі, Ви не думайте, що мені оце нічого робити, аніж протягом кількох днів клаптиками набирати 12 тисяч знаків.
Я побачив цю топ-новину, спробував нагуглити її українською, не зміг.
Тоді, думаю, дай викладу українською в фейсбуці хоча б назви проривів.
Потім побачив, що всюди треба б одне речення з поясненням вставляти.
Потім, думаю, чого б же ж це не викласти на сайт.уа, аби потім легше знаходити.
А там же ще можна причепити посилання з сайнсюкрейн, куншта, збруча, альфацентаври, бібісіукраїна тощо!

Кароче.
Дорога дружино, якщо ти читаєш цей пост - ось чому в хаті кавардак, а в холодильнику скінчилось масло.
Хрест на пузі, сьогодні все виправлю.
https://site.ua/anton.senenko/24695-nova-era-top-20-naukovih-proriviv-ostannogo-desyatilittya-za-versieyu-national-geographic/

Ну, нарешті.

У Франції, Німеччині, Данії чи Штатах мене завжди вражало, наскільки люди з інвалідністю інтегровані в повсякденне життя суспільства.

Вірніше не так: наскільки у нас в Україні люди з інвалідністю відмежовані від усього, чого тільки можна.

Відмежовані іржавими швелерами замість нормальних пандусів, ідіотськими маршрутками замість нормальних низькопідлогових автобусів і трамваїв, височезними бордюрами, відсутністю звукових попереджень та оголошень, дублювань шрифтом Брайля тощо тощо тощо.

І це тільки те, що я бачу і розумію.

Проте існує ціла купа інших проблем, що стосуються захисту прав, дискримінації, термінології, про які я особисто ніколи й не думав.

З наступного року на Прометеусі стартує безкоштовний онлайн-курс "Захист прав людей з інвалідністю".
Він, власне, буде корисний не тільки тим, хто ці права відстоює, а й взагалі усім, щоб хоч трохи, хоч якось, хоч десь орієнтуватися.

Може така просвіта "пошепче" наше суспільство.

Напевно, ви хоча б раз у житті задумувалися про те, як живуть люди з інвалідністю в Україні.

І скоріше за все ви – толерантна людина, яка вважає, що всі мають рівні права, і яка хоче, щоб бар’єрів у наших містах ставало менше.

Щоб було так, як у багатьох іноземних фільмах, блогах чи в подорожах, де звичними є зручний низькопідлоговий транспорт, бо ним користуються ж батьки з дитячими візками, люди старшого віку, та й так з валізою зручніше;
де запашні бейгли можна купити в кав’ярні, в якій працюють люди з ДЦП;
де кінотеатри, до яких разом з усіма ходять незрячі і нечуючі глядачі, бо кіно є у доступних для всіх форматах;
де відсутні спеціальні школи-інтернати, бо садочки і школи – раді всім без винятку.

Така собі Нарнія скажете ви, а ми віримо – що це цілком ймовірна наша реальність через кілька років.

І якщо ви готові щось зробити, аби і в Україні було теж зручно, комфортно і без численних порушень прав – то цей курс для вас.

Разом із вами ми знайдемо відповіді на прості питання:
Хто такі люди з інвалідністю?
Що таке інвалідність?
Які права у людей з інвалідністю?
Як за них боротися?

Ми розберемося в термінології – як говорити про інвалідність і людей з інвалідністю, аби було коректно і зрозуміло, не ображати і не принижувати.

Ми будемо говорити про зміну ставлення до інвалідності, про історію розвитку різних моделей взаємодії з людьми з інвалідністю, про різні види інвалідності і те, чому в ХХІ столітті інвалідність не обмежує людей.

Ми визначимо, чи десь існують спеціальні права або, можливо, кожен та кожна, попри наявність інвалідності чи будь-якої іншої ознаки, має права людини.

Ми хочемо, аби слухачі та слухачки цього курсу дізнались більше не тільки про «прихований» світ людей з інвалідністю, якого насправді не існує, а й поставили собі запитання: «А що я можу зробити, аби допомогти комусь у їхній боротьбі за права людини?».

Давайте лупати сю скелю разом?

Долучайтеся.
https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:FFR+PRPD101+2020_T1/about

Цей курс представлений громадською організацією «Боротьба за права» в межах проєкту «Fight for Rights: Зміцнення захисту прав людей з інвалідністю в Україні», який виконується за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Один з моментів, коли абсолютно щасливий, навіть коли тільки-но пішов додому.
У нас захистилася остання з трьох, що до нас прийшли в аспірантуру.
В один рік, один за одним, блискуче.

Yaroslava Lopatina, молодець, билася, як тигр.
Дуже ввічливий, але тигр 🙂

Всі троє - Ярослава, Артем Васько і Валерія Куценко - загніздилися у нас студентами, а нині вирушать в самостійне плавання.

Сподіваюсь, що після стажувань і научань чужому, будуть працювати в Україні.
Звісно, якщо тут будуть умови.

А ще сьогодні прекрасно захистив докторську Андрій Горячко з КНУ ім. Т. Шевченка - людина, що власноруч зібрала високовакуумний сканувальний тунельний мікроскоп, розробила п‘єзоманіпулятор нової конструкції для нього і примудрилася отримати бомбезні результати.

Переможемо.