Якщо добряче колупнути кожного користувача соцмереж, хто позиціонує себе, як критично мислячу прогресивну особину, виявиться, що в далекому чи не дуже минулому ця ж людина всерйоз читала гороскопи та тлумачник сновидінь.
Хтось ляскав себе по спині, бо наступив на люк чи змушений був повертатися, бо щось забув.
Хтось ворожив вночі перед дзеркалом і вдивлявся у самісіньке дно кавового горнятка.
Хтось досі вірить у посадки на весні і кінець епохи бідності.

У мене, наприклад, в дитинстві улюбленою рубрикою щотижневої великої газети окрім анекдотів був гороскоп.
Я це точно пам'ятаю і в чомусь це були прекрасні часи, коли я вважав що десь хтось знає, як воно у мене буде.

Потім я переконався, що життя є більш складним за фантазію мавпи за клавіатурою, і за трагедією це усвідомлення дорівнювало інформації, що не дід мороз приносить подарунки, а батько вночі розвантажує вагони, аби окрім їжі під ялинку було що покласти (90-ті, все ж).

Так от, у Вас ніколи не виникало запитання, чому так?

Чому люди в легких стадіях вірять в гороскопи, ворожіння, сновидіння, в важких - в рептилоїдів, ковід-змову, чіпування і злого Сороса (хоча, може він і правда злий, я не знаю)?

Звідки лізе ця вся маячня, чому вона чіпляється в головах людей і не зникає, попри те, що ми запускаємо ракети на Марс, а найкращі наукові журнали доступні онлайн?

Шановні, тут підвезли прекрасних наукових подкастів, які мають на меті то все пояснити.

Кожен - по 30-40 хвилин.
НЛО, чупакабри, магічне мислення, амулети, талісмани, екстрасенси, теорії змов та ковід-дисиденти - з точки зору нейрофізіологів, філософів, культурологів, істориків тощо.

І знаєте, хто ці подкасти зробив?
Одне з найкращих науково-популярних видань України Куншт за підтримки Український культурний фонд та у співпраці з Громадське радіо.

Можу тільки радити і слухаю вже сам.
Доступне на всіх популярних платформах:
Apple Podcasts (https://apple.co/3gyA8tc),
Spotify (https://spoti.fi/3yhhgFb),
Google Podcasts (https://bit.ly/3DffcBc),
YouTube (https://youtu.be/y6qX8SCWXbw)

Зберігайте, щоб не загубити, та дорогою на роботу чи додому - вмикайте.

Майте гарний вечір.

P.S. До речі, нагадаю, що якщо у Вас якась дууууууже довга мандрівка - можна послухати прекрасну оповідь Айзека Азімова "Фах" в озвучці Павла Поцелуєва від Alpha Centauri Ukraine (отут https://www.youtube.com/watch?v=BuzC-TUDgPo)

Спеціалісти NASA намагаються вирішити серйозну проблему - колеса марсохода Curiosity за час експлуатації (з 2012 року, на секундочку) отримали значні ушкодження та мають величезну кількість дірок.

Оскільки на Марсі немає жодного шиномонтажа, сонцесяйний міг би до 30-річчя Незалежності зібрати команду шиномонтажників від України і надіслати її, як у фільмі Армагеддон, з рятувальною місією, тим самим піднявши авторитет країни на небачені досі рівні.
Думаю, на якийсь час це відволіче увагу міжнародних партнерів від судової та решти реформ.

Звісно, це абсолютно нереально, але мінімум тиждень всі б пообговорювали, як ідею з латинкою чи 5 запитань від президента (кстаті, шо вони там?).

Якщо ж серйозно, головний україномовний ютьюб-канал про космос Alpha Centauri Ukraine нарешті запустив розділ "Космодовідкова", де надаються відповіді на питання - навіть найелементарніші чи найдивніші - від звичайних глядачів.

Подивився в обід із великим задоволенням
https://www.youtube.com/watch?v=j6ZOBVNq4Uc

Тут і розповідається про дірки в колесах марсохода, ядерні буксири, космічний рельсотрон та основні технічні проблеми, з якими стикалися легендарні Вояджери, що нині є найвіддаленішими від Землі рукотворними об'єктами у Всесвіті.

І ще одне.
Німецьким фізикам вдалося підірвати зорю.
За ними цей успіх повторили американські колеги.
Звісно, все відбулося в комп'ютерній симуляції, але завдяки їй, здається, нарешті вчені змогли зрозуміти, як помирають зорі і як народжуються наднові.

У більшості виникне питання - нащо витрачати цілий день роботи суперкомп'ютера для моделювання 5 мілісекунд існування зорі?
Відповідь у тому, що всі ми є продуктом існування зір, їхньої смерті, вибухів і т.п.

А цікаві деталі та ілюстрації можна подивитись тут
https://thealphacentauri.net/98917-yak-vibuhayut-zori/

Так, та сама альфацентавра виклала прекрасний україномовний переклад статті Nature від 2018-го року про те, як вибухають зорі.
Захоплюючий текст з класним відео та зрозумілою інфографікою.

Такого б побільше.

Раджу.

Майте гарний день.

Шановні, просто щоб зафіксувати для історії.
Ця новина трапилася ще наприкінці липня, але я про неї дізнався вчора під час вечері з одним урядовцем.

Держсекретарем Міністерства освіти і науки Кабмін таки призначив Сергія Захаріна.
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3288964-derzsekretarem-mon-priznacili-sergia-zaharina.html

Так, того самого, що був начальником патронатної служби МОН і який 6 років випускав підробний «науковий» журнал.
І якому нещодавно дарницький суд те заборонив робити та присудив виплатити постраждалій стороні компенсацію.

Докладно про весь цей треш я писав тут https://www.facebook.com/senenkoanton/posts/4373282649390850

Станом на дату того посту Захарін ще проходив спецперевірку.
Як бачимо, спецперевірка пройшла успішно, що яскраво ілюструє суть тих спецперевірок.

Багато хто дивується, що манікюрниця може очолити якийсь там стратегопром.
Слухайте, тут людина, що підробляла науковий журнал - обіймає державну посаду в сфері освіти.
Високооплачувану посаду, кстаті.

Що ж, для історії зафіксували.
Дійсно, нині період просто безмежних можливостей кар'єрного росту усіх тих, хто і в страшному сні не міг наснитися.

Ще одне.
Сьогодні відбудеться Марш за Київ.
Збираються о 14.00 в парку біля Верховної ради.
Буде окрема колона "Кияни - за освічене місто".
Там будуть вчені і освітяни.
Наші. Хороші.
Мене, на жаль, з об'єктивних обставин не буде.
Але якщо матимете час та натхнення - Вас радо приймуть.

Майте гарний вечір.

Поки Нобелівську премію з фізіології і медицини присудили американцям Девіду Джуліусу та Ардему Патапутіану «за відкриття рецепторів температури та дотику» (https://life.pravda.com.ua/health/2021/10/4/246107/) і провідні науково-популярні майданчики готують розгорнуті матеріали за цією темою (які я потім для Вас і поширю), раджу в обідню перерву переглянути це прекрасне відео від Клятий раціоналіст про ефект Даннінга-Крюгера.
https://www.youtube.com/watch?v=Es7pDE55Y20

Не тільки тому, що Артем Албул надав розгорнуте пояснення того, що в народі прийнято називати "тупий не розуміє, наскільки він тупий, бо він тупий".
А й тому, що докопується до суті, де термін ДК можна застосовувати, а де ні.

Бо, насправді, ефект цікавий і не можна всіх тупих називати його жертвами.
Як і не можна стверджувати, що всі розумні - від нього убезпечені.

Загалом, раджу.

Майте гарний день.

Штош, поки топ-менеджмент державних банків імені зеленої влади б'є журналістів та заламує їм руки (це вже часи яника, який теж будував дороги, чи ще ні?), а потім в прес-релізах розповідає, що це у них такий оффрекордз, поговоримо про Нобелівську премію з фізіології та медицини, бо я вчора обіцяв Вам докладні матеріали.

Цьогорічну Нобелівку - за відкриття рецепторів температури і дотику - важко переоцінити.

По-перше, це особисте.

За родинною легендою, у одного з моїх дідусів сприйняття довколишньої температури було порушене.
І проблема була не у тому, що морозне повітря нібито обшмалювало його шкіру (як йому здавалося), а те, що він міг спокійно взяти в руки розпечену праску чи пательню, вважаючи їх холодними.
З відповідними наслідками.

Тут абсолютно неважливо, чи це стосується саме рецепторів. Адже цим я лише хочу підкреслити, що механізми, які протікають в організмі і дозволяють нам жити нормальним життям - відчувати тепло каміна, їсти холодне морозиво, занурювати пальці в зріджений азот чи бавитися з розпеченою плазмою - надзвичайно важливі для нашого виживання і грунтуються на дуже складних процесах кожної клітини.

А ми ніколи на них не звертаємо уваги.

Розуміння цих процесів - є ключем до лікування купи хвороб. Не тільки, як в мого покійного дідуся, а й серцево-судинних, пов'язаних з діабетом тощо.

І тому, по-друге, ця премія є крутецькою як з фундаметальної, так і з практичної точок зору.
Фактично, Девід Джуліас та Ардем Патапутіан отримали відзнаку за те, що розібралися, якщо говорити простою мовою, з мережею дротів, що обплутують весь наш організм та вмикають сигналізацію, коли десь щось пече або кольне.
Так, коли Вам конче треба спорожнити сечовий міхур - це теж з цієї опери.
Тут же і правильна робота серця.
І запалення органів.
Пошкодження кісток тощо.

Проблема лише в тому, що тих "дротів" та "сигналізацій" - цілі джгути, вони всі "однакового кольору" і невидимі для ока.
І щоб знайти потрібні - знадобилися десятиліття копіткої роботи.

По-третє, ця Нобелівка важлива тим, що українські вчені давно і успішно займаються отими йонними каналами, що відповідальні за виникнення електричного струму, що сповіщає мозок про високу температуру чи механічний вплив.
Займаються дуже і дуже активно і є визнаними фахівцями в цій царині в світі.

І, впевнений, що їм би теж присудили Нобелівку, якби її не давали тільки окремим, найвизначнішим дослідникам, за плечами яких також стоять цілі інститути з шаленими бюджетами.
Такі вже правила.

Участь же наших науковців у цих прогресивних дослідженнях підтверджується не тільки їхніми публікаціями за темою у престижних наукових журналах, а й тим, що докладний матеріал про рецептори, йонні канали і гени, що те все кодують, з'явився вже вчора ввечері на порталі Моя наука / my.science.ua (якому, до речі, виповнюється 10 років).

Ловіть https://my.science.ua/garyache-i-holodne-torkannya-vid-nobelivskogo-komitetu/

Там все про рецептори температури та дотику TRPV1, TRPM8, Piezo1, Piezo2

Дякую Олексію Болдирєву.

Ще один, більш короткий та простіший матеріал можна почитати на Лізі - https://life.liga.net/poyasnennya/article/pochemu-tak-bolno-i-goryacho-obyasnyaem-nobelevskuyu-premiyu-po-fiziologii-s-ekspertami

Дякую за коментарі Віктору Досенку та Ользі Масловій.

Є ще прекрасний переклад Довколаботаніка офіційного прес-релізу від Нобелівського комітету

https://news.1rj.ru/str/dovkolabotanika/2522

Дякую Олексію Коваленку.

Приємного перегляду.

Сьогодні ж відбулося присудження Нобелівської премії з фізики.
Американець Сюкуро Манабе, німець Клаус Гассельманн та італієць Джорджіо Парізі відзначені за «новаторський внесок у наше розуміння складних фізичних систем», в тому числі того, що стосується глобального потепління.
https://www.radiosvoboda.org/a/news-nobel-fizyka/31493812.html

Журналісти вже працюють над докладними матеріалами, але я відразу скажу, що проблематикою складних систем також активно займаються наші, зокрема, львівські вчені.

Як щось цікаве побачу - закину.

Майте гарний день.

Штош, якщо раніше я міг розповідати, що в Україні працюють вчені, на яких посилаються Нобелівські лауреати з фізики 2010 року, як це трапилося з легендарним дослідником графену Сергієм Шараповим, то тепер є всі підстави стверджувати, що в Україні працюють співавтори Нобелівського лауреата з хімії 2021 року випуску.

Хіміки Олександр Григоренко, Андрій Тимцунік та Ігор Комаров, що працюють в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка є співавторами німецького вченого Бенджаміна Ліста, який на пару з американським вченим Девідом Макмілланом отримав нобелівку за "розвиток асиметричного органокаталізу".
Про цей ошелешуючий факт я дізнався завдяки допису Наталії Лютенко отут https://www.facebook.com/nataliya.lyutenko/posts/6715455608479503

Отуточки можна прочитати більш детально про те, що вони зробили - https://life.pravda.com.ua/society/2021/10/6/246136/.
Якщо коротко - вони значно полегшили синтез багатьох критично важливих для людства речовин.

Як жартують нині в соціальних мережах самі хіміки, нарешті цього року Нобелівська премія з хімії дісталася за досягнення... у галузі хімії.
З ними важко не погодитися, тому що, наприклад, у 2020 році її присудили за метод редагування геному, а у 2019-му - за літій-йонні батареї.

Загалом, хіміки, вітаю.
Молодці.

Але це не всі хороші новини:

- нарешті, криголам JCR, який Україна придбала для українських науковців у Великобританії, прибув у порт Одеси. Поки триває завершення процедури передачі судна нашій державі, але на ньому вже піднято український прапор. Скоро будуть офіційні заходи з представлення корабля з новим найменням. Деталі - тут https://www.bbc.com/ukrainian/news-58800469
- Наталя Бушковська зробила просто титанічну роботу і написала класний текст про кілька цікавих і актуальних для світу досліджень, якими нині займаються наші вчені.
https://lb.ua/society/2021/10/06/495602_nauka_ie_chim_zaymayutsya_ukrainski.html

Тут і темна матерія, і аутизм, і дельфіни, і різноманіття степів та луків, і біль.
Наталко, дякую, прочитав з великою цікавістю.

Загалом, не всюди дупа, або, принаймні, не всюди повна.

Бережіть здоров'я, майте гарний день.

В Україні підтвердили випадок поліомієліту у 1,5 річної дитини.
Вона не була щеплена безкоштовною плановою вакциною, бо її тупі батьки з релігійних міркувань (що то за пітекантропська релігія така?) від щеплення відмовились.

https://moz.gov.ua/article/news/v-ukraini-oficijno-pidtverdili-vipadok-poliomielitu-v-malenkoi-ditini

По-перше, дуже шкода дитину. Захворювання, яке практично подолане в усьому розвиненому світі і від якого існує профілактика , призводить до інвалідизації на все життя чи смерті.
Свідомо бездіяльністю поламали людині життя на старті.

По-друге, напевне тупі батьки самі щеплені від поліомієліту.
Бо досі живі і здорові.
І чомусь вирішили, що якийсь бог проти уколів.

По-третє… по-третє, просто дивуюсь.

Тут не тільки всі планові вакцини дитині робиш, а ще за дурні гроші купляєш все, що винайшла сучасна наука від пневмококів, менінгітів та решти жахів, носишся Києвом з холодильником, вивчаєш інструкції, термоіндикатори, мрієш, коли наша недолуга влада визнає вакцину від менінгококу В, щоб її не треба було возити контрабандою в трусах (до речі, хто за це відповіда?).

Бо ти розумієш, що вакцинація - це те якісне і потрібне з небагатьох доступних в Україні речей, яке можна «інвестувати» в малюка, аби його життя було легшим, якіснішим, довшим.

А тут… планову вакцину проігнорували!

Біс із тими ковідіотами, яких зараз в лікарнях 99% (не рахуємо до них людей з протипоказаннями до вакцинації).
Хочете хворіти і дихати киснем?
Просимо.

Але ж поліомієліт, трясця.
Рівень вакцинації дітей до 1 року - 53% при потрібних 95%!
Навіть не 73%!

Це катастрофа.
Це величезна-величезна срррака.

Воістину, антивакцинаторство має розглядатися, як суспільно-небезпечне діяння.

І чомусь от завжди, протягом всієї історії людства є група людей, що агресивно протидіють прогресу.
Так добре було б, якби тільки вони самі від цього страждали.

Але діти тут до чого?

Злий.

Тим не менш, раджу почитати ошелешуючу історію поневірянь людства у боротьбі з поліомієлітом, паралізованого Рузвельта і неймовірні зусилля лікарів у пошуку вакцини від цієї страшної недуги.

Для цього далі роблю два репости з класного телеграм-каналу Дарії Озерної, на який раджу підписатися.

ІСТОРІЯ ВАКЦИНИ ВІД ПОЛІОМІЄЛІТУ - частина 1.

На початку 20 століття в Європі та США розпочалися епідемії поліомієліту. Хтось переносив легко і навіть безсимптомно, а ось маленькі діти хворіли цілими групами в яслах чи школах, і подекуди лишалися інвалідними на все життя, чи ба - помирали. У 1905 році стало зрозуміло, що йдеться про інфекційну хворобу, а п’ятьма роками пізніше – що в крові тих, хто перехворів, є “субстанції”, які знешкоджують збудника. Це були антитіла, уже відомі завдяки працям Пауля Ерліха і відзначені Нобелівською премією 1908 року. До речі, того року премію з Ерліхом розділив наш співвітчизник Ілля Мечников.

Поліомієліт дедалі поширювався, а людство шукало його збудників та способи порятунку важко хворих. Так з’явилися “залізні легені”, чи респіратор Дрінкера, що допомагає дихати дітям, тяжко паралізованих поліомієлітом.

У 1921 році, уже в дорослому віці, ця хвороба вразила Франкліна Делоне Рузвельта, чи, як його подекуди називають, ФДР – майбутнього сенатора і 32 Президента Сполучених штатів Америки. ФДР повністю не одужав, і пересувався у інвалідному візку чи на милицях, хоч і уникав фотографування з ними. Яке це має значення для створення вакцини від поліомієліту? А таке, що коли пан Рузвельт у 1933 році був обраний президентом США - а це було в розпал великої економічної депресії - він розпочав кампанію з благодійного збору коштів на лікування та реабілітацію дітей з поліомієлітом, та згодом затвердив програму з розробки вакцини від цієї хвороби.

На той момент завдяки Джин Макнамара та Макфарлейну Барнету з Австралії було відомо, що існує кілька типів поліовірусів, і що вакцина має захищати від усіх. Згодом їхні імена слід було писати як Дама Джин Макнамара та Сер Мак Барнет, адже Британський король надав їм лицарський титул. Сер Мак Барнет у 1960 ще й став нобелівським лавреатом за відкриття імунологічної толерантності. А Дама Джин Макнамара згодом запропонувала використання вірусу міксоматозу для боротьби з кролями, які нищили природу Австралії. Її чоловік також був вірусологом, але вони працювали незалежно одне від одного.

Перші дослідження вакцин-кандидаток у 1935 році були катастрофічними: дослідники заразили себе, свої родини і тисячі добровольців, але те, що вони називали вакциною, був просто активний вірус поліомієліту. Роком пізніше завдяки дослідникам Альберту Сабіну та Петеру Оліцькому з Інтитут Рокфеллера з’явився спосіб вирощування вірусу поліомієліту в культурі, поза живими організмами, проте нова методика на той момент не знайшла широкого застосування з етичних міркувань. Потрібно було вирощувати просто, відносно дешево, надійно та без використання нервової тканини.

Паралельно розвивалися методи вирощування вірусу поза живими організмами, у культурі, та з’ясували, що вірус проникає в людей через травну систему. У 1948 році нарешті стався прорив - команда науковців під керівництвом Джона Ендерса навчилася вирощувати вірус поліомієліту в клітинах травної системи та м’язах. Цей метод був придатним для промислового використання. Шістьма роками він метод був відзначений Нобелівською Премією.

ВАКЦИНА ВІД ПОЛІОМІЄЛІТУ частина 2

У 1938 році бізнес-партнер Рузвельта до-президетнських часів, Едді Кантор, по радіо звернувся до американців і закликав надсилати монетки в білий дім Президенту Франкліну Рузвельту. Пишу про ці деталі, аби показати, що не всякі давні друзі і колеги президентів менцгерують и і баканують.

Ця кампанія тривала роками, були зібрані тонни монет і мільйони доларів, які згодом пішли на фундування розробки вакцини від поліомієліту. У 1944 році в зверненні на радіо Рузвельт прирівняв війну з поліомієлітом до Другої світової війни, яка тоді тривала, і закликав співгромадян до перемоги над обома ворогами. Президент ФДР помер за кілька тижнів до капітуляції Німеччини в травні 1945 року, і за 9 років до першої перемоги над поліомієлітом.

Першу безпечну вакцину вдалося створити вірусологу Гіларі Копровському. Він та його асистент випили свої вакцини, що мали проникнути через травну систему, як і сам збудник поліомієліту… І не захворіли! Згодом вони успішно протестували вакцину на невеликій групі дітей, та нині їм би ніхто не дозволив так вчинити.

Так, у пана Копровського польське прізвище - він народився у Варшаві, його матір працювала стоматологом в Бердичеві, була етнічною єврейкою, батько - поляк, що виїхав з дружиною окупованих більшовиками територій. Згодом вони втекли від німецької окупації до Сполучених Штатів Америки - і цей сюжет ми бачимо в біографіях багатьох дослідників.

Настали 50-ті. Люди вже знали, що є бодай три поліовіруси, вони проникають перорально, і їх можна вирощувати поза лабораторними тваринами. Тим часом поліомієліт вирував і забирав життя та здоров’я дітей, а увага громадськості була прикута до розробки вакцини. Лікар Джо́нас Е́двард Солк використовував вбиті віруси поліомієліту в різних комбінаціях для створення можливої вакцини. Він став публічною фігурою, а коли дійшла черга до масштабних клінічних досліджень, мільйони батьків погодилися на участь їхніх дітей у цих дослідженнях. Поліомієліту боялися більше, ніж новоствореної вакцини від нього. І вони були праві! 4 грудня 1955 року оголосили результати клінічних досліджень, і того ж дня вакцина отримала ліцензію до використання. А ще люди вітали один одного на вулицях, в церквах дзвонили дзвони, а діти в школах писали листи подяки Джонасу Солку.

Згодом вакцини від поліо пройшли низку вдосконалень і переробок, нових досліджень та оптимізацію протоколу введення.

А нині ж в Україні рівень охоплення дітей вакцинацією від поліомієліту становить від 40% до 53% в залежності від області. Потрясающе. Вчора офіційно підтвердили параліч півторарічної невакцинованої дитини через поліо.

Шановні, про поліомієліт, останнє.
Бо якщо цього не знав я і дуже здивувався, то існує висока імовірність того, що цього не знали і Ви.

Вчора та сьогодні під коментарями про захворілу на поліомієліт дитину, яку тупі батьки не щепили через релігійні переконання (до речі, усього в родині виховується 10 дітей, у 6 з них лікарі теж підтвердили наявність штаму вірусу. Бідні діти), я побачив кілька коментарів про "залізні легені".
Пристрій, що колись давно допомагав захворілим на поліомієліт дітям дихати.

Ніколи про таке не чув, поліз в гугл і отетерів.

Виявляється, під час страшних епідемій поліомієліту в минулому сторіччі, коли діти мерли цілими класами та дитсадковими групами, або лишалися паралізованими на все життя, багацько малюків спочатку втрачали змогу ходити, потім взагалі рухатися, а потім у них відмовляли і м'язи, що відповідали за дихання.

Тобто дихати дитина теоретично може, але її тіло не здатне робити потрібні рухи, аби легені втягували повітря.

Тож в розвинених країнах для таких дітей використовували величезні труби, де спеціальний насос створював позитивний/негативний тиск і, таким чином, змушував легені дітей працювати.

Ось Вам історія останньої людини, що дожила до наших днів і користується цим апаратом.
67 неймовірно важких, але сповнених, наскільки це можливо, років.
https://mors.in.ua/people/3672-cey-cholovik-vzhe-67-rokiv-zhyve-v-aparati-shtuchnogo-dyhannya-zalizni-legeni-video.html

Дуже рекомендую подивитися відео у тексті.

Цей мужній чоловік є живим свідченням того, наскільки важлива вакцинація від поліомієліту.
Бо він "не дотягнув" до винайдення вакцини усього пару років.

У нас же таких наочних прикладів немає і, підозрюю, не було.
Бо хто буде будувати купу дорогезних апаратів, аби люди могли просто жити.

Уявляю, якою б була його реакція, якби йому розповіли, що от є Україна, де вакцина безкоштовна і доступна, є люди, які наражають своїх дітей на небезпеку.

Дивний світ, еге?

Загалом, якщо Ваші діти з певних міркувань досі не вакциновані від поліо - робіть це.
І не слухайте кретинських антиваксів.
Коли біда прийде на поріг - вони ж будуть ні до чого.

Ну, а ті рівненські батьки - максимальні йолопи.
Їх би в палату мір і ваг.

Майте гарний день.

Шановні, от і завершився Нобелівський тиждень, а отже визначені всі переможці у галузях фізіології та медицини, фізики, хімії, літератури та премії миру.

Отут, нагадаю, я постив прекрасну статтю, що докладно розповідає про Нобелівку з фізіології - https://www.facebook.com/senenkoanton/posts/4642130019172777

Але я обіцяв, що знайду для Вас щось цікаве та зрозуміле з фізики та хімії.
Штош, тримайте.

1. Цьогорічна Нобелівська премія з фізики присуджена за «новаторський внесок у наше розуміння складних фізичних систем».

Колись давно я дізнався про "ефект метелика" , коли нібито помах крила метелика на одному континенті може призвести до зміни погоди на іншому.
Потім я дізнався про емерджентність... якщо просто - коли сума якостей складових частин не дорівнює якості цілого. Наприклад, запчастини автомобіля самі по собі значно менш корисні і цінні, аніж ціле авто.
Таких термінів і означень багато.
І всі вони стосуються складних систем, які і роблять наше життя складним (вибачте за тавтологію) і непідвладним офісам простих рішень.
Вони потребують років навчань та вивчень, карколомної математики... і зрештою, їхнє розуміння робить наше життя легшим.

Прогноз погоди - тому приклад.

Максим Ціж, написав, як мені здається, прекрасну статтю для науково-популярного видання Куншт, присвячену всім означеним питанням і доніс основні ідеї трьох вчених, яких так високо оцінили в нобелівському комітеті.

Приємного перегляду
https://kunsht.com.ua/nobelivka%e2%80%922021-fizika-prixovani-paterni-v-klimati-ta-inshix-skladnix-yavishhax/

2. Хімія. За розвиток асиметричного органокаталізу.
Тут я вагаюся між двома прекрасними матеріалами.

Перший - написаний чудовим науковим журналістом Дмитром Симоновим.
Сама назва матеріалу "Велике відкриття, якого ми не помітили. Як цьогорічна Нобелівська премія з хімії стала важливою частиною нашого життя", як на мене, вже дуже точно відображає реальність, в якій ми живемо: наука так сильно відірвалася від пересічних громадян, що навіть коли вона круто покращує їхнє життя, вони цього не помічають і сприймають, як належне.

Дмитро у своїй статті неспішно проведе Вам екскурсію від найпростіших каталізаторів та ферментів, розтлумачить, в чому ж цінність слова "асиметричний" в назві нагороди та розповість про практичну цінність досліджень хімічних лауреатів.

Смачного.
https://hromadske.ua/posts/shvidka-reakciya-nobelivsku-premiyu-z-himiyi-vruchili-za-charivnu-palichku-sho-vidkrila-novi-gorizonti-u-virobnictvi-likiv

Кому ж треба ще детальніше почитати про важливість асиметрії молекул в хімії (в тому числі про відому трагедію, що сталася через препарат Талідомід) - прошу читати класну статтю Володимир Саркісян також на Куншті
https://kunsht.com.ua/nobelivka%e2%80%922021-ximiya-revolyuciya-u-molekulyarnomu-budivnictvi/

3. І, сюрприз-сюрприз, але я лишу Вам посилання на Нобелівку з літератури.
Я в цьому геть не тямлю, але побув одного разу на Nobilitet, де послухав спіч Богдани Романцової про тодішню премію з літератури і зрозумів, що хоч трохи і за такими штуками варто стежити.
Тримайте статтю з її коментарями.
Тим більше, що це цілий Forbes Ukraine!
https://forbes.ua/news/laureat-nobelevskoy-premii-po-literature-abdulrazak-gurna-neozhidannyy-pobeditel-literaturoved-obyasnyaet-pochemu-on-poluchil-premiyu-i-kakie-ego-romany-stoit-prochitat-08102021-2554

Ну, і майте на увазі, що 4 грудня відбудеться Nobilitet 2021 pre-party вручення Нобелівки, де можна буде послухати крутих спікерів, що в доступній формі розкажуть про цьогорічні Нобелівські премії (https://facebook.com/events/s/nobilitet-2021-pre-party-%D0%B2%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B5/1063236867761716/)
Я потім ще раз колись нагадаю, аби не забули.

Майте гарні вихідні.
Тримайте ноги в теплі.
Носіть масочки і вакцинуйтеся.

Мені важко це коментувати.

Хоча… ні, не важко, адже влада і так постійно не виконує своїх зобов‘язань стосовно науки в Україні, паралельно запитуючи то про вакцини, то про нобелівських лауреатів.

Але тут ще цікавіше.

Під гаслами євроінтеграції, селфіками з Брюсселя, обіцянками покращень, виявляється, що Україна не тільки системно відштовхує купу можливостей для співпраці, що надає їх нам Європа в рамках Європейського дослідницького простору.

Ми ще й ризикуємо зірвати вже підписані спільні угоди через постійне недофінансування науки.

В принципі, Шмигаль, як голова Національної ради з питань розвитку науки і технологій, навіть не згадує про цю свою функцію.
Засідання тупо не відбуваються.

Але і найближчий саміт Україна-ЄС 12 жовтня ризикує перетворитися на обговорення чого завгодно, але не науки.

І - імітація.

Читайте, прозрівайте.

Олексій Колежук, Світлана Арбузова, Володимир Вахітов, дякую за позицію.

Майте гарну ніч.

https://www.pravda.com.ua/columns/2021/10/9/7309932/

Шановні, тут у мене для Вас дві класні статті - про Нобелівку з хімії цього року, а також про легендарний маніпулятор, що встановлений на Міжнародній космічній станції.

1. Так, я знаю, що про Нобелівку вже писав. Але тут під'їхала крутецька стаття з коментарями українських співавторів Нобелівських лауреатів.

Тобто тут не тільки розказано про внесок нобелівських лауреатів в розвиток асиметричного органокаталізу, а й надано, скажімо так, український погляд на цю актуальну проблему - від Igor V. Komarov та Олександр Григоренко.

Про проблеми синтезу, каталізатори та ліки, що можуть лікувати чи навпаки шкодити - читайте тут
https://life.liga.net/poyasnennya/article/nobelevka-po-himii-za-organokataliz-pri-chem-zdes-ukraintsy-obyasnyaem-prostym-yazykom

2. Про те, що у Спейс Шаттлів є роботизована рука, якою вони хапають супутники на орбіті, я чув давно.
Але найбільше мене вразило, що Canadarm - так називалася рука - вироблялася в Канаді.
От якось свого часу у мене не клеїлося в голові - де Канада, а де космос.

На МКС стоїть її більш просунута версія.
І тут на Alpha Centauri підїхала ошелешуюча докладна стаття з відео і фоточками про те, наскільки це крутий і високотехнологічний апарат.
https://thealphacentauri.net/100644-canadarm2/

Вражає не тільки те, що вона може переміщуватися зовні по корпусу станції, а й конструкція механізму, що захоплює космічні кораблі і таке всяке.
Я ж то думав, що там звичайні клешні.
Ага, не все так просто :)

Приємного перегляду і майте гарний вечір.

Шановні, маю новини, які особисто мене дуже засмучують і бентежать.
І, думаю, Ви теж маєте бути в курсі.

В одній з найкращих наукових установ України - Інституті фізіології (так, тому самому, у якого силовики намагалися віджати під себе цілий корпус), нещодавно відбулися вибори директора.
Ми зараз не обговорюємо переможця, це суто справа колективу Інституту, кого вони воліють бачити на чолі установи.

Мова про основну конкурентку на виборах - надзвичайно круту вчену Нану Войтенко.
Виявляється, невдовзі після виборів її звільнили.
А тепер, схоже, розпочинаються системні проблеми у тих, хто її на виборах підтримав.

Я не можу і не буду йти повз такий стан речей, тому що:

а) Пані Нана є дійсно класною вченою і, не побоюсь цього слова, золотим фондом України, що підтверджується, наприклад, участю її команди в проєкті Горизонт 2020.

б) я не сумніваюся в її доброчесності.
І, віддати їй належне, вона винесла всю цю ганьбу в публічну площину вже на етапі судових позовів та засідань з приводу її звільнення.
Тобто все це спливло не заради хайпу.

Ось її два дописи:
https://www.facebook.com/nana.voitenko/posts/10159414095124598
Тут, власне, про її звільнення і як це сталося, про спробу перехопити у неї Горизонтівський проєкт, звільнення викладачів кафедри КАУ, дивні вибори нової Вченої ради інституту та дивне призначення тимчасово виконуючого обов'язки відділу, де пані Нана працювала.

2. https://www.facebook.com/nana.voitenko/posts/10159414806269598
А отут, власне, про суд і це найбільша ганьба.
Щодо свідків, які могли б свідчити на користь пані Нани у суді, на їхніх робочих місцях (де вони не могли бути, оскільки пішли в суд), створили комісію, що склала акт про прогул.

Повірте, мені взагалі не в кайф про це писати.
Волів би краще зробити репост про вчорашній саміт Україна-ЄС і підписання договорів щодо науки (зроблю це пізніше).

Однак знайте, що подекуди класні вчені тікають з української науки чи взагалі з країни не лише через брак фінансування чи щось таке.
Подекуди це геть дивні та обурливі підкилимні ігри.

Із втратою Нани Войтенко Академія дуже втратить.

Майте гарний день.

Я обіцяв Вам репост важливої новини щодо науки і освіти на саміті Україна-ЄС, що трапився цього тижня.

Ну, власне от.
Українські дослідники отримали змогу брати участь у крутецькій грантовій програмі на десятки мільйонів євро.
Звісно, якщо угоду ратифікують і якщо в бюджеті закладуть кошти на внески.

Це серйозний позитив.
Головне, щоб через відтік мізків на програму було кому подаватися.
Це вже залежить від базового фінансування, з яким, як відомо, не дуже.

Будемо бачити.
Майте гарний вечір.

Допис Юлії Безвершенко

https://www.facebook.com/100008087651306/posts/3175491142730443/

«Скористаюсь тим, що живу в минулому (у Стенфорді все ще 12 жовтня) і приверну увагу до майбутнього.

Сьогодні, 12.10.2021, підписано угоду про долучення України до Рамкової програми ЄС з досліджень та інновацій "Горизонт Європа" (2021-2027) та комплементарної програми Євратом.

Це означає, що:
- Україна залишається в клубі країн, які утворюють (як процес і як результат) Європейський дослідницький простір,
- євроінтеграція у сфері науки та інновацій має шанс не лише на продовження, а й на посилення,
- українські вчені, інноватори, середній та малий бізнес, громадські організації можуть у співпраці з європейськими колегами отримувати кошти на реалізацію своїх ідей та проєктів (7 років, 95.5 млн євро в рамках Горизонту).

Оскільки Україна ще минулого року висловила свій інтерес щодо приєднання до програми, ЄС застосував до нас ретроспективний підхід. А отже, українці могли подаватись на конкурси програми з самого її початку, тобто з першої половини 2021 року, і можуть подаватись зараз, хоча угода ще не ратифікована обома сторонами.

Так, попереду ратифікація. І я закликаю колег з інших міністерств якомога швидше погодити МОН проєкт відповідного нормативного акту, а народних депутатів - невідкладно проголосувати за ратифікацію.
Також вкрай важливо вже зараз в проекті Держбюджету на 2022 рік передбачити всю суму внеску (наразі це не зроблено).
Також необхідно погодити паспорт програми 2201380, щоб можна було розбудовувати інфраструктуру підтримки участі України в Горизонті, врахувавши помилки, допущені на policy рівні на початку і в процесі попередньої програми.

Переговори щодо Горизонту були, мабуть, найбільш цікавим і нетривіальним викликом за час моєї роботи в МОН. Ми фіналізували їх 02.09, тому я змогла звільнитись 3 вересня, будучи впевненою, що далі все буде добре.

Дуже вдячна людям, які зробили це можливим: Viktoria Gaidar (неймовірно віддана справі людина 🧡) та Григорій Мозолевич, з якими можна було предметно обговорювати списану формулами дошку, готуючись до переговорів, Dasha Bovkun і Elena Kharina, які дуже допомогали нам з Вікою і Григорієм, Олегу Андрійовичу Хименку за моральну та організаційну допомогу, а також Alexey Shkuratov за те, що з перших днів перебування на посаді серйозно взявся за цю справу і веде її до успішного завершення.
Дякую тим, хто під час підготовки до переговорів та під час них допомагав і підтримував, в тому числі з боку Європейської комісії. Всіх не перерахую, але дякувала і ще подякую вам особисто.

В попередній рамковій програмі Україна була в топ-10 асоційованих країн за результатами участі (кількість проєктів, обсяг залучених коштів). Разом з тим, з точки зору інтеграції до ЄДП, вивчення досвіду країн-ЄС та проактивності України точно є що покращувати.

Дуже сподіваюсь, що нашій країні за ці 7 років вдасться наростити спроможність, впровадити нові важливі політики, спрямовані на створення кращих умов для науки та її служіння суспільству, виправити помилки минулого, стати лідером серед країн Східного партнерства і увійти до топ-5 асоційованих країн.

Наразі вітаю нас усіх. Це важливий день.»

І знову про Нобелівські премії

Ірина Єгорченко написала не просто огляд практично всіх нобелів, що були присуджені цього року.
Вона наочно продемонструвала декілька речей:

- всюди потрібна оця незрозуміла штука, що зветься математикою. І саме математика, якою написана книга Всесвіту, яку так завзято "читають" науковці, допомагає зрозуміти складність цього світу і поставити її на службу усьому людству.
А потім ще й отримати багато грошей.

- Нобелівські премії - це про багаторічні спокійні дослідження в прекрасних фінансованих наукових середовищах без обіцянок негайних чи ошелешуючих результатів.
Відчуйте, як-то кажуть, різницю з українськими реаліями.

- навіть якщо здається, що Нобелівська премія з фізики цього року присуджена з політичних мотивів (бо, бач, за роботи у сфері клімату), то саме кропітка праця і математика, закладені у ці дослідження, свідчать про зворотнє.

Хороша стаття.

Гарної обідньої кави.

https://zn.ua/ukr/science/za-lashtunkami-nobelivskoji-premiji-vidkrittja-politika-i-matematika-.html

Штош, поки Україна впевнено увійшла в трійку світових лідерів по добовим смертям від коронавірусу, давайте поглянемо, що ж тим часом роблять розвинені країни.

Хочу привернути Вашу увагу до однієї космічної місії, що стартувала 16 жовтня і має на меті дістатися Юпі... ні, навіть не Юпітера, а його троянських астероїдів.

Чесно скажу, що до цього моменту ніколи про існування таких і не чув.
Чув про пояс астероїдів, пояс Койпера, але про астероїди біля найбільшої планети Сонячної системи та ще й якісь троянські - невер.

Основна мета, як би це простіше сказати... якщо уявити, що колись давно планети нашої системи будувалися з окремих брил та цеглинок, то троянські астероїди - це той будівельний матеріал, що повипадав з "кузовів вантажівок" і протеліпався на узбіччі усі ці мільярди років.
Їхнє вивчення дозволить краще зрозуміти, як утворилася Сонячна система.

Місія називається Lucy, планувати її почали ще 2015-го, а триватиме аж до 2033.

Ось Вам пречудовий текст Dmytro Simonov про те, чому астероїди троянські, чому назвали саме "Люсі" та навіщо на борту понаписували цитат нобелівських лауреатів та популяризаторів науки
https://hromadske.ua/posts/kapsuli-chasu-i-lsd-dlya-chogo-nasa-zapuskaye-pershu-v-istoriyi-misiyu-do-troyanskih-asteroyidiv-yupitera

А отут вже прекрасна відеовізуалізація місії в українському перекладі від Alpha Centauri Ukraine, її наукового інструменту, траєкторій руху та, власне, детальний опис астероїдів, які станція відвідає.
https://www.youtube.com/watch?v=fVvCbmBbYMs

Прикольно те, що з цього відео цілком стає зрозумілим, що таке гравітаційний маневр та чому космічний апарат, який запустили зараз, за рік вже знову повернеться до Землі.

Приємного перегляду.
Майте гарний вечір.

Шановні, тут для магістрів та аспірантів є цікава можливість постажуватися з непоганою стипендією.

European Microwave Association запустила програму стажувань на 4500 євро протягом як мінімум 3 місяців в 16 дуже крутих наукових інститутах, університетах або ж індустріях:

Нідерланди: TNO, THALES
Франція: IEMN Lille, XLIM
Німеччина: Ferdinand-Braun-Institute (FBH), Fraunhofer FHR, Karlsruhe Institute of Technology (KIT), Leibniz Institute for Innovative Microelectronics (IHP) таUniversity of Stuttgart
Швеція: Chalmers University of Technology
Польща: Warsaw University of Technology
Великобританія: University of Glasgow, Manchester Metropolitan University
Італія: Universiy of Pavia, Università di Bologna
Ізраіль: School of Electrical and Computer Engineering Ben-Gurion University of the Negev

Дедлайн подачі заявок - 28 листопада 2021 року.
Детальна інформація - отутаво https://www.eumwa.org/en/euma/innovation-team/euma-internship-award.html

Дякую за сповіщення Daryna Pesina (https://www.facebook.com/daryna.pesina)
До речі, якщо будуть питання - можете до неї звертатися.

Майте гарний вечір.

Шановні, тут дуже приємна новина для середовища українських фізиків.
Колишній наш співвітчизник Емануїл Йосипович Рашба отримав престижну відзнаку від Американського фізичного товариства - Премію Олівера Баклі.

Це випадок саме того науковця, дослідження якого стали настільки важливими для світу, що його іменем вже названо однойменний ефект https://en.wikipedia.org/wiki/Rashba_effect

Важко простою мовою пояснити, що означає та спін-орбітальна взаємодія в кристалах, за яку він отримав таку високу нагороду, але якщо спробувати, то десь так: для сучасної електроніки важлива наявність потоку електронів в розетці.
А для електроніки майбутнього - зокрема, спінтроніки - важливий також спін електронів (пам'ятаєте, на уроках хімії малювали спін вгору або вниз? Ото десь воно).
І от дуже важливо знати, як ті спіни впливають на рух електрону, в яких матеріалах як саме і що ми з того матимемо.

Тобто, щоб створювати ще більш ефективні пристрої - вчені ще глибше закопуються в суть спостережуваних ефектів і вивчають все більш тонкі структури.

Менш із тим, до чого тут Україна?
Рашба давно емігрував в Сполучені Штати і останнім часом спокійно працював в Гарвардському університеті.
Чого наші фізики так зраділи?

Тому що всі ці важливі речі він в більшості зробив у Києві, зокрема в нашому Інституті фізики.

Дякую Газеті "Світ", що не оминули увагою цю прекрасну новину.

Майте гарний день.

Допис Газети Світ https://www.facebook.com/GazetaSvit/posts/178040991169600

"ПРЕСТИЖНА АМЕРИКАНСЬКА ПРЕМІЯ З ФІЗИКИ - КОЛИШНЬОМУ КИЯНИНУ
Чому можуть вважати себе іменинниками і вчені Інституту фізики та Інституту напівпровідників НАН України?
Українські фізики тепло привітали свого колегу – відомого вченого фізика-теоретика Емануїла Йосиповича Рашбу (Гарвардський університет) з отриманням однієї з найважливіших у США премій Американського фізичного товариства в галузі фізики твердого тіла «Buckley Prize»:
https://aps.org/programs/honors/prizes/prizerecipient.cfm?first_nm=Emmanuel&last_nm=Rashba&year=2022
Він отримав її разом із Джином Дресельгаузом (Массачусетський технологічний інститут) за піонерські роботи з дослідження ролі спін-орбітальної взаємодії у напівпровідниках.
Особлива приємність полягає у тому, що Емануїл Йосипович – наш земляк. Учений народився в Києві 30 жовтня 1927 року, багато років пропрацював в академічних інститутах України. Розпочинав свої дослідження він працівником Інституту фізики АН УРСР, потім – новоствореного Інституту напівпровідників АН УРСР. Головні роботи, за які було присуджено премію АФТ, було виконано ще в «київський» період, до того, як учений перейшов до московського Інституту теорфізики, а наприкінці 1990-х років виїхав до США. Частину з них опубліковано в співавторстві з іншим талановитим київським теоретиком Валентином Шекою. Як зазначив відомий фізик і перший голова Державного комітету України з питань науки і технологій Сергій Рябченко, в ІФНП НАНУ збереглися «гілки» теоретичного відділу, очолюваного нині учнем легендарного академіка Соломона Пекара, членом-кореспондентом НАНУ В’ячеславом Кочелапом, що продовжували і продовжують розвиток цієї тематики і внесли до неї суттєвий доробок. Тож можна сказати, що ця премія є й премією фізиків НАН України.
Доєднуючись до привітань, завідувач відділу Інституту ядерних досліджень НАНУ член-кореспондент НАН України Володимир Сугаков, прокоментував повідомлення так:
- Я добре знаю красиві роботи Рашба з молекулярних кристалів з домішками, виконаними в Інституті фізики. Вони були підтверджені в спільних роботах Рашба з експериментаторами групи Броуде і значно підсилили авторитет Інституту фізики в світовій науці. Я колись продовжував ці роботи і спілкувався з Рашбою з приводу результатів.
Протягом останніх років мені дуже часто зустрічались статті з посиланнями на роботи Рашба по спін-орбітальній взаємодії в напівпровідниках. Настільки часто, що відчувалось, що визнання повинне прийти. Вітаю Інститут фізики і Інститут фізики напівпровідників: все зародилось у них.
Газета "Світ", № 39 - 40, жовтень 2021 р."

Я Вас, можливо, здивую, але знову зроблю репост газети «Світ».
Не знаю, що там змінилося, але останнім часом тут виходять цікаві матеріали.

Я давно і багато разів казав, що головне питання, на яке Україна має знайти відповідь щодо науки - нащо їй та наука взагалі?
Не в сенсі - потрібна чи ні.
Потрібна.
А в сенсі - куди ми сунемо?
Чого хочемо досягти?

Це, до речі, не мої думки, а рефрен виру думок купи розумних вчених та організаторів від науки.

В тому числі, ці тези лунають в свіжесенькому інтерв‘ю голови Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій Alexei Kolezhuk.

Тут і про фінансування науки на наступний рік (спойлер - жалюгідне).
І про конкурси наукових досліджень.
І про атестацію наукових установ.
І про взаємодію економіки з наукою.
І про те, як МОН не полишає спроб вбити реформу науки, фактично підпорядкувавши собі Національний фонд досліджень (я про це писав влітку).

Допомагає тримати руку на пульсі.

Дуже і дуже раджу.
Майте гарну ніч.

https://www.facebook.com/103443265296040/posts/179301607710205/

«Голова Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій КОЛЕЖУК:

УКРАЇНІ ПОТРІБНА ПРОГРАМА «ВЕЛИКОГО НАУКОВОГО ПЕРЕОЗБРОЄННЯ»

У Верховній Раді України продовжується обговорення проєкту закону «Про державний бюджет України на 2022 рік». Яке фінансування можна очікувати на науку в наступному році? Чи ефективним є його розподіл? Як вдосконалити стратегію фінансування досліджень і розробок? І найважливіше – що потрібно для того, щоб плани економічного розвитку в Україні були прямо пов’язані з наукою? На ці та інші запитання відповідає голова Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій КОЛЕЖУК.

– Нещодавно у Верховній Раді презентовано проєкт держбюджету на 2022 рік. Щороку наукова спільнота очікує ухвалення цього документу з великими (хоча й ірраціональними) сподіваннями. Звісно, до ухвалення в цілому ще далеко, але все ж – на що можна сподіватися в бюджеті на науку на наступний рік?

– Ні приємних, ні неприємних несподіванок у науковій частині проєкту держбюджету немає. Все майже без змін – фінансування науки залишається на дуже низькому рівні, близько 0.28 відсотка ВВП. У цілому на наукову сферу заплановано 13.8 мільярда гривень, приблизно на 10 відсотків більше, ніж у 2021 році. На жаль, велика частка цього зростання є компенсацією інфляції. Суттєво збільшиться фінансування лише Національного антарктичного наукового центру, адже потрібно оснащувати й утримувати дослідницьке судно, яке купили у цьому році.

– Уявімо, що фінансування на науку передбачено (і гроші є!). Чи ефективна система його розподілу?

– Система розподілу в основі своїй залишається старою, тобто гроші направляються у відомства, а звідти – в установи, де в основному фінансуються дослідження, які були розпочаті раніше.

Є декілька «острівців» конкурсного фінансування: це конкурси Міністерства освіти і науки («Наука в університетах» і конкурс розробок за держзамовленням), конкурси Національної академії наук (програма 1230) та конкурси Національного фонду досліджень України. Загалом через ці канали має бути розподілено приблизно 2.2 мільярда гривень. Також є Фонд Президента, який повинен запрацювати у 2022 році (це ще пів мільярда). Звісно, конкурсні канали фінансування – це дуже добре, але є величезна проблема – в Україні де-факто відсутня наукова стратегія, а пріоритетні напрями є суто формальними. За цими напрямами не стоять реальні гроші, реальні програми розвитку технологій – ні від держави, ні від промисловості чи бізнесу. Тому в основному наукові групи пропонують тематику досліджень, виходячи з власних можливостей і наукового бекграунду. І, в кращому разі, ми отримуємо окремі острівці excellent science (передової науки), які не здатні вплинути на наш технологічний рівень, бо немає кому скористатися результатами таких розробок.

– Останніми роками докладено багато зусиль, щоб «острівці» конкурсного фінансування стали більшими.

На сьогодні є два основні підходи до відбору: за висновками експертизи (НФДУ) і за формальними показниками (МОН). Наскільки вони ефективні? Що потрібно зробити, щоб було «ок»?

– У конкурсах МОН усі проєкти також проходять експертизу, просто вага формальних показників в експертній оцінці суттєво вища. Бали за ці показники експерт повинен ставити у жорсткій відповідності до кількості публікацій, монографій, премій тощо. Тобто у конкурсах МОН свободи інтерпретації в експерта немає (а в НФДУ – є).

В обох підходів (відбору за результатами експертизи чи за формальними показниками) є свої плюси й мінуси. Підхід МОН влаштований так, щоб мінімізувати вплив особистої думки експерта на результат, тобто він більш стійкий до неякісних експертів. З іншого боку, він дуже формальний, бо враховує кількість, а не якість, і дуже чутливий до формули оцінювання. (З недосконалістю формули ми вже зіштовхнулися у 2020 році, коли в результаті непродуманих змін багато хороших наукових груп в університетах залишилися без фінансування).

Підхід НФДУ до експертизи більш гнучкий і ближчий до стандартів західних фондів; зате він чутливий до недобросовісності експертів. Я впевнений, що треба використовувати саме підхід Нацфонду, залучати іноземних експертів і підвищувати якість роботи українських.

Культуру експертизи в Україні потрібно виховувати. Варто навчати, як робити якісний експертний висновок і, одночасно, застосовувати жорсткі санкції до учасників процесу, які діють недоброчесно – наприклад, позбавляти права участі в конкурсах.

– А як щодо базового фінансування? Довіра до нього, на жаль, підірвана... Як це можна виправити? І як подолати кризу довіри?

– Я бачу єдиний вихід – потрібно створювати систему дійсно незалежного оцінювання, на основі якого повинне розподілятися базове фінансування. Це важко зробити силами тільки українських експертів, адже «на кону» – корпоративні інтереси. Саме тому до державної атестації наукових установ і ЗВО потрібно залучати іноземних експертів. Для цього потрібні кошти і зусилля, але, на мою думку, витратити п’ять мільйонів гривень, щоб справедливо розподілити мільярд – непогане вкладення грошей.

До сьогодні цього не зроблено, і що ми маємо? Велика частка установ уже пройшла атестацію, й цілком очікувано майже всі атестовані є «відмінниками» й «хорошистами». Не дивно, що держава не поспішає роздавати гроші.

Хоча навіть така атестація – це крок уперед, і державі варто було б стимулювати переможців. Те, що на базове фінансування науки у закладах вищої освіти в проєкті держбюджету-2022 закладено лише 105 мільйонів гривень – нонсенс! Базове фінансування не може складати лише десять відсотків від загального, це профанація ідеї.

– Ви сказали, що пріоритетні напрями науки є суто формальними. Чи можна (і як саме) вдосконалити стратегію фінансування досліджень і розробок?

– Сучасний стан, коли пріоритети де-факто включають все, є, звісно, нонсенсом, але причину легко зрозуміти: держава фактично махнула на науку рукою, тобто ніяк не пов’язує плани економічного розвитку з науковим прогресом. Якоїсь послідовної стратегії фінансування досліджень просто не існує. В цих умовах державі немає сенсу імітувати ще й визначення якихось наукових пріоритетів, бо вона наперед ставиться до науки як до декорації. Наука ж у таких умовах «закуклюється» (замикається в собі) і деградує. Держава ніби й розуміє, що це недобре, але існує певне зачароване коло: криза науки викликає деградацію академічних стандартів, що, своєю чергою, викликає кризу довіри урядовців до вітчизняної науки. Щоб змінити (точніше, виробити) стратегію, треба вислухати поради експертів – але немає експертів, яким «замовник» (уряд) довіряв би.

Простого рішення, на жаль, не існує, з боку науковців і держави має початися рух назустріч. На політичному рівні драйвером змін може стати амбітне прагнення здійснити технологічний «ривок» у напрямах, де Україна має хороші стартові позиції. Звісно, для його реалізації потрібне фінансування наукових досліджень, які потрібні для «ривка».