Шановні, тут дуже приємна новина для середовища українських фізиків.
Колишній наш співвітчизник Емануїл Йосипович Рашба отримав престижну відзнаку від Американського фізичного товариства - Премію Олівера Баклі.
Це випадок саме того науковця, дослідження якого стали настільки важливими для світу, що його іменем вже названо однойменний ефект https://en.wikipedia.org/wiki/Rashba_effect
Важко простою мовою пояснити, що означає та спін-орбітальна взаємодія в кристалах, за яку він отримав таку високу нагороду, але якщо спробувати, то десь так: для сучасної електроніки важлива наявність потоку електронів в розетці.
А для електроніки майбутнього - зокрема, спінтроніки - важливий також спін електронів (пам'ятаєте, на уроках хімії малювали спін вгору або вниз? Ото десь воно).
І от дуже важливо знати, як ті спіни впливають на рух електрону, в яких матеріалах як саме і що ми з того матимемо.
Тобто, щоб створювати ще більш ефективні пристрої - вчені ще глибше закопуються в суть спостережуваних ефектів і вивчають все більш тонкі структури.
Менш із тим, до чого тут Україна?
Рашба давно емігрував в Сполучені Штати і останнім часом спокійно працював в Гарвардському університеті.
Чого наші фізики так зраділи?
Тому що всі ці важливі речі він в більшості зробив у Києві, зокрема в нашому Інституті фізики.
Дякую Газеті "Світ", що не оминули увагою цю прекрасну новину.
Майте гарний день.
Допис Газети Світ https://www.facebook.com/GazetaSvit/posts/178040991169600
"ПРЕСТИЖНА АМЕРИКАНСЬКА ПРЕМІЯ З ФІЗИКИ - КОЛИШНЬОМУ КИЯНИНУ
Чому можуть вважати себе іменинниками і вчені Інституту фізики та Інституту напівпровідників НАН України?
Українські фізики тепло привітали свого колегу – відомого вченого фізика-теоретика Емануїла Йосиповича Рашбу (Гарвардський університет) з отриманням однієї з найважливіших у США премій Американського фізичного товариства в галузі фізики твердого тіла «Buckley Prize»:
https://aps.org/programs/honors/prizes/prizerecipient.cfm?first_nm=Emmanuel&last_nm=Rashba&year=2022
Він отримав її разом із Джином Дресельгаузом (Массачусетський технологічний інститут) за піонерські роботи з дослідження ролі спін-орбітальної взаємодії у напівпровідниках.
Особлива приємність полягає у тому, що Емануїл Йосипович – наш земляк. Учений народився в Києві 30 жовтня 1927 року, багато років пропрацював в академічних інститутах України. Розпочинав свої дослідження він працівником Інституту фізики АН УРСР, потім – новоствореного Інституту напівпровідників АН УРСР. Головні роботи, за які було присуджено премію АФТ, було виконано ще в «київський» період, до того, як учений перейшов до московського Інституту теорфізики, а наприкінці 1990-х років виїхав до США. Частину з них опубліковано в співавторстві з іншим талановитим київським теоретиком Валентином Шекою. Як зазначив відомий фізик і перший голова Державного комітету України з питань науки і технологій Сергій Рябченко, в ІФНП НАНУ збереглися «гілки» теоретичного відділу, очолюваного нині учнем легендарного академіка Соломона Пекара, членом-кореспондентом НАНУ В’ячеславом Кочелапом, що продовжували і продовжують розвиток цієї тематики і внесли до неї суттєвий доробок. Тож можна сказати, що ця премія є й премією фізиків НАН України.
Доєднуючись до привітань, завідувач відділу Інституту ядерних досліджень НАНУ член-кореспондент НАН України Володимир Сугаков, прокоментував повідомлення так:
- Я добре знаю красиві роботи Рашба з молекулярних кристалів з домішками, виконаними в Інституті фізики. Вони були підтверджені в спільних роботах Рашба з експериментаторами групи Броуде і значно підсилили авторитет Інституту фізики в світовій науці. Я колись продовжував ці роботи і спілкувався з Рашбою з приводу результатів.
Протягом останніх років мені дуже часто зустрічались статті з посиланнями на роботи Рашба по спін-орбітальній взаємодії в напівпровідниках. Настільки часто, що відчувалось, що визнання повинне прийти. Вітаю Інститут фізики і Інститут фізики напівпровідників: все зародилось у них.
Газета "Світ", № 39 - 40, жовтень 2021 р."
Колишній наш співвітчизник Емануїл Йосипович Рашба отримав престижну відзнаку від Американського фізичного товариства - Премію Олівера Баклі.
Це випадок саме того науковця, дослідження якого стали настільки важливими для світу, що його іменем вже названо однойменний ефект https://en.wikipedia.org/wiki/Rashba_effect
Важко простою мовою пояснити, що означає та спін-орбітальна взаємодія в кристалах, за яку він отримав таку високу нагороду, але якщо спробувати, то десь так: для сучасної електроніки важлива наявність потоку електронів в розетці.
А для електроніки майбутнього - зокрема, спінтроніки - важливий також спін електронів (пам'ятаєте, на уроках хімії малювали спін вгору або вниз? Ото десь воно).
І от дуже важливо знати, як ті спіни впливають на рух електрону, в яких матеріалах як саме і що ми з того матимемо.
Тобто, щоб створювати ще більш ефективні пристрої - вчені ще глибше закопуються в суть спостережуваних ефектів і вивчають все більш тонкі структури.
Менш із тим, до чого тут Україна?
Рашба давно емігрував в Сполучені Штати і останнім часом спокійно працював в Гарвардському університеті.
Чого наші фізики так зраділи?
Тому що всі ці важливі речі він в більшості зробив у Києві, зокрема в нашому Інституті фізики.
Дякую Газеті "Світ", що не оминули увагою цю прекрасну новину.
Майте гарний день.
Допис Газети Світ https://www.facebook.com/GazetaSvit/posts/178040991169600
"ПРЕСТИЖНА АМЕРИКАНСЬКА ПРЕМІЯ З ФІЗИКИ - КОЛИШНЬОМУ КИЯНИНУ
Чому можуть вважати себе іменинниками і вчені Інституту фізики та Інституту напівпровідників НАН України?
Українські фізики тепло привітали свого колегу – відомого вченого фізика-теоретика Емануїла Йосиповича Рашбу (Гарвардський університет) з отриманням однієї з найважливіших у США премій Американського фізичного товариства в галузі фізики твердого тіла «Buckley Prize»:
https://aps.org/programs/honors/prizes/prizerecipient.cfm?first_nm=Emmanuel&last_nm=Rashba&year=2022
Він отримав її разом із Джином Дресельгаузом (Массачусетський технологічний інститут) за піонерські роботи з дослідження ролі спін-орбітальної взаємодії у напівпровідниках.
Особлива приємність полягає у тому, що Емануїл Йосипович – наш земляк. Учений народився в Києві 30 жовтня 1927 року, багато років пропрацював в академічних інститутах України. Розпочинав свої дослідження він працівником Інституту фізики АН УРСР, потім – новоствореного Інституту напівпровідників АН УРСР. Головні роботи, за які було присуджено премію АФТ, було виконано ще в «київський» період, до того, як учений перейшов до московського Інституту теорфізики, а наприкінці 1990-х років виїхав до США. Частину з них опубліковано в співавторстві з іншим талановитим київським теоретиком Валентином Шекою. Як зазначив відомий фізик і перший голова Державного комітету України з питань науки і технологій Сергій Рябченко, в ІФНП НАНУ збереглися «гілки» теоретичного відділу, очолюваного нині учнем легендарного академіка Соломона Пекара, членом-кореспондентом НАНУ В’ячеславом Кочелапом, що продовжували і продовжують розвиток цієї тематики і внесли до неї суттєвий доробок. Тож можна сказати, що ця премія є й премією фізиків НАН України.
Доєднуючись до привітань, завідувач відділу Інституту ядерних досліджень НАНУ член-кореспондент НАН України Володимир Сугаков, прокоментував повідомлення так:
- Я добре знаю красиві роботи Рашба з молекулярних кристалів з домішками, виконаними в Інституті фізики. Вони були підтверджені в спільних роботах Рашба з експериментаторами групи Броуде і значно підсилили авторитет Інституту фізики в світовій науці. Я колись продовжував ці роботи і спілкувався з Рашбою з приводу результатів.
Протягом останніх років мені дуже часто зустрічались статті з посиланнями на роботи Рашба по спін-орбітальній взаємодії в напівпровідниках. Настільки часто, що відчувалось, що визнання повинне прийти. Вітаю Інститут фізики і Інститут фізики напівпровідників: все зародилось у них.
Газета "Світ", № 39 - 40, жовтень 2021 р."
Я Вас, можливо, здивую, але знову зроблю репост газети «Світ».
Не знаю, що там змінилося, але останнім часом тут виходять цікаві матеріали.
Я давно і багато разів казав, що головне питання, на яке Україна має знайти відповідь щодо науки - нащо їй та наука взагалі?
Не в сенсі - потрібна чи ні.
Потрібна.
А в сенсі - куди ми сунемо?
Чого хочемо досягти?
Це, до речі, не мої думки, а рефрен виру думок купи розумних вчених та організаторів від науки.
В тому числі, ці тези лунають в свіжесенькому інтерв‘ю голови Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій Alexei Kolezhuk.
Тут і про фінансування науки на наступний рік (спойлер - жалюгідне).
І про конкурси наукових досліджень.
І про атестацію наукових установ.
І про взаємодію економіки з наукою.
І про те, як МОН не полишає спроб вбити реформу науки, фактично підпорядкувавши собі Національний фонд досліджень (я про це писав влітку).
Допомагає тримати руку на пульсі.
Дуже і дуже раджу.
Майте гарну ніч.
https://www.facebook.com/103443265296040/posts/179301607710205/
«Голова Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій КОЛЕЖУК:
УКРАЇНІ ПОТРІБНА ПРОГРАМА «ВЕЛИКОГО НАУКОВОГО ПЕРЕОЗБРОЄННЯ»
У Верховній Раді України продовжується обговорення проєкту закону «Про державний бюджет України на 2022 рік». Яке фінансування можна очікувати на науку в наступному році? Чи ефективним є його розподіл? Як вдосконалити стратегію фінансування досліджень і розробок? І найважливіше – що потрібно для того, щоб плани економічного розвитку в Україні були прямо пов’язані з наукою? На ці та інші запитання відповідає голова Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій КОЛЕЖУК.
– Нещодавно у Верховній Раді презентовано проєкт держбюджету на 2022 рік. Щороку наукова спільнота очікує ухвалення цього документу з великими (хоча й ірраціональними) сподіваннями. Звісно, до ухвалення в цілому ще далеко, але все ж – на що можна сподіватися в бюджеті на науку на наступний рік?
– Ні приємних, ні неприємних несподіванок у науковій частині проєкту держбюджету немає. Все майже без змін – фінансування науки залишається на дуже низькому рівні, близько 0.28 відсотка ВВП. У цілому на наукову сферу заплановано 13.8 мільярда гривень, приблизно на 10 відсотків більше, ніж у 2021 році. На жаль, велика частка цього зростання є компенсацією інфляції. Суттєво збільшиться фінансування лише Національного антарктичного наукового центру, адже потрібно оснащувати й утримувати дослідницьке судно, яке купили у цьому році.
– Уявімо, що фінансування на науку передбачено (і гроші є!). Чи ефективна система його розподілу?
– Система розподілу в основі своїй залишається старою, тобто гроші направляються у відомства, а звідти – в установи, де в основному фінансуються дослідження, які були розпочаті раніше.
Є декілька «острівців» конкурсного фінансування: це конкурси Міністерства освіти і науки («Наука в університетах» і конкурс розробок за держзамовленням), конкурси Національної академії наук (програма 1230) та конкурси Національного фонду досліджень України. Загалом через ці канали має бути розподілено приблизно 2.2 мільярда гривень. Також є Фонд Президента, який повинен запрацювати у 2022 році (це ще пів мільярда). Звісно, конкурсні канали фінансування – це дуже добре, але є величезна проблема – в Україні де-факто відсутня наукова стратегія, а пріоритетні напрями є суто формальними. За цими напрямами не стоять реальні гроші, реальні програми розвитку технологій – ні від держави, ні від промисловості чи бізнесу. Тому в основному наукові групи пропонують тематику досліджень, виходячи з власних можливостей і наукового бекграунду. І, в кращому разі, ми отримуємо окремі острівці excellent science (передової науки), які не здатні вплинути на наш технологічний рівень, бо немає кому скористатися результатами таких розробок.
– Останніми роками докладено багато зусиль, щоб «острівці» конкурсного фінансування стали більшими.
Не знаю, що там змінилося, але останнім часом тут виходять цікаві матеріали.
Я давно і багато разів казав, що головне питання, на яке Україна має знайти відповідь щодо науки - нащо їй та наука взагалі?
Не в сенсі - потрібна чи ні.
Потрібна.
А в сенсі - куди ми сунемо?
Чого хочемо досягти?
Це, до речі, не мої думки, а рефрен виру думок купи розумних вчених та організаторів від науки.
В тому числі, ці тези лунають в свіжесенькому інтерв‘ю голови Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій Alexei Kolezhuk.
Тут і про фінансування науки на наступний рік (спойлер - жалюгідне).
І про конкурси наукових досліджень.
І про атестацію наукових установ.
І про взаємодію економіки з наукою.
І про те, як МОН не полишає спроб вбити реформу науки, фактично підпорядкувавши собі Національний фонд досліджень (я про це писав влітку).
Допомагає тримати руку на пульсі.
Дуже і дуже раджу.
Майте гарну ніч.
https://www.facebook.com/103443265296040/posts/179301607710205/
«Голова Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій КОЛЕЖУК:
УКРАЇНІ ПОТРІБНА ПРОГРАМА «ВЕЛИКОГО НАУКОВОГО ПЕРЕОЗБРОЄННЯ»
У Верховній Раді України продовжується обговорення проєкту закону «Про державний бюджет України на 2022 рік». Яке фінансування можна очікувати на науку в наступному році? Чи ефективним є його розподіл? Як вдосконалити стратегію фінансування досліджень і розробок? І найважливіше – що потрібно для того, щоб плани економічного розвитку в Україні були прямо пов’язані з наукою? На ці та інші запитання відповідає голова Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій КОЛЕЖУК.
– Нещодавно у Верховній Раді презентовано проєкт держбюджету на 2022 рік. Щороку наукова спільнота очікує ухвалення цього документу з великими (хоча й ірраціональними) сподіваннями. Звісно, до ухвалення в цілому ще далеко, але все ж – на що можна сподіватися в бюджеті на науку на наступний рік?
– Ні приємних, ні неприємних несподіванок у науковій частині проєкту держбюджету немає. Все майже без змін – фінансування науки залишається на дуже низькому рівні, близько 0.28 відсотка ВВП. У цілому на наукову сферу заплановано 13.8 мільярда гривень, приблизно на 10 відсотків більше, ніж у 2021 році. На жаль, велика частка цього зростання є компенсацією інфляції. Суттєво збільшиться фінансування лише Національного антарктичного наукового центру, адже потрібно оснащувати й утримувати дослідницьке судно, яке купили у цьому році.
– Уявімо, що фінансування на науку передбачено (і гроші є!). Чи ефективна система його розподілу?
– Система розподілу в основі своїй залишається старою, тобто гроші направляються у відомства, а звідти – в установи, де в основному фінансуються дослідження, які були розпочаті раніше.
Є декілька «острівців» конкурсного фінансування: це конкурси Міністерства освіти і науки («Наука в університетах» і конкурс розробок за держзамовленням), конкурси Національної академії наук (програма 1230) та конкурси Національного фонду досліджень України. Загалом через ці канали має бути розподілено приблизно 2.2 мільярда гривень. Також є Фонд Президента, який повинен запрацювати у 2022 році (це ще пів мільярда). Звісно, конкурсні канали фінансування – це дуже добре, але є величезна проблема – в Україні де-факто відсутня наукова стратегія, а пріоритетні напрями є суто формальними. За цими напрямами не стоять реальні гроші, реальні програми розвитку технологій – ні від держави, ні від промисловості чи бізнесу. Тому в основному наукові групи пропонують тематику досліджень, виходячи з власних можливостей і наукового бекграунду. І, в кращому разі, ми отримуємо окремі острівці excellent science (передової науки), які не здатні вплинути на наш технологічний рівень, бо немає кому скористатися результатами таких розробок.
– Останніми роками докладено багато зусиль, щоб «острівці» конкурсного фінансування стали більшими.
На сьогодні є два основні підходи до відбору: за висновками експертизи (НФДУ) і за формальними показниками (МОН). Наскільки вони ефективні? Що потрібно зробити, щоб було «ок»?
– У конкурсах МОН усі проєкти також проходять експертизу, просто вага формальних показників в експертній оцінці суттєво вища. Бали за ці показники експерт повинен ставити у жорсткій відповідності до кількості публікацій, монографій, премій тощо. Тобто у конкурсах МОН свободи інтерпретації в експерта немає (а в НФДУ – є).
В обох підходів (відбору за результатами експертизи чи за формальними показниками) є свої плюси й мінуси. Підхід МОН влаштований так, щоб мінімізувати вплив особистої думки експерта на результат, тобто він більш стійкий до неякісних експертів. З іншого боку, він дуже формальний, бо враховує кількість, а не якість, і дуже чутливий до формули оцінювання. (З недосконалістю формули ми вже зіштовхнулися у 2020 році, коли в результаті непродуманих змін багато хороших наукових груп в університетах залишилися без фінансування).
Підхід НФДУ до експертизи більш гнучкий і ближчий до стандартів західних фондів; зате він чутливий до недобросовісності експертів. Я впевнений, що треба використовувати саме підхід Нацфонду, залучати іноземних експертів і підвищувати якість роботи українських.
Культуру експертизи в Україні потрібно виховувати. Варто навчати, як робити якісний експертний висновок і, одночасно, застосовувати жорсткі санкції до учасників процесу, які діють недоброчесно – наприклад, позбавляти права участі в конкурсах.
– А як щодо базового фінансування? Довіра до нього, на жаль, підірвана... Як це можна виправити? І як подолати кризу довіри?
– Я бачу єдиний вихід – потрібно створювати систему дійсно незалежного оцінювання, на основі якого повинне розподілятися базове фінансування. Це важко зробити силами тільки українських експертів, адже «на кону» – корпоративні інтереси. Саме тому до державної атестації наукових установ і ЗВО потрібно залучати іноземних експертів. Для цього потрібні кошти і зусилля, але, на мою думку, витратити п’ять мільйонів гривень, щоб справедливо розподілити мільярд – непогане вкладення грошей.
До сьогодні цього не зроблено, і що ми маємо? Велика частка установ уже пройшла атестацію, й цілком очікувано майже всі атестовані є «відмінниками» й «хорошистами». Не дивно, що держава не поспішає роздавати гроші.
Хоча навіть така атестація – це крок уперед, і державі варто було б стимулювати переможців. Те, що на базове фінансування науки у закладах вищої освіти в проєкті держбюджету-2022 закладено лише 105 мільйонів гривень – нонсенс! Базове фінансування не може складати лише десять відсотків від загального, це профанація ідеї.
– Ви сказали, що пріоритетні напрями науки є суто формальними. Чи можна (і як саме) вдосконалити стратегію фінансування досліджень і розробок?
– Сучасний стан, коли пріоритети де-факто включають все, є, звісно, нонсенсом, але причину легко зрозуміти: держава фактично махнула на науку рукою, тобто ніяк не пов’язує плани економічного розвитку з науковим прогресом. Якоїсь послідовної стратегії фінансування досліджень просто не існує. В цих умовах державі немає сенсу імітувати ще й визначення якихось наукових пріоритетів, бо вона наперед ставиться до науки як до декорації. Наука ж у таких умовах «закуклюється» (замикається в собі) і деградує. Держава ніби й розуміє, що це недобре, але існує певне зачароване коло: криза науки викликає деградацію академічних стандартів, що, своєю чергою, викликає кризу довіри урядовців до вітчизняної науки. Щоб змінити (точніше, виробити) стратегію, треба вислухати поради експертів – але немає експертів, яким «замовник» (уряд) довіряв би.
Простого рішення, на жаль, не існує, з боку науковців і держави має початися рух назустріч. На політичному рівні драйвером змін може стати амбітне прагнення здійснити технологічний «ривок» у напрямах, де Україна має хороші стартові позиції. Звісно, для його реалізації потрібне фінансування наукових досліджень, які потрібні для «ривка».
– У конкурсах МОН усі проєкти також проходять експертизу, просто вага формальних показників в експертній оцінці суттєво вища. Бали за ці показники експерт повинен ставити у жорсткій відповідності до кількості публікацій, монографій, премій тощо. Тобто у конкурсах МОН свободи інтерпретації в експерта немає (а в НФДУ – є).
В обох підходів (відбору за результатами експертизи чи за формальними показниками) є свої плюси й мінуси. Підхід МОН влаштований так, щоб мінімізувати вплив особистої думки експерта на результат, тобто він більш стійкий до неякісних експертів. З іншого боку, він дуже формальний, бо враховує кількість, а не якість, і дуже чутливий до формули оцінювання. (З недосконалістю формули ми вже зіштовхнулися у 2020 році, коли в результаті непродуманих змін багато хороших наукових груп в університетах залишилися без фінансування).
Підхід НФДУ до експертизи більш гнучкий і ближчий до стандартів західних фондів; зате він чутливий до недобросовісності експертів. Я впевнений, що треба використовувати саме підхід Нацфонду, залучати іноземних експертів і підвищувати якість роботи українських.
Культуру експертизи в Україні потрібно виховувати. Варто навчати, як робити якісний експертний висновок і, одночасно, застосовувати жорсткі санкції до учасників процесу, які діють недоброчесно – наприклад, позбавляти права участі в конкурсах.
– А як щодо базового фінансування? Довіра до нього, на жаль, підірвана... Як це можна виправити? І як подолати кризу довіри?
– Я бачу єдиний вихід – потрібно створювати систему дійсно незалежного оцінювання, на основі якого повинне розподілятися базове фінансування. Це важко зробити силами тільки українських експертів, адже «на кону» – корпоративні інтереси. Саме тому до державної атестації наукових установ і ЗВО потрібно залучати іноземних експертів. Для цього потрібні кошти і зусилля, але, на мою думку, витратити п’ять мільйонів гривень, щоб справедливо розподілити мільярд – непогане вкладення грошей.
До сьогодні цього не зроблено, і що ми маємо? Велика частка установ уже пройшла атестацію, й цілком очікувано майже всі атестовані є «відмінниками» й «хорошистами». Не дивно, що держава не поспішає роздавати гроші.
Хоча навіть така атестація – це крок уперед, і державі варто було б стимулювати переможців. Те, що на базове фінансування науки у закладах вищої освіти в проєкті держбюджету-2022 закладено лише 105 мільйонів гривень – нонсенс! Базове фінансування не може складати лише десять відсотків від загального, це профанація ідеї.
– Ви сказали, що пріоритетні напрями науки є суто формальними. Чи можна (і як саме) вдосконалити стратегію фінансування досліджень і розробок?
– Сучасний стан, коли пріоритети де-факто включають все, є, звісно, нонсенсом, але причину легко зрозуміти: держава фактично махнула на науку рукою, тобто ніяк не пов’язує плани економічного розвитку з науковим прогресом. Якоїсь послідовної стратегії фінансування досліджень просто не існує. В цих умовах державі немає сенсу імітувати ще й визначення якихось наукових пріоритетів, бо вона наперед ставиться до науки як до декорації. Наука ж у таких умовах «закуклюється» (замикається в собі) і деградує. Держава ніби й розуміє, що це недобре, але існує певне зачароване коло: криза науки викликає деградацію академічних стандартів, що, своєю чергою, викликає кризу довіри урядовців до вітчизняної науки. Щоб змінити (точніше, виробити) стратегію, треба вислухати поради експертів – але немає експертів, яким «замовник» (уряд) довіряв би.
Простого рішення, на жаль, не існує, з боку науковців і держави має початися рух назустріч. На політичному рівні драйвером змін може стати амбітне прагнення здійснити технологічний «ривок» у напрямах, де Україна має хороші стартові позиції. Звісно, для його реалізації потрібне фінансування наукових досліджень, які потрібні для «ривка».
Якщо «зсув» у ставленні до науки справді відбудеться, якщо держава започаткує серйозну програму технологічного «переозброєння» (умовно кажучи, «Велике дослідництво»), то виникне стимул і для приватних гравців взяти в цьому участь.
Доцільно було б також максимально використати можливості наукового співробітництва, які дає Україні Угода про асоціацію з ЄС, – адже багато технологічних викликів є спільними.
– Вище ми говорили про важливість конкурсного фінансування. Скажіть, будь ласка, а яка причина того, що НФДУ і досі не є головним розпорядником бюджетних коштів?
– Є проста відповідь: бо загальний підхід Міністерства фінансів полягає в тому, щоб зменшити кількість головних розпорядників (і, в ідеалі, залишити такими тільки центральні органи виконавчої влади).
Водночас є й інші фактори. За чинним законодавством, управління Нацфондом здійснюють два органи, які є повністю виборними: наукова рада, яку обирає Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій, і наглядова рада НФДУ, якою є Науковий комітет. Таким чином, фонд є повністю незалежним і від МОН, і від НАНУ, і від галузевих національних академій наук. Єдиною «ниточкою» залежності наразі залишається те, що головним розпорядником коштів для НФДУ є МОН. На слуханнях влітку цього року, які проводив парламентський комітет з питань науки, освіти та інновацій, було яскраво видно, що незалежність фонду є «червоною ганчіркою» для багатьох впливових «гравців», і в першу чергу для самого МОН. Зокрема, заявлена на слуханнях позиція МОН полягала в бажанні змінити спосіб формування наглядової ради фонду у такий спосіб, щоб фактично взяти її під свій контроль. До речі, попри негативну реакцію з боку депутатів ВР та багатьох науковців на слуханнях, позиція МОН не змінилася – нещодавно Науковий комітет отримав від МОН проєкт змін до Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», де пропонується, щоб персональний склад наглядової ради НФДУ повністю формувався МОН. При цьому повноваження наглядової ради пропонується розширити так, щоб вона впливала на умови і тематику конкурсів. Тож тут бачимо цілком прозорі наміри прибрати до рук успішний проєкт.
– Свого часу Науковий комітет розробив рекомендації щодо реформування науки, серед яких була й рекомендація створити центральний виконавчий орган, який займався б саме наукою (щось на кшталт міністерства науки). Ця рекомендація актуальна й сьогодні?
– Думаю, ця рекомендація не втратила актуальності. Сьогодні МОН займається всім: від дитсадків до наукових досліджень. Зрозуміло, що питання шкільної й дошкільної освіти є більш чутливими для суспільства (і вагомими з електоральних міркувань). На них завжди витрачається чимало коштів. А наука і вища освіта залишаються дещо в тіні… Але окремий орган – не самоціль, мова про те, що для управління наукою й вищою освітою потрібно більше ресурсів та фахових кадрів, потрібна політична стабільність, якої, можливо, легше було б досягти в рамках окремого органу.
– Органом, який формує державну наукову політику, в тому числі щодо фінансування, повинна була стати Нацрада з питань розвитку науки і технологій. Чому вона не стала справді дієздатним органом?
– Тут є кілька факторів. По-перше, Нацрада – консультативно-дорадчий орган з дуже великим переліком функцій і дуже маленькими ресурсами. Де-факто, зараз активно працює лише половина Нацради – Науковий комітет. Адміністративний комітет, наскільки я знаю, збирався лише два рази безпосередньо перед засіданнями Нацради, що не дивно, адже його члени є високопосадовцями і мають дуже багато обов’язків. Нацрада працює на громадських засадах, весь її «апарат» складається з трьох референтів, які зайняті діловодством, юридичним і комунікаційним супроводом. Таким чином, немає кому забезпечувати її незалежною аналітикою. Нацрада мала б стати міжвідомчим майданчиком, де б вироблялася стратегія на рівні, вищому за інтереси окремих «гравців» (національних академій наук, міністерств тощо). Насправді ж активну роль у Нацраді грає лише одне міністерство – МОН, всі інші залишаються пасивними спостерігачами.
Доцільно було б також максимально використати можливості наукового співробітництва, які дає Україні Угода про асоціацію з ЄС, – адже багато технологічних викликів є спільними.
– Вище ми говорили про важливість конкурсного фінансування. Скажіть, будь ласка, а яка причина того, що НФДУ і досі не є головним розпорядником бюджетних коштів?
– Є проста відповідь: бо загальний підхід Міністерства фінансів полягає в тому, щоб зменшити кількість головних розпорядників (і, в ідеалі, залишити такими тільки центральні органи виконавчої влади).
Водночас є й інші фактори. За чинним законодавством, управління Нацфондом здійснюють два органи, які є повністю виборними: наукова рада, яку обирає Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій, і наглядова рада НФДУ, якою є Науковий комітет. Таким чином, фонд є повністю незалежним і від МОН, і від НАНУ, і від галузевих національних академій наук. Єдиною «ниточкою» залежності наразі залишається те, що головним розпорядником коштів для НФДУ є МОН. На слуханнях влітку цього року, які проводив парламентський комітет з питань науки, освіти та інновацій, було яскраво видно, що незалежність фонду є «червоною ганчіркою» для багатьох впливових «гравців», і в першу чергу для самого МОН. Зокрема, заявлена на слуханнях позиція МОН полягала в бажанні змінити спосіб формування наглядової ради фонду у такий спосіб, щоб фактично взяти її під свій контроль. До речі, попри негативну реакцію з боку депутатів ВР та багатьох науковців на слуханнях, позиція МОН не змінилася – нещодавно Науковий комітет отримав від МОН проєкт змін до Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», де пропонується, щоб персональний склад наглядової ради НФДУ повністю формувався МОН. При цьому повноваження наглядової ради пропонується розширити так, щоб вона впливала на умови і тематику конкурсів. Тож тут бачимо цілком прозорі наміри прибрати до рук успішний проєкт.
– Свого часу Науковий комітет розробив рекомендації щодо реформування науки, серед яких була й рекомендація створити центральний виконавчий орган, який займався б саме наукою (щось на кшталт міністерства науки). Ця рекомендація актуальна й сьогодні?
– Думаю, ця рекомендація не втратила актуальності. Сьогодні МОН займається всім: від дитсадків до наукових досліджень. Зрозуміло, що питання шкільної й дошкільної освіти є більш чутливими для суспільства (і вагомими з електоральних міркувань). На них завжди витрачається чимало коштів. А наука і вища освіта залишаються дещо в тіні… Але окремий орган – не самоціль, мова про те, що для управління наукою й вищою освітою потрібно більше ресурсів та фахових кадрів, потрібна політична стабільність, якої, можливо, легше було б досягти в рамках окремого органу.
– Органом, який формує державну наукову політику, в тому числі щодо фінансування, повинна була стати Нацрада з питань розвитку науки і технологій. Чому вона не стала справді дієздатним органом?
– Тут є кілька факторів. По-перше, Нацрада – консультативно-дорадчий орган з дуже великим переліком функцій і дуже маленькими ресурсами. Де-факто, зараз активно працює лише половина Нацради – Науковий комітет. Адміністративний комітет, наскільки я знаю, збирався лише два рази безпосередньо перед засіданнями Нацради, що не дивно, адже його члени є високопосадовцями і мають дуже багато обов’язків. Нацрада працює на громадських засадах, весь її «апарат» складається з трьох референтів, які зайняті діловодством, юридичним і комунікаційним супроводом. Таким чином, немає кому забезпечувати її незалежною аналітикою. Нацрада мала б стати міжвідомчим майданчиком, де б вироблялася стратегія на рівні, вищому за інтереси окремих «гравців» (національних академій наук, міністерств тощо). Насправді ж активну роль у Нацраді грає лише одне міністерство – МОН, всі інші залишаються пасивними спостерігачами.
По-друге, Нацрада – інструмент, який можна було б використати, якби держава мала амбіції реформувати наукову сферу і були політики, які б ці амбіції реалізовували. Поки таких амбіцій немає, інструмент лежить без діла, бо всі основні гравці, представлені в Адмінкомітеті – зацікавлені в збереженні статус-кво, їм невигідно своїми руками розбудовувати новий центр впливу, де можуть ухвалюватися неприємні для них рішення.
– Дедалі частіше можна почути думку, що для поступу науки важливі два фактори: суспільний запит і ефективність системи управління. Чи є надія, що ці фактори «проростуть», зміцніють і що зрушення в науці відбудуться у найближчому майбутньому?
– Насправді немає «суспільного запиту» на науку з абстрактних міркувань. Він виникає тоді, коли є запит в економіці, коли суспільство починає бачити плоди наукових досліджень. Тоді підвищується престиж наукових професій, з’являється готовність витрачати на дослідження більше коштів тощо.
Але система почне працювати, лише коли наука «з’єднається» з економікою. Тоді ж почне оптимізуватися й управління, бо з’являться конкретні зрозумілі завдання. Самі по собі ці фактори не «проростуть», – потрібні стимули з боку держави. Це як запуск двигуна – потрібен стартер. Потрібно створювати платформи для взаємодії промисловості і бізнесу з наукою, на кшталт товариства Фраунгофера, створювати амбітні державні програми з серйозним фінансуванням, до яких могли б долучатися приватні фірми. Паралельно потрібно створювати конкурентне середовище, в якому науковець був би високооплачуваним. Але фінансувати – тільки excellent science (передову науку)! Псевдонаукові компіляції нікому не потрібні, недоброчесність повинна автоматично означати кінець кар’єри.
Якщо все це робити, то так, надія є.
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА
"Газета "Світ", №39 -40, жовтень, 2021 р.»
– Дедалі частіше можна почути думку, що для поступу науки важливі два фактори: суспільний запит і ефективність системи управління. Чи є надія, що ці фактори «проростуть», зміцніють і що зрушення в науці відбудуться у найближчому майбутньому?
– Насправді немає «суспільного запиту» на науку з абстрактних міркувань. Він виникає тоді, коли є запит в економіці, коли суспільство починає бачити плоди наукових досліджень. Тоді підвищується престиж наукових професій, з’являється готовність витрачати на дослідження більше коштів тощо.
Але система почне працювати, лише коли наука «з’єднається» з економікою. Тоді ж почне оптимізуватися й управління, бо з’являться конкретні зрозумілі завдання. Самі по собі ці фактори не «проростуть», – потрібні стимули з боку держави. Це як запуск двигуна – потрібен стартер. Потрібно створювати платформи для взаємодії промисловості і бізнесу з наукою, на кшталт товариства Фраунгофера, створювати амбітні державні програми з серйозним фінансуванням, до яких могли б долучатися приватні фірми. Паралельно потрібно створювати конкурентне середовище, в якому науковець був би високооплачуваним. Але фінансувати – тільки excellent science (передову науку)! Псевдонаукові компіляції нікому не потрібні, недоброчесність повинна автоматично означати кінець кар’єри.
Якщо все це робити, то так, надія є.
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА
"Газета "Світ", №39 -40, жовтень, 2021 р.»
Увага, шок-контент.
Підведіть до екранів дітей, підлітків, студентів, вагітних і пласкоземельників.
ГРАВІТАЦІЯ - ЦЕ НЕ СИЛА!!!!
Так-так, всі зі школи звикли, що F=mg, яблуко падає на голову Ньютона, планети літають орбітами і таке всяке.
То, виявляється, що ніякої сили у гравітації не існує.
І яблуко нікуди не падає.
Це Земля "летить" йому на зустріч, а воно спокійнісінько очікує, поки вона у нього бемцнеться.
І перш ніж Ви встигнете відкрити рота від здивування озвученій очевидній маячні, нагадаю Вам ще одну цікаву штуку.
Пам'ятаєте, як в шедеврі світового кіно "Інтерстеллар" головні герої висадилися на планету, що розташовувалася поблизу величезної чорної діри Гаргантюа?
Провівши на планеті ледве годину, вони виявили, що у решті світу минуло пару десятиліть.
Чому так стається?
І ще:
Яким чином здогадки відомого вченого аж ціле століття тому допомагають нині працювати глобальній системі позиціонування?
Шановні, на каналі Цікава наука вийшло прекрасне відео про Загальну теорію відносності.
І нині у Вас є дійсно хороша можливість нарешті зрозуміти, що таке ЗТВ, що таке простір-час та як він викривлюється, до чого тут дуууууууже масивні об'єкти, чому гравітація - не сила, чому сповільнюється-пришвидшується плин часу, як це все підтверджено експериментально та до чого тут гравітаційні хвилі.
Просто, коротко, ясно і за якихось 12 хвилин.
https://www.youtube.com/watch?v=nW1fz2zwNnU
Ба більше, коли я це відео переглядав, раптом згадав, що рівно рік тому на цьому ж каналі виходило ще одне прекрасне відео, яке ще більш наочно розкриває суть гравітації та її стосунків з людським розумом
https://www.youtube.com/watch?v=uJ-PxAUJiec
Тож якщо щось залишиться незрозумілим з першого відео - в другому точно буде дорозтлумачене.
Я це гарантую.
Приємного перегляду і майте гарну ніч.
Підведіть до екранів дітей, підлітків, студентів, вагітних і пласкоземельників.
ГРАВІТАЦІЯ - ЦЕ НЕ СИЛА!!!!
Так-так, всі зі школи звикли, що F=mg, яблуко падає на голову Ньютона, планети літають орбітами і таке всяке.
То, виявляється, що ніякої сили у гравітації не існує.
І яблуко нікуди не падає.
Це Земля "летить" йому на зустріч, а воно спокійнісінько очікує, поки вона у нього бемцнеться.
І перш ніж Ви встигнете відкрити рота від здивування озвученій очевидній маячні, нагадаю Вам ще одну цікаву штуку.
Пам'ятаєте, як в шедеврі світового кіно "Інтерстеллар" головні герої висадилися на планету, що розташовувалася поблизу величезної чорної діри Гаргантюа?
Провівши на планеті ледве годину, вони виявили, що у решті світу минуло пару десятиліть.
Чому так стається?
І ще:
Яким чином здогадки відомого вченого аж ціле століття тому допомагають нині працювати глобальній системі позиціонування?
Шановні, на каналі Цікава наука вийшло прекрасне відео про Загальну теорію відносності.
І нині у Вас є дійсно хороша можливість нарешті зрозуміти, що таке ЗТВ, що таке простір-час та як він викривлюється, до чого тут дуууууууже масивні об'єкти, чому гравітація - не сила, чому сповільнюється-пришвидшується плин часу, як це все підтверджено експериментально та до чого тут гравітаційні хвилі.
Просто, коротко, ясно і за якихось 12 хвилин.
https://www.youtube.com/watch?v=nW1fz2zwNnU
Ба більше, коли я це відео переглядав, раптом згадав, що рівно рік тому на цьому ж каналі виходило ще одне прекрасне відео, яке ще більш наочно розкриває суть гравітації та її стосунків з людським розумом
https://www.youtube.com/watch?v=uJ-PxAUJiec
Тож якщо щось залишиться незрозумілим з першого відео - в другому точно буде дорозтлумачене.
Я це гарантую.
Приємного перегляду і майте гарну ніч.
Штош, поки наші чемпіони по боротьбі з коронавірусом думають, звідки ж возити кисень та труни новозбудованими автодорогами, подивимось у бік наших найближчих сусідів - Польщі.
Взагалі, Польща, якщо порівнювати з нами, це країна, якій вдалося.
Звісно, слід робити знижку на те, що Польща не перебувала під настільки великим гнітом комуністів, як населення України, тож вона почала раніше "дорослішати" та "набиратися розуму", однак нині відмінності - дуже разючі.
В економіці - само собою.
Річ не тільки в тім, що ми тішимося якісними польськими трамваями.
Не тільки тому, що куплений ними у нас для виробництва Дозор-Б - кращий, власне, за наші зразки і тепер ми у них купуємо ці Дозори під польською назвою Oncilla.
І не тому, що між двома вантузами, один з яких польський, а інший український, руця тягнеться до польського, бо ціна така сама, а якість поляка вища.
А тому, що це не вони до нас їздять на роботу, а ми до них.
А от що у них там з пандемією?
Вакцинацією?
Члени робочих груп щодо COVID-19 Польської академії наук (ПАН) і Національної академії наук України (НАН України) викотили міні-звіт по схожим і відмінним рисам коронавірусної епопеї в наших країнах.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8337
Зверну увагу - в Польщі вже вакциновано повністю 52% населення.
В Україні - близько 20%.
Мабуть тому, що у нас чемпіони по інформаційним кампаніям серед населення через ютьюб і відосики.
Також зверну увагу, що на графіках у статті логарифмічна шкала.
Порівнюйте.
Сором. Сором. Сором.
І майте гарний день.
Взагалі, Польща, якщо порівнювати з нами, це країна, якій вдалося.
Звісно, слід робити знижку на те, що Польща не перебувала під настільки великим гнітом комуністів, як населення України, тож вона почала раніше "дорослішати" та "набиратися розуму", однак нині відмінності - дуже разючі.
В економіці - само собою.
Річ не тільки в тім, що ми тішимося якісними польськими трамваями.
Не тільки тому, що куплений ними у нас для виробництва Дозор-Б - кращий, власне, за наші зразки і тепер ми у них купуємо ці Дозори під польською назвою Oncilla.
І не тому, що між двома вантузами, один з яких польський, а інший український, руця тягнеться до польського, бо ціна така сама, а якість поляка вища.
А тому, що це не вони до нас їздять на роботу, а ми до них.
А от що у них там з пандемією?
Вакцинацією?
Члени робочих груп щодо COVID-19 Польської академії наук (ПАН) і Національної академії наук України (НАН України) викотили міні-звіт по схожим і відмінним рисам коронавірусної епопеї в наших країнах.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8337
Зверну увагу - в Польщі вже вакциновано повністю 52% населення.
В Україні - близько 20%.
Мабуть тому, що у нас чемпіони по інформаційним кампаніям серед населення через ютьюб і відосики.
Також зверну увагу, що на графіках у статті логарифмічна шкала.
Порівнюйте.
Сором. Сором. Сором.
І майте гарний день.
www.nas.gov.ua
COVID-19 крізь кордони
Спільна заява робочих груп Національної академії наук України та Польської академії наук
"Зеленський хоче за 5-10 років відродити науково-дослідний флот і мати 36 спецсуден"
https://www.pravda.com.ua/news/2021/10/29/7312116/
Як науковець, я мав би зрадіти такій гарній новині.
Тим більше після того, як Україна реально придбала у Британії криголам, а від Бельгії отримала повноцінне науково-дослідницьке судно (до речі, криголам найменували "Ноосфера", а "Бельгіку" - в "Борис Александров" на честь очільника Інституту морської біології НАН України, що загинув в пожежі 2019-го року).
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3341633-noosfera-ukraina-perejmenuvala-kuplenij-u-britanii-krigolam.html
Але насправді, до цієї новини слід ставитися абсолютно спокійно.
Бо це - звичайний популізм.
Популізм, що прикривається іменем науки.
Популізм штибу "дам мільйон доларів українським вченим за розробку вакцини від коронавірусу", "посаджу мільярд дерев", запущу супутник до 30-річчя Незалежності.
По-перше, я сподіваюся, що у Зеленського немає ніяких 5-10 років.
Країна просто цього не переживе.
По-друге, слід розуміти, що при всьому "Дякую" вольовому рішенню президента Зеленського з приводу придбання криголама - його купівля відбулася не на порожньому місці і, що важливіше, не на порожнє місце.
Це результат ефективного багаторічного перетворення Національного антарктичного наукового центру на притомну структуру та наслідок самовідданої роботи багатьох людей, долучених до процесів не тільки купівлі криголама, а й пошуку відповідей на питання "Нашо він нам?" і "Як його утримувати?".
Бо, по-третє, слід ще уважно подивитися, чи зможе Україна "перетравити" криголам і тягло та самовіддано забезпечити його фінансуванням, аби він не перетворився на іржаву нерухомість біля причалу, як це сталося, власне, із науковим флотом України, що дістався їй у спадок від СРСР.
Адже в країні, де в тебе міністом освіти є плагіатор, саме міністерство системно прагне позбавити незалежності Національний фонд досліджень, де Ківа - вчений, а справжні науковці працюють неповний робочий тиждень, отримуючи зарплатню нижчу за кур'єра піци, опалення в інститутах вмикають тільки коли температура вже геть нижче нуля, а самі дослідники цілими натовпами знімаються та емігрують в Туреччину та Китай, існує високий ризик, що в якийсь з років гроші на утримання судна не знайдуться.
Ні, я не хочу сказати, що в бюджеті бракне грошей платників податків.
Їх повно.
На мільйонні компенсації суддям, кратне зростання фінансувань МВС та прокуратури, заливання мільярдами картельних змов на дорожньому будівництві чи компенсації структурам фірташів-ахметових.
Але от грошей платників податків (підкреслено) на науку хронічно роками чомусь не вистачає.
В тому числі за каденції нинішнього Президента.
Тому дуже добре, що затягнули Ноосферу та Бориса Александрова в наші гавані і за це я чесно, без сарказму та щиро дякую.
Але мені, як науковцю і громадянину, хотілось би розуміти, що флот - який завгодно: науковий, авіаносний, космічний міжзоряний - розбудовується не заради хайпу та "самольоти літят, будім всіх бомбіть" - а бо дійсно є і потреба, і можливість.
За це ж, наче, боровся президент Зеленський?
Щоб відкриття були не під урочисті дати, держдачі - дітям, літаки - продати і т.д?
Судова реформа, інвестиційний клімат, розвиток економіки, науковці не в драних штанях і з обладнанням - є тим базисом, що дозволить не напхати гавані порожніми бляшанками, а забезпечити їхнє існування сенсом.
А так - це якийсь дикий карго-культ.
Бо Ви тіки вчитайтесь, чому саме Зеленський прагне купити саме 36 суден:
"...Саме стільки суден становив науковий флот України у 1991 році. Коли я став президентом, наукових суден в Україні залишилося аж нуль. За всі 30 років ми втратили всі 36 кораблів."
"Дядя Пєтя, ти дурак?" (с)
Президенту слід знати, що в часи, коли в Україні базувались і працювали 36 науково-дослідних суден, вчені не животіли, а грошей на науку виділялося дуже багато.
Дуже.
https://www.pravda.com.ua/news/2021/10/29/7312116/
Як науковець, я мав би зрадіти такій гарній новині.
Тим більше після того, як Україна реально придбала у Британії криголам, а від Бельгії отримала повноцінне науково-дослідницьке судно (до речі, криголам найменували "Ноосфера", а "Бельгіку" - в "Борис Александров" на честь очільника Інституту морської біології НАН України, що загинув в пожежі 2019-го року).
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3341633-noosfera-ukraina-perejmenuvala-kuplenij-u-britanii-krigolam.html
Але насправді, до цієї новини слід ставитися абсолютно спокійно.
Бо це - звичайний популізм.
Популізм, що прикривається іменем науки.
Популізм штибу "дам мільйон доларів українським вченим за розробку вакцини від коронавірусу", "посаджу мільярд дерев", запущу супутник до 30-річчя Незалежності.
По-перше, я сподіваюся, що у Зеленського немає ніяких 5-10 років.
Країна просто цього не переживе.
По-друге, слід розуміти, що при всьому "Дякую" вольовому рішенню президента Зеленського з приводу придбання криголама - його купівля відбулася не на порожньому місці і, що важливіше, не на порожнє місце.
Це результат ефективного багаторічного перетворення Національного антарктичного наукового центру на притомну структуру та наслідок самовідданої роботи багатьох людей, долучених до процесів не тільки купівлі криголама, а й пошуку відповідей на питання "Нашо він нам?" і "Як його утримувати?".
Бо, по-третє, слід ще уважно подивитися, чи зможе Україна "перетравити" криголам і тягло та самовіддано забезпечити його фінансуванням, аби він не перетворився на іржаву нерухомість біля причалу, як це сталося, власне, із науковим флотом України, що дістався їй у спадок від СРСР.
Адже в країні, де в тебе міністом освіти є плагіатор, саме міністерство системно прагне позбавити незалежності Національний фонд досліджень, де Ківа - вчений, а справжні науковці працюють неповний робочий тиждень, отримуючи зарплатню нижчу за кур'єра піци, опалення в інститутах вмикають тільки коли температура вже геть нижче нуля, а самі дослідники цілими натовпами знімаються та емігрують в Туреччину та Китай, існує високий ризик, що в якийсь з років гроші на утримання судна не знайдуться.
Ні, я не хочу сказати, що в бюджеті бракне грошей платників податків.
Їх повно.
На мільйонні компенсації суддям, кратне зростання фінансувань МВС та прокуратури, заливання мільярдами картельних змов на дорожньому будівництві чи компенсації структурам фірташів-ахметових.
Але от грошей платників податків (підкреслено) на науку хронічно роками чомусь не вистачає.
В тому числі за каденції нинішнього Президента.
Тому дуже добре, що затягнули Ноосферу та Бориса Александрова в наші гавані і за це я чесно, без сарказму та щиро дякую.
Але мені, як науковцю і громадянину, хотілось би розуміти, що флот - який завгодно: науковий, авіаносний, космічний міжзоряний - розбудовується не заради хайпу та "самольоти літят, будім всіх бомбіть" - а бо дійсно є і потреба, і можливість.
За це ж, наче, боровся президент Зеленський?
Щоб відкриття були не під урочисті дати, держдачі - дітям, літаки - продати і т.д?
Судова реформа, інвестиційний клімат, розвиток економіки, науковці не в драних штанях і з обладнанням - є тим базисом, що дозволить не напхати гавані порожніми бляшанками, а забезпечити їхнє існування сенсом.
А так - це якийсь дикий карго-культ.
Бо Ви тіки вчитайтесь, чому саме Зеленський прагне купити саме 36 суден:
"...Саме стільки суден становив науковий флот України у 1991 році. Коли я став президентом, наукових суден в Україні залишилося аж нуль. За всі 30 років ми втратили всі 36 кораблів."
"Дядя Пєтя, ти дурак?" (с)
Президенту слід знати, що в часи, коли в Україні базувались і працювали 36 науково-дослідних суден, вчені не животіли, а грошей на науку виділялося дуже багато.
Дуже.
Українська правда
Зеленський хоче за 5-10 років відродити науково-дослідний флот і мати 36 спецсуден
Президент Володимир Зеленський доручив міністру освіти та науки Сергію Шкарлету розробити програму відродження науково-дослідного флоту України за 5-10 років. Фото.
Прибери з міністерства плагіатора.
Спрямуй бюджети від олігархів на решту економіки.
Прибери рішал і забезпеч нормальні правила гри.
Рости ВВП.
Виконуй Закон про науку і фінансуй її на 1,7% ВВП, а не 0,28%, як зараз.
І все, не чіпай, саме запрацює без прес-конференцій та перерізання стрічок.
Припини хайпувати, бо міфічний науковий флот рейтинг не підніме.
Ось, що я про це думаю.
А знаєте, що найстрашніше?
В оточенні Зеленського не знайшлося жодної живої душі, яка б мала клепку чи сміливість сказати, що ця маячня про 36 суден - просто маячня.
Вакцинуйтеся.
Носіть масочки.
Фільтруйте лайно з екранів.
Майте гарний вечір.
Спрямуй бюджети від олігархів на решту економіки.
Прибери рішал і забезпеч нормальні правила гри.
Рости ВВП.
Виконуй Закон про науку і фінансуй її на 1,7% ВВП, а не 0,28%, як зараз.
І все, не чіпай, саме запрацює без прес-конференцій та перерізання стрічок.
Припини хайпувати, бо міфічний науковий флот рейтинг не підніме.
Ось, що я про це думаю.
А знаєте, що найстрашніше?
В оточенні Зеленського не знайшлося жодної живої душі, яка б мала клепку чи сміливість сказати, що ця маячня про 36 суден - просто маячня.
Вакцинуйтеся.
Носіть масочки.
Фільтруйте лайно з екранів.
Майте гарний вечір.
Шановні вчителі, батьки, школярі міста Києва
Зараз дуже уважно, бо це той момент, коли "хто перший прибіг - того і капці".
У Вас є реальна можливість замовити лекцію справжніх науковців для свого класу.
Онлайн це теж можливо.
Громадський бюджет міста Києва подарував чудову можливість проєкту Дійсна наука зібрати команду прекрасних лекторів-науковців, що за попередньою домовленістю можуть прочитати школярам цікаві лекції з Біології, Географії, Математики, Астрономії, Фізики та Хімії.
Тобто для шкіл та слухачів - це безкоштовно.
Коло висвітлюваних тем - неймовірне:
Від діяльності мозку та еволюції до генетично-модифікованих організмів та раку (того, що хвороба), від птахів і архезоології до темної матерії і екзопланет, від теорії ігор і стовбурових клітин до теореми Ейлера та криптосистем, від квантових технологій і сну до математичних головоломок і побутової хімії.
Лектори - знані і відомі в Україні та світі біологи, фізіологи, фізики, математики, хіміки, про яких я весь час пишу у соцмережах чи на яких посилаюся в своїх розповідях.
Це абсолютно незбагненна можливість, яка на моїй пам'яті реалізується вперше.
Але врахуйте, що загальна кількість лекцій обмежена, бо бюджет не безлімітний.
Поки що всі позиції доступні.
Поспішайте.
Деталі - тут http://realscience.org.ua/
Майте гарний вечір.
P.S. І так, якщо маєте ідею кому розповісти про таку можливість - вперед.
Зараз дуже уважно, бо це той момент, коли "хто перший прибіг - того і капці".
У Вас є реальна можливість замовити лекцію справжніх науковців для свого класу.
Онлайн це теж можливо.
Громадський бюджет міста Києва подарував чудову можливість проєкту Дійсна наука зібрати команду прекрасних лекторів-науковців, що за попередньою домовленістю можуть прочитати школярам цікаві лекції з Біології, Географії, Математики, Астрономії, Фізики та Хімії.
Тобто для шкіл та слухачів - це безкоштовно.
Коло висвітлюваних тем - неймовірне:
Від діяльності мозку та еволюції до генетично-модифікованих організмів та раку (того, що хвороба), від птахів і архезоології до темної матерії і екзопланет, від теорії ігор і стовбурових клітин до теореми Ейлера та криптосистем, від квантових технологій і сну до математичних головоломок і побутової хімії.
Лектори - знані і відомі в Україні та світі біологи, фізіологи, фізики, математики, хіміки, про яких я весь час пишу у соцмережах чи на яких посилаюся в своїх розповідях.
Це абсолютно незбагненна можливість, яка на моїй пам'яті реалізується вперше.
Але врахуйте, що загальна кількість лекцій обмежена, бо бюджет не безлімітний.
Поки що всі позиції доступні.
Поспішайте.
Деталі - тут http://realscience.org.ua/
Майте гарний вечір.
P.S. І так, якщо маєте ідею кому розповісти про таку можливість - вперед.
🥰1
Апдейт до попереднього посту, який попросили зробити автори лекторію. Пост викликав просто купу замовлень лекторів за оцю одну ніч. Тому дві важливі тези:
Перше. Звертаю увагу, що оскільки це Громадський бюджет Києва, то програма розрахована виключно на школи Києва.
Друге - не більше двох лекцій на школу.
Перше. Звертаю увагу, що оскільки це Громадський бюджет Києва, то програма розрахована виключно на школи Києва.
Друге - не більше двох лекцій на школу.
Хроніки трешу з освітянсько-наукової сфери.
1. Пам'ятаєте, як НАЗЯВО (Нацагентство з забезпечення якості вищої освіти) знайшло в наукових працях нинішнього очільника МОН Шкарлєта плагіат? (https://www.bbc.com/ukrainian/news-54118779)
Шкарлєт ще оскаржував те все у суді і той самий ОАСК сказав, що НАЗЯВО не мало права у Шкарлєта шукати плагіат в роботах (тобто присутність плагіату оскаржена не була) https://life.liga.net/poyasnennya/news/shkarlet-protiv-nazyavo-reshenie-okrujnogo-adminsuda-poyavilos-v-edinom-gosreestre
Виявляється, нині триває конкурсний конкурсний відбір членів НАЗЯВО.
І знаєте, хто туди подається?
Екс-очільник патронатної служби Шкарлєта, нинішній держсекретар МОН Сергій Захарін.
Так, той самий, щодо якого "Суд встановив, що Захарін незаконно використовував обкладинку і назву наукового журналу Modern Science - Moderní věda".
Тобто в структуру, що має протидіяти тому ж плагіату і академічній недоброчесності, суне людина, яку я б на гарматний постріл не підпускав до контролю якості освіти і науки.
Епічно, правда?
Вангую, що він пройде.
Всі деталі нинішнього сюру в освітній сфері дуже добре розібрали на складові журналісти Радіо Свобода тут https://www.radiosvoboda.org/a/vidbir-novykh-chleniv-nazyavo-i-derzhsekretar-zakharin/31446543.html
Читайте. Млійте, як і я.
Але ж це не всі новини, хехе.
2. НАЗК виявило недостовірні відомості у декларації Шкарлета за 2020 рік: міністр не пояснив походження деяких коштів та автомобіля
https://censor.net/ua/n3297154
Чесно кажучи, важко сказати, чого НАЗК причепилося до цієї святої людини.
Ну і шо, шо він купив Mitsubishi Pajero Wagon за 49 тисяч гривень. Можливо, побачив десь на барахолці та й взяв.
Чи взяв геть гнилий і переварював у перервах між продуктивною науковою діяльністю.
А про зайві 280 тисяч гривень взагалі смішно.
Впевнений, у кожного є такі гроші, якщо пошкрести дріб'язок, що попадав за трюмо.
3. А тепер вишенька на пліснявому зеленому торті:
"Очільником одного з директоратів МОН може стати соратник Табачника"
https://nus.org.ua/news/konkurs-na-ochilnyka-odnogo-z-dyrektorativ-mon-vygrav-soratnyk-tabachnyka-zmi/
"Єресько відомий тим, що разом з екскерівницею УЦОЯО Іриною Зайцевою “редагував” програми ЗНО з історії України. У результаті звідти зникли згадки про видатних історичних особистостей, які боролися за незалежність, та поняття “національна ідея”."
А тепер уважно почитайте у статті, як ця третя новина пов'язана із Захаріним, що в першій.
А все ж почалося тоді, коли Зеленський привів у Міністерство Шкарлєта.
А звідки взявся Зеленський, не нагадаєте?
Здобули.
Дякую.
Кстаті, все забуваю спитать: з часів президентських виборів була популярною думка, що "хоч поржом".
Коли вже починати реготати?
Майте гарний вечір.
1. Пам'ятаєте, як НАЗЯВО (Нацагентство з забезпечення якості вищої освіти) знайшло в наукових працях нинішнього очільника МОН Шкарлєта плагіат? (https://www.bbc.com/ukrainian/news-54118779)
Шкарлєт ще оскаржував те все у суді і той самий ОАСК сказав, що НАЗЯВО не мало права у Шкарлєта шукати плагіат в роботах (тобто присутність плагіату оскаржена не була) https://life.liga.net/poyasnennya/news/shkarlet-protiv-nazyavo-reshenie-okrujnogo-adminsuda-poyavilos-v-edinom-gosreestre
Виявляється, нині триває конкурсний конкурсний відбір членів НАЗЯВО.
І знаєте, хто туди подається?
Екс-очільник патронатної служби Шкарлєта, нинішній держсекретар МОН Сергій Захарін.
Так, той самий, щодо якого "Суд встановив, що Захарін незаконно використовував обкладинку і назву наукового журналу Modern Science - Moderní věda".
Тобто в структуру, що має протидіяти тому ж плагіату і академічній недоброчесності, суне людина, яку я б на гарматний постріл не підпускав до контролю якості освіти і науки.
Епічно, правда?
Вангую, що він пройде.
Всі деталі нинішнього сюру в освітній сфері дуже добре розібрали на складові журналісти Радіо Свобода тут https://www.radiosvoboda.org/a/vidbir-novykh-chleniv-nazyavo-i-derzhsekretar-zakharin/31446543.html
Читайте. Млійте, як і я.
Але ж це не всі новини, хехе.
2. НАЗК виявило недостовірні відомості у декларації Шкарлета за 2020 рік: міністр не пояснив походження деяких коштів та автомобіля
https://censor.net/ua/n3297154
Чесно кажучи, важко сказати, чого НАЗК причепилося до цієї святої людини.
Ну і шо, шо він купив Mitsubishi Pajero Wagon за 49 тисяч гривень. Можливо, побачив десь на барахолці та й взяв.
Чи взяв геть гнилий і переварював у перервах між продуктивною науковою діяльністю.
А про зайві 280 тисяч гривень взагалі смішно.
Впевнений, у кожного є такі гроші, якщо пошкрести дріб'язок, що попадав за трюмо.
3. А тепер вишенька на пліснявому зеленому торті:
"Очільником одного з директоратів МОН може стати соратник Табачника"
https://nus.org.ua/news/konkurs-na-ochilnyka-odnogo-z-dyrektorativ-mon-vygrav-soratnyk-tabachnyka-zmi/
"Єресько відомий тим, що разом з екскерівницею УЦОЯО Іриною Зайцевою “редагував” програми ЗНО з історії України. У результаті звідти зникли згадки про видатних історичних особистостей, які боролися за незалежність, та поняття “національна ідея”."
А тепер уважно почитайте у статті, як ця третя новина пов'язана із Захаріним, що в першій.
А все ж почалося тоді, коли Зеленський привів у Міністерство Шкарлєта.
А звідки взявся Зеленський, не нагадаєте?
Здобули.
Дякую.
Кстаті, все забуваю спитать: з часів президентських виборів була популярною думка, що "хоч поржом".
Коли вже починати реготати?
Майте гарний вечір.
О, інформація про те, що нові правки до Закону про науку фактично можуть ліквідувати незалежність Національного фонду досліджень, вже з'явилася і в ЗМІ.
Я про це писав детально влітку, там було ціле протистояння між поборниками незалежності фонду від зацікавлених сторін і посіпаками, власне, зацікавлених сторін (наприклад, тут https://www.facebook.com/senenkoanton/posts/4326101830775599).
І от викотилася практично остаточна редакція правок по діяльності Нацфонду і... вона викликає сум.
Нацфонд має бути чим?
Незалежною структурою, що виділяє гранти найкращим науковим групам на проведення досліджень, ніде немає конфлікту інтересів, фонд максимально полегшує життя вчених.
Що хочуть зробити?
Створити такий механізм формування наглядової ради, щоб фактично МОН контролював НФД в питаннях розподілу фінансування, тематик конкурсів, порядку проведення експертизи.
Тобто чиновники знову хочуть в ручному режимі контролювати грошові потоки.
Також хочуть прибрати цінну ідею bottom-up конкурсів, коли самі вчені пропонують тематики досліджень, а не держава у обличчі чиновників вирішує, яка тема є важливішою за інші (практично всі конкурси наукових проєктів до появи НФД так в країні і проводилися).
Загалом, детально про всі ці манси Ви можете почитати тут https://tyzhden.ua/Science/253531
Найбільше бісить, що правки, що пропонуються до Закону взагалі ніяк не полегшують фінансово-звітно-бюрократичне життя науковців, що виконують проєкти.
Таке враження, що це просто перерозподіл владних повноважень.
Якщо МОН досягне своєї мети і депутати отаке проголосують - Україна втратить не просто чергову незалежну інституцію, як це сталося з умовним Нафтогазом.
Україна втратить успішний працюючий результат реформи науки 2015 року.
Хотілось би сказати, що потім доведеться починати все з початку.
Та чи доживуть до того часу справжні вчені - питання риторичне.
Майте гарний вечір.
Я про це писав детально влітку, там було ціле протистояння між поборниками незалежності фонду від зацікавлених сторін і посіпаками, власне, зацікавлених сторін (наприклад, тут https://www.facebook.com/senenkoanton/posts/4326101830775599).
І от викотилася практично остаточна редакція правок по діяльності Нацфонду і... вона викликає сум.
Нацфонд має бути чим?
Незалежною структурою, що виділяє гранти найкращим науковим групам на проведення досліджень, ніде немає конфлікту інтересів, фонд максимально полегшує життя вчених.
Що хочуть зробити?
Створити такий механізм формування наглядової ради, щоб фактично МОН контролював НФД в питаннях розподілу фінансування, тематик конкурсів, порядку проведення експертизи.
Тобто чиновники знову хочуть в ручному режимі контролювати грошові потоки.
Також хочуть прибрати цінну ідею bottom-up конкурсів, коли самі вчені пропонують тематики досліджень, а не держава у обличчі чиновників вирішує, яка тема є важливішою за інші (практично всі конкурси наукових проєктів до появи НФД так в країні і проводилися).
Загалом, детально про всі ці манси Ви можете почитати тут https://tyzhden.ua/Science/253531
Найбільше бісить, що правки, що пропонуються до Закону взагалі ніяк не полегшують фінансово-звітно-бюрократичне життя науковців, що виконують проєкти.
Таке враження, що це просто перерозподіл владних повноважень.
Якщо МОН досягне своєї мети і депутати отаке проголосують - Україна втратить не просто чергову незалежну інституцію, як це сталося з умовним Нафтогазом.
Україна втратить успішний працюючий результат реформи науки 2015 року.
Хотілось би сказати, що потім доведеться починати все з початку.
Та чи доживуть до того часу справжні вчені - питання риторичне.
Майте гарний вечір.
Нещодавно в розмові з другом жартома розмірковували, які одну-дві головні речі слід надати дитині, аби вона в Україні мала хороші стартові можливості.
Я якось практично рефлекторно бовкнув: я б Марка вакцинував усім, чим тільки можна, і навчив вчитися.
При всій простоті моєї відповіді і справжній складності виховання дитини в умовах популістично-антивакцинаторського клімату нашої держави, оте друге - вміння вчитися - таки дійсно має бути в пріоритеті з моєї точки зору.
Читати книжки не заради вчителів.
Вчитися в університетах не заради дипломів.
Штудіювати класи та курси не заради "відмотування років".
І тільки ми про це поговорили, як я побачив допис Івана Примаченка про нові онлайн-курси, що запустилися на Prometheus.
Очі автоматично зачепилися за ім'я легендарної Барбари Оклі, що створила найпопулярніший онлайн-курс у світі "Навчаймось вчитись".
Виявляється, посольство США в Україні підтримало переклад кількох онлайн-курсів Coursera українською і серед них «Думай інакше: Зламай перешкоди на шляху до навчання та відкрий свій прихований потенціал» пані Барбари.
Хай живе Америка, як то кажуть.
Ба більше, онлайн-курс буде у безкоштовному доступі.
У дописі Івана розповідається також про ще кілька курсів, зокрема, що стосується підприємництва, охорони здоров'я та вирішення складних завдань у житті.
Переходьте в оригінальний пост, там є всі посилання.
Реєструйтесь і майте гарний вечір.
Допис Івана Примаченка https://www.facebook.com/primachenkoonline/posts/4306943846026484
"В жовтні остаточно стало зрозуміло, що подолання освітньої кризи, в якій перебуває країна, це питання фізичної безпеки кожного з нас і необхідна умова процвітаючого майбутнього України. Тому, за вашої підтримки, з новими силами продовжуємо розбудовувати найбільшу в країні платформу онлайн-навчання. За місяць запустили на Prometheus 6 нових курсів!
За підтримки посольства США повністю переклали два крутезних англомовних курси і виклали їх в безкоштовний доступ, тоді як на Coursera за них доведеться заплатити 60 баксів:
📌 Курс «Думай інакше: Зламай перешкоди на шляху до навчання та відкрий свій прихований потенціал» знаменитої Барбари Оклі (авторки найпопулярнішого онлайн-курсу у світі «Навчаймось вчитись») та Терренса Седжновскі. На курсі ви розберетеся, як будувати успішну кар'єру, зрозумієте, як отримувати максимум від онлайн-навчання, де шукати наставників та як правильно з ними працювати.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/bR1VK9N
📌 Курс «Підприємництво 101: хто ваш клієнт?» викладачів Массачусетського технологічного інституту Ердіна Бешимова та Білла Олета. Опануйте головну навичку для підприємців-початківців — правильно визначати свого клієнта. Під час навчання ви дізнаєтеся, як провести інтерв'ю з потенційними клієнтами, зрозумієте різницю між аналізом ринку зверху вниз і знизу вгору, а також навчитесь правильно обирати ринок для вашого товару чи послуги.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/KR1V161
Разом з нашими друзями з Українського центру охорони здоров’я (UHC) за підтримки Україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти» запустили відразу три курси Prometheus+ покликані допомогти реформувати українську систему охорони здоров'я. Співзасновники UHC - Iryna Nemyrovych, співзасновниця "Таблеточки", очолювала Директорат стратегічного планування МОЗ за часів Уляни Супрун. А також Pavlo Kovtonyuk, який був заступником міністра охорони здоров’я у 2016-2019. Серед лекторів курсів - найкращі фахівці країни.
📌Курс "Основи фандрейзингу для медичних закладів: як залучати додаткові ресурси". Лідери мріють про великі проєкти. Але як їх втілити в життя, якщо не вистачає фінансування, людей або підтримки? Опануйте інструменти для залучення донорів та побудови з ними партнерських відносин. Курс розроблений спеціально для керівників і власників лікарень.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/mR1V5MX
Я якось практично рефлекторно бовкнув: я б Марка вакцинував усім, чим тільки можна, і навчив вчитися.
При всій простоті моєї відповіді і справжній складності виховання дитини в умовах популістично-антивакцинаторського клімату нашої держави, оте друге - вміння вчитися - таки дійсно має бути в пріоритеті з моєї точки зору.
Читати книжки не заради вчителів.
Вчитися в університетах не заради дипломів.
Штудіювати класи та курси не заради "відмотування років".
І тільки ми про це поговорили, як я побачив допис Івана Примаченка про нові онлайн-курси, що запустилися на Prometheus.
Очі автоматично зачепилися за ім'я легендарної Барбари Оклі, що створила найпопулярніший онлайн-курс у світі "Навчаймось вчитись".
Виявляється, посольство США в Україні підтримало переклад кількох онлайн-курсів Coursera українською і серед них «Думай інакше: Зламай перешкоди на шляху до навчання та відкрий свій прихований потенціал» пані Барбари.
Хай живе Америка, як то кажуть.
Ба більше, онлайн-курс буде у безкоштовному доступі.
У дописі Івана розповідається також про ще кілька курсів, зокрема, що стосується підприємництва, охорони здоров'я та вирішення складних завдань у житті.
Переходьте в оригінальний пост, там є всі посилання.
Реєструйтесь і майте гарний вечір.
Допис Івана Примаченка https://www.facebook.com/primachenkoonline/posts/4306943846026484
"В жовтні остаточно стало зрозуміло, що подолання освітньої кризи, в якій перебуває країна, це питання фізичної безпеки кожного з нас і необхідна умова процвітаючого майбутнього України. Тому, за вашої підтримки, з новими силами продовжуємо розбудовувати найбільшу в країні платформу онлайн-навчання. За місяць запустили на Prometheus 6 нових курсів!
За підтримки посольства США повністю переклали два крутезних англомовних курси і виклали їх в безкоштовний доступ, тоді як на Coursera за них доведеться заплатити 60 баксів:
📌 Курс «Думай інакше: Зламай перешкоди на шляху до навчання та відкрий свій прихований потенціал» знаменитої Барбари Оклі (авторки найпопулярнішого онлайн-курсу у світі «Навчаймось вчитись») та Терренса Седжновскі. На курсі ви розберетеся, як будувати успішну кар'єру, зрозумієте, як отримувати максимум від онлайн-навчання, де шукати наставників та як правильно з ними працювати.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/bR1VK9N
📌 Курс «Підприємництво 101: хто ваш клієнт?» викладачів Массачусетського технологічного інституту Ердіна Бешимова та Білла Олета. Опануйте головну навичку для підприємців-початківців — правильно визначати свого клієнта. Під час навчання ви дізнаєтеся, як провести інтерв'ю з потенційними клієнтами, зрозумієте різницю між аналізом ринку зверху вниз і знизу вгору, а також навчитесь правильно обирати ринок для вашого товару чи послуги.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/KR1V161
Разом з нашими друзями з Українського центру охорони здоров’я (UHC) за підтримки Україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти» запустили відразу три курси Prometheus+ покликані допомогти реформувати українську систему охорони здоров'я. Співзасновники UHC - Iryna Nemyrovych, співзасновниця "Таблеточки", очолювала Директорат стратегічного планування МОЗ за часів Уляни Супрун. А також Pavlo Kovtonyuk, який був заступником міністра охорони здоров’я у 2016-2019. Серед лекторів курсів - найкращі фахівці країни.
📌Курс "Основи фандрейзингу для медичних закладів: як залучати додаткові ресурси". Лідери мріють про великі проєкти. Але як їх втілити в життя, якщо не вистачає фінансування, людей або підтримки? Опануйте інструменти для залучення донорів та побудови з ними партнерських відносин. Курс розроблений спеціально для керівників і власників лікарень.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/mR1V5MX
📌Курс "Системи фінансування охорони здоров'я" допоможе медикам розібратися в змінах в охороні здоров’я, що тривають в Україні. Упродовж курсу слухачі дізнаються як працює система охорони здоров’я та побачать причини й передумови змін, що відбулися в Україні за останні кілька років.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/iR1BuKn
📌 Курс "Управління якістю в охороні здоров'я" - допоможе розібратися в базових принципах управління якістю в медичному закладі та почати будувати систему управління якості у вашому медичному закладі.
➡️ Курс виявився таким популярним, що обмежена кількість місць на ньому розлетілася за лічені дні. Кому цікаво - підпишіться на оновлення і першими дізнайтеся про новий запуск https://cutt.ly/5R1BdPT
📌А наші колеги CASERS запустили курс "CASE STUDY: як вирішувати складні завдання в бізнесі та в житті", що навчить шукати та ухвалювати рішення, перемагати в кейс-чемпіонатах та отримувати нові можливості в роботі та житті.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/uR1BzwN
Щасливого навчання! А ми пішли готувати нові круті курси, які вже аж не терпиться анонсувати."
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/iR1BuKn
📌 Курс "Управління якістю в охороні здоров'я" - допоможе розібратися в базових принципах управління якістю в медичному закладі та почати будувати систему управління якості у вашому медичному закладі.
➡️ Курс виявився таким популярним, що обмежена кількість місць на ньому розлетілася за лічені дні. Кому цікаво - підпишіться на оновлення і першими дізнайтеся про новий запуск https://cutt.ly/5R1BdPT
📌А наші колеги CASERS запустили курс "CASE STUDY: як вирішувати складні завдання в бізнесі та в житті", що навчить шукати та ухвалювати рішення, перемагати в кейс-чемпіонатах та отримувати нові можливості в роботі та житті.
➡️ Зареєструватися: https://cutt.ly/uR1BzwN
Щасливого навчання! А ми пішли готувати нові круті курси, які вже аж не терпиться анонсувати."
Нещодавно один фізик-теоретик почав у наших внутрішніх чатах розсилати свої думки з приводу коронавірусу.
Там було все - і наночіпи, і змови, і лазери, якими цей "різновид грипу" можна лікувати.
Як в одній голові вкладаються знання базової фізики та маячні про наночіпи - для мене загадка.
Пан зробив в науці щось хороше, але, імовірно, на схилі літ, його геть поплавило.
Так само плавить деяких Нобелівських лауреатів, що так само несуть дичину щодо корони чи інших речей.
Це не новина.
Дай нам всім сил на старості не поїхать кукухою.
Що гірше - коли деменція і маразм починають проявлятися у молодих лікарів.
От тільки сьогодні прочитав детальний розбір MED GOblin про чергову брехню такого собі лікаря дубровського (https://www.facebook.com/medgoblin/posts/1342579892866752).
Там і про те, що вагітні хворіють легко, і про погану вакцину, і маячню про аналіз на антитіла та інша антинаукова маячня, при чому така, що прямо протирічить науковим даним і статистиці.
І таких "лікарів" - повно.
По-хорошому, не проблема, коли особа, не дотична до медицини, або як приватна особа в приватній розмові несе єресь щодо ковіду і вакцинації.
Вірніше, проблема, але не глобальна.
А от коли це верзе лікар та ще й публічно - його треба позбавляти ліцензії як мінімум.
Бо він вбиває людей.
Тут не має бути толерантних лапок на слові вбиває, бо вбиває в прямому сенсі слова.
З умислу чи з ідіотизму - то геть інше питання.
До речі, Ви знали, що за останні 3 тижні в Україні померло 22 вагітні жінки?
https://www.facebook.com/doctor.daryna/posts/1994304767410604
Але знаєте, що мене найбільше бісить?
Коли наші медіа запрошують на майданчики в однаковій мірі і науковців, і псевдовчених.
І доказових медиків та вчених, і антиваксів.
Типу для балансу думок.
Своє ставлення щодо цього я не висловлю краще, аніж це зробив Дмитро Медведь.
До речі, підпишіться на нього, він часом дуже прикольні пости про науку робить.
А ЗМІ, які кличуть мракобісів - лідори.
Замість о не потрібно ставити е. А от замість л цілком доречна п.
Майте гарну ніч.
P.S. Якщо в якомусь місці поста Дмитра у когось раптом почне палати срака - раджу себе не мучити.
Закип'ятіть 5 літрів води, всипте жменю сухих різних трав, настоюйте 2 години, відцідіть настій. Замочіть старе простирадло, відтисніть, складіть втроє чи в четверо, обгорніть місце навколо дупи і повзіть звідси.
Пост Дмитра Медведя
https://www.facebook.com/dmitry.medved.35/posts/4514930461910138
"Теорія пласкої Землі то є антинаукова хєрь.
Креаціонізм - антинаукова хєрь.
Там було все - і наночіпи, і змови, і лазери, якими цей "різновид грипу" можна лікувати.
Як в одній голові вкладаються знання базової фізики та маячні про наночіпи - для мене загадка.
Пан зробив в науці щось хороше, але, імовірно, на схилі літ, його геть поплавило.
Так само плавить деяких Нобелівських лауреатів, що так само несуть дичину щодо корони чи інших речей.
Це не новина.
Дай нам всім сил на старості не поїхать кукухою.
Що гірше - коли деменція і маразм починають проявлятися у молодих лікарів.
От тільки сьогодні прочитав детальний розбір MED GOblin про чергову брехню такого собі лікаря дубровського (https://www.facebook.com/medgoblin/posts/1342579892866752).
Там і про те, що вагітні хворіють легко, і про погану вакцину, і маячню про аналіз на антитіла та інша антинаукова маячня, при чому така, що прямо протирічить науковим даним і статистиці.
І таких "лікарів" - повно.
По-хорошому, не проблема, коли особа, не дотична до медицини, або як приватна особа в приватній розмові несе єресь щодо ковіду і вакцинації.
Вірніше, проблема, але не глобальна.
А от коли це верзе лікар та ще й публічно - його треба позбавляти ліцензії як мінімум.
Бо він вбиває людей.
Тут не має бути толерантних лапок на слові вбиває, бо вбиває в прямому сенсі слова.
З умислу чи з ідіотизму - то геть інше питання.
До речі, Ви знали, що за останні 3 тижні в Україні померло 22 вагітні жінки?
https://www.facebook.com/doctor.daryna/posts/1994304767410604
Але знаєте, що мене найбільше бісить?
Коли наші медіа запрошують на майданчики в однаковій мірі і науковців, і псевдовчених.
І доказових медиків та вчених, і антиваксів.
Типу для балансу думок.
Своє ставлення щодо цього я не висловлю краще, аніж це зробив Дмитро Медведь.
До речі, підпишіться на нього, він часом дуже прикольні пости про науку робить.
А ЗМІ, які кличуть мракобісів - лідори.
Замість о не потрібно ставити е. А от замість л цілком доречна п.
Майте гарну ніч.
P.S. Якщо в якомусь місці поста Дмитра у когось раптом почне палати срака - раджу себе не мучити.
Закип'ятіть 5 літрів води, всипте жменю сухих різних трав, настоюйте 2 години, відцідіть настій. Замочіть старе простирадло, відтисніть, складіть втроє чи в четверо, обгорніть місце навколо дупи і повзіть звідси.
Пост Дмитра Медведя
https://www.facebook.com/dmitry.medved.35/posts/4514930461910138
"Теорія пласкої Землі то є антинаукова хєрь.
Креаціонізм - антинаукова хєрь.
Сучасні теорії ефіру і інші спроби заперечення теорії відносності - антинаукова хєрь.
Гомеопатія, пам'ять води, діагностика по Фоллю, лікування всіх хвороб содою, торсіонні поля, діагностика аури, виведення шлаків, безліч їх - все це антинаукова хєрь.
Це не альтернативні теорії. Це не "інші точки зору, які мають бути представлені в студії задля рівноваги та журналістських стандартів". Це хєрь.
Як колись казав Вольфганг Паулі - Das ist nicht nur nicht richtig; es ist nicht einmal falsch!, тобто ці теорії не тільки не вірні, вони навіть не помилкові. Бо це повна хєрь.
З аполегетами повноє хєрі неможливі наукові дискусії. І тому що хєрь, на відміну від наукових теорій, неможливо спростувати. Бо можливість спростування є одним з головних критеріїв наукової теорії, на відміну від хєрі. А ще адепти хєрі часто просто не сприймають логіки від слова зовсім, а замість того вживають в якості аргументів скандали, звинувачення та примітивні риторичні трюки.
На жаль, широка публіка часто не розуміє природу наукового знання та плутає науку з релігією. Але наука - це не про священні тексти та авторитети. Наука - це про свідоцтва та докази, це про логіку та експеримент, це про наукові передбачення та їх перевірку. В науці немає та не може бути непорушних авторитетів, і багато хто, таскаючи цитати Нобелівських лауреатів, цього не розуміє. Бо лауреат - це не пророк, він може виявитися фріком на грані божевілля, і такі випадки були, але це не применшує його досягнень та не ніяк компрометує власне його науковий вклад. Особистість автора не є аргументом ані за, ані проти теорії.
Унікальна структурна особливість науки - в можливості незалежної перевірки кожного твердження. І така перевірка відбувається постійно, бо немає для вченого більшої насолоди, аніж спростувати усталену теорію. Чим більш значима теорія - тим прискіпливіше вона була перевірена, і тому найбільш базові теорії є найнадійнішими, а не тому що вчені бояться щось заперечити Ейнштейну, Паулі чи президенту Академії наук.
Тому ні, ніколи наука та антинаукова хєрь не зійдуться посередині. Навіть під заклики деяких інтелектуалів та лідерів думок. Навіть заради "зниження градусу напруги". Наука може хіба що відійти в сторону та надати можливість хєрі розважатися як вона того бажає, якщо суспільству це подобається. Бо ще на початку дороги до тієї середини наука перестане бути наукою. А хєрь залишиться хєрью. І тоді ми отримаємо суцільну всеосяжну хєрь."
Гомеопатія, пам'ять води, діагностика по Фоллю, лікування всіх хвороб содою, торсіонні поля, діагностика аури, виведення шлаків, безліч їх - все це антинаукова хєрь.
Це не альтернативні теорії. Це не "інші точки зору, які мають бути представлені в студії задля рівноваги та журналістських стандартів". Це хєрь.
Як колись казав Вольфганг Паулі - Das ist nicht nur nicht richtig; es ist nicht einmal falsch!, тобто ці теорії не тільки не вірні, вони навіть не помилкові. Бо це повна хєрь.
З аполегетами повноє хєрі неможливі наукові дискусії. І тому що хєрь, на відміну від наукових теорій, неможливо спростувати. Бо можливість спростування є одним з головних критеріїв наукової теорії, на відміну від хєрі. А ще адепти хєрі часто просто не сприймають логіки від слова зовсім, а замість того вживають в якості аргументів скандали, звинувачення та примітивні риторичні трюки.
На жаль, широка публіка часто не розуміє природу наукового знання та плутає науку з релігією. Але наука - це не про священні тексти та авторитети. Наука - це про свідоцтва та докази, це про логіку та експеримент, це про наукові передбачення та їх перевірку. В науці немає та не може бути непорушних авторитетів, і багато хто, таскаючи цитати Нобелівських лауреатів, цього не розуміє. Бо лауреат - це не пророк, він може виявитися фріком на грані божевілля, і такі випадки були, але це не применшує його досягнень та не ніяк компрометує власне його науковий вклад. Особистість автора не є аргументом ані за, ані проти теорії.
Унікальна структурна особливість науки - в можливості незалежної перевірки кожного твердження. І така перевірка відбувається постійно, бо немає для вченого більшої насолоди, аніж спростувати усталену теорію. Чим більш значима теорія - тим прискіпливіше вона була перевірена, і тому найбільш базові теорії є найнадійнішими, а не тому що вчені бояться щось заперечити Ейнштейну, Паулі чи президенту Академії наук.
Тому ні, ніколи наука та антинаукова хєрь не зійдуться посередині. Навіть під заклики деяких інтелектуалів та лідерів думок. Навіть заради "зниження градусу напруги". Наука може хіба що відійти в сторону та надати можливість хєрі розважатися як вона того бажає, якщо суспільству це подобається. Бо ще на початку дороги до тієї середини наука перестане бути наукою. А хєрь залишиться хєрью. І тоді ми отримаємо суцільну всеосяжну хєрь."
«Політики, які не навчалися науці, не повинні втручатися у наші щоденні справи або говорити вченим, що є правильним, а що ні»…
Марія Лептін, Президент Європейської дослідницької ради
Пам'ятаєте одного з моїх найулюбленіших академіків НАН України - Локтєва Вадима Михайловича?
Того, що завжди відкрито шмалить напамлом всю нечисть типу квантово-орбітальної культурології, лептонних богів та сумнівних персонажів, що сунуть на високі наукові посади?
Його листи і звернення до суспільства щодо науки та стану справ у ній завжди дуже влучні, потужні і злободенні.
Я багато разів просив його завести сторінку у фейсбуці і частіше висловлюватись, однак поки не досяг успіху.
Штош, добре, що його друкує газета Світ, яка мені останнім часом чомусь полюбилася.
Він написав черговий текст.
Я так розумію, що пана Локтєва в першу чергу обурила ініціатива політиків і чиновників напряму керувати науковими бюджетами, тобто їхньою пріоритезацією, і прибрати від цієї справи незалежних фахівців, що мають клепку в голові.
Україна таке вже бачила.
Коли на догоду політичній погоді рубали генетику та кібернетику.
Сказали вірні товариші революційної справи, що генетика - то маячня, а кібернетика - маячня плюс маячня (про множення вони не чули), і все - випали наші країни в цих сферах зі світового контексту.
Приблизно те саме може відбутися зараз, якщо МОН почне в наглядову раду Нацфонду досліджень ліпити чортів з табакерки при посадах.
Зверну Вашу увагу: цього листа про вимогу незалежності НФД пише академік Національної академії наук - організації, якій було б не зайве на ті бюджети впливати.
Бо він розуміє, що якщо скінчаться залишки незалежності науки - все у нас перетвориться на дослідження Іллі Ківи та Катерини ака Лептонний Бог Кириленко.
Ну, і плюс в листі купа інших цікавих тез.
Приємного читання.
Майте гарний вечір.
Газета Світ, https://www.facebook.com/GazetaSvit/posts/186210170352682
"ОСТАННЄ СЛОВО МАЄ БУТИ ЗА ВЧЕНИМИ
Politicians who are not trained in science
should not meddle in our day-to-day business,
or tell scientists what’s right or wrong
Марія Лептін, Nature, 25 жовтня 2021 р.
У перекладі з англійської слова Марії Лептін, Президента Європейської дослідницької ради, звучать так: «Політики, які не навчалися науці, не повинні втручатися у наші щоденні справи або говорити вченим, що є правильним, а що ні»…
Як на українські реалії, звучить дуже актуально.
Гадаю, важко заперечити, що наше життя в останні роки доволі помітно політизувалося. Я не маю на увазі розвиток політичних наук, а те, що тепер будь-яка наукова галузь відчутно залежить від політики: це стало нормою, і якщо політичні структури працюють, м’яко кажучи, не бездоганно, наука, а також освіта від цього потерпають.
Гляньмо хоча б, як у нашій країні визначаються найактуальніші, так звані – пріоритетні - напрями розвитку наукових досліджень, які мають підтримуватися державою, і порівняємо з тим, як це робиться у розвинених країнах. Там вирішальною є думка виключно наукового співтовариства і найбільш відомих вчених – спеціалістів в тій чи іншій науці, незалежно від їхніх посад чи звань. У нас все «трохи» не так: вчені, звісно, можуть висловити свої думки і щось порадити, але остаточно все вирішується в кабінетах можновладців, які, зазвичай, жодного (принаймні, прямого) відношення до науки не мають і в ній не працюють. Можна припустити, що це невеликий недолік нашої, ще молодої країни, мені ж здається – логічний наслідок адміністративної державної вертикалі, яка перейшла до нас з радянських часів. При цьому все пояснюється турботою про науку, хоча мало кому з нас вдається уникнути тонко розставлених політиками від науки капканів. Воістину, «ученість створює труднощі».
Марія Лептін, Президент Європейської дослідницької ради
Пам'ятаєте одного з моїх найулюбленіших академіків НАН України - Локтєва Вадима Михайловича?
Того, що завжди відкрито шмалить напамлом всю нечисть типу квантово-орбітальної культурології, лептонних богів та сумнівних персонажів, що сунуть на високі наукові посади?
Його листи і звернення до суспільства щодо науки та стану справ у ній завжди дуже влучні, потужні і злободенні.
Я багато разів просив його завести сторінку у фейсбуці і частіше висловлюватись, однак поки не досяг успіху.
Штош, добре, що його друкує газета Світ, яка мені останнім часом чомусь полюбилася.
Він написав черговий текст.
Я так розумію, що пана Локтєва в першу чергу обурила ініціатива політиків і чиновників напряму керувати науковими бюджетами, тобто їхньою пріоритезацією, і прибрати від цієї справи незалежних фахівців, що мають клепку в голові.
Україна таке вже бачила.
Коли на догоду політичній погоді рубали генетику та кібернетику.
Сказали вірні товариші революційної справи, що генетика - то маячня, а кібернетика - маячня плюс маячня (про множення вони не чули), і все - випали наші країни в цих сферах зі світового контексту.
Приблизно те саме може відбутися зараз, якщо МОН почне в наглядову раду Нацфонду досліджень ліпити чортів з табакерки при посадах.
Зверну Вашу увагу: цього листа про вимогу незалежності НФД пише академік Національної академії наук - організації, якій було б не зайве на ті бюджети впливати.
Бо він розуміє, що якщо скінчаться залишки незалежності науки - все у нас перетвориться на дослідження Іллі Ківи та Катерини ака Лептонний Бог Кириленко.
Ну, і плюс в листі купа інших цікавих тез.
Приємного читання.
Майте гарний вечір.
Газета Світ, https://www.facebook.com/GazetaSvit/posts/186210170352682
"ОСТАННЄ СЛОВО МАЄ БУТИ ЗА ВЧЕНИМИ
Politicians who are not trained in science
should not meddle in our day-to-day business,
or tell scientists what’s right or wrong
Марія Лептін, Nature, 25 жовтня 2021 р.
У перекладі з англійської слова Марії Лептін, Президента Європейської дослідницької ради, звучать так: «Політики, які не навчалися науці, не повинні втручатися у наші щоденні справи або говорити вченим, що є правильним, а що ні»…
Як на українські реалії, звучить дуже актуально.
Гадаю, важко заперечити, що наше життя в останні роки доволі помітно політизувалося. Я не маю на увазі розвиток політичних наук, а те, що тепер будь-яка наукова галузь відчутно залежить від політики: це стало нормою, і якщо політичні структури працюють, м’яко кажучи, не бездоганно, наука, а також освіта від цього потерпають.
Гляньмо хоча б, як у нашій країні визначаються найактуальніші, так звані – пріоритетні - напрями розвитку наукових досліджень, які мають підтримуватися державою, і порівняємо з тим, як це робиться у розвинених країнах. Там вирішальною є думка виключно наукового співтовариства і найбільш відомих вчених – спеціалістів в тій чи іншій науці, незалежно від їхніх посад чи звань. У нас все «трохи» не так: вчені, звісно, можуть висловити свої думки і щось порадити, але остаточно все вирішується в кабінетах можновладців, які, зазвичай, жодного (принаймні, прямого) відношення до науки не мають і в ній не працюють. Можна припустити, що це невеликий недолік нашої, ще молодої країни, мені ж здається – логічний наслідок адміністративної державної вертикалі, яка перейшла до нас з радянських часів. При цьому все пояснюється турботою про науку, хоча мало кому з нас вдається уникнути тонко розставлених політиками від науки капканів. Воістину, «ученість створює труднощі».
Так, в країні існує спеціалізована наукова самоврядна структура – НАН України, до висновків якої як консолідованої думки найкращих в країні професіоналів, керівництво держави мало б дослухатися. Але, виявляється, що незалежна поведінка академії, насправді, дратує владу, яка вважає, що, фінансуючи дослідження, має право визначати головні, так би мовити, корисні пріоритети або висловлювати незадоволення наукою, хоча гроші, що передаються вченим на дослідження, належать не владі, а суспільству через сплату ним податків. Саме розподілом грошей серед визначених нею пріоритетними напрямів досліджень влада легко «керує», як наукою, так і її носіями. Можна сказати більше: усі передові країни вкладають гроші у фундаментальну науку, розуміючи її роль і перспективу, і довіряючи вченим та їхній спроможності розібратися, які напрями насамперед і в якому обсязі підтримувати, оскільки переконані, що саме професіонали можуть зробити правильні висновки.
Не виключено, що пересічний громадянин згадає відомий вислів і заявить: «А яка різниця, хто визначає пріоритетні напрями?». Як на мене, дуже велика, бо у чиновників своє уявлення про науку та її завдання – тож з міркувань, відомих тільки їм, на щось дають гроші охоче, а щось підтримувати не люблять. Фундаментальну науку, мета якої зовсім не прибуток, чиновники зазвичай недолюблюють, хоча всі знають, скажімо, що ядерний щит СРСР спирався на фізику ядра і без неї був би неможливим. Схоже, що недолюблюють і конкретно фізику, оскільки ЗНО з головної науки із пізнання природи – не є обов’язковим.
І невтямки їм, що без фундаментальних досліджень великий загін академічних вчених і навіть установ, випадаючи з її пріоритетної підтримки, опиниться в заручниках такої «наукової» політики держави, і саме в тій сфері, де вона сягає світового рівня знань і бере активну участь у найпередовіших дослідженнях.
Наміри зменшити або зовсім не фінансувати базисні наукові напрями наразі легко простежуються і в спробах МОН внести такі зміни до Закону "Про науку і науково-технічну діяльність", які фактично спрямовані на встановлення чиновничого контролю за роботою Національного фонду досліджень України, розмір грантів якого є порівняним із закордонними і який, без перебільшень, став чи не найважливішим кроком у підтримці науки в країні. Появу Фонду високо оцінила наукова спільнота, а от МОНу, очевидно, не сподобалася надана йому свобода у визначенні переможців (і тим самим в управлінні фінансами). Тож міністерство запропонувало квотний принцип складу Наглядової ради фонду, до якої мають входити не незалежні й обрані спеціальним органом експерти з високими науковими рейтингами (як цього вимагає Закон), а легко керовані представники різних органів виконавчої влади (включаючи міністрів і їхніх заступників), ректори, президенти або віцепрезиденти державних академій тощо. А це, як на мене, спотворює саму ідею проведення вільних від адміністративного тиску конкурсів, коли змагаються наукові ідеї, а не установи. При цьому склад цієї ради теж має визначати чиновник за тільки йому відомими критеріями! Про інші достатньо недоречні поправки до чинного Закону говорити не буду, бо якщо пройде бодай вищезазначена зміна, усі інші вже не матимуть жодного значення.
Світовий досвід не вигадав нічого кращого, ніж розподіл коштів на наукові дослідження за грантами на підставі рецензій незалежних і змінюваних через певний термін національних і міжнародних фахівців. Не менш суттєво, щоб справжньою науковою одиницею виступали відділ чи лабораторія, очолювані практикуючим лідером, а не цілий інститут, в якому різні, не завжди науково ефективні підрозділи. Не секрет, що роль завідувача наукового підрозділу інституту у нас сильно принижена, і її не порівняєш із впливом чи можливостями директора чи ще вищих посадовців, які взагалі не ведуть поточних наукових досліджень. Ми ж не забули, до чого призводять нав’язувані «зверху» єдино правильні вчення і політично виправдані гіпотези?!
Не виключено, що пересічний громадянин згадає відомий вислів і заявить: «А яка різниця, хто визначає пріоритетні напрями?». Як на мене, дуже велика, бо у чиновників своє уявлення про науку та її завдання – тож з міркувань, відомих тільки їм, на щось дають гроші охоче, а щось підтримувати не люблять. Фундаментальну науку, мета якої зовсім не прибуток, чиновники зазвичай недолюблюють, хоча всі знають, скажімо, що ядерний щит СРСР спирався на фізику ядра і без неї був би неможливим. Схоже, що недолюблюють і конкретно фізику, оскільки ЗНО з головної науки із пізнання природи – не є обов’язковим.
І невтямки їм, що без фундаментальних досліджень великий загін академічних вчених і навіть установ, випадаючи з її пріоритетної підтримки, опиниться в заручниках такої «наукової» політики держави, і саме в тій сфері, де вона сягає світового рівня знань і бере активну участь у найпередовіших дослідженнях.
Наміри зменшити або зовсім не фінансувати базисні наукові напрями наразі легко простежуються і в спробах МОН внести такі зміни до Закону "Про науку і науково-технічну діяльність", які фактично спрямовані на встановлення чиновничого контролю за роботою Національного фонду досліджень України, розмір грантів якого є порівняним із закордонними і який, без перебільшень, став чи не найважливішим кроком у підтримці науки в країні. Появу Фонду високо оцінила наукова спільнота, а от МОНу, очевидно, не сподобалася надана йому свобода у визначенні переможців (і тим самим в управлінні фінансами). Тож міністерство запропонувало квотний принцип складу Наглядової ради фонду, до якої мають входити не незалежні й обрані спеціальним органом експерти з високими науковими рейтингами (як цього вимагає Закон), а легко керовані представники різних органів виконавчої влади (включаючи міністрів і їхніх заступників), ректори, президенти або віцепрезиденти державних академій тощо. А це, як на мене, спотворює саму ідею проведення вільних від адміністративного тиску конкурсів, коли змагаються наукові ідеї, а не установи. При цьому склад цієї ради теж має визначати чиновник за тільки йому відомими критеріями! Про інші достатньо недоречні поправки до чинного Закону говорити не буду, бо якщо пройде бодай вищезазначена зміна, усі інші вже не матимуть жодного значення.
Світовий досвід не вигадав нічого кращого, ніж розподіл коштів на наукові дослідження за грантами на підставі рецензій незалежних і змінюваних через певний термін національних і міжнародних фахівців. Не менш суттєво, щоб справжньою науковою одиницею виступали відділ чи лабораторія, очолювані практикуючим лідером, а не цілий інститут, в якому різні, не завжди науково ефективні підрозділи. Не секрет, що роль завідувача наукового підрозділу інституту у нас сильно принижена, і її не порівняєш із впливом чи можливостями директора чи ще вищих посадовців, які взагалі не ведуть поточних наукових досліджень. Ми ж не забули, до чого призводять нав’язувані «зверху» єдино правильні вчення і політично виправдані гіпотези?!
Хотів би звернутися до народних депутатів з проханням не схвалювати «ідеї», що не підуть на користь українській науці. Хоч маю певні сумніви, чи почують. Водночас і песимістом бути не хочеться. Я переконаний, що спільнота вчених може розв’язувати питання тематики і розподілу грантових коштів абсолютно самостійно і справедливо, виходячи виключно з наукової цінності того чи іншого проєкту і враховуючи при цьому інтереси держави. Адже, повторююсь, така – загальносвітова – методика працює в усіх країнах, де наука і вчені є шанованою сферою занять і шанованою верствою суспільства.
До речі, вимогу про те, що наука має себе окуповувати, про що часто можна почути з вуст чиновників, вона може виконати лише тоді, коли її розумітиме більшість суспільства, яке на це неспроможне. Тому єдиний спосіб - дати науці змогу розвиватися за законами, що визначають її розвиток у передових країнах світу.
А до тих пір, доки справжня наука країні буде непотрібна, і доки ера поваги до вчених не наступить, наука перетворюватиметься на імітацію. Сподіваюсь, не цього прагне керівництво галузі й країни, намагаючись взяти науку на фінансовий поводок, і смикати її згідно зі своїми політичними пріоритетами.
Вадим ЛОКТЄВ, академік НАН України
Газета "Світ", № 41 - 42, листопад 2021 р."
До речі, вимогу про те, що наука має себе окуповувати, про що часто можна почути з вуст чиновників, вона може виконати лише тоді, коли її розумітиме більшість суспільства, яке на це неспроможне. Тому єдиний спосіб - дати науці змогу розвиватися за законами, що визначають її розвиток у передових країнах світу.
А до тих пір, доки справжня наука країні буде непотрібна, і доки ера поваги до вчених не наступить, наука перетворюватиметься на імітацію. Сподіваюсь, не цього прагне керівництво галузі й країни, намагаючись взяти науку на фінансовий поводок, і смикати її згідно зі своїми політичними пріоритетами.
Вадим ЛОКТЄВ, академік НАН України
Газета "Світ", № 41 - 42, листопад 2021 р."
Шановні, хвилиночку уваги.
Тут Національний фонд досліджень України робить для Вас абсолютно непересічну подію.
10 листопада о 16:00 Ви матимете змогу наживо онлайн послухати класних вчених про їхні дослідження - медичного і технічного напряму та з царини гуманітаристики, а також представників наукової ради фонду.
Зокрема, зможете почути не лише про "секрети успіху" на, чесно скажемо, непростій дорозі науковця в Україні, а й більш конкретно про:
- металокерамічні композити для екстремальних умов експлуатації
- нанокомпозитні полімерні біоматеріали з противірусною та антимікробною дією
- моніторинг пожежної небезпеки за допомогою супутникових даних
- психологічну підтримку літніх осіб у період карантину
- надпотужні світлодіодні освітлювальні системи
- історичну свідомість населення на окупованих росією територіях
- антиоксиданти на основі графену для терапії серцево-судинних захворювань
та інші прикольні розповіді.
Зробіть відмітку у календарі і розкажіть, будь ласка, тим, кому це буде цікаво.
Сама подія - тут https://www.facebook.com/events/449536329931670/
Майте гарний вечір.
Тут Національний фонд досліджень України робить для Вас абсолютно непересічну подію.
10 листопада о 16:00 Ви матимете змогу наживо онлайн послухати класних вчених про їхні дослідження - медичного і технічного напряму та з царини гуманітаристики, а також представників наукової ради фонду.
Зокрема, зможете почути не лише про "секрети успіху" на, чесно скажемо, непростій дорозі науковця в Україні, а й більш конкретно про:
- металокерамічні композити для екстремальних умов експлуатації
- нанокомпозитні полімерні біоматеріали з противірусною та антимікробною дією
- моніторинг пожежної небезпеки за допомогою супутникових даних
- психологічну підтримку літніх осіб у період карантину
- надпотужні світлодіодні освітлювальні системи
- історичну свідомість населення на окупованих росією територіях
- антиоксиданти на основі графену для терапії серцево-судинних захворювань
та інші прикольні розповіді.
Зробіть відмітку у календарі і розкажіть, будь ласка, тим, кому це буде цікаво.
Сама подія - тут https://www.facebook.com/events/449536329931670/
Майте гарний вечір.