"...а потім прилетіла міна і діти підлетіли на кілька метрів. Мені здалося, що вище церкви. Он вони так і лежать під ряднами - батько і двоє дітей. Мати вижила, повезли в лікарню".

Костянтин Бакуемський - людина, яка погодилася вчора разом із морською піхотою лізти у саме пекло, аби нас витягнути з під бомб та градів, тобто хлопець із сталевими нервами і не тільки - дивився на мене скляними очима.

Трупи родини було нікому забрати.

Все починалося відносно непогано.
Тоненький струмочок людей, що з самого ранку пішки витікав з розбомбленого Ірпеня, переходив стежками під розбитим мостом, збирався у натовпи, до яких підганяли великі жовті автобуси, що їхали на Київ.

А тоді росіяни почали бити мінометами.
Прямо по цивільним, які шукали порятунку.
Так та родина в повному складі і загинула.
Вони вже майжле дійшли, вже були на нашій стороні, мабуть раділи спасінню, але не склалося.

В цей же час поранили одного з наших колег по евакуації людей - чоловіка Оксана Бондарь.
Сподіваюсь, з ним все буде добре.
Здоров'я йому і велика шана за хоробрість.

Автобуси відігнали ближче до Києва, а людей від підірваного мосту почали возити відчайдухи-волонтери та військові на бусах та інкасаторських автах.

В якусь перерву між обстрілами (хтозна, чи росіяни пішли їсти свої щі, чи молитися путєну, чи отримувати чергову порцію маячні з їхнього зомбоТВ), нам пощастило пролізти на підірваний міст і "помарадьоріть" наші розбиті автівки - забрати дрібні речі, ліхтарики, інструменти - все те, що вчора неможливо було винести під вогнем.

Люди продовжували виходити з Ірпеня пішки і кидали на тому березі річки свої валізи та дитячі возики.
Їм було важко і подекуди здавалося, що це є найбільшим випробуванням в їхньому житті.
Коли ми їх відвозили до Києва, вони мовчки сиділи в машинах і плакали.

Мовчали і плакали.
Чоловіки, жінки, бабусі і дідусі.
Слів було не потрібно.

Але насправді вони великі молодці, що встигли.
Бо вже ввечері на цьому ж мосту почалося справжнє пекло.
Фото не буде, бо ми більше лежали обличчями в пісок, аніж щось бачили.

Збройні.сили.встояли.

Проте їм важко, оскільки росіяни стріляють по нашим з житлових кварталів Ірпеня.
Наші ж не можуть бити по цивільній інфраструктурі.

Тактика свиней - як вона є.
Інакше росіяни воювати не вміють.
Жодного жалю до ворога бути не може.
Хай доживуть до наступного ранку всі, хто опинився в окупації.

Стоїмо.
Працюємо.
Переможемо.

P.S. Шановні, у мене всі особисті завалені проханнями - то евакуювати когось з Бучі (це неможливо), з Ірпеня (це неможливо), дізнатись чиюсь долю на якійсь вулиці (я не тамтешній).
Я не можу вимовити словами, наскільки у мене розривається серце, але у нас у всіх - не тільки у нашої колони, а у всіх десятків волонтерів - не броньовики. Не танки. Не БТРи. Ми не безсмертні. У нас немає 9-ть життів. Ми вивозили, скільки могли.
Тепер вся надія на Збройні Сили України.
Вони розіб'ють ворога, тут без варіантів.
І тоді всі будуть врятовані.
Зберігайте спокій, наскільки це можливо.

Шановні, до уваги всіх мешканців Ірпеня та околиць.
Працюємо.
«Щодо евакуації з Ірпеня/Бучі/Ворзеля/Гостомеля і навколишніх сіл.
Наразі єдиним коридором виходу людей звідти є підірваний РОМАНІВСЬКИЙ МІСТ.
*
НЕ ПОТРІБНО РОЗДАВАТИ МІЙ НОМЕР МОБІЛЬНОГО, де я повторюю чи відписую сотні разів на день одні й ті самі фрази "з 05.03 вибиратись через Романівку, далі машинами та авто везуть на Київ". Наразі там ми більше нічим не можемо допомогти.
Вчора з нашого боку позицій ЗСУ передали медицину, соляру, їжу, ніштяки. Назад людей і песика.
**
Тут люди створили канал для пошуку та допомозі родичів в Бучанському районі (в тч Ірпінь та навколишніх сіл) - можна координуватись та обмінюватись інформацією
https://news.1rj.ru/str/+tz0_9h7n3BQzOGYy»

(Інформація звідси https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5152636278130852/)

У нас людяного більше.
А вони те втратили. (с)

Евакуація з Ірпеня сьогодні.

А це - Костянтин Бакуемський, водій з нашої колони.
Він не тільки може увійти у зайняте ворогом місто разом з морською піхотою, аби витягнути з дупи побратимів, а й не забуває рятувати навіть домашніх улюбленців.

За біркою знайшов хазяїв і повідомив, де їх пес.
Пес повернувся до своїх.

Герої серед нас.

Шановні, я знову дуже радий вам писати.

Після того, як нашу колону розбили в Ірпені і ми втратили відразу 6 автівок на тому березі за підірваним мостом, причому дві з них - фактично безповоротно, на моє запитання у небо - де взяти колеса? - відгукнулось дуже багато людей.

Так от.
Ми відродилися і щодня збільшуємо обсяги доставок та евакуації людей.
За що особлива подяка Світлана Арбузова, Владислав Грезєв та Кирило Бескоровайний.
Ви неймовірні.

Раніше я кермував легенькою Альмерою - тепер величезним бусом Рено Мастер.
Мій надійний напарник Andrii Piven - за кермом стрімкого Добло.
А Костянтин Бакуемський, що полюбляє влізати в самісіньке пекло, аби лишень трохи погрітися - на аккорді.

Вчора завдяки наявності цих авт нам вдалося завезти будматеріали до підірваного мосту біля Романівки та спільно з бійцями ЗСУ відновити пішохідну переправу.
Потім машини знову почали вивозити людей.
Обіцємо власникам авт не дряпати їх, вчасно роходити ТО і повернути назад неушкодженими, якщо тільки росіяни не внесуть корективи в наші обіцянки.

І що я маю сказати вам, шановні.
Все це було б неможливо без вашої підтримки.
Соляра (не тільки нам, а й бійцям на перший блок-пост), такмед солдатам, всілякі ніштяки, гуманітарка в Ірпінь (поки це було можливо) і т.і. - все це завдяки вашим пожертвам.
В мене просто бракне слів, щоб висловити всю нашу вдячність.

Продовжуйте, будь ласка, підтримувати, Криївку Вільних https://www.facebook.com/KryivkaVilnykh (Номер картки 5168 7453 0177 9796, контактна особа Оксана Волошина ).
Це незламна волонтерська машина.

Але підтримуйте не тільки нас, а й дружні до нас спільноти, які вже неодноразово нас виручали.
Абсолютно чарівні волонтери - це Солом'янські котики (https://news.1rj.ru/str/kitty_soloma) та Печерські котики (https://news.1rj.ru/str/kitty_pechersk).

Вони своєю діяльністю закривають не тільки потреби купи підрозділів територіальної оборони, а й пенсіонерів, людей з інвалідністю, недієздатних тощо.

Далі на фото (після наших) - кілька світлин їхньої роботи.
Підтримати Солом'янських котиків - моно 4441114453109090, приват 5168745013080053 (контактна особа Андрій Єрофеєв, але головний у них - Гена Новіков)
Підтримати Печерських котиків - моно 5375414127087459,️ приват 5457082273709191 (контактна особа Олексій Ерінчак)

Можете довіряти всім цим людям, як мені.
Працюють 24/7 і ніколи не відмовляють в допомозі нікому.
До речі, якщо Ви в Києві, прагнете волонтерити (сортувати вантажі, пакувати, розвозити тощо) - звертайтеся до цих трьох організацій і Вам завжди знайдеться діло.

Наша сила в єдності та співпраці.

І окремо... окремо я хочу подякувати всій нашій автоколоні.
Оксані Бондарь, Богдану Бондаренку, Дар'ї Писаренко, Ользі Алієвській та іншим.
За вами - хоч на евакуацію голови путіна з кремля.
І, звісно, велика шана талановитому організатору операцій Владу Самойленку.
Лупашимо далі.
Переможемо.

P.S. Попри всю свою ідіотичну агресивність, російські супер-пуперсолдати деморалізовані. Я дізнавався. Треба стояти і вони впадуть.