У нас людяного більше.
А вони те втратили. (с)

Евакуація з Ірпеня сьогодні.

А це - Костянтин Бакуемський, водій з нашої колони.
Він не тільки може увійти у зайняте ворогом місто разом з морською піхотою, аби витягнути з дупи побратимів, а й не забуває рятувати навіть домашніх улюбленців.

За біркою знайшов хазяїв і повідомив, де їх пес.
Пес повернувся до своїх.

Герої серед нас.

Шановні, я знову дуже радий вам писати.

Після того, як нашу колону розбили в Ірпені і ми втратили відразу 6 автівок на тому березі за підірваним мостом, причому дві з них - фактично безповоротно, на моє запитання у небо - де взяти колеса? - відгукнулось дуже багато людей.

Так от.
Ми відродилися і щодня збільшуємо обсяги доставок та евакуації людей.
За що особлива подяка Світлана Арбузова, Владислав Грезєв та Кирило Бескоровайний.
Ви неймовірні.

Раніше я кермував легенькою Альмерою - тепер величезним бусом Рено Мастер.
Мій надійний напарник Andrii Piven - за кермом стрімкого Добло.
А Костянтин Бакуемський, що полюбляє влізати в самісіньке пекло, аби лишень трохи погрітися - на аккорді.

Вчора завдяки наявності цих авт нам вдалося завезти будматеріали до підірваного мосту біля Романівки та спільно з бійцями ЗСУ відновити пішохідну переправу.
Потім машини знову почали вивозити людей.
Обіцємо власникам авт не дряпати їх, вчасно роходити ТО і повернути назад неушкодженими, якщо тільки росіяни не внесуть корективи в наші обіцянки.

І що я маю сказати вам, шановні.
Все це було б неможливо без вашої підтримки.
Соляра (не тільки нам, а й бійцям на перший блок-пост), такмед солдатам, всілякі ніштяки, гуманітарка в Ірпінь (поки це було можливо) і т.і. - все це завдяки вашим пожертвам.
В мене просто бракне слів, щоб висловити всю нашу вдячність.

Продовжуйте, будь ласка, підтримувати, Криївку Вільних https://www.facebook.com/KryivkaVilnykh (Номер картки 5168 7453 0177 9796, контактна особа Оксана Волошина ).
Це незламна волонтерська машина.

Але підтримуйте не тільки нас, а й дружні до нас спільноти, які вже неодноразово нас виручали.
Абсолютно чарівні волонтери - це Солом'янські котики (https://news.1rj.ru/str/kitty_soloma) та Печерські котики (https://news.1rj.ru/str/kitty_pechersk).

Вони своєю діяльністю закривають не тільки потреби купи підрозділів територіальної оборони, а й пенсіонерів, людей з інвалідністю, недієздатних тощо.

Далі на фото (після наших) - кілька світлин їхньої роботи.
Підтримати Солом'янських котиків - моно 4441114453109090, приват 5168745013080053 (контактна особа Андрій Єрофеєв, але головний у них - Гена Новіков)
Підтримати Печерських котиків - моно 5375414127087459,️ приват 5457082273709191 (контактна особа Олексій Ерінчак)

Можете довіряти всім цим людям, як мені.
Працюють 24/7 і ніколи не відмовляють в допомозі нікому.
До речі, якщо Ви в Києві, прагнете волонтерити (сортувати вантажі, пакувати, розвозити тощо) - звертайтеся до цих трьох організацій і Вам завжди знайдеться діло.

Наша сила в єдності та співпраці.

І окремо... окремо я хочу подякувати всій нашій автоколоні.
Оксані Бондарь, Богдану Бондаренку, Дар'ї Писаренко, Ользі Алієвській та іншим.
За вами - хоч на евакуацію голови путіна з кремля.
І, звісно, велика шана талановитому організатору операцій Владу Самойленку.
Лупашимо далі.
Переможемо.

P.S. Попри всю свою ідіотичну агресивність, російські супер-пуперсолдати деморалізовані. Я дізнавався. Треба стояти і вони впадуть.

- Алло, це Антон? Мені сказали, що ви евакуюєте людей з Бучі...
- Ні, ми не евакуюємо людей з Бучі, це неможливо...
- Але послухайте. Там двоє дітей - хлопчик і дівчинка, 6 років. Дідуся вбили росіяни відразу, як увійшли на їхню вулицю, бабуся слабенька, з ними чотири дні немає зв'язку (далі йдуть схлипи)
- Це Ваші діти?
- Так... це наші діти (схлипи)
- Антоне, тут у Ворзелі 300 людей, купа дітей
- Антоне, Стоянка...
Так, я заспокоював всіх, як міг.
Я зрозумів, що відчуває Леся Литвинова, коли у неї шукають кисневі концентратори.
Але, шановні.
Я не знаю хто і чому почав розповсюджувати мій номер телефону з коментарем, що я можу когось вивезти з Бучі чи Ворзеля.
Проблема не в тому, що мені телефонує багато людей з абсолютно надзвичайними і терміновими ситуаціями - інсулінозалежний дідусь, мама з трьома дітьми, сім людей на такій-то вулиці і т.д.
Я можу вислухати і поспівчувати.
Байдуже, що це віднімає нерви, сили і дорогоціний час.
Проблема в тому, що Ви цим жестом даєте людям трошки зайву надію, що порятунок ось-ось поруч.
Так, він поруч, але не у вигляді волонтерів, які поки не мають доступу до окупованих міст, а у вигляді ЗСУ, які тиснуть росіян далі.
А поки що я не знаю відчайдухів, які погодяться навіть спробувати поїхати в Бучу.
Ані військові, ані ССО (окрім спецзавдань), ані волонтери.
Проте розповім один раз і для всіх.
Десятки волонтерів, десятки комунальних автобусів та десятки швидких сьогодні вивезли дуже багато людей з Романівки.
Просто так багато, що аж очі закочуються.
Наша машина (вкотре дякую Kyrylo Beskorovayny за безрозмірний бус) пішла звідти останньою, коли вже стемніло і ми навіть отримували окремі дозволи на проведення евакуації після початку комендантської години.
Ба більше, сьогодні купа відчайдухів носилася Ірпенем і вивозила людей безпосередньо з Ірпеня.
Це найбезстрашніші люди (після наших військових), яких я тільки бачив у житті.
Підбирали з вулиць перехожих з клунками, заїжджали за певними адресами і виколупували людей з підвалів.
Не всюди можна було проїхати, бо подекуди стояли росіяни, але вивезли багатьох.
Там, де не могли проїхати - я і вони передавали адреси військовим і саме ЗСУ мчало на простреленому бусі шукати людей.
Не всюди знаходили, але ніколи не верталися порожніми.
Пріоритет - поранені, лежачі, недієздатні.
Армія навіть тут робить все, що може, за що їй доземний уклін.
Нам теж пощастило в тому плані, що наші постріляні автівки так і лишалися з того боку цивілізації і ми, трохи їх підлампічивши, теж цілий день човникували.
Знаєте, що було найважче?
Не те, що ми не могли проїхати за певними адресами, якими у мене завалені всі особисті повідомлення.
А те, що коли ми знаходили людей, вони не погоджувалися на евакуацію.
Ми на них кричали, вмовляли, страхали, молили.
А вони лишалися.
Ми їм пояснювали, що ризикуємо своїми життями заради їх евакуації, навіть не маючи елементарних бронежилетів, а вони дивилися на нас скляними очима і казали: ми вас почули, дякуємо, ми лишаємося.
Але я це до чого.
Наприкінці дня ми забрали з Романівки цілий натовп людей, що пішки дійшли з Бучі.
Пішки.
З Бучі.
Серед них були старі і діти.
Тому все можливо, просто поки що, на жаль, не з нашого волонтерського боку.
Шановні, треба вірити, що всі живі.
Я вже писав, що там просто немає світла і практично немає зв'язку.
Треба вірити, що їм стане духу, сили і везіння вийти на наші позиції.
Ви знаєте мою позицію щодо Бога, релігії і цих усіх казок.
Але віра - це те, що зараз у нас лишається.
І коли я сьогодні вивозив дідуся і бабусю з Ірпеня, бабуся сказала:
- Почему же Бог нас оставил...
Я відповів:
- Бог наоборот нас нашел и он на нашей стороне.
Хоча в голові крутилися геть інші думки, які я не волів озвучувати.
Підтримуйте одне одного.
Підтримуйте біженців.
Підтримуйте тих, у кого рідні пребувають в самісінькому пеклі.
Підтримуйте Збройні Сили України та всі волонтерські рухи, які тільки знаєте.

Евакуація буде продовжуватися і особисто я дякую Vlad Samoylenko, Криївка Вільних, Andrii Piven, Костянтин Бакуемський та Владислав Грезєв за сьогоднішні мандри Ірпенем, а усім Вам за Вашу підтримку, бо палива ми попалили немало.
До речі, паливо ми передали також тим військовим, що проводили точкову евакуацію з Ірпеня.
Зберігайте спокій.
Тримайте надію біля себе.
Чекайте на той момент, коли люди дістануться академмістечка і зарядять телефони.
І ще.
Якщо волонтери вивезли Вас чи Ваших рідних з цих пекельних місць - не пропонуйте їм гроші.
Немає таких грошей, за які туди варто їхати.
Туди їдуть просто рятувати життя.
Переможемо.