Кожен в цьому фото побачить щось своє.
Для мене ж головне, щоб було видно марку, яка знаходиться в моїй руці - Рускій корабль Всьо.

Ми оголошуємо черговий аукціон на збір коштів для купівлі авт для ЗСУ.
Минулі два рази, коли ми розіграли шеврон, сухпай та агітлистівку хороших росіян, нам вдалося вкупі з Младеною Качурець зібрати достатньо коштів, аби придбати баггі для одного з підрозділів.
Деталі вже доїхали, ідуть токарні роботи та збірка каркасу, невдовзі побачите результат.

Ба більше, Ви накидали стільки грошей (не тільки в рамках аукціонів, а й просто на картку Влада Самойленка та мій пейпал), шо вже практично готові до передачі на фронт ще дві куплені за Ваші кошти машини - сорентич і рейнджер (оно, на фото, а Влад писав про них тут https://www.facebook.com/100001535927538/posts/pfbid0PnxzuTgQPCBBGxfg34MjzUqray3SJXHHXspTPW9gEEBbsmh3GH7qzxFYweMKsEkCl/).
Хоча, насправді, з рейнджером вийшла взагалі унікальна ситуація і історія його появи в Украіні і купівлі - неймовірна до мурашок по шкірі.
На днях розпишу окремо.

Тим часом, ми пропонуємо всім бажаючим випробувати долю і долучитися до розіграшу поштової марки.

Принцип традиційний:
1. За мінімальну ставку в 350 гривень Ви отримуєте право взяти участь у розіграші поштовоі марки. Ставка не повертається. По суті, це донат на авто для ЗСУ.

2. Механізм для аукціону - рандомна система.
Що це? Після перерахунку всіх однакових внесків в цю баночку https://send.monobank.ua/jar/9cfZaijV76 кожній ставці буде присвоєно номер в коментарях до цього посту.
Контролює процес - бог логістики Влад Самойленко.

3. Аукціон триватиме від цього моменту до 21.30 Середи, 13 липня. Ми із Владом у мене на фейсбуці розпочнемо вечірній стрім із собакою, на якому рандомайзер обере ВИПАДКОВОГО переможця.

Сума виручених коштів буде оприлюднена до останньої копійки.
Усі виручені кошти за проведений аукціон будуть направлені на купівлю наступного авто для ЗСУ.

Окреме прохання - коли Ви донатите, то підписуйтесь.
Або прізвищем-іменем, або нікнеймом, за яким Вас можна буде однозначно ідентифікувати під час розіграшу.

Власне, гра почалася.

І як же не терпиться розповісти Вам історію про рейнджера… але всьому свій час.

Майте гарну ніч.

25 грудня з космодрому Куру у Французькій Гвіані у небо здійнявся найбільший і найпотужніший у світі космічний телескоп "Джеймс Вебб" вартістю 10 мільярдів доларів.
Його проектували 30 років.
6,5 метрове дзеркало, вкрите надтонким шаром золота мало на меті продемонструвати людству Всесвіт, яким він був 13,5 млрд. років тому.

Багато хто стежив за запуском і процедурою налаштування телескопа у Космосі - 50 основних розгортань, 178 механізмів, місяці перевірок та переперевірок.
Багато хто з нетерпінням очікував перших знімків, яких, о господі, треба було чекати аж півроку!

А потім прийшли росіяни і забрали у нас всю весну-літо, перетворивши всі дні на нескінченне 24 лютого.

І поки ми з радістю спостерігаємо за спалахами Наднової Каховки (і це реально круто, слава ЗСУ), світ не стоїть на місці.

Це сталося.
Отуточки Ви можете спостерігати перший знімок скупчення галактик SMACS 0723, опублікований NASA - National Aeronautics and Space Administration і презентований Президентом Сполучених Штатів Америки Джо Байденом
https://www.nasa.gov/webbfirstimages
Лаконічний підпис під фото, насправді, відкриває нову еру у дослідженні Космосу:

"Це перше зображення, зроблене NASA’s James Webb Space Telescope, є найглибшим і найчіткішим інфрачервоним зображенням далекого Всесвіту на сьогодні. Це зображення скупчення галактик SMACS 0723, відоме як Webb’s First Deep Field, переповнене деталями. Тисячі галактик, включаючи найслабкіші об’єкти, які коли-небудь спостерігали в інфрачервоному діапазоні, вперше з’явилися в полі зору Вебба. Цей шматочок величезного Всесвіту охоплює клаптик неба розміром приблизно з піщинку, яку хтось на землі тримає на відстані витягнутої руки."

Сьогодні відбудеться пряма трансляція, присвяченя першим знімкам з телескопу, яку можна подивитися хоч на офіційному сайті NASA, хоч на каналі альфацентаври https://www.youtube.com/watch?v=IzWl-UqcSkw

Ну, і для тих, хто не дуже в курсі, шо воно за апарат і чому він такий крутий - ось трохи лікнепу:

1. Матеріал від BBC про запуск телескопу https://www.bbc.com/ukrainian/news-59790435
2. Підбірка статей та відео про конструкцію телескопа та деталі місії https://news.1rj.ru/str/mouselab/3244
3. Останні приготування та завершення розгортання
https://www.youtube.com/watch?v=b4DKjaGZRKY
4. 2-хвилинний ролик, навіть без перекладу, аби уявити рівень технологій, задіяних в програмі запуску телескопа
https://www.youtube.com/watch?v=v1J3208E8jU

Загалом, шо я можу сказать.
Хай живуть Сполучені Штати.
Це ж не просто збіг, що країна, яка вивчає Космос на відстані 13,5 млрд. світлових років, і країна, що виробляє надефективні ракетні установки, що захищають цивілізацію від варварів-росіян - це одна й та сама країна.

В цьому вся суть.

Майте гарний день.

Я не знаю, нащо фейсбук вигадав папку «Спам» у повідомленнях.
Можливо, щоб убезпечити нас від листів про «помер Ваш далекий родич і лишив Вам спадок у мільярд доларів».

Але, як би це кумедно не звучало, у себе в спамі одного разу я віднайшов повідомлення наступного змісту:

«Привіт. Я хочу віддати безкоштовно машину додж нітро, 2007 року. Повнопривідний джип. На ходу...».

Я на те повідомлення дивився і так, і сяк, і крізь призму власного досвіду, і крізь залишки здорового глузду.

І таки відповів.

Результат на фото.
Додж Нітро після певних робіт на СТО приєднається до лав Збройних Сил України, замістивши підірваний праворульний мітсубіші л200 (теж ми переганяли) в одному з підрозділів.

А все завдяки неймовірній родині Юрія Кравця та його сина Артема.
Вони з перших днів передали це авто на потреби місцевого ТрО, а тепер хочуть, щоб машина працювала у найгарячіших точках.

Я не знаю, що відчував Сергій Притула, коли чемпіонка з шашок виклала йому 21 тисячу гривень, але… а… ні, я знаю.
Знаю.
І кожному в житті бажаю відчути то.

І це ж я ще в деталях не розповідав історію про форд рейнджер.
Та всьому свій час.

А о 21.30 ми з Владом Самойленком чекаємо Вас у моєму фейсбуці на стрімі, присвяченому розіграшу марки «Рускій корабль Всьо».
У Вас ще є час зробити ставку (шукайте серед попередніх постів).

Переможемо.
З такими людьми точно.

В такі дні відчуваєш себе оцим слоненям, якого я виявив на згарищі одного з будинків в Ірпені.
Не знаю, хто його там відкопав і лишив, але воно якось впевнено дивиться з каменюки вперед, готове до всього і навіть більше.
Тільки за спиною у нього центнери і тонни обгорілого каміння та людського горя.

І ти наче з самого ранку проводиш важливі онлайн-зустрічі, потім мчиш між гуманітарними складами, перекидаючи з побратимами півтори тисячі кілограмів туди, півтори тисячі - сюди (куди там тим фітнес-центрам), потім на СТО, запчастини, в смислі ремонт паливного бака 12 тисяч?, потім ще онлайн-зустрічі, а отут вони поганою солярою вбили форсунки, а дайте отой великий тример і планшет під Кропиву (така спеціальна програма), о господі, привезли цілого мотоцикла, повеземо на Схід, це круто, такого ще не було, евакуювати людину з інвалідністю з Бахмута?.. січас-січас, тримайте номер…

А потім тобі сповіщають про нові втрати у дружніх підрозділах.
Хрясь.
А потім ти відкриваєш фейсбук, а там Вінниця.
Тидищ.
А потім знову некрологи з красивими обличчями у пікселі…
Н-на тобі, слоненя, котися з цеглинки в екзистенційну кризу.
Бо щоб ти, слоненя, не робило, мастшаб виродження росіян - більший за розміри Всесвіту, а твої смішні тупцювання лише трамбують пил в руїнах власної країни.

Але слоненя вигребе.
Всі слоненятка вигребуть.

Бо пункт номер а - немає іншого вибору. Вони просто хочуть нас вбити.
Можна імітувати доширокомастшабновторгненне життя, можна вважати, шо фронт далеко, що осюди чи отуди точно не вдарять, бо нашо? Але росіяни просто хочуть нас вбити.
Так стає все дуже зрозуміло і добре мотивує.

І бо пункт номер бе - слоненя не саме.

Слоненят багато і всі вони щодня працюють заради перемоги.
Кожна вплетена стрічка у маскувальну сітку, кожна нитка в кікіморі, пакет молока в проднаборі, зайвий кілометр при перегоні авто, наднормова робота над покладеним в степах Донбасу двигуном, малюнок дитини бійцю ЗСУ, осінт-розвідка важливих цілей, фрезерування планок пікаттіні… кожен зайвий рух поза звичним життям наближає перемогу.

Перемогу, після якої слоненята стоятимуть на цеглинках спаленої вщент росії.

Слава ЗСУ.
Паліть виродків.

Доброго ранку, ми з України.

Вони заборонили називати їхні імена.
Вони заборонили світити їхні обличчя.
Ми навіть не знаємо їхніх прізвищ (серйозно) і лише здогадуємося, звідки вони приїхали до нас на зустріч.
Вони висунули лише одну умову і стосувалася вона їхніх власних дітей.

Це дивна історія.
Дивна і прекрасна водночас.
Така, що змусила ковтати сльози щастя (я не перебільшую) кількох бійців і одного цілого начальника штабу, коли ми пояснювали, що сталося.

Написав мені якось військовий, волонтер і письменник в одній особі Мартін Брест (я не можу визначитися, ким він є більше), що до мене в особисті стукається якась дівчина, що хоче передати нам грошей на авто.
А я оце не відповідаю.
Лізу в папку Спам.
Дивлюсь. Дійсно, є лист. Читаю.
І німію.

Дівчина на повному серйозі пише, що вони двома родинами зібрали двісті (ДВІСТІ) тисяч гривень на авто для ЗСУ.
І вони хочуть їх віддати нам.
Нам. Віддати. Двісті тисяч.
Але не просто так, а за однієї умови:

«…І ще одне.
Якщо буде така нагода, і авто перш ніж поїхати на передову опиниться в Києві, можна я сфотографую біля нього своїх дітей?
Дуже хочу, щоб після перемоги в них були спогади не лише про підвали і уламки ракети, а й про причетність до реальних дій.»

Я пропущу етап особистісної еволюції від «мамо, мені пишуть якісь аферисти, тіки я не розумію, в чому розвод» до дзвінка Владу Самойленку «Владе, є гроші, треба машину».
Ця ж історія почалася задовго до дарування через нас на ЗСУ Доджа Нітро, про який я писав в одному з попередніх дописів.
І тоді це був абсолютно новий досвід вражаючої поведінки геть незнайомих мені людей.
Скажу лише, що я так радів, ніби Кремль палав у мене на очах.

Врешті, ми його знайшли і придбали.
Форд Рейнджер.
Дорожче за 200 тисяч, але родини залюбки покрили різницю у вартості.
Тут би перейти до частини про фотографування дітей, однак дивні події цим не обмежилися.

Поки машина їхала від кордону, а ми обмірковували, яким бійцям його передати, пише мені той самий Мартін Брест (який вже забув про цю історію з дівчиною і грошима на машину, бо минуло пару тижнів):

«Брате, нема машини? Дизель, рамний…»
Далі яскраво описує кому, куди і шо ті бійці роблять росіянам.

Я мовчки скидаю йому фото придбаного Форд Рейнджер.
Пояснюю, звідки він взявся.
І виходить так, що спроба волонтера допомогти волонтеру (або військового - волонтеру чи письменника - волонтеру, тут є варіанти) повернулася назад сторицею.
Коло замкнулося.
Пазл склався.
Земля на мить зупинилася.

Ми пригнали авто під хіміко-технологічний факультет КПІ.
Я, Андрій Півент, Влад та Мартін.
Дві родини - абсолютно звичайні, не олігархи - привезли трьох своїх дітей і ті за півгодини облазили авто від капоту до задньої ляди, від вихлопної труби до антени радіоприймача.
Подарували до авто власноруч зроблений дітьми оберіг - тризуб та жовто-блакитний іграшковий пікап.
Напакували бійцям павербанків, смаколиків та корисних штук у окрему коробку.
І суворо-суворо, наскільки це можна зробити сяючими світлими обличчями, заборонили про них писати.

Але на оце відео я дозвіл отримав.
Не отримав, на жаль, дозволу на публікацію відеовідповіді від бійців підрозділу, який вже сьогодні на цій машині поїхав робити росіян хорошими, але то нічого.
Важливо те, що відео від дітей бійці дивилися зі сльозами на очах і попросили їм його теж переслати.
А у відеовідповіді воїни пообіцяли дітям захищати їх від росіян.

Більше нічого не скажу.
Машину гнали на фронт з Андрієм особисто.
Вона вже там працює.
Бійцям - підмога.
Дітям - пам‘ять на все життя.
Батькам - честь.

І ще одне.
Ми дякуємо знову Вам.
Не кожен здатен придбати ціле авто, але Ваша допомога - будь-яка - наповнює спраглі баки цих машин, напаковує їх сухпаями, тактикою, лопатами і допомагає з їхнім ремонтом (за ремонт Форда сплачував Мартін з Ваших, до речі, йому внесків).
Загалом… я вже не знаю, де Мартін, а де ми, але дякуємо, що підтримуєте нас усіх.

Взаємопідтримка волонтерів - це безцінно.

Росіяни приречені тут померти.
Ми приречені на перемогу.
І там, і там - невідворотність.
Але, як-то кажуть, є нюанс.

Майте гарний вечір.