Апдт. Запуск перенесли

Побачив сьогодні у стрічці, як дуже розумні діти з українського фізико-математичного ліцею під час повітряної тривоги продовжують гризти граніт науки в бомбосховищі.

Як же швидко ми звикли...
Людина є унікальним видом в світі тварин.
Вона пристосовується до практично будь-яких умов.

Ми навчилися постійно вчитися жити нормальним життям, очікуючи на найгірший розвиток подій.
Наші дискусії щодо якості навчання у школах змістилися з просто підручників і програм до наявності укриттів і бомбосховищ.
Наші діти вміють у тривожні валізки, багацько з них змушені були опанувати рефлекторне падіння на землю, коли у небі щось свистить, а сотні тисяч вже усвідомили, що паралельно з рідною мовою, їм доведеться опановувати польську, німецьку, чеську та інші, про які ще півроку тому було й годі мріяти.

Так, трапляється, що від регулярних повітряних тривог посеред денного сну і перебігання в укриття з вихователями малеча почала пісятися, а дехто навіть заїкатися.
Так, паралельно з виникненням цікавих ігор у блок-пости і війну з росіянами діти вчаться розуміти, що у все більшої кількості друзів на ігровому майданчику немає тата або мами, які загинули на фронті чи в спробі між обстрілами приготувати вечерю на вогнищі у дворі.

Але от що я скажу.
Людина унікальна в світі тварин не тільки своєю здатністю пристосовуватися.
Вона цінна тим, що здатна пам'ятати, хто чинить зло.
Робити з цього висновки.
І не пробачати.

Росіянам ніколи не буде втямки, за що ми їх ненавидимо.
Та нам має бути байдуже.
Як їм зараз байдуже до наших дітей, що пісяються, заїкаються або вчать фізику-математику в бомбосховищах.

Ярослав Держипольський, хай навчання буде легким.

Допис його чудової мами Людмили https://www.facebook.com/luidmyla.derzhypolska/posts/pfbid04sKoMzqLUJZRqcB7BaV9TfrTx1toKHgLD9LMJ9ic5UqJ7sfWE6eiDhRBzWJWG9zgl:

"Оффлайн навчання в Українському фізико-математмчному ліцеї починається із повітряної тривоги в Києві і ознайомлення з укриттям 🙁 . Чекаємо "подарунків" від одичавілої рсні. Наша ненависть до них кріпне і кристалізується з кожною запущеною ракетою, з кожним вистрілом, з кожним прильотом, з кожною хвилиною перебування дітей в укритті 🙁 Віками цього не зітруть з нашої пам'яті..."

Шановні, я просто нагадаю, що сьогодні ми розпочнемо розіграш оцього красеня на аукціоні по збору коштів на авто для ЗСУ.

Нє біт, нє крашєн, пробіг рідний.

О 21.20 розпочинаємо стрім на моїй сторінці у фейсбуці і побачимо, кому усміхнеться фортуна та хто ж отримає місяць персональних тренувань від мегапупер тренера галактичного масштабу (окрім території на росії) Андрія Півня.

Для науковців

Мені не потрібно Вам довго розповідати, що нині українська наукова сфера перебуває в глибокій кризі.
Не треба пояснювати про прильоти російських ракет по корпусам інститутів та снарядів і мін по університетам, науково-дослідницьким лабораторіям, заказникам та бібліотекам.

Також, думаю, не варто наголошувати на практичній зупинці всіх грантових програм (в тому числі Національного фонду досліджень), фактичній неможливості залучити кошти міжнародних грантодавців всередину країни та відсутність можливості для значної частини вчених виконувати свою роботу на 100%.
Як через знищені лабораторії, так і через неможливість виїхати попрацювати в закордоння до колег.

Окремо не хочу згадувати, що на будівництво доріг гроші скоро знову будуть, але на науку - ні.

Тим не менш.

Хороші люди - а саме Юлія Безвершенко, Юрій Халавка та Кирило Безкоровайний запускають проєкт "Наука в небезпеці".
Платформа для вчених, що потерпають від війни.
Сьогодні о 18.00 відбудеться її презентація тут https://www.facebook.com/events/1281699662604216/

Національний фонд досліджень України, U.S. Embassy Kyiv Ukraine та Куншт - в темі.

Я не маю жодного стосунку до цієї події і не можу сказати нічого додатково, окрім того, що вказано в описі, але мені достатньо того, що проєкт націлений на перезапуск науки після війни.
Мене навіть не просили про неї Вам розповісти, я випадково побачив.

Але, враховуючи бездоганну репутацію організаторів і перелік тем, що піднімаються, раджу долучитись.
І нагадаю, що реформа науки від 2015 року так само почалася з низової самоорганізації вчених.

Вкотре дякую Збройним силам України, що вони виграють нам час на дискусії та дії щодо майбутнього української науково-дослідницької сфери.

Мені, до речі, в контексті імовірно розікраденої в Запоріжжі гуманітарки сотнями вагонів і морських контейнерів, теж є що сказати, як це не дивно.

Я ж свідомо уникав таких історій, бо вони вимагають багато часу і зусилль.
Звісно, істину має встановлювати суд і не можна нікого називати винним, допоки суд того не сказав.
Але зараз я розповім Вам історію одного нашого візиту в Запоріжжя, яка, в принципі, ні на що навіть не натякає, але дуже показова, бо унікальна в нашій волонтерській кар'єрі.

Ми ж возимо гуманітарні вантажі бусами. Тоннами. Північ, Схід, Південь.
І от одного разу везли ми вантаж для Азова через славетне місто на порогах. Чи за ними. Я не дуже розбираюсь (обіцяю, після війни приїхати в Запоріжжя на спокійну екскурсію).

Ніде і ніколи у нас на в'їздах в міста не було жодної затримки.
Волонтери? Так. Ось супровідні листи на вантаж. Проїжджайте.
Все. Помчали.

І тільки на в'їзді в Запоріжжя нашому бусу наказали виїхати із загального потоку легкових машин (які пропускали взагалі без догляду і зупинки) і чекати на старшого.
Підійшов якийсь пан-офіцер і далі відбувася цікавий діалог:

- Ви хто?
- Волонтери (показуємо паспорти і супровідні листи).
- Гуманітарку везете?
- І її теж (бо окрім продуктів і медицини у нас була тактика і купа цікавих штук).
- До гуманітарного штабу якийсь стосунок маєте?
(в цей момент я аж завис, бо ніколи таких питань нам не ставили)
- Ем... ми навіть не знаємо, що це. В Запоріжжя їдемо перший раз. Ми веземо вантаж для Азова.
(тут у офіцера очі стали по 5 копійок, він повернув нам паспорти і листи, але при цьому лист він сфотографував, що на нашій пам'яті теж було вперше).
- Добре, проїжджайте.

Після цього він відійшов в бік і сфотографував наш бус і його номери.

Ми просто знизали плечима і поїхали далі.

Я не знаю, що було б, якби ми сказали, що веземо гуманітарку для того гуманітарного штабу.
Чи той би офіцер у нас віджав наш вантаж чи навпаки він був на боці добра і закликав би не везти туди нічого, бо там, імовірно, все розкрадають.

Але.
Коли ми приїхали і передавали посилки місцевим волонтерам та розповіли цю дивну історію на блок-пості, вони тільки сумно посміхнулися і сказали, що колись вони попросили хоч щось у того гуманітарного штабу для переселенців з Маріуполя (Запоріжжя, фактично, було першим містом, де цих біженців волонтери зустрічали і годували-обігрівали), то їм надіслали чіпси зі стікаючим терміном придатності і кока-колу.

Хай правду, звісно, встановлює тепер найсправедливіший український суд, звісно.
Десь такий само справедливий, що віддав Коломойському готель Мир.

Я б дійсно хотів дізнатись, хто бреше і хто молодець.

Але, по-хорошому, якщо такі масштаби розкрадань гумдопомоги - правда, то ... то креаторів схеми та їх покровителів у владі все одно не посадять.
Ми ж дорослі люди, так?
Якщо за призначення зрадників у службу безпеки у нас відправляють послами, то що ми можемо очікувати щодо якихось там чортів регіонального рівня?

Я це не для Вашого чи свого демотивування пишу.
А просто щоб зафіксувати і не забути: після перемоги роботи буде ще більше, аніж зараз.

Просто шкода, що поки одні роблять купу всього задля наближення перемоги, інші імовірно тирять консервований тунець і трусєля в промислових масштабах.

Але невсеремось.
Успіху слідчім.

Пізній вечір, але ми щасливі.

По-перше, завдяки Вам ми придбали 2 пікапи для Збройних сил України.
І вони вже перетнули Ла-Манш та рухаються континентальною Європою до наших кордонів.

По-друге, завтра і післязавтра ми передаємо два джипи - один куплений і відремонтований Вами, а другий - від Юрій Кравець і також відремонтований Вами.
Звіти зробимо окремо по кожному :)

По-третє, прямо зараз завантажили з нашого складу купу тактики, медицини і нямнямок для бійців кількох підрозділів на Сході.
Лисенко Віталій залив нам повні баки, таємні родини, що колись придбали Форд Рейнджер - напхали смаколиків, Надія Чорноморець накрутила сала, а Людмила Авраменко просто закидала весь часопростір простір яблуками та грушами.

По-четверте, ми разом.
Гуркіт працює на перемогу.
І тепер у Гуркоту є нормальні людські рахунки з оціма усіма ібанами, єдрпоуами та рештою бюрократії.

Якщо Вам до душі те, що ми робимо.
Якщо Ви теж полюбляєте спостерігати, як Збройні сили отримують потужні двигуни і колеса.
Якщо прагнете допомогти бійцям підготуватися до зими.
То ось туточки наші реквізити:

Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498

для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610

PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.

Дякуємо, що нас підтримуєте.
Далі буде.

Це відео, насправді, Влад відзняв днями в одній з точок, де ми передавали бійцям корисні штуки, лише з однією метою:

Щоб на зворотному шляху нам на блок-постах було легше пояснювати військовим та поліції… якого біса у нас в бусі повно гільз невідомого формату.

Відео демонструвати не довелося, але поліція з цікавістю крутила в руках це залізяччя, уточнюючи, шо воно і нашо воно нам.

А загалом, вийшов непоганий мотиваційний ролік для російських солдат про те, шо на них тут чекає.

Наші їм навалюють на всі гроші і на всю західну допомогу.

Дякуємо, що підтримуєте Армію.