В порту щось дуже гучно гепнуло і я нашорошив вуха.

"- Мабуть, упала якась залізяка. У трюм балкера. Здоровезна така залізяка у трюм величезного такого балкера. З висоти портового крану. Трос обірвався, воно і загриміло" - подумалося мені і я глянув на Оксану.

Ми спускалися до моря і вона також дивилася у бік, звідки пролунав звук.
Далі почали лунати постріли.
В основному одиночні.
Таке враження, що хтось щось вицілював.

"- Та зброю пристрілюють. Шо не ясно. У нас в Голосієві то регулярно, а тут ціла Одеса."...

Ще постріли.

"- Ну, просто ми приїхали в момент, коли пристрілюють зброю. Буває".

Все ж людська свідомість - цікава штука.

Навіть коли ти вже знаєш, що ти почув і ти впевнений у тому, бо чув таке неодноразово, коли пазл вже склався і ланцюжок подій став зрозумілим, мозок все одно намагається шукати мільйон і одне пояснення, чому саме тут і саме зараз все нормально, під контролем.
Не зрозуміло, під чиїм, але контролем.
І що все точно буде добре.

Та і оточення до того спонукало.
З приміщення місцевого дельфінарію лунала музика і голос ведучої, очевидно, дельфінарного шоу. Ненавиджу, до речі, їх.
Рибалки, що обліпили увесь берег, ліниво закидали вудки.
Біля басейну люди підставляли обличчя осінньому сонечку.
По пірсу туди-сюди сновигали закохані пари.

Ми з Оксаною підійшли до води, зробили фото на згадку, що, мовляв, і до Одеси ми доїхали, подивились на військові катери, що потужно виходили у море, перетворюючи синю блакить на білу піну, та поспішили назад до буса.

Ми сюди привезли гору реабілітаційного обладнання і передали Мітсубіші Л200, придбаний Тарасом і Сонею (родиною з Ірпеня, посилання на історію лишу в кінці) одному з підрозділів, що у кількох кілометрах від Херсона робить росіянам бо-бо.

Але назад дорога була не легшою, бо мали вивезти цінне обладнання, що виробляється на місцевому підприємстві, а у полях під Уманню з одного з численних гуманітарних складів забрати під тонну зимових речей, гігієни і харчів для військових.

- Мо у дорогу каву візьмемо?
- Давай.

Я замовив і в очікуванні запашного напою озирнувся.
Подивився на море, порожні пляжі, відсутність цивільних суден на горизонті...
Все було якимось несправжнім.
Навіть веселі голоси з дельфінарію здавалися театральними і фальшивими, як картонні декорації на сцені театру.

- Знаєш, а ми в кількох кілометрах звідси минулого року вперше Маркусика на море привезли. Чарівно було... Які ж вони сволоти... Просто взяли і зруйнували мільйонам людей життя. Просто так.

Знову пролунали постріли.
- Поїхали. У нас графік, - відрізала Оксана. - До комендантської маємо все встигнути.

-----------------------
Завдяки Вашій підтримці ми за день проїхали 1000 кілометрів.
Завезли цінне реабілітаційне обладнання і гору гуманітарки (дяка Оксана Скапа) та, головне, привезли пікап, про історію купівлі якого я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4188
Зробили, до речі, нарешті пам'ятне фото. Обличчя родини я зафарбував, бо вони не воліють себе розкривати.
Ви ж оплатили ремонт і пальне.

Наступного тижня повеземо передавати в підрозділи ще від 1 до 3-х авто (розтин на СТО покаже).

Ще раз дякуємо, що підтримуєте Гуркіт.

Якщо маєте бажання нас підтримувати далі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.

Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498

для фізичних осіб:
Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.

Збір на наступне авто для ЗСУ (там, до речі, аукціон з розіграшем танкового люка, деталі тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4274)
https://send.monobank.ua/jar/2sbFk8HAL9

Координатор всього двіжа - Влад Самойленко
Переможемо.

P.S. До речі, це був останній вояж нашого легендарного чорного Рено Мастер в складі нашої колони. Звозили "малого" до моря. Що з ним буде далі - невдовзі розкажемо :) Не перемикайтесь.

Переганяв сьогодні по Києву Ніссан Навара, що наприкінці тижня поїде на передову.
Машина хороша, щойно з ремонту, вся в наліпках Гуркіт.
Її особливість - що нам на неї пожертвувала родина, що побажала лишитися інкогніто.
Відомо тільки, що це родина Данила і Марійки.

Так от, їду.
Поруч рівняється автівка.
Я повертаю голову, а там водій вказує поглядом на машину і піднімає догори великий палець.

І, знаєте... так стало приємно.
До мурашок.
Ми ж правда стараємося.
От правда.
Шукаємо в Європі більш менш живі авта і приводимо їх завдяки Вам до абсолютно робочого стану.
І отакі невеличкі дорожні відзнаки - дорогого коштують.

А люди... а люди чудові.

От Володимир Погода через Мартина Бреста взяв і запропонував нам зимову практично нову гуму п'ятнадцятого радіусу.
Тепер у нашої машини супроводу - Фіату Добло, який люб'язно наданий нам Світланою Арбузовою - поїздки стануть безпечнішими.

Надія Чорноморець з чоловіком вже вкотре передає свіжі смаколики в ніч перед виїздом.
От прямо в ніч, щоб яблучний пиріг був соковитий і запашний.

Родина Ігора Мельничука знову привезла з Молдови цінний вантаж з листівками від наших українських дітей, що там вимушено перебувають.

Ну, а Лисенко Віталій з дружиною Анею і сином Яном щойно вкотре заправили автівку на Схід.
Так, ту саму Навару, яку вдень відзначив своєю увагою якийсь добродій.

І це ж лише маленька частина того, як Ви всі нас підтримуєте.
І тільки те, що бачу особисто я.

Це надихає.
Дякуємо.
Від імені усіх підрозділів, до яких Ваша підтримка дістається.

До речі, аукціону по розіграшу люка від російського танка сьогодні з технічних причин не буде - частина колони з Владом Самойленком не встигла повернутися з Ізюма.
Чекайте на його сторінці звіт.

Аукціон переносимо на завтра на 21.30.

Всіх міцно обіймаємо.
Переможемо.

А я нагадую, що о 21.30 ми з Владом Самойленком почнемо стрім у мене на стіні в фейсбуці, де розіграємо люк від російського танка з літерою V, щоб зібрати гроші на авто для ЗСУ.

Абсолютно неймовірне відео про те, як наші Збройні сили звільняли Харківщину.
Усього 9 хвилин, але мені під час перегляду здалося, що я подивився захоплююче кіно на півтори години.

Ви тільки гляньте, на якому рівні і з яким оснащенням працюють наші хлопці.

І, так, зверніть увагу, на чому вони пересуваються.
Дуже круто, що волонтерська спільнота і небайдужі люди надають нашим воїнам колеса.

Приємного перегляду.
https://news.1rj.ru/str/kraken_kha/122

Років десять тому мені пощастило реально вляпатись ще у Вконтактє в спільноту, яка називається ЧГУ.
Тобто Чорний гумор українською.

Це був період, коли в мене ще була неправильна російськомовна щелепа, але дотепні жарти, які я читав там щодня, зрештою довели мене до того, що це була перша інтернет-спільнота, де я почав спілкуватися виключно українською.
Бо за російську там елементарно банили, бггг.
Але жарти були кльові і хотілося продовжувати читати.

Лагідна чорна українізація.

Контент в ЧГУ був і є не для всіх, а ніженка Цукерберг її давно випиляв з фейсбуків (мені здається, що там було навіть 2 резервні спільноти і їх випиляв теж), бо дози жартів про мертвих росіян там почали наближатися до летальних для країн з рожевими поні на райдугах.

Тож ЧГУшечка мігрувала в телеграм і спокійно тут собі існує.

А вчора вони оголосили аукціон із розіграшем унікальної (вона в єдиному екземплярі) чашки, напис на якій проявляється при нагріванні.
З іншого боку - прикольні жарти.

Так от.
Всі гроші з аукціону йтимуть на купівлю автівки для Збройних сил України.
Тобто нам, в Гуркіт.

У цієї тачки навіть назва вже власна є - автівка-кацаповбивка.

Тож звідси два висновки:
1) Ви можете підписатись на ЧГУ.
2) Ви можете виграти чашку.

Всі деталі аукціону - тут https://news.1rj.ru/str/blackhumourinua/3185

Ірина Гладченко, дякуємо за підтримку.

В минулому житті, коли люди ще не дуже замислювалися про те, як захиститися від найбільшої проблеми на Землі - росії - вони вивчали способи захисту планети від астероїдів.

Цієї ночі (минулої, якщо Ви читатимете пост наступного дня) завершилася унікальна космічна місія NASA під назвою DART - Double Asteroid Redirection Test.
Її суть полягала у тому, що у 2021 році, у листопаді, за допомогою ракетоносія Falcon 9 вчені запустили манюсінький апарат, аби той врізався у небесне тіло розміром 160 метрів, що пролітав на відстані 11 мільйонів кілометрів від Землі.

Все це робилося для того, аби зрозуміти - чи зможе людство в перспективі відвернути астероїдну загрозу від нашої домівки, обстрілюючи прибульців залізяками.

Отже, сталося.
Вони влучили.
Вчені із задоволенням розгатили багатомільйонний апарат, зробили кратер на астероїді, все те зафільмували, дуже собою задоволені і за 2 роки обіцяють нову місію.

Наука - це цікаво, так.
Я зара не жартую.

Якщо ж зовсім серйозно, світ дійсно зайнятий важливими питаннями в стратегічному плані.
Тому дуже раджу подивитися оце 9-ти хвилинне відео про місію від прекрасного каналу Всесвіт UA
https://www.youtube.com/watch?v=sbdkiz9P3rg

А отут зафільмовано момент удару
https://www.youtube.com/shorts/MkOrm-s4F8E

Фото астероїда за мить до зіткнення взято з сайту NASA.

Приємного перегляду.

А, і ще.
Якщо в гуглі Ви напишете DART NASA, то дещо цікаве відбудеться.
Не дякуйте.

Майте гарну ніч.

P.S. Лишилося тепер вченим зрозуміти, чим і куди саме влучити у росію так, щоб бува орбіта Землі не змістилася.

Сьогодні великий день.
До нас доїхав дрон Мавік 3, на який нам збирали діти, що перебувають за кордоном, щоби наша Армія швидше прогнала росіян і можна було повернутися додому. Дяка Nataliya Nakonechna.

Нам подарували авто, яке ми передамо на ЗСУ. Про це напишу окремо.

Ми придбали авто завдяки Вашим внескам на пейпал. Пейпаломобіль. Про це теж якось окремо.

А спільнота ЧГУ на аукціоні зібрала вже близько 15 тисяч гривень на автівку-кацаповбивку.
Завтра буде стрім з визначенням переможця на сторінці ЧГУ в телеграмі.

І, головне, я бустернувся. Вдруге. Тобто отримав 4 дозу.
Ви теж не баріться, ковід нині викошує людей цілими робочими колективами.

Тримайте ноги теплими.
Росіян - холодними.
І майте гарний вечір.

Гуркіт гуркотить.