Просив у нас один підрозділ джип.

Ну, може не джип, а пікап який.
Головне, щоб повнопривідне було, куди можна "туди" навалити БеКа, а "сюди" - полонених п1дар1в.
Так вони росіян з самого початку називають і цілком заслужено.
Бо є терикон (малюю у повітрі уявну мапу, де позначаю терикон), отуточки стоять наші (тицяю), а з лівого і правого боків - власне, п1д4ри.

Навалюють вони одне по одному від душі щодня, в основному з гранатометів, але і стрілкотня буває.
Машини у наших є, покоцані.
Останній раз, як їх бачили, то у них після мінометного обстрілу у пікапа порвало ліве крило і стійку лобового.

Так от.
Просили вони машину, просили, аж раптом дзвонять і кажуть: не треба нам машина, всьо. Фініта ля комеді. Віддайте її комусь іншому.
Ми якось так напружились спочатку, бо бувало ж таке, що готували до передачі авто, а передавати вже й нікому...

Але вони й кажуть: нам на підрозділ дають 6 (прописом - ШІСТЬ) броньованих канадських джипів.
Шість. Броньованих. Красивих. І потужних.

І, знаєте, так тепло стало на душі.

Бо ж інколи здається, що ми із Вами ті пікапи, джипи та буси закидаємо на фронт, наче в бездонну вирву, бо у держави своїх проблем вистачає - ракет, снарядів, палива придбати, танки полагодити тощо.
А як машини купувати - то, звісно, трали та тягачі для тих танків в пріоритеті.
Тут все ясно.

Але, здається, замайоріло світло в кінці тунелю, якщо підрозділи не просто почали отримувати малі засоби механізації від платників податків, а й стали відмовлятися від "народних" пікапів на користь інших своїх побратимів, до яких черга ще не дійшла.

Україна вигрібає з цього смертельного вихору і набирає обертів.
І це круто.

Тим не менш, розслаблятися поки рано і у бійців не все ще є.
В тому числі і машини ще треба.

Тому наша команда фонду Гуркіт за Вашим дорученням минулого тижня возила на Схід буржуйки, пральні машини, сухпай і енергетичні батончики (дяка Ihor Melnychuk), окопні свічки (дяка Михайло Мозговий), теплі речі, дрон (пам'ятаєте, як діти з Нідерландів зібрали 2000 євро на дрон для наших бійців? Так от він доїхав. Дяка Nataliya Nakonechna), труби розвідника (дяка родині Казанцевих), варення і смаколики (дяка Надія Чорноморець), купу тактики і багацько яблук (з Крюківщини, так. Дяка Lyudmila Avramenko), шини (дяка Мартин Брест) і перегнали один пікап на бригаду, яку той же Мартін і забезпечує.

Дякуємо усім Вам, бо Ваші донати - це і корисні штуки для військових, і ремонт бусів, і заправка солярою.

---------------------------
Якщо маєте бажання нас підтримувати далі - до Ваших послуг рахунки для юридичних осіб, картки для фізичних і пейпал команди нашого благодійного фонду.

Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
ЄДРПОУ: 44823498
для фізичних осіб:

Монобанк (Самойленко Владислав) - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк (Самойленко Владислав) - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Сененко Антон) - senenkoanton@gmail.com.

Координатор двіжа - Влад Самойленко.

Переможемо.

Коли я заводив пейпал-рахунок, то робив це виключно заради тих людей, які дуже хотіли допомогти Гуркоту, але не мали можливості перекидати гроші на банківські рахунки (в основному, з-за кордону).

Мало-помалу там накрапували якісь гроші, що періодично перетворювалися на звичайні шоломи, шоломи без вух, тактичні дрібниці та навіть дрон (оце тільки вчора, до речі, придбали. Звіт буде пізніше).
Але я і уявити не міг, що пейпал виявиться настільки помічним, що ми придбаємо ціле авто.

Пейпаломобіль.

Оті всі струмочки по 2-5-10 баксів, по 50 фунтів стерлінгів, 100 і 200 доларів злилися в єдиний потік, за який нам вдалося відірвати оцього красеня, що допоможе нашій аеророзвідці.
Машина недешева навіть по міркам євроблях.
Кузов виміряний до сантиметра, щоб влазив безпілотник.
Стан - дуже хороший.

Це я до чого.
Шановні пейпалодонатори.
Гуркіт та один з підрозділів аеророзвідки щиро дякує Вам за Пейпаломобіль.
Alex N Alex Noyt, спасибі за прекрасний підбір і ще раз вітаю з Днем народження.

Якщо маєте бажання, щоб ми почали збирати на Пейпаломобіль-2 (на майбутнє, обиратимемо для них назви), можна донатити сюди:
senenkoanton@gmail.com

Після огляду і ремонту передамо машину в війська, про що зробимо окремий звіт.

Переможемо.

Коли я був малим батьки витрачали купу ресурсів на те, щоб водити мене по музеям.
Певно, я нічого не розумів в цінності експозицій, але конфузи, коли я заходив ПІД огороджувальною стрічкою до цікавих предметів повз промені сигналізації і вона починала верещати, траплялися.

З тих пір, де б у світі я не мандрував, я завжди намагаюсь відвідати всі музеї, до яких можу дотягнутися своїм часом та бюджетом.
Адже музеї - це концентрована квінтесенція культурної спадщини суспільства, що їх плекає.

Коли Марк повернеться додому, першим музеєм, який ми відвідаємо, буде Національний науково-природничий.
Так, Марк занадто малий, щоб зрозуміти будову Землі чи гербарії, але для дитини важливо, щоб змалечку її оточували правильні книги, предмети та образи.
Тому вже зараз він вміє в латинську абетку і читає цифри на номерах автівок (це я так хвалюся. Дяка Inna Korol за невпинну освіту сина).

Але є проблема.
Коли росіяни вдарили ракетами по центрам прийняття рішень - дитячому майданчику в парку Шевченка та, фактично, будівлі Міністерства освіти і науки, вони паралельно винесли практично всі вікна в Національний науково-природничий музей НАН України.
І, до слова, в Музей Ханенків. The Khanenko Museum, куди ми з Марком підемо, коли він трохи підросте.

Думаю, не варто говорити, наскільки згубною є відсутність скла у музейних залах напередодні холодів.
Співробітники роблять зараз все можливе і неможливе, щоб вберегти приміщення та колекції.
Тим не менш, вони будуть вдячні будь-якій допомозі.

Щоб допомогти Національному науково-природничому, ось реквізити:
"Якщо маєте можливість допомогти фінансово – благодійний рахунок природничого:
UA 958201720313271001302009806
Код ЄДРПО19020229
Повна назва нашої установи: Національний науково-природничий музей Національної академії наук України (скорочено ННПМ НАН України)
Якщо маєте можливість допомогти матеріалами – телефон директора з музейної та наукової роботи Червоненко Оксани Володимирівни +380503113256."
А ось оригінальний пост з проханням про допомогу
https://www.facebook.com/NationalMuseumofNaturalHistoryKyiv/posts/pfbid0D1uAFe7as3bjedUdYQzXY3w4UAfUwUdn8CECBJKURWQoLc17AgeTLEHVfgn8pxuvl

Щоб допомогти Музею Ханенків, ось реквізити:
"Для усіх, хто хотів допомогти, публікуємо рахунки наших партнерів благодійної організації «Фонд «Міжвухами»:
UA323052990000026001016208973 UAH/980
UA753052990000026001046225528 EUR/978
UA633052990000026006026228830 USD/840
Код ЄДРПОУ 43361617
Будь ласка, не забудьте вписати призначення:
Для Музею Ханенків"
Ось оригінальний допис з проханням про допомогу
https://www.facebook.com/khanenkomuseum/posts/pfbid0KkYYYaoReKBFLHdUjwuQgKdVUkfr2EusPgD2sipUz26N926qHLeWNr5Uzg75A117l

І також лишаю реквізити пейпал майбутнього першого екскурсовода Марка, співробітника природничого музею, людини з бездоганною репутацією і адміна сторінки Довколаботаніка - незрівнянного Олексія Коваленка:
"Якщо будете мати проблеми з перерахунком коштів з-за кордону - можна скористатися моїм PayPal (corydalis.kovalenko@gmail.com), однак, зазначте, будь ласка, що це кошти для музею. Звіт буде на сторінці."
(оригінал посту https://www.facebook.com/olexii.kovalenko/posts/pfbid024DfoknjTvt3xUgHbZYvDDipTHMS9majL5ZYzM6gwgwmrEcqKaJp2hQV9JEFf66ael)

Всі фото руйнувань безсоромно поцуплені з вищеозначених сторінок.

Дякую, що продовжуєте стійко і з гумором зносити цю війну.
Росіяни її не переживуть.
Переможемо.

Шановні, на жаль, сьогодні розіграш російських трофеїв - каски, броніка та 5-ти сухпаїв (Мартін додав ще два) - не відбудеться.
Мартин Брест не встигає повернутися в Київ після відрядження зі специфічним завданням.
Все ж, він в Укроборонпромі працює.

Про розіграш повідомлю пізніше додатково.

Майте гарний вечір.

Шановні, сьогодні о 20.30 я, Влад Самойленко та Мартін Брест розпочнемо розіграш 7 російських трофеїв (каски, броніка та 5 сухпаїв) на аукціоні, всі гроші з якого підуть на купівлю авто для ЗСУ.

Доєднуйтесь наживо.
https://www.facebook.com/senenkoanton

На фото - задній міст від Форду Рейджер в зборі.
Просто красиво, еге?

Ви захищали нас, коли ми вивозили наші родини з-під ракетних ударів, безстрашно рухаючись військовими колонами просто під них.
Ми піднімали руки у вітальних жестах і Ви нам відповідали навзаєм - сидячи на броні, кріз стекла Кразів і Зілів, з турелей кулеметів, з хаотичних блок-постів.

Ви захищали нас, коли тримали периметр, виводячи з оточення між боями.
Ми питали "Ви наші?", а Ви волали у відповідь "Морська піхота України! Евакуація!".
Це Ви, наїжачившись автоматами і кулеметами крізь вибиті вікна, виводили наші постріляні машини палаючими вулицями темної ночі лютого Березня.

Коли ми заходили на евакуацію та виходили з вцілілими, Ви захищали нас кожного разу, стримуючи росіян в стрілкових боях десь он за тим поворотом і десь у тому парку.
Ми чули.

Це Ви, стійко тримаючи позиції, подекуди навіть не уявляли, скільком цивільним Ви даєте змогу врятувати свої життя.

Це Ви підхоплювали у нас людей - виснажених та знесилених, немічних та ослаблих. Перекидали автомати на інше плече, закидали живих собі за спину і переносили останні 200 метрів на той берег.

Це Ви падали своїми тілами на дітей, затуляючи їх від мінометних обстрілів.
Бо Ви ж в броні, а у дитини ведмедик.

Ви безстрашно мчали на жовтому Богдані просто між позиціями наших і окупантів, щоб вивезти купу жінок з дітьми.
І ніхто не смів стріляти, бо тільки навіжені на жовтому Богдані настільки нахабно можуть розривати уявлення про прагнення до порятунку. Ми все бачили, бо ми їхали слідом і Ви проклали нам шлях.

Ви робили зачистку приміщень і територій, щоб нам було туди безпечно зайти. І нам дійсно було затишно і безпечно після Вас працювати. Так, наче десь поруч можна придбати каву і круасан, хоча навколо були лише самі чорні стіни і купи уламків.

Ви тримали вузькі місця, переправи та посадки, поля лінією окопів, небо ракетною артилерією і повітря гуркотом танкових дизелів. І ми все це бачили, проносячись повз і щоразу дякували, що Ви вперлись, встали на смерть в прямому і переносному сенсі, але зберегли для купи волонтерських та евакуаційних колон останню дорогу життя.

Це Ви щотижня виходите з-за обрію, огорнутого чорним димом, щоб пожалітися на сівші акумулятори, відсутність корму для тварин чи пробите колесо, але ніколи - на державу, народ чи тяжкість ситуації.

Зі святом, захисники і захисниці.
Вічна слава полеглим.
Шана живим.

Доброго вечора, ми з України!
Гуркіт погуркотів на Схід та Південь.
+2 авто на фронт та +1,5 тонни тактики, медицини, буржуйок і теплих речей.
Звіт по поверненню.
Дякуємо, що підтримуєте нас.