Мені щастить.
Попри весь біль втрат, які несе з собою ця клята війна, мені щастить весь час знайомитись з новими прекрасними активними людьми і перевідкривати для себе наново давніх знайомих.

У Вас же теж таких повно - ну, спілкувались і спілкувались, як з усіма.
Що тут такого?

Але коли настають найтемніші часи, розумієш, кого мав на увазі Ремарк, коли писав про світлих людей.
Котрі просто простягнуть руку допомоги, запропонують підтримку, коли бачать, що вона потрібна.
І все це зроблять просто тому, що робимо спільну справу.

З Георгієм Тукою ми ходили на акції протесту.
З Alex N Alex Noyt ми були знайомі ще з блогерської тусовки.
А тепер от разом з Владом Самойленком завітали до них в Народний тил 2022 і забрали партію шоломів.
Без вух.

Тепер один підрозділ на фронті стане ще лютішим для ворогів.

До речі, допомогу з боку Alex N Alex Noyt нам (та й не тільки нам) з перегоном автівок з-за кордону - важко переоцінити.
Мабуть тільки він знає, скільки усього коліс, здобутих в тому числі його зусиллями, нині катається по передку.

Радий нашій взаємодії.

Переможемо.

Доброго вечора, ми з України.
Мартин Брест приїхав з важливої наради і сказав, що р**сні п**зда.
Тільки це під грифом Цілком таємно.
Нікому не кажіть.

Звичайні люди, коли ввечері вихідного дня немає світла:
- кохаються
- сплять
- п‘ють на заправці каву.
Я:

Це наші з Andrii Piven перші - взагалі перші - грамоти за цей етап війни.
Ми ніколи не ганялися за відзнаками.
Якось не до того.
Та й цінували ми завжди шеврони, які бійці знімали з рукавів і дарували на згадку.
Або теплі лампові повідомлення від вивезених людей.

Але в даному випадку - ось так, з мокрою печаткою - якось аж розчулило.

Це грамота від госпіталю, куди ми з Андрієм і усім фондом Гуркіт (який теж окремо отримав грамоту) кілька разів завозили медикаменти та медобладнання.

Отримували грамоти при свічках, в колі друзів та однодумців.
Отримували в найдоречнішій для цього локації - на нашому волонтерському складі.

І знаєте шо?
То ж і Ваша грамота.
Бо підтримували нас.
То і грамота Kyrylo Beskorovayny, що від таємного доброчинця передав нам чорного буса.
Бо 90% ваги вантажів на госпіталь перевіз саме чорний рено мастер.

Все ж, приємно, коли ті, кому допомагаємо, знаходять час та сили на отаку наче дрібницю.
Дрібницю, що зігріває зсередини.

Оце сидю, милуюсь.
В рамку повішу чи шо.

Майте гарну ніч.