Мені щастить.
Попри весь біль втрат, які несе з собою ця клята війна, мені щастить весь час знайомитись з новими прекрасними активними людьми і перевідкривати для себе наново давніх знайомих.

У Вас же теж таких повно - ну, спілкувались і спілкувались, як з усіма.
Що тут такого?

Але коли настають найтемніші часи, розумієш, кого мав на увазі Ремарк, коли писав про світлих людей.
Котрі просто простягнуть руку допомоги, запропонують підтримку, коли бачать, що вона потрібна.
І все це зроблять просто тому, що робимо спільну справу.

З Георгієм Тукою ми ходили на акції протесту.
З Alex N Alex Noyt ми були знайомі ще з блогерської тусовки.
А тепер от разом з Владом Самойленком завітали до них в Народний тил 2022 і забрали партію шоломів.
Без вух.

Тепер один підрозділ на фронті стане ще лютішим для ворогів.

До речі, допомогу з боку Alex N Alex Noyt нам (та й не тільки нам) з перегоном автівок з-за кордону - важко переоцінити.
Мабуть тільки він знає, скільки усього коліс, здобутих в тому числі його зусиллями, нині катається по передку.

Радий нашій взаємодії.

Переможемо.

Доброго вечора, ми з України.
Мартин Брест приїхав з важливої наради і сказав, що р**сні п**зда.
Тільки це під грифом Цілком таємно.
Нікому не кажіть.

Звичайні люди, коли ввечері вихідного дня немає світла:
- кохаються
- сплять
- п‘ють на заправці каву.
Я:

Це наші з Andrii Piven перші - взагалі перші - грамоти за цей етап війни.
Ми ніколи не ганялися за відзнаками.
Якось не до того.
Та й цінували ми завжди шеврони, які бійці знімали з рукавів і дарували на згадку.
Або теплі лампові повідомлення від вивезених людей.

Але в даному випадку - ось так, з мокрою печаткою - якось аж розчулило.

Це грамота від госпіталю, куди ми з Андрієм і усім фондом Гуркіт (який теж окремо отримав грамоту) кілька разів завозили медикаменти та медобладнання.

Отримували грамоти при свічках, в колі друзів та однодумців.
Отримували в найдоречнішій для цього локації - на нашому волонтерському складі.

І знаєте шо?
То ж і Ваша грамота.
Бо підтримували нас.
То і грамота Kyrylo Beskorovayny, що від таємного доброчинця передав нам чорного буса.
Бо 90% ваги вантажів на госпіталь перевіз саме чорний рено мастер.

Все ж, приємно, коли ті, кому допомагаємо, знаходять час та сили на отаку наче дрібницю.
Дрібницю, що зігріває зсередини.

Оце сидю, милуюсь.
В рамку повішу чи шо.

Майте гарну ніч.

З початку широкомастшатбного вторгенння я не прочитав жодної книги.

Та де там… я навіть не пам‘ятаю, яка була останньою.
Аполлон 8? Ні, мабуть Мозамбік. Аполлон я читав на пляжі під Чорноморськом, поки Маркусик спав у гойдалці і я оберігав його сон від надокучливих мартинів і солоного вітру з піском.

Ніколи було читати.
Все більше доводилося спостерігати наживо те, про що читав у Ремарка.
Зараз згадую - і наче не зі мною було. Хтось ходив, щось бачив, а я просто дивився зі сторони і дивувався схибленості цього світу.

Але книги читати потрібно.
Спитай мене - нащо?
Я не знаю. Раніше - знав.

Для встановлення нових нейронних зв‘язків - мені вже запізно.
Для переживання яскравих емоцій… куди мені вже яскравіше.
Зазирання у всесвіти вигаданих героїв… всі мої герої не вигадані і хвилина їхнього життя, розказана за кавою на прифронтовій непрацюючій заправці, є цікавішою за триста сторінок Мартінів. Тих, що Джорджі, а не тих, шо Брєсти, бо Брєст писав про то, шо бачив, а не шо вигадав.
Я лиш тепер це зрозумів.

Але ж читати треба.

Мені ще потрібно для себе перевинайти відповідь на це питання - нащо?
Але що саме я буду читати найближчі місяці - перед сном у нічліжках Донбасу чи на точці очікування у вистигаючому бусі - я знаю.

По-перше, дві українські науковиці подарували мені свої круті книжки:

1. Дружина мого дорогого друга - Оксана Півень написала лікнеп «Без ГМО. Правда і страшилки про генну інженерію».
Потужна правда про ГМ-продукти та їх користь для суспільства, а також розвінчування дивних міфів про шкоду ГМО.

2. Одна з моїх найулюбленіших дописувачок у цих фейсбуках Ольга Малюта хоч і рідко пише, але в неї надзвичайно цікава професія - ембріологиня.
Я вже бачу, що в її книзі «Плідна праця» розказано не тільки про штучне запліднення, а й фантастичну історію про те, як Ватикан заробляв на лікуванні безпліддя.

3. «Від червоного терору до мафіозної держави. Спецслужби росії в боротьбі за світове панування». Назва говорить сама за себе.
Не знаю, чи цікава книга, але не сумніваюся, що так. Бо подарувала мені її незрівнянна володарка Чорного гумору українською Ірина Вишня, а перекладачем був прекрасний фаховий історик Сергій Громенко.

4. «Сію тобі в очі». Людмила Горова. Вірші. Власне, я не знаю, як описати книгу від людини, один лиш вірш якої став пророцтвом для тисяч і тисяч окупантів. А ще ж Людмила подарувала нашому Маркусику Віршенята-Кошенята, багато з яких він знав на пам‘ять.

5. Поіменник. Руслан Горовий. Ви знаєте, мені пощастило опинитися в одній точці часопростору з Русланом, перед тим знаючи його в фейсбуці силу-силенну років.
Ми пили каву, говорили про волонтерські справи, машини, північ Київщини, що досі без електрики.
А я й гадки не мав, про що він писав чи пише, хто він є. Він мені свою книгу подарував. З автографом.
Я приїхав додому, сидів стомлено на парковці, не маючи сил піднятися додому. Відкрив книгу навмання - і залип.
Там про життя ж.
Якось так написано слова, наче пензлем виведені візерунки, що стежиш очима за одним, а там вже інший, за ним - наступний.
І так за душу бере.

Може воно і треба читати - щоб за душу брало.
Щоб реготати з Ватикану, дивуватися редагуванню геному, розуміти ворога, тішитися вдалій римі чи просто підглядати за чужим життям.

Не знаю.
Почну читати - скажу.
Принаймні, книга в руки вже лягає.

Майте гарний вечір.

Вчора Андрій Півень мені подзвонив і сказав, що йому телефонувало СБУ. Контррозвідка.
Та контррозвідка, яка кладе пикою в асфальт корегувальників та зрадників і про яку Ви всі читаєте в новинах.
Та контррозвідка, якій ми в серпні від Вас передали авто.

Знаєте, що сказали? Дякували за авто.
Машина пройшла вже 15 тисяч кілометрів без найменших зауважень.
І я з того дуже тішуся.
Ми дуже стараємося приводити ці старі європейські автівки до абсолютно робочого стану і подекуди ремонт забирає 2-4 тижні та з'їдає кілька десятків тисяч гривень.

Але машини їздять і, як підбивав нещодавно статистику Влад Самойленко, з 30-ти переданих нами від Вас для ЗСУ автівок, 2 знищені, 1 - в ремонті, решта - працюють.

Тут я маю сказати в першу чергу дякую як Андрію Рошу з майстром Русланом, на потужностях якого ми починали "піднімати" по одній машині на 2-3 тижні, так і СТО Автокомп Сервис, у яких конвейєр з майстрів дозволяє випускати подекуди по 2-3 авто на 1 тиждень.

І маю сказати дякую Вам, бо без Вашого фінансового внеску ми б не могли не те що замінювати вкладиші, амортизатори, стійки, редуктори, опорні підшипники, муфти, цапфи, маточини тощо, а й елементарно замінювати всі мастила, робочі рідини і фільтри.

Також хочеться подякувати бійцям (якщо вони мене зараз читають) за то, шо ставляться до машин не як до витратного матеріалу, а як до цінного ресурсу, що придбаний для них на народні гроші.
Подекуди останні.
Я дякую, що вони тачки ховають і окопують, стежать і лагодять.

До речі, контррозвідники так нас розрекламували у своїй зоні відповідальності, що за їх порадою до нас тепер звернулася 1 окрема танкова бригада.
Просять пікап для протитанкових засобів (мабуть, надивилися, як Мартин Брест потужно напакував пікапами з ПТУРами одну з бригад на Півдні).

Тепер про наші справи.

Шановні, оскільки Влад і Ко ще не встигли повернутися з Півдня, куди вони погнали Сяйвомобіль для передачі бійцям, аукціон, на якому ми розіграємо два комлпекти поштових марок, браслет Азовсталь та журнал Time із Залужним на обкладинці - ми проведемо завтра, у вівторок, о 21.30.

Тим часом повідомляю, що за ці вихідні Гуркіт передав двом підрозділам ЗСУ два автомобілі.
Один - Форд Рейнджер ака Сяйвомобіль - куплений завдяки Вашій участі у акції книгарні Сяйво (КП "Міський магазин") по здачі в макулатуру російськомовної літератури.
Відремонтований він теж Вашим коштом.
Акція, до речі, триває й далі, тому якщо нанесете нормально книжок - купимо ще одне авто для Збройних сил.
До речі, Сяйвомобіль поїхав на фронт в комплекті з книгою, яку Ви бачите на фото і співавтором якої є Сергій Громенко.

Друге авто - Мазда - куплене і відремонтоване теж з Вашою допомогою.

Детальний звіт про подорожі буде на сторінці Гуркоту, як тільки Христина Морозова трохи видихне і зможе складати літери в слова.

Таким чином, у Вас є ще рівно доба, щоб випробувати долю і взяти участь в аукціоні, на якому ми збираємо на автівку для ГУР.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/4455
Кстаті, шуткамі-прібауткамі, але виключно завдяки Вашій участі в розіграші вже вдалося акумулювати 110 гривень, а загалом накрапало майже 200 тисяч.

Ви - неймовірні.

Вірте в ЗСУ.
Підтримуйте їх.
І майте гарний вечір.

Завтра ця мала з‘їде з підйомника на своїх чотирьох і завдяки Вам наприкінці тижня поїде на фронт.
А сьогодні ми з Владом Самойленко о 21.30 проведемо наживо розіграш журналу Time із Залужним, браслета Азовсталь та трьох комплектів поштових марок.
Приєднуйтесь на фейсбуці.
https://www.facebook.com/senenkoanton