На початку я себе почував геть ніяково.
Пригостив її кавою у найближчій забігайлівці поблизу СТО, на якому ми, фактично, випадково зустрілися.
Я ж пригнав буса на ремонт, а вона - до болю знайомий мені білий форд.
А так - я і не знав її.
Бачив до цього лиш двічі, та й в перший раз вона мене точно не запам‘ятала, бо довкола було повно людей.
Вдруге - підійшов сам і представився, та теж побачив, що їй не до мене.
А зараз… а от зараз ми сиділи поруч вже другу годину поспіль.
Мені дійсно спершу було ніяково, бо я гадки не мав, про що саме можу з нею говорити.
І головне - про що саме я маю МОВЧАТИ, щоб не зачепити.
А потім зрозумів, що мушу просто слухати.
Просто слухати.
Стільки, скільки буде треба.
Знаєте, це був мій перший досвід спілкування з жінкою полеглого Героя.
Оксана мужньо трималася на церемонії поховання Вови… нашого Вови, що загинув у Бахмуті і за яким я плакав, як дитина.
Коли всі навколо опускали очі долу, Оксана спокійно підбирала правильні слова і підтримувала його батьків, рідних і друзів.
А зараз вона сиділа навпроти і говорила про Вову.
Все те, чого не скажеш на церемоніях і за браком місця не напишеш на чорному обеліску.
Викладала на подряпаний забігайлівський стіл цілий Всесвіт, в якому були хвилини щастя, плани і мрії.
Коли столу ставало мало, візерунки слів розтікалися приміщенням, заповнювали перехрестя, утворювали затори і зупиняли час.
Я чесно не уявляв, як писатиму цей пост.
Так само, як не уявляв, про що говоритиму з Оксаною тоді.
Але таки налив собі кави, поклав пальці на клавіатуру і на її прохання ось що Вам кажу.
Дівчата - жінки полеглих воінів - створили закриту спільноту для підтримки одні одних.
Підтримки не тільки морально-психологічної, але й гуманітарної, юридичної, матеріальної тощо.
Група закрита і посилань немає.
Але можна написати дівчатам - ОКСАНА БОРКУН (https://www.facebook.com/borkuno), Tetianka Vatsenko-Bondareva (https://www.facebook.com/vatsenko.t), Alina Karnaukhova (https://www.facebook.com/alina.volnyh), Natali Gorodetska (https://www.facebook.com/natali.trotsenko.9) - вони запросять.
Тож якщо Вас спіткало таке горе або у Вас є такі подруги - знайте, що спільнота є.
Почитайте сторінку Оксани, все зрозумієте.
А я ж її місяці 3 не бачив.
Вона тоді поїхала з СТО, блимнувши аварійкою.
Геть із Києва, області і усього, що могло нагадати.
Думав, що ніколи про неї вже і не почую.
Але як і на тій церемонії бачу, що вона починає спокійно говорити.
Для того, щоб інші теж підняли голови.
А я...
А я і досі, як випадково наздоганяю на дорозі білий форд фокус, то всередині все стискається.
Здається, що за кермом буде Вова.
Найкращий Вова України (с)

Фантастичний вечір, коли ми завантажили 3 тонни речей, солодощів, фруктів, генераторів, буржуйок від Вас для діточок з Білозерської та Бериславської громад Херсонської області завершу новиною з СТО.

Завдяки Вам завтра з ремонту виходять Ніссан Пасфайндер (на відео ще на підйомнику), Тойота Хайайс (на фото), на наступному тижні - ще фольксваген Т5 і Мітсубіші Паджеро ака Бджілкомобіль (про який теж окремо розповім).
Плюс на ремонт зайшли Форд Рейнджер, Ніссан Навара, фольксаген Т4 (окремо розповім звідки він взявсі) та пасажирський Рено Мастер (ще одна машина для підсилення спроможностей фонду).

Тобто, завдяки Вашій регулярній підтримці Гуркіт до Нового року спробує перетнути межу у 50 відремонтованих та переданих на фронт автівок.

Не сто тищ, канєшна, але теж кругле число 🙂

Люблю всіх вас.

СТО Автокомп Сервис, дяка за темп.

P.S. Темп такий, що я наліпки на всі машини не встигаю ліпити. Хоча досвіду вже стільки, шо можу клеїти захисні скельця на телефони.

Момент, коли перші книжки з автографом Мартин Брест відправляються до переможців аукціону на підтримку дітей загиблих бійців та дітей з Херсонської області.
Дякуємо Вам.