Сьогодні Анна Пустильник сказала важливу тезу: цей рік не завершиться, поки не закінчиться війна.

Десь так і є.
Допоки в граніті не буде викарбувано прізвище останнього загиблого захисника чи захисниці, допоки крайній полонений не повернеться домів, допоки не воз‘єднаються всі родини, лютий березень 2022 року триватиме.

Та й які підсумки року можна підбити?
Все, що ми пережили, ще тільки треба буде переосмислити: поховати в собі ніби навіки, а насправді - перетерти у душах на порох, змішати із землею наших основ та чекати на паростки.
Пильно в них вливляючись, вишуковувати себе нових, приймати нове власне Я і вчитися жити поміж світу та людей, які бачили війну лиш з телевізора.

Тим не менш, дещо вже не зміниться.
Це контрасти.
Хвилі смерті, що змушували відчувати життя на повну.
Неймовірно безвідповідальні тупоголові боягузи в одному часопросторі з надзвичайно відважними людьми.
Безпорадні компетентні органи та інституції поруч з ідеально ефективними Армією, рятувальниками, укрзалізницею та святою Морською піхотою України.

Відчуття приреченості, коли лишався сам-на-сам із проблемами, спираючись на свій власний розум, що змінювалося на відчуття гордості, коли бачив дива самоорганізації незнайомих людей і їх взаємопідтримку.

За рік у мене стало більше зброї та набоїв.
Більше надійних друзів, побратимів і посестер.
Менше декорацій з пап‘ємаше у власному житті і менше осіб, що імітували існування, гаячи мій час.

Більшим став власний внутрішній цвинтар, розкиданий від Байкового до пагорбів Слов‘янська.

А ще…

Я регулярно видаляю всі фото з телефону.
Звільняю пам‘ять, щоб було куди фотографувати доставки, передачі, ремонти авто для ЗСУ.
Не чіпаю лише дві теки - лютий та лютий березень 2022 року.
В теці «лютий» - в мене Маркусик.
В теці «лютий березень» - Ірпінь.

Отут трохи фото з Ірпеня.
12 світлин про людей, жертовність, віру у власні сили і те, як ми всі разом відповзли від краю урвища.

Слава Збройним Силам України.
Слава Морській Піхоті.
Вічна пам‘ять полеглим захисникам, волонтерам і безневинним жертвам цієї війни.
В 2023 ми переможемо те, що нині називається росією.

Майте гарний рік.

Мені важко писати цей пост, аби не псувати Вам святковий настрій, але реальність вимагає дій.
Вчорашня ракетна атака росіян «па цєнтрам прінятія рішєній», на жаль, як виявилося, зачепила коло моїх друзів.
Так, навіть коли криворукі росіяни не потрапляють по «базам азову» чи «центрам підготовки ссо» їхні ракети все одно кудись падають.

Цього разу потужний вибух пролунав поблизу Протасового Яру і практично вщент зруйнував кілька будинків.
На жаль, в цей момент в одному з них перебувала родина моїх близьких подруг Ирина Малина (https://www.facebook.com/profile.php?id=100003854956949 ) та Лана Лана (https://www.facebook.com/profile.php?id=100009703927938).
На щастя, минулося без жертв. Рятувальники і небайдужі люди зробили все від них залежне, тому батько родини з численними переломами перебуває в лікарні, брат із забиттями та розривами - буквально з-під голок і ниток хірургів вже з самого ранку намагається ладнати справи.

Найважча ситуація з невісткою.
Вона в комі в дуже важкому стані після складної операції.
Подробиць не буде.

І от знаєте, що тут найсумніше…
Ракетний удар та його жертви - це завжди несправедливо.
Але одна справа, коли ми всі тут перебуваємо, в тій чи іншій мірі усвідомлюючи рівень небезпеки.
А інша… є якась додаткова несправедливість в тому, що невістка лише позавчора приїхала з-за кордону на свята в Україну, щоб побачити коханого чоловіка.
Фактично, приїхала просто під ракетну атаку.
Її син, на щастя, лишився за кордоном і поки не знає, що з її мамою.
Маю надію, що і не дізнається, бо мама піде на поправку і все завершиться історією про невеличке нездужання.

Я до чого це пишу.
Ірину та Лану я знаю ще з тих часів, коли ми в спільноті ITsetka почали забезпечувати підрозділи ЗСУ маскувальними сітками та кікіморами.
Якщо можете їм допомогти - ось банка https://send.monobank.ua/jar/55zoUU4pjc
Це звичайна українська родина без фантастичних статків та серйозної «подушки безпеки».

Якщо можете допомогти якимось інакшим чином - пишіть напряму Ірині.
Ось її пост про трагедію https://www.facebook.com/100003854956949/posts/2654093084729164/?

Фото зроблені цього ранку не мною, але я був на місці, за стрічку не заходив.
Аварійні та комунальні служби продовжують роботи.

Дякую.