Шановні, сорі за трансляцію. Телефон сам бавився. Можливо, це перші відблиски Скайнету. Добре, що я не знаю нікого на прізвище Коннор.

Рік тому цього дня російські військові у Ворзелі розстріляли видатного українського фізика - Василя Кладька.
Абсолютно непересічна особистість як за формальними показниками - кількістю і рівнем публікацій, нагород, премій, так і за суттю наукових здобутків.

Найбільше мене казить, що оця фраза з української Вікіпедії про пана Василя:
"В. П. Кладько зробив вагомий внесок у вивчення фізики процесів динамічного розсіяння Х-променів реальними кристалами в найбільш складних випадках комплексної будови ґратки та дефектної структури, що містить одночасно деформаційні та композиційні неоднорідності. "
ніколи в житті не могла б бути осягнутою та зрозумілою російськими окупантами, що вирішили всадити кілька куль в якогось українця, що вивозив свою родину з-під бомб.

Невідомо, скільки ще непізнаного назавжди втратило людство із втратою цього вченого, але ми не маємо права його забувати.

Дякую Збройним Силам, що вибили цю всю нечість з Київщини і системно вибивають її з решти наших територій.

Фото взяте з сайту НАН України.

Майте тихий вечір.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Шановні, маю повідомити Вам дещо важливе.
Якщо коротко - я полишаю склад команди благодійного фонду Гуркіт.

Але перш ніж Ви відреагуєте засмученою чи спантеличеною вподобайкою, поясню, чому треба вліпити саме серденько і сприйняти моє рішення так, як це зробили чудові гуркоти - спокійно.

По-перше, новину слід озвучувати не крізь призму “Сененко пішов з Гуркоту”, а виключно так, що я цілий рік із задоволенням співпрацював із десятком прекрасних раніше незнайомих між собою людей в скаженому темпі.
І зробили ми дуже і дуже багато.
Звісно, недостатньо, але півсотні переданих автівок, десятки тепловізорів, оптики, буржуйок тощо - цьому є свідченням.
І рік - це дійсно довго…
Будь-яка інша волонтерська спільнота зрозуміє, про що мова.

По-друге, Гуркіт продовжує працювати і він стає (та вже став) нормальною інституціоналізованою структурою: з розподілом ролей, завдань, комунікацією, узгодженнями-погодженнями, звітністю, пошуком компромісів всередині команди, перемовинами з донорами і грантодавцями тощо.
Зі свого боку разом із цими чудовими людьми, яким я безмежно вдячний, ми зробили максимум можливого, щоб усі свої зв’язки, донори та джерела переключились на Гуркіт, а сам він став упізнаваним та вартим довіри.
Непересічну роль у цьому відіграв Влад Самойленко.

По-третє, мій вихід не був раптовим і сталося це ще кілька тижнів тому.
Зізнайтесь, що Ви цього навіть не помітили. Я старався.
Бо дуже гладенько передавав свої обов’язки і завершив взяті на себе зобов’язання.

По-четверте, команда нормально сприйняла моє пояснення про вихід і, найцінніше, не намагалася мене відмовити, бо я попросив врахувати те, що я доросла людина, яка прийняла виважене рішення, і якщо я вважаю, що це найкраща історія для мене особисто і для команди (з моєї точки зору) - то це потрібно поважати.
Вони так і зробили.

Чому я йду?
Мені потрібно більше свободи для дій.
Це нормальне прагнення.
Гуркіт є абсолютно правильною благодійною організацією з консенсусним прийняттям рішень.
Я теж вмію в демократію і багато місяців поспіль в купі питань погоджувався на компроміси та пошук спільних точок дотику.
Однак врешті наші думки в сфері підготовки машин для фронту - найважливішої для мене історії, бо я, в принципі, в Гуркоті більше нічим не займався - розійшлися.
Це теж нормально і це життя.
І я не в праві “вмикати” диктатора чи тирана і наполягати, що має бути тільки по-моєму, бо то суперечитиме самій основі, на якій засновано Гуркіт - колективному прийнятті рішень.
Але якщо я відчуваю, що більше не вивожу щиро та ефективно працювати відповідно до плану, який не сприймаю, то краще піти.
В функціонуванні ж Гуркоту нічого не змінюється.

Ще тиждень тому я не був упевнений, чим займатимусь після мого виходу.
Але тепер знаю: автівками для ЗСУ (сюрприз!).
Так, як вбачаю це робити коректним.
Звісно, після невеликої паузи, яка потрібна для залагодження формальних стосунків з нашими податківцями та фінансовою системою.
І тільки за Вашої підтримки, на яку сподіваюсь.

Важливе: все, що Ви мені передаєте і передаватимете зі смаколиків, закруток, екіпірування, обладнання тощо - і надалі йтиме на Гуркіт (окрім, звісно, адресних вантажів).
Бо немає іншого фонду - і це істотно - якому я б довіряв настільки, наскільки довіряю їм у плані вибору “кому допомагати” і “як довезти”.
Ба більше, мої руки на кермі буса і надалі до їхніх послуг.

Але віднині я займаюсь тільки підбором і ремонтом авт.
Сам.
Бо, як правильно написав Мартин Брест, за його оцінками тільки під Бахмутом наші війська втратили 300+ корчів.
А попереду весняний наступ.
І в моїх планах з Вашою допомогою цю нестачу закривати.
Причому закривати максимально якісно.

Ще один суттєвий момент в плані свободи - у мене з’явиться більше часу на наукову та науково-популяризаційну діяльність.
Адже війна завершиться нашої перемогою і всі битви за розуми ще попереду.

Щодо нюансів майбутнього волонтерства: я відкритий для співпраці з іншими колегами-волонтерами та маленькими волонтерськими ініціативами для взаємного підсилення.
Я вже бачу, що будуть цікаві спільні проєкти.

По пейпалу: віднині у БФ Гуркіт є офіційний пейпал funds@hurkit.org

Всі залишкові кошти з мого пейпала (на сьогоднішній день) - до останнього американського та канадського долара, британського фунта і чогось там ще - будуть перераховані туди, на Гуркіт.
Тому, якщо Ви маєте змогу та бажання і надалі підтримувати Гуркіт через пейпал - прошу користувати адресу, яку я зазначив вище.
І я Вам буду вдячний.

Мій же пейпал senenkoanton@gmail.com з цього моменту використовуватиметься на накопичення ресурсів на придбання та ремонт автівок для ЗСУ.
(Окремо про все це я напишу в особистих повідомленнях усім донаторам, які скидали мені кошти на пейпал і яких я зможу віднайти на теренах соцмереж).

Інші реквізити Гуркоту лишаються без змін і Ви їх завжди зможете знайти на сторінці Гуркіт (https://www.facebook.com/hurkit.bf).

А загалом, як і завжди, закликаю підтримувати ті волонтерські фонди та ініціативи, людей та спільноти, яким Ви довіряєте.
Ні, держава сама не витягне.
Так вже склалося.

Решту власних банківських реквізитів на підтримку волонтерської діяльності закину трохи згодом разом з анонсом першого проєкту для ЗСУ.

Рухаємося далі.
Усіх міцно обіймаю.
Переможемо.

Коли біль накопичується так, що починає виплескуватися з усіх закутків підсвідомості, я просто набираю кілька гільз і їду в гравіювальну майстерню.
Пишу подяки.
Від військових - дітям.
Знаєте, якось трохи відпускає.

Сьогодні стало відомо, що вчора загинув співробітник мого Інституту фізики НАН України.
Науковий співробітник, на секундочку.
Це вже не молодший науковий, але ще не старший.
Але молодий і перспективний.
З відділу фізики біологічних систем, уявіть.
Це там де сувора краса фізики перетинається з красою життя біології в усіх їхніх проявах.
І Ви то перспективні ліки отримуєте, то краще розумієте якісь процеси в клітинах.
В живих клітинах.
Росіяни вбили Володимира Федорова.
Він був дуже молодий і Вікіпедія про нього, на жаль, не знає нічого, та й журналістам він був поки невідомий, тому сфотографував Вам некролог з дошки оголошень в Інституті.

А от про іншого науковця - Юрія Коваленка - якого теж росіяни вбили 14 березня, відомо багато.
Археолог. Історик. Розкопав Батурин.
Ось Вам хороша стаття про нього https://novynarnia.com/2023/03/15/lyudyna-legenda-u-bytvi-za-donbas-zagynuv-arheolog-yurij-kovalenko-yakyj-rozkopav-baturyn/

Коли росіянські науковці скиглять про русофобію, що розгорнулася для них по всьому світу (повірте, є такі сторінки і пабліки, де ці стєнанія стоять до неба, але ну їх до бісової матері), вони постійно кажуть про "науку внє палітікі".
Про те, що вчені росії проти війни і не можна їх карати за то, що робить путін.
І, навіть, карати за то, шо робить глибинний російський народ.

Ну, власне, ось вона - наука внє політікі.
Написана на відстріляних гільзах, якими валили по російських позиціях люди, яким купували тачки чи заправляли сотні літрів палива інші люди, імена дітей яких на цих гільзах написані.

І все заради того, щоб українських науковців не вбивали на їхній же землі.
Щоб взагалі нікого тут в Україні не вбивали.

У мене багато гільз.
Тихенько дзенькають на підлозі у поворотах.
Сірі, золотаві, закопчені, різних калібрів.
І їх ставатиме все більше.

Майте тихий вечір.

апдт. Сила фейсбуку допомогла знайти статтю про Володимира Федорова. Дякую Кирилу Пиршеву
https://zahid.espreso.tv/u-lavakh-egeriv-boyovim-medikom-voyue-spivrobitnik-akademii-nauk-z-pozivnim-skalpel

На фоні новини про то, що Шкарлєт всьо і пішов у відставку, все ж нагадаю, що це непорозуміння було спіймано на плагіаті цілим Нацагентством з якості освіти, і воно [непорозуміння] фактично, змарнувало всі ці роки як для науки, так і для освіти.

Плюс варто було б компетентним органам придивитися до того, що робилося в міністерстві за каденції Шкарлєта.

Плюс таки розібратися, чому СБУ часів лейтенанта Баканова, який під час початку широкомасштабки незрозуміло що робив, приходило до мене на роботу*, щоб спитати, а чо це я ходю на акції протесту проти Шкарлєта?

Шкарлєт пішов, а питання лишаються.

Як і питання, хто буде новим міністром освіти і науки.

Але найкраще по темі, мені здається, висловився Семен Єсилевський:

«- Шкарлет списав заяву на звільнення.
- Може написав?
- Ні.»

Фото саме з тієї акції протесту, після якої до мене прийшов куратор СБУ.

* https://www.facebook.com/100001274730611/posts/3288845391167920/

P.S. Принагідно спитаю у всіх тих, хто ці роки вилизував дупу плагіатору - шо ви, дяді і тьоті?

Майте гарний вечір.

Завтра можна буде віддати останню шану вченому-фізіологу Біжану Шаропову, який загинув у бою з росіянами ще орієнтовно в квітні.
Далі цитую Bogomoletz Institute of Physiology:

"Остання зустріч з Біжаном почнеться в понеділок, 20 березня о 12:00 на Майдані біля монументу Незалежності.
Захоронення на Алеї героїв Лук'янівського кладовища планується на 13:30.
Запрошуємо віддати останню шану нашому колезі, науковцю та герою."

Я, на жаль, не зможу відвідати церемонію через мою відсутність у Києві.є
Але серцем буду поруч.

Про Біжана можна почитати тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4808
і тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/4844

Спочивай з миром, друже.

1/42.
Отже, шановні, сорок дві.
Я маю план на пошук, ремонт і постачання у війська сорока двох джипів, пікапів та бусів.

Чому саме 42?
Бо будь-яке інше число позбавлене сенсу своєю недостатністю і мізерністю на фоні нестачі машин у ЗСУ.
А 42, все таки, має сенс, як відповідь на питання Життя, Всесвіту і взагалі*.
Воно логічне, красиве і життєствердне.

Якщо серйозно, нарешті, я починаю самостійний волонтерський проєкт з підбору автівок для ЗСУ, протягом якого з Вашою підтримкою ми приганятимем корчі в Україну, доводимемо їх до робочого стану, зніматимем кумедні (наскільки це можливо) відоси із залученням таких само волонтерів, записуватимем стріми із бійцями, які розповідатимуть про особливості своєї служби, гнатимем машину з Греції і мінятимем двигун у Тойоти Хайлюкс, ремонтуватимем швидкі військових медиків, ліпитимем колаборації зі спільнотами, які так само вболівають за освіту і науку та паралельно збирають на тачки для ЗСУ.

І перше авто, на яке потрібно віднайти кошти - поїде саперам 241 бригади ТРО, які були на бахмутському напрямку і в задачі яких входить інженерна розвідка, забезпечення безпечного (сорі за тавтологію) пересування суміжних підрозділів, мінування чи розмінування в зоні відповідальності батальону, знищення "іграшок" які несуть загрозу особовому складу.
Колеса треба серйозні.

Що буде, якщо ми зможемо назбирати лише на одну чи дві автівки?
Це буде добре, адже це краще, ніж нічого.
Що буде, коли назбираємо на 42?
Я не знаю.
Напишу книгу про евакуацію з Ірпеня.
Це звучить поки що надто неймовірно.

В будь-якому випадку, кожен Ваш донат буде важливим.
Більше мені, власне, сподіватися ні на кого.
Олігарх в блакитному гелікоптері не прилетить і не задонатить кілька мільйонів гривень.

Ба більше, в планах не тільки постачання нових вживаних авт (сорі за оксюморон) в підрозділи, але й нормальний ремонт машин, що служать і яким, скажімо, потрібна заміна двигуна, бо в нього прилетіло.
Машини не мають стояти під парканом.

Загалом, плани фантастичні.
Але ніхто не обіцяв, що буде просто.

До речі, я ще нічого не анонсував, а у мене в особистих вже стоїть черга з бійців, яким потрібні тачки.
Всі з Бахмута.

Наперед дякую за підтримку.
Майте гарний вечір.

Реквізити:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com

До речі, в податкову я сходив, банк відвідав.
Всі в курсі і побажали нам удачі.

*42 - це з "Путівника Галактикою" Дугласа Адамса.

Я не знаю особисто нового Міністра освіти і науки.
Це, в певній мірі, полегшує мені оцінку ситуації, що склалася.
І мені прикро спостерігати, як хороші люди чубляться між собою через його кандидатуру.

Одні кажуть, що він воював/чудова людина.
Перше - правда.
Друге - не знаю, але готовий вірити на слово іншим хорошим людям, що це істинна теза.
Другі люди кажуть, що у нього виявлено плагіат і це, в принципі, все, що треба знати про нового міністра та перспективи освіти і науки в Україні.
І вони мають підстави так вважати.
Бо вони науковці, знають вартість для країни академічної доброчесності (вірніше, її відсутності), але їхня думка, як прийнято в українському суспільстві, глибоко маргінальна і зневажається практично усіма.
Списи ламаються, пір'я летить, несуться святкові переможні пости, що тепер освіта і наука врятована, а їм протистоять саркастичні дописи, що "місце прокляте".

Корінь, як на мене, в іншому.
Політики - фактично, злочинці - які привели до влади Шкарлєта і тим прирекли науково-освітню сферу на 3 роки стагнації, які з високої вежі плювали на реформи, майбутнє дітей та інноваційної економіки, довели людей, яким доля України є небайдужою, до крайнього ступеню обурення - обурення на грані безнадії.

Такої безнадії, що будь-хто - абсолютно будь-хто - буде кращим на посаді міністра замість посіпаки Табачника.
Окрім, можливо, самого Табачника.

Молодці.
Впевнений, що вони зараз дуже задоволені собою.

А суспільство від початку позбавили альтернатив, конкурсів, обговорень.
Всі різко забули про колишнього міністра: про цілування в дьосна з ректорською мафією, смішними фото з автоматом, просраним навчанням в ковід і просраною підготовкою бомбосховищ в школах, завалені атестації, взагалі - звітність.
Що було зроблено і, що важливіше, НЕ зроблено за 3 роки?
Суспільство навмисно тримали в стані "помилки стали неважливими [після 24 лютого]", бо міністр не втік.
І тепер - натє, не жалійтесь, Ви ж просили поміняти Шкарлєта, чого скиглите?

А факти, тим часом, виглядають наступним чином:

1. Шкарлєт пішов за рускім корабльом. Це добре.
2. Замість нього, як альтернативи чинному міністру, могли пролізти не менші чорти/чорткині. Це погано.
3. Обрали людину, яка воювала, має хороше реноме серед хороших людей, для якої Україна - не просто напис на мапі. Це добре. Навіть надзвичайно.
4. В її науковому доробку виявили плагіат. http://false-science.ucoz.ua/news/tju_i_tut_te_same/2023-03-20-126. Це погано.
5. Людина готова відправити роботу на експертизу і в разі виявлення плагіату відмовитись від наукового ступеня та "формувати принципово нову академічну культуру та культуру освітнього та наукового менеджменту" https://life.pravda.com.ua/society/2023/03/21/253448/. Це добре.

Що в сухому залишку?
А я не знаю.
Шахраї нас спеціально поставили в таку дихотомію вибору, щоб одні виглядали непоступливими борцями за академічну доброчесність і не допомагали новому міністру на посаді, а інші - виглядали жалюгідними пристосуванцями, які на плагіат у своїх готові закрити очі.

Правда ж в тому, що Лісового не можна рівняти до Шкарлєта взагалі.
Але і правда в тому, що саме по собі призначення Лісового на посаду отак зі старту не обіцяє розквіту освіті і науці.
І індульгенцій в очах наукової спільноти через "хорошість" теж бути не може.

Що робити?
А що можна зробити, коли умови заздалегідь створені безальтернативні?
Отут якраз міністр і міг би себе проявити, якби у випадку підтвердження плагіату, Лісовий відмовився від ступеня і протягнув таки зміни в законодавство, щоб тих ступенів можна було б позбавляти.
"Паперових" науковців на печерських пагорбах в рази б поменшало.
Та й сам факт відмови міністра від ступеня став би гарним сигналом для усіх, хто накупляв собі ступенів та наукових звань, що відмовлятися не соромно і можна жити якось по-новому.

З іншого боку, так міністр би показав наочно, що академічна доброчесність - наріжний камінь наукового пізнання - не є порожнім звуком особисто для нього.

Та й все.
А сваритися і розділятися точно не варто.
Чи міністр "чорт" чи "свята людина" стане ясно дуже скоро.
Тож подумайте, як далі ламатимете списи, якщо вже зараз ви одне одного перебанили.

Більше мені нічого додати.

Майте гарний вечір.

1/42, 2/42

2 дні тому я попросив Вашої допомоги у старті проєкту по постачанню у Збройні сили сорока двох автомобілів.
В пості я передбачив, що можливо вдасться зібрати на одну чи дві автівки, але план - саме 42.
І знаєте, що трапилося?

За два дні Ви надонатили 266 тисяч гривень і скількись там копійок, 2700 доларів (в еквіваленті) на пейпал, ще колектив однієї компанії (про що писатиму окремо) зібрав та передав 6000 доларів, ще одна родина, яка не хоче бути публічною - 1000 доларів.

Шановні, сказати, що я шокований - не сказати нічого.
Сотні донатів від 32 гривень 96 копійок до 25 тисяч одним платежем - вражають.

Це означає, що отак, від початку ми починаємо пошук, ремонт і передачу у війська відразу ДВОХ машин (одне авто вже знайдене і здійснюється логістика в Україну).
Номери 1/42, 2/42.

Я щиро дякую за Вашу довіру до мене.
Це розчулює і мотивує.

Завдяки Вашій підтримці кошти продовжують надходити і ми маємо всі шанси не тільки повноцінно відремонтувати 2 корча до робочого стану, не тільки розпочати акумулювання коштів на номер 3/42, але й втілити ще одну круту історію.

Я ж обіцяв, що ми не обходитимемо увагою ремонт автівок медиків та бійців, які того потребують, бо машини не мають стояти під парканами.

Тож ми починаємо з медиків.

Знаєте, я ще не бачив більш ніжних стосунків між екіпажем і їхньою бойовою каретою на цій війні.
Коли я попросив одненьке (ОДНЕ!) фото машини, яка потребує ремонту, щоб проілюструвати пост, мені, таке враження, надіслали цілий весільний фотоальбом.
З коротким коментарем:
"Ми її любимо".

Ще б не любити.
Машина справно вивозить наших медиків та поранених бійців в безпечні зони і щоденно рятує життя.

Це екіпаж, в якому багато місяців поспіль в самому пеклі працює такмедик Госпітальєрів Богдан Бондаренко.
До війни він був дуже багатослівним і мудрим експертом з конституційного права і своїми розповідями про те, що громадяни можуть робити все, що не заборонено законом, а держава - лише те, що дозволено законом, змушував мене забувати жувати снікерси.

А потім він пішов на фронт із рюкзаком, на якому було наліплено маленький червоний хрестик.
Поладнав з тими трубками, турнікетами, наліпками, ножицями і апаратурою.
І разом із побратимами день за днем вивозить наших поранених воїнів, рятуючи їхні життя.

Ми з Вами витратимо кошти (а саме 41 тисячу гривень) на ремонт швидкої Госпітальєрів, бо незважаючи на те, що батальйон самостійно ремонтує машини, є критичні питання, які невелика команда не здатна усунути своїми силами. Госпітальєри підтримували життєздатність цього авто з весни 2022, але є речі, які треба виправити нашими зусиллями, адже кількість машин в батальйоні дуже велика.

Мені здається, що це святе діло.
Ба більше, коли машина буде готова, у мене визріває цікава історія для Вас, із цим пов'язана.

Дякую Вам за підтримку.
Ви сунете величезну справу.
---------------------------------
Реквізити:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
(Тут ще порадили додавати отаке:
Установа банку - ПриватБанк
МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Майте гарний вечір.