10. Ресурс Chytomo зібрав цікаві думки науковців (Oleksiy Kolezhuk, Tamara Hundorova, Svetlana Arbuzova, Roman Sheremeta, Ірина Єгорченко, Atamas Natalia, Tymofii Brik) про проблеми плагіату та академічної недоброчесності в Україні, а також - що головне - спробував окресили причини, через які українські вчені чи “вчені” крадуть чужі ідеї.
https://chytomo.com/vidmova-vid-naukovoho-stupenia-kudy-tse-vede/

11. Інститут молекулярної біології і генетики НАН України написав відкритого листа Міністрові освіти та голові Наукового комітету з проханням змінити терміни захисту дисертацій. Коротке резюме: чиновники постійно намагаються підкорити логіку наукового пошуку логіці фінансових звітів та бюджетування. Тож може тут Міністр та голова НК дійсно зможуть зарадити. Бо це цирк - як в дуже стислі терміни зробити якісну експериментальну роботу в умовах хронічного недофінансування та скорочених робочих тижнів.
https://www.facebook.com/IMBGNASU/posts/pfbid0326JLt3QoCmkQEEyJgkje8fRHNQ519SBHFqmyjxkDRUffwwhGvehojgN2vfEJnxVql

12. Науковий працівник Астрономічної обсерваторії Львівського університету та факультету фізики та астрофізики Болонського університету (Італія) Максим Ціж завів цікавий блог на Alpha Centauri і написав про космічний апарат Евклід - оптичний телескоп, що скоро полишить межі нашої планети. В першій частині - про те, нащо він треба, якщо є Хаббл та Джеймс Вебб.
https://thealphacentauri.net/136173-misiya-evklid-cili-i-zadachi-ch1/

13. Спільнота Всесвіт виклала дуже цікаве відео старту Аполлону-11 з камери, що знімала 500 кадрів на секунду. 8 хвилин відео - 30 секунд реального часу. Зачаровує.
https://www.facebook.com/vsesvitua/videos/1478685672873792/

14. Традиційна рубрика “Знову цей Коваленко” - ботанік Olexii Kovalenko провів черговий стрім про про зомбі-лосося, зомбуючі віруси та пріонні хвороби, про грибні інфекції, про здатність паразитів рослин паразитувати на людях, про офіокордицепсові гриби та про клавіцепса пурпурового. Ага, тобто в дечому про серіал The Last of Us, який я особисто дуже раджу.
https://www.youtube.com/watch?v=n_Qfk37uvEI

В мене все.

Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299 Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте гарний вечір.

Я не пам'ятаю, як і чому я опинився в групі Я ♥ Ірпінь. Можливо, це ще з часів, коли ми там займалися евакуацією. Чи вже потім туди додався. Не пам'ятаю, щоби що і нащо.
Та й не живу я в Ірпені.
І не буду жити. Ні за які гроші та принади світу.
І скільки разів сам собі клявся не заїздити в Ірпінь, але їду.
Бо ірпінці ж - святі люди - то печива в ЗСУ напечуть, то кави передадуть, то машини на фронт безкоштовно фарбують.
І ти женеш, завозиш, вивозиш. А тебе трусить прямо за кермом, зуби стиснені, долоні мокрі, головою не крутиш, щоб не ловити флешбеки.
Ринок на вокзалі здається якоюсь дикістю. Там, де стирчали гради - бабуся щось продає. В парку повно людей і вони чомусь сміються. Тут же геть смішно не було, а вони кульки пускають.

Але їдеш. Виходиш. Усміхаєшся. Тиснеш руки. Приймаєш передачі. А потім тиснеш на газ і валиш на Романівку, не обертаючись, не зупиняючись, лиш краєм ока чіпляючи обірвану рекламу "Документи", під якою ховав евакуаційну автівку з-під обстрілів.
Глибокий видих на Академмістечку і життя знову стає кольоровим.

Я не люблю Ірпінь.
Не гоїть час нічого, а той, хто так каже - життя не бачив.
Але я не припиняю захоплюватися цим містом-феніксом.
І ще більше вражаюся впертості цієї групи, яка методично з тих самих минулорічних часів, збирає історії про всіх мешканців Ірпеня, які загинули під час російського вторгнення.

Не знаю, хто, як, але велика шана цим людям.
Так би всі міста робили.

Ці історії неможливо читати без перегортання усього всередині.
Тим більше, коли бачиш, що, наприклад, ця родина загинула саме тоді і в тих локаціях, де розбили нашу колону, де танк і солдати стріляли по цивільних автівках, де мирне місто в секунди перетворилося на пекло.

"5 березня родина спробувала виїхати. Робили це двічі. Першого разу потрапили під обстріл і повернулися у підвал до водія, який їх вивозив. Під час другої спроби окупанти розстріляли водія. Машина з'їхала в кювет і вони почали розстрілювати її.
«Коли після звільнення Ірпеня родичів знайшли, вони були на задньому сидінні. Максим накрив собою Яну, а вона – Дарину»".
https://www.facebook.com/groups/iloveirpin/posts/6368635993251910/

росія - неймовірної потворності країна.
Неймовірної. Водка, балалайкі і 140 мільйонів гною.

А я в цій групі так і сиджу.
Воно б відписатись, але не можу.
Сиджу і читаю про людей, яким не судилося вибратися звідти, звідки багатьом іншим пощастило.

Звідки пощастило вибратися мені.

Майте тиху ніч.