Де минулого березня я міг подумати, що родина, яку ми з Андрієм евакуювали за два дні до початку апокаліпсису на їхній вулиці і яка тягнула з собою білого щура, стане повноцінним підрядником проєкту 42 тачки на ЗСУ….
Підрядником абсолютно волонтерським, у якого фарбування наших машин в фірмовий брестолеговський колір «фельдграу» коштуватиме нуль гривень нуль нуль копійок.
Вже дві тачки.
Кентавр 12/42 та жовта Навара 13/42 набули рис військових авто.
Причому, мені здається, що якщо запросити до цих пепелаців перекупів з толщиномірами, то вони вперто стверджуватимуть, що машини фарбувалися на заводі, не биті, не фарбовані, без іржі і шпакла.

Знайомтесь, це Сергей Третьяк (https://www.facebook.com/profile.php?id=100040069094964) та його дружина Світлана.
І машини вони класно фарбують не просто так.
Сергій - професійний реставратор, який повільно, але ретельно і з увагою до деталей, виводить в ідеал цікаві старезні машини.
Коли ми його евакуювали - у нього у дворі стояла відреставрована двадцять перша Волга (потім біля неї прилетіла міна).
Зараз він реставрує ЛуАЗи.
Вибачте, в мене немає фото його крутих робіт, я просто пофоткав те, що стояло у дворі, поки Сергій не бачить.

Я це до чого.
Якщо у Вас є цікавий проєкт реставрації красивої старої машини (не безкоштовний, бо, все ж, це хліб Сергія та його родини) - знайте, що в Ірпені живе хороший майстер.

Я ж писав, що люди в Ірпені - святі.
Святі і рукасті.

А це ще шо…
Скоро ми йому на фарбування повеземо машину 43/42.
І він, і Ви - зі стільців попадаєте.

Дякую за підтримку.
Майте гарний вечір.

Карлсон полетів на фронт

Коли чергова тачка з проєкту вирушає у бойовий підрозділ, Костянтин Бакуемський дивиться їй у слід і каже: "Пташеня вилетіло з гнізда".
Дев'ята тачка в серії з сорока двох.
Але тринадцята передана.
Логіки ж нема, Ви маєте це пам'ятати.

Поки що ця тойота ленд крузер прадо наш найбільший виклик.
Не можна сказати, що ми з нею намучилися, бо робили її талановиті механіки, але в цій машині легше порахувати болти, що не крутилися, аніж ті, що залишилися в заводському виконанні.
Повністю виварена нова рама з товстезного профілю, переварене дно кузова, перебрана роздатка та коробка.
Три тести на бездоріжжі і кілька кіл асфальтом навколо Києва.

Чому Карлсон?
Бо рама з двигуном так довго стояла без кузова на вулиці, що вигляд пропелера охолодження радіатора тільки на цю назву і натякав.

Сьогодні вже о 6-й ранку я зустрічав бійця на вокзалі, а за півтори години він приймав машину.
Так, машини нині уносяться на передову без очікування традиційних вихідних.
Ситуація того вимагає.

65 бригада та південний фронт отримали надійного побратима.

Вчергове дякуємо Вам за підтримку.

Скоро передача машини 13/42, а вже тоді розповімо Вам про 43/42.

Майте тихий прохолодний вечір.

Два місяці зв дві хвилини. Офігенне відео того, що насправді іноді відбувається з волонтерськими машинами.

Це була "довгобудова" (є таке слово?). Тойота лендкрузєр прадо, #9/42, двадцять років бєспорядочних отношеній, викуп в Україну для Збройних Сил, біля 3х місяців ремонту. Нова рама та всі кріплення, як мінімум. Справна тачка, як максимум.

Сьогодні з ранку ми з Антон Сененко передали машину військовим. Фуууух. Нарешті. Машина відремонтована та доукомплектована.

Дякую:
Вам - за донати та довіру.
Автокомпу - за безкоштовний кузовний та рамний ремонти (особливо механикам Віталію та Олексію, которые це все вивезли), а Олегу з Автокомпа за таймлапс.
- Костянтин Бакуемський - за неоціненну допомогу.
- Олексію Макаренку - за допомогу в обкатці машини.
- Таємній родині - за чудові шини, передачку і машинку-талісман.
- Антону - за керівництво процесом та проєкт #42_тачки_на_ЗСУ.

Якщо хочете підтримати проєкт 42 тачки на ЗСУ, реквізити тут:

Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)

PayPal - senenkoanton@gmail.com

Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299 Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Принагідно лишаю і мої реквізити:

Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте гарний вівторок))

Мабуть, я маю повідомити цю новину.

Американське фізичне товариство - воно ж American Physical Society, те, що видає, наприклад, науковий журнал Physical Review Letters - обрало мою персону як Global Spotlight Member.
Для мене честь бути як обраним цією поважною спільнотою, так і бути номінованим на цю відзнаку моїми українськими колегами-фізиками, які розповіли про мене організаторам.
Це вияв шаленої довіри і я не можу передати словами, що це для мене означає.
Я, з одного боку, розчулений, а з іншого - наче хтось мені встановив новий Енерджайзер...

І тут необхідно проговорити кілька важливих речей.
По-перше.
Ні, це не означає, що я є видатним фізиком і мені от-от присудять Нобелівську премію.
Це не так. Ця відзнака геть про інше.
Global Spotlight - про фізиків, які служать своїй локальній спільноті, регіону, країні.
Відзнака присуджується щоквартально серед усіх міжнародних членів APS.
Мені здається, я став першим українським фізиком, який потрапив на сайт APS в цій номінації і якщо уважно почитати, що там про мене пишуть та які відповіді на коротке інтерв'ю я давав, слід сказати тільки одне:

Дякую Силам оборони, що даєте можливість потрапляти на такі шановані майданчики, щоби розповідати правду про російську агресію.
https://www.aps.org/programs/international/scientist-life.cfm

По-друге, про майданчик.
Ця відзнака не передбачає ані медалей, ані грамот, ані новеньких сканувальних тунельних мікроскопів.
Можливо, звісно, фізики інших країн прочитають мою історію та придбають для України десяток пікапів, але і не в цьому суть.
APS - а це, на секундочку, величезне і дуже шановане у світі товариство - дуже чітко артикулює свою підтримку Україні і засуджує російську агресію.

"In solidarity with the Ukrainian physics community, APS has condemned the Russian invasion and offered assistance such as journal and meeting access to enable the continuation of science collaborations."

Ба більше, APS зробило безкоштовним членство українців у своїх лавах. А, на секундочку, це відкриває купу дверей та коридорів до масиву цінної для фізиків наукової інформації.

Так чому це важливо для мене?

Якщо оця моя відзнака від APS хоч на нанометр допоможе нашим дипломатам в пошуці міжнародної підтримки; якщо моя історія дозволить нашим переговорникам яскравіше зображувати Україну, як країну розумних і відданих надбанням цивілізації та демократії людей; якщо Україна стане ще більш впізнаваною і вартою підтримки - це все, що мені потрібно.
Будь ласка, користуйтесь, посилайтесь, розповідайте.
Ми лупаємо одну скелю.

І маю сказати ще таке.
Я певен, що в цій відзнаці є велика роль одного видання та однієї людини: The Ukrainians та Dmytro Simonov.
Колись Дмитро взяв у мене інтерв'ю, видання його опублікувало і переклало.
А APS обрало саме цей англомовний матеріал, щоб "проілюструвати", чому цього разу обрали українця.
https://theukrainians.org/science-as-a-weapon-against-darkness/

Тут би використати якусь більш витончену метафору, але я скажу по-простому: все колись чомусь для чогось трапляється.

І останнє.
Ще раз дякую Силам оборони.
На Вас всі наші надії.

Переможемо.

Майте тихий вечір.

Існує думка, що землю не можна вважати звільненою, допоки на неї не стане нога українського піхотинця.
Я ж, на мій скромний розсуд, вважаю, що доречніше говорити - допоки український піхотинець не вгризеться в неї своєю саперною лопатою.

Інструмент це простий, але, водночас, дуже змістовний.
Він про все - про бліндажі і побут, про окопи, щілини і, головне, про порятунок життів.

Шмат дерева, хороше залізо, ніякого хайтеку.
Бо коли сюди пробують привнести покращення - воно ламається.
(Є ж прислів'я чи якийсь там закон Мерфі - надійність інструменту обернено пропорційна кількості складових частин. Тому найнадійніший інструмент - це лом, єслі шо).

Я погано пам'ятаю, де я про них почув... хоча, ні, стривайте.

Розповіла про це Наталія Ковальчук, з якою ми колись давно у минулому житті працювали разом на Олімпійському стадіоні.
Євро-2012, шведи, музика, футбол... Наче якийсь сон...

Тим не менш, каже, є дівчата, що роблять саперні лопати. Хороші саперні лопати.
Прості, як двері, і вічні, як вакуоль замість мозку в голові Іллі Киви.
І війська їх розбирають, шо ті гарячі пиріжки.

Тож настав час продовжити знайомити Вас з теплими ламповими волонтерськими ініціативами, що милі моєму серцю і рухаються звичайними щиросердними людьми.

Зубата лопата.
Або Lopata Zubata https://www.facebook.com/lopatazubata.
Або ось у них навіть є сайт https://lopatazubata.com/

Передали на фронт більш ніж 15000 лопат, скікись там кірок, 150 грн - то одна лопата і всяке таке.
Технологія, процеси, випробування, звіти з фронту.

Я ж скажу просто: я гатив цією лопатою асфальт.
Кажу, пришліть мені одну, для фото, а сам вийшов з Нової пошти і почав видовбувати скрижалі для майбутніх поколінь.

Це дійсно хороші лопати з хорошого заліза.
Дівчата (бо як видно з сайту, практично тільки вони в команді) - великі молодчинки.

Тож якщо Вам раптом захочеться внести розмаїття в підтримку волонтерських двіжів - майте їх на увазі.

Тим більше, що зараз вони з LOVESPACE проводять розіграш рожевої лопати та якоїсь штуки, про яку мені соромно розпитувать https://www.facebook.com/lopatazubata/posts/pfbid03DPp1vWWFXkG4JcBqHvwomY3Vm2sq6gh3r6tYAvCe8hXESV2cxHibthhBMdDvnEkl

Головний факт у тому, що якщо цей пост набере 100 вподобайок, я звернуся з пропозицією до Мартина Олеговича Бреста розпочати переговори з Зубатою Лопатою на офіційному міжволонтерському рівні щодо комплектування кожної з наших машин з проєкту 42 тачки на ЗСУ їхньою саперною лопатою.
Бо ж вогнегасник, трос і компресор - у нас само собою.
І лопата, здається, теж буде не зайвою.

Майте гарний вечір.

P.S. Якщо виникли питання по лопатам - пишіть Альона Крицук https://www.facebook.com/alyonakrytsuk

Навподобаяли. Буду балакать з Брестом Олеговичем. Дякую Вам!