Ірпінь зустрів мене вологим подихом осені поміж величезних сосен, що, мов ті хмарочоси, своїми верхівками чіпляли низькі сірі хмари.
Двері маршрутки зачинилися і вона зі смердінням старого дизельного двигуна поїхала далі в глупу ніч, відкривши мені огляд на кладовище спалених та постріляних цивільних машин.

"Десь тут Оксанкин бус", - майнуло в голові, - "мабуть досі з клятою куркою".

Ніколи ще до цього я не їздив в Ірпінь маршруткою.
Цікавий досвід. Я б сказав, що якби Київ був євпропейською столицею, то як максимум - я мав би доїхати сюди лінією легкого метро чи трамваєм, а як мінімум - освітленим низькопідлоговим автобусом.

Але Ірпінь - місто-супутник Києва, а не Парижа, тому хоч так.

Ніколи до цього не був в Ірпені вночі.
Якщо, звісно, не рахувати 5 березня минулого року, але тоді особливо не було часу роздивлятися місцеві принади в світлі палаючих багатоповерхівок.

Вузенькі затишні вулиці. Тротуари в плитці. Милі приватні подвір'я з гірляндами. Яскраві світлодіодні ліхтарі на стовпах. Пониження бордюрного каменю.
Відверто - місто, в якому хочеться жити.
Але не мені.

Я повільно крокував мокрим асфальтом, зрізаючи шлях знайомими проїздами і дворами та лиш дивувався, як безпечно себе ТУТ можна почувати.

Діставшись точки, спробував віднайти машину з проєкту, яку загнав сюди на фарбування.
Не бачу.
Набрав Сергія, сповістив, що приїхав за тачкою, і той вийшов із дружиною.
Виявилося, що машину вони задули настільки класно, що я не узрів її в мороці з 10 метрів.

Тачка 28/42 Мікеланджело для 67 бригади наступного тижня вирушить у війська.
Світлана Третьяк та Сергій Третьяк, як завжди, швидко, чітко і безкоштовно пофарбували для проєкту 42 тачки на ЗСУ чергову ластівку.

І скільки разів обіцяю собі не повертатися в це місто, але ж весь час шукаю привід, щоб сюди зазирнути.
Місто святих людей.

Майте тиху ніч.

P.S. Нагадую, що до вівторка можете взяти участь в розіграші лопати та журналу з автографом Дмитра "Ореста" Козацького.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/5728

А ми працюємо далі.

Інколи дуже не хочеться, щоб людина була героєм.

Героїзм має місце там, де інші зробили страшні помилки, які терміново потрібно виправляти.
Неважливо заради чого - порятунку людей, захисту країни чи того і іншого разом.

Героїзм не корисний для здоров'я, для психіки, для нервів.
Як самого героя, так і його рідних людей.
Героїзм - це, звісно, суспільна повага, грамота на сцені, може, навіть, медалька.
Але добре, якщо цю медальку є куди вішати, а на сцену є кому піднятися.

Проблема героїв в тому, що до кінця не можна дізнатися, хто ними є, а хто так - в качалку просто ходив, набивав грізну татуху і кривляв у дзеркало гримаси.
Однак коли бачиш людину в якомусь героїчному ділі - розумієш, що то щось природжене, дошліфоване батьками і притрушене обставинами.

І, в біса, ніколи до кінця не ясно: герой - то він сміливий і в нього титанові кулі, чи то він навіжений дурень, якому системно щастить з помилкою того, хто вижив.

Бо воно завжди все одразу.
Продається комплектом - два по ціні одного.
І добре, якщо на решту пропонують жуйку, а не пакет.

Мінус один волонтер - плюс один боєць Сил оборони України.

Я дуже не хочу, щоб Костя був героєм.
Хочу, щоб його служба була нудною в своїй монотонності роботою по збільшенню кількості хороших росіян.
Без ексцессів, несподіванок і можливостей для реалізації потенціалу геройств цього навіженого хлопа.

Особисто для мене і купи врятованих людей він все довів в Ірпені.
Хоча ніхто не просив, не чекав і не сподівався.

Іронія долі: Костя допомагав нам у проєкті 42 тачки на ЗСУ, а сам пересяде на техніку, яка нашому проєкту не по зубах.
Може воно і на краще.

Костянтин Бакуємський, чуєш?
Ти мусиш лишатися цілим і неушкодженим.
Бо якщо на твоїй сяючій пиці буде хоч подряпина, я особисто переїду тебе на легендарному Nissan Patrol, який, я сподіваюсь, ми колись доробимо.

Дякую, шановний, що був поруч.
І дякую, що тепер став у стрій.

Майте тихий вечір.

Ставки прийняті, ставок більше немає.

Отже, сьогодні о 18.00 я, Мартин Брест, Альона Крицук та Наталія Ковальчук - тобто проєкти 42 тачки на ЗСУ і Lopata Zubata - проведемо розіграш цінних призів: лопати та журналу, які підписані особисто Дмитром "Орестом" Козацьким.
Доєднуйтесь до трансляції, бо було кілька непідписаних ставок. Раптом вони зіграють, а це будете Ви - то відразу повідомите, куди відправляти.

До речі, по ставкам.
Всі вони зведені в таблицю https://docs.google.com/spreadsheets/d/1lcebPVxeQGUUxuKhhIme6zUITOYseKFIBN5xI_1Vk1w/edit?usp=sharing

І тут найприємніше: за 2,5 дні міні-розіграшу усього двох лотів вдалося акумулювати майже 65 тисяч гривень.
Мені здається, що це рекорд.
Дякуємо за таку активну участь!

Нагадую, що кошти будуть поділені навпіл між 42-ма тачками і Лопатою.

До зустрічі в ефірі. https://www.facebook.com/senenkoanton/
Майте гарний вечір.

P.S. На фото - незмінний талісман проєкту - тачка 1/42 :)

Майже десятиліття знадобилося для того, щоб нарешті завершився суд у справі Майдану.
Там така купа паперів - свідчень, доказів, експертиз, допитів - що тільки текст вироку щось близько 1700 сторінок.

Багато родичів полеглих Героїв Небесної Сотні не дожили до цього дня.
Конкретно сьогодні нікого не посадили, бо ж трьох обвинувачених обміняли ще в 2019 році (період зазирання в очі і какойразніци), а один вже відсидів у СІЗО (дяка за шорт-лист Stas Kozljuk https://www.facebook.com/stas.kozluk/posts/pfbid0NmGhUL28y5vf6djTXC8SiTYiBL83J1KBENMAeKE8TwrcAq6s1f5m9aJ1FbkdZkvxl).

Але є три дуже важливі моменти.

Перший.
Слід подякувати усім родинам Небесної сотні, які весь цей час чекали на правосуддя. І подякувати тим титанам - юристам та активістам - зокрема, Евгения Закревская, які всі ці роки, попри всю складність процесу, широкомасштабку і, в принципі, індиферентне ставлення пересічних громадян до результатів розслідування, тягнули, витягували, добивалися і домоглися.
(отут можна почитати коротко, як це було в останні 1,5 роки https://www.facebook.com/eugenijazz/posts/pfbid02jqDrCkrH4jGCCrrCC7UKgXVKzQm92ZDWoy7MztHuACDF2rB93Dm3yGfQkZibQNsql)

Другий.
Я просто процитую Євгенію:
"Я вважаю, що дуже цінним в ході нашого судового процесу було встановлення наступних моментів. Ми чітко встановили відсутність будь-якої третьої сили під час подій 20 лютого. Будь-якої стрільби своїх по своїх, в обидва боки, ми не встановили жодного поранення чи вбивства з готелю "Україна". Ми спростували існування грузинських, американських, литовських, російських і інших інопланетних снайперів в готелі "Україна" чи десь поруч. Це дуже прикро визнавати, але 48 українських громадян вбили саме українські міліціонери. Але якби не було прикро і важко, це важливо визнати та зафіксувати. Важливо, щоб це було у вироку, тому що суспільство має це знати, має це усвідомити. Без усвідомлення цього факту неможливо ні реформування поліції, ні подальша нормальна взаємодія правоохоронних органів і громадян. Це потрібно для того, щоб розуміти до чого призводить свавілля поліції, до чого призводить формування використання правоохоронних органів як політичних інструментів, до чого призводить безкарність."

Третій:
"Якщо співставити свідчення Валентина Наливайченко і документи, які він надавав в прокуратуру і які ми досліджували в суді із хронологією протестів, можна дійти саме до такого висновку: що приїжджали представники ФСБ і правоохоронних органів Російської Федерації саме для консультацій і для впливу на політичне керівництво української держави і протидії протестам."

Повний матеріал про суд і його результати читайте тут
https://graty.me/monologue/48-ukra%D1%97nskih-gromadyan-vbili-same-ukra%D1%97nski-miliczioneri-promova-advokatki-%D1%94vgeni%D1%97-zakrevsko%D1%97-u-spravi-pro-vbivstva-na-majdani-20-lyutogo/

Шановні, тут така справа.
Ми ж з Мартин Брест провели вже 3 розіграші, аби хоч якось мінімально спробувати віддячити Вам цінними подарунками.
Так от, я розумію, що деякі люди - взагалі альтруїсти, але ж не до такої міри.

Прошу зв'язатися зі мною та забрати свій виграш:

Аукціон від 13 червня 2023 року:
Анна Старк - значок Шаттл
Дмитро Томашевський - наліпка
Роман Мартишин - металевий конструктор Місяцехід

Аукціон від 03 серпня 2023 року:
ALONA ANANKO - футболка та гільза 30-мм
Григірчик Володимир - гільза 152 мм
Воробйова Ірина - гільза стрілкова
N Katanayeva - Брелок Су-34
Осипюк Віктор - брелок шкіряний

Аукціон від 17 жовтня 2023 року
V Boytsukevych - Лопата
A KUDELIN - Журнал
Журавель СМ - Книга Піхота
Липко ВІ - Брелок шкіряний
Голдак ТР - Підсвічник

Заберіть, будь ласочка, або принаймні маякніть, що Ви живі-здорові і ці штуки Вам просто не треба.
Ми тоді їх запустимо на наступному аукціоні за пару тижнів.

І цей.
Дякуємо за те, що підтримуєте.

P.S. На фото - машина 26/42 Рафаель на фінальній стадії ремонту.

Деякі люди чинять на наші життя більший вплив, аніж ми те можемо усвідомити.
Інколи, навіть, всупереч нашим бажанням і нашій волі.
Вони просто з'являються поруч, існують, палять цигарки, розповідають несмішні жарти, а потім ти помічаєш...
Помічаєш в своєму лексиконі слова "потужно", ем... "взагалі не взірець", "суцільний недолік", "доповідаю голосом через рот".

У Мартіна є якась унікальна особливість давати те, чого ти потребуєш саме в цій точці часопростору.

Причому, повірте мені на слово, що він дістає з нізвідки в страшну спеку пляшку прохолодного апельсинового соку рівно з таким само виразом обличчя, з яким привіз в березні 22 року сім сотень набоїв.
Або віддає стос в двісті тисяч вічнозелених гривень на наступну тачку на ЗСУ рівно так, як... "в тебе 42-й? На, поміряй, я їх майже не носив. Хороші кросівки".

Я ж другий рік тягаю кросівки, що Мартін мені підігнав тодішньої весни.
А першу теплу форму для Кості, який доєднується до лав ЗСУ, хто дав? Просто привіз і дав.

Мартін з когорти тих, для кого речі - то просто речі.
Чи-то гроші, чи-то штани, чи-то кулемет, виміняний на півтонни полуничних шоколадок Мілка.
Головне - то люди.
За моєю версією це вичерпна характеристика пєрсонажа цієї книги життя.

Так, Мартін має дуже складний характер.
Власне, людина, що має технічну освіту, написала Піхоту і здатна вичавити сльозу зі слухачів при розповіді про американське патріотичне кіно, не може бути інакшою.

Прості ж люди бувають тільки в комедіях і на виборах.

З Днем народження, Мартин Брест.
Я тобі казав, що люблю тебе в будь-який день, тому цей нічим не відрізняється.
Але дякую твоїм батькам, що зробили тебе відповідно до усіх статутів і настанов.

Будь.

У мене красиві очі.

Волію поділитися з волонтерами, митцями та усіма пересічними громадянами, що цінують унікальні речі, однією місциною.

Війна з росією характерна не просто потужним волонтерським рухом. Не просто зборами коштів. Не просто аукціонами і розіграшами призів з підписами Залужного, Буданова, відомих спорстменів та Дарта Вейдера.
Дуже часто все, що може бути конвертовано в гроші - від збитих російських орланів і тубусів Джавелінів до стріляних гільз і саперних лопат - творчо переосмислюється художниками.

Тобто річ, яка народилася на цей світ в горнилі битви, потрапляє в затишну домівку українця, над якою тримає небо ЗСУ, не просто у вигляді шмата іржавого металу чи поплавленого пластику, а так, щоб тішити око.
Щоб петриківський розпис - та по кришці ящика з-під снарядів.
Щоб візерунки - та по маркованій калібрами латуні.
Щоб як брелок на ключах висів - то було видно, що людина задонатила 5 гривень у Державну програму Єхорошіросіяни.

Ви зараз дивитеся світлини лотів з наших з Мартин Брест найближчих розіграшів (снарядний ящик ще не дороблений) і питаєте: звідки? звідки у них таке? хто їм це малює і за що?

Відповідь на останнє питання - за мої красиві очі, звісно.

Але, насправді, існує чудова спільнота Закопай окупанта https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta

В ній двоє людей - Олександр Закопайко (якого Ви, напевне, знаєте, по брелокам зі збитого на Київщині Су-34) та Anastasiia Zvyagintceva об'єднали:

- бійців та небайдужих людей, які системно постачають з фронту "сировину" - гільзи, тубуси, ящики, заглушки тощо.
- більше десятка художників та митців, які творять дива фарбами, фрезерами, лазером.
- майданчик, де кожен охочий може придбати собі унікальну річ чи задонатити на чийсь волонтерський збір та бути упевненим, що його кошти підуть Силам оборони.

Єслі шо, з цими людьми я познайомився випадково (ну, як випадково... в темних провулках Чорного гумору українською під володарюванням Ірина Вишня) і вони просто для нашого проєкту 42 тачки на ЗСУ напродавали гільз на 120 тисяч гривень.
Просто так.
Бо ми робимо хорошу справу.
Ну, і за мої очі, звісно.

Тому.
Якщо у Вас є навколовійськові штуки - задонатьте їх цим двом чудовим людям. Особисто я за нагоди підкидаю їм стріляні гільзочки, гільзи, гільзищі.
Якщо Ви творча людина і відчуваєте в собі хист перетворити Дещо на Щось - напишіть їм.
Якщо Ви волонтер і у Вас якийсь важливий збір - спілкуйтесь з Анастасією і Олександром. Можливо, вони допоможуть.
Якщо Ви просто донатите - гляньте в ту групу. Може за донат щось гарне побачите.

Загалом, люди чудові і не припиняють лупати сю скелю.

І це ж я Вам ще про вишитий рушник від Баби Каті не розповідав.
Але то буде іншим разом.

Майте тиху ніч.