Ви знаєте, мені нині щастить знати і тиснути руки вченим, які займаються розробками у сфері оборони.
Наші діалоги із ними виглядають приблизно так:
- Ну як там?
- Все гаразд.
- Це звучить чудово.

Тому що і я, і вони розуміють, що деталі обговорювати ми не можемо.

Так склалось, що Україна пройшла потужний етап не тільки деіндустріалізації, а й деінтелектуалізації.
Святі три стовпи, на яких розвивалася нова українська економіка - експортувати сировину; привезти контейнер з Китаю; єслішо случітся, то всьо можна купіть - створювали парадигму, в якій існування української науки та якісної освіти було чимось анахронічним і непотрібним.
Це з одного боку.

З іншого, нашим правоохоронцям ще потрібно буде дати належну оцінку ролі росії в знищенні наукоємних галузей промисловості (коли цілі промислові підприємства купувалися російськими олігархами і вивозилися на росію або ж просто доводилися до банкрутства і випилювалися на металобрухт), та ролі корисних невігласів, які стукали долоньками по столу і плекали суспільний наратив про "науковців-дармоїдів, які продукують лише стоси паперів".

Війна розставила все по своїх місцях.
Вона чітко показує, що той, хто володіє технологіями - має більший шанс на перемогу.

Виявилося, що святі контейнери подекуди затримуються, або ж взагалі прямують до ворогів; не все можна купити - особливо технології - навіть за всі родючі чорноземи; від сировини користі мало, якщо її неможливо вивезти через блокування шляхів.

Ба більше, саме удари російських ракет по ключовим науковим інститутам на початку вторгнення яскраво засвідчили, що росіяни рівень нашої наукової спроможності в плані озброєнь оцінюють набагато вище, ніж це робили наші ж можновладці.

Ремонт іноземних гармат. Нептун. Вільха. Дещо, чого у нас поки офіційно немає. Броня. Маскування. Авіаційні двигуни, в т.ч. для турецьких безпілотників. Лазери. Міни. Системи управління.

Проблема лиш в тому, що нічого по суті озвучувати не можна.
Але коли десь щось грюкне і запалить заграву в росіянських пабліках, в сухій розмові ОСОБИ 1 і ОСОБИ 2 може прозвучати таке:
- Чув новину. Твій винахід?
- Мій. І мій теж.

Цілі колективи науковців та інженерів працюють і докладають усіх зусилль для того, щоб мінімізувати наші втрати та збільшити втрати ворога.

Загалом, я дуже радий, що Президент НАН України Анатолій Загородній трохи привідкрив завісу того, над чим нині працюють наші вчені в рамках оборонних програм, щоб Армії воювалося легше.
https://www.youtube.com/watch?v=9lZPMMvzXwU

Єдине - я не люблю клікбейтних заголовків.
Це не прорив. Це, радше, надолуження згаяного.
Але факт у тому, що Україна не зможе вижити без сучасного ОПК.
А сучасний ОПК неможливий без фахових розумних людей та устаткованих лабораторій.
Тут. В Україні.

Майте тиху ніч.

P.S. Ще писав про роботу науковців під час війни тут https://www.facebook.com/senenkoanton/posts/pfbid02HmSyEDgFTgLeqMiQNu5DhgQekxgSyDKJ9xzpYzcjYdEbC16dQNKb5jdrTrCXW7yfl

За картинку танку незрозумілої модифікації дякую Олексію Ігнатенку.

Ця велика потужна машина виходить з ремонту.
І завтра вона... ні, не рушить у 47 бригаду, де муситиме підвозити бека та вивозити поранених бійців.
У неї ще є кілька днів, щоб притерти нові деталі та випробувати свою міць на нашому полігоні.

Завтра ж вона рушить на виставку картин дружин полеглих Героїв Музично-поетичний фестиваль "Маємо Жити" та Тисяча історій кохання. Картини дружин справжніх героїв.

Я ж писав про це*.
Завдяки підтримці небайдужих митців та спільноти, ці дівчата пішли виписувати на полотна все те, що у них на душі.
І в них гарно вийшло.
Занадто гарно, як на початківців.
Занадто щемливо, щоб спокійно то споглядати.

Виставка стартує о 15.00.
Будуть картини, музиканти, поети, митці.
Буде тепло і дружньо.
Приходьте.

А машина що?
Нащо там цей великий чорний пікап?
По-перше, це символ. Фестиваль збиратиме донати на пікап для 3 штурмової бригади. Такий само чорний, такий само великий, і такий само потужний.
По-друге, за донат кожен зможе на цій машині фарбою лишити своє послання.
Побажання. Малюнок. Відбиток долоні.

Звісно, потім ми машину перекатаємо у сірий мартінбрестовський фельдграу, бо на фронті свої правила.
Але бійці 47 бригади знатимуть, скільки людей попрацювало над їхньою елькою.

28.11, 15:00 - Офіційне відкриття
28.11 - 07.12 музично-поетичний марафон
Київ вул Десятинна 12
ArtHall D12
Виставка картин працює щодня з 12.00 до 20.00

Тримайте ноги в теплі.
І майте тихий вечір.

*Пост про виставку картин дружин полеглих бійців тут

І, до речі, Мартін Брест виклав фото перших подарунків діткам, батьки яких загинули, захищаючи Україну.
Дякую Вам.
Це свято для них зробили Ви.