Три роки тому Верховна Рада України попри протести (в тому числі вуличні) наукової та освітянської спільноти голосами 226 депутангів (тут немає одруківки) під крики "Ганьба" призначила Сергія Шкарлета Міністром освіти і науки України.
Сьогодні Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти підтвердило відому річ - в дисертації Шкарлета є плагіат.
Шкарлет через своїх адвокатів максимально затягував процес, але, зрештою, НАЗЯВО прийняло рішення:
https://www.youtube.com/watch?v=VFRkvC3NaTw
І якщо раніше усіх активістів, нормальних вчених і освітян шпиняли, мовляв, вони наїжджають на поважну людину даремно, а до декого (до мене) навіть приходили куратори з СБУ (шо ти там, офіцере? Ніде не жме?), то тепер можна цілком спокійно посилатися на офіційне рішення.
Тобто. Ще раз.
Ігноруючи діалог із науково-освітньою спільнотою, на посаду Міністра було призначено людину, яка профукала кілька років що для освіти, що для науки.
Ба більше, людину, яка понатягувала в міністерство чортів (це цитата), від яких досі намагаються позбутися. Ось Вам інтерв'ю з Ivanna Kobernik:
https://lb.ua/society/2023/10/30/581909_u_2022_rotsi_diti_pishli_pyatiy_klas.html
Хто поверне ці роки?
Навіщо це було зроблено?
Розумієте, оце ж і є найстрашніша річ в Україні: коли ти чітко усвідомлюєш і можеш обгрунтувати, чому рішення влади є хибним, це рішення все одно приймається.
І тут все доводиться списувати або на ідіотизм, або на вплив ректорської мафії (є така).
Тим не менш.
До боротьби проти фейкового доктора наук з Чернігівського університету на посаді міністра долучилося багато хороших людей.
Але одна людина заслуговує на абсолютно всі лаври.
Це Oleg Smirnov, який вчепився в негідника як той бульдог і довів справу до логічного завершення. Процедурно, повільно і наполегливо.
Ось його пост на цю тему
https://www.facebook.com/groups/314070194112?locale=uk_UA
А отут можна почитати розбір "наукової" писанини Шкарлета.
https://false-science-ua.odoo.com/9-rosiiski-vukha-v-doktorskii-disertatsiyi-sergiia-shkarleta
І якщо вже цей пост про освіту, вставлю одну думку, яку останнім часом постійно доводиться повторювати.
Багато моїх знайомих жаліються на жахливу якість нинішньої державної шкільної освіти, особливо в природничій сфері.
Всі бігають і шукають репетиторів, шукають нормальні приватні школи (є купа фейкових, які просто за дурні гроші імітують навчання, розважаючи дітей і цілуючи у дупу їх батьків).
Відповідаю усім гуртом.
На жаль, в нашій державі склався такий суспільний договір, що зарплатня людини, що відповідає за майбутнє, розвиток мозку, умінь і навичок найціннішого, що у цього суспільства є (дітей), є нижчою за оплату праці продавця на касі, кур'єра служби доставки чи будь-кого іншого.
Тому коли виникає питання, чому дитина не розуміє основ фізики, хімії, математики, не вміє нормально читати і, очевидно, на дитину в середньому всім по-барабану, то претензії логічніше виставляти касирам, кур'єрам і будь-кому.
Мене реально дивує, що купа моїх співгромадян не можуть скласти до купи ці прості речі.
Скільки інвестуєте на виборах в освіту - стільки Ви отримаєте назад додому після уроків.
Це просто мої думки вголос і якщо десь когось мої слова ображають - вибачте, мені діла до того немає.
При тому, що я - науковець, і я бачу, що Україна за 30-ть років Незалежності розбазарила не тільки оборонний потенціал, але й науково-технологічний, що міг би допомогти відновити оборонний (впевнений, що це робилося свідомо), я завжди повторював, що головна реформа в країні має бути судова.
Без чесних судів ми приречені.
А тепер цю тезу я можу розширити.
Головна реформа в країні - судова.
Головна людина в країні - вчитель.
(Зрозуміло, що альфою і омегою в нинішньому українському Всесвіті є Армія і бійці, без яких ані суди, ані вчителі нам не потрібні, але тут ми концентруємося суто на тилових питаннях).
Сьогодні Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти підтвердило відому річ - в дисертації Шкарлета є плагіат.
Шкарлет через своїх адвокатів максимально затягував процес, але, зрештою, НАЗЯВО прийняло рішення:
https://www.youtube.com/watch?v=VFRkvC3NaTw
І якщо раніше усіх активістів, нормальних вчених і освітян шпиняли, мовляв, вони наїжджають на поважну людину даремно, а до декого (до мене) навіть приходили куратори з СБУ (шо ти там, офіцере? Ніде не жме?), то тепер можна цілком спокійно посилатися на офіційне рішення.
Тобто. Ще раз.
Ігноруючи діалог із науково-освітньою спільнотою, на посаду Міністра було призначено людину, яка профукала кілька років що для освіти, що для науки.
Ба більше, людину, яка понатягувала в міністерство чортів (це цитата), від яких досі намагаються позбутися. Ось Вам інтерв'ю з Ivanna Kobernik:
https://lb.ua/society/2023/10/30/581909_u_2022_rotsi_diti_pishli_pyatiy_klas.html
Хто поверне ці роки?
Навіщо це було зроблено?
Розумієте, оце ж і є найстрашніша річ в Україні: коли ти чітко усвідомлюєш і можеш обгрунтувати, чому рішення влади є хибним, це рішення все одно приймається.
І тут все доводиться списувати або на ідіотизм, або на вплив ректорської мафії (є така).
Тим не менш.
До боротьби проти фейкового доктора наук з Чернігівського університету на посаді міністра долучилося багато хороших людей.
Але одна людина заслуговує на абсолютно всі лаври.
Це Oleg Smirnov, який вчепився в негідника як той бульдог і довів справу до логічного завершення. Процедурно, повільно і наполегливо.
Ось його пост на цю тему
https://www.facebook.com/groups/314070194112?locale=uk_UA
А отут можна почитати розбір "наукової" писанини Шкарлета.
https://false-science-ua.odoo.com/9-rosiiski-vukha-v-doktorskii-disertatsiyi-sergiia-shkarleta
І якщо вже цей пост про освіту, вставлю одну думку, яку останнім часом постійно доводиться повторювати.
Багато моїх знайомих жаліються на жахливу якість нинішньої державної шкільної освіти, особливо в природничій сфері.
Всі бігають і шукають репетиторів, шукають нормальні приватні школи (є купа фейкових, які просто за дурні гроші імітують навчання, розважаючи дітей і цілуючи у дупу їх батьків).
Відповідаю усім гуртом.
На жаль, в нашій державі склався такий суспільний договір, що зарплатня людини, що відповідає за майбутнє, розвиток мозку, умінь і навичок найціннішого, що у цього суспільства є (дітей), є нижчою за оплату праці продавця на касі, кур'єра служби доставки чи будь-кого іншого.
Тому коли виникає питання, чому дитина не розуміє основ фізики, хімії, математики, не вміє нормально читати і, очевидно, на дитину в середньому всім по-барабану, то претензії логічніше виставляти касирам, кур'єрам і будь-кому.
Мене реально дивує, що купа моїх співгромадян не можуть скласти до купи ці прості речі.
Скільки інвестуєте на виборах в освіту - стільки Ви отримаєте назад додому після уроків.
Це просто мої думки вголос і якщо десь когось мої слова ображають - вибачте, мені діла до того немає.
При тому, що я - науковець, і я бачу, що Україна за 30-ть років Незалежності розбазарила не тільки оборонний потенціал, але й науково-технологічний, що міг би допомогти відновити оборонний (впевнений, що це робилося свідомо), я завжди повторював, що головна реформа в країні має бути судова.
Без чесних судів ми приречені.
А тепер цю тезу я можу розширити.
Головна реформа в країні - судова.
Головна людина в країні - вчитель.
(Зрозуміло, що альфою і омегою в нинішньому українському Всесвіті є Армія і бійці, без яких ані суди, ані вчителі нам не потрібні, але тут ми концентруємося суто на тилових питаннях).
👍106❤20😭4❤🔥1
Без вчителя не буде не тільки інженерів, що складають дрони.
Не буде медиків, розробників зброї, хіміків, біологів, фізиків, нормальних економістів, нормальних юристів, нормальних державотворців зі стратегічним мисленням, а не рефлекторним управлінням і горизонтом планування до кінця поточного бюджетного періоду.
Ні, у мене немає рецепту, що робити (окрім того, що припинити призначати чортів на важливі державні посади).
Так, війна вимагає концентрації усіх ресурсів на обороні і зайвого ресурсу немає (хоча, сьогодні на Теремках в Києві комунальники навезли свіжої землі на клумби. Мабуть, будуть маскувати бліндажі. Кончені.) і з цього виру ми виберемося ой як не скоро.
Але як мінімум, дипломати і переговорники мусять пропонувати нашим іноземним партнерам, якщо ті таки не хочуть нам давати озброєння, бо всі вони пацифісти і "любить всіх треба", щоб вони допомогли нам створити нормальні умови праці вчителів.
Бо буде нам біда.
P.S. На фото наша акція протесту проти Шкарлета під Верхвоною радою, після якої до мене на роботу прийшов куратор блюсті національну безпеку.
Майте тиху ніч.
Не буде медиків, розробників зброї, хіміків, біологів, фізиків, нормальних економістів, нормальних юристів, нормальних державотворців зі стратегічним мисленням, а не рефлекторним управлінням і горизонтом планування до кінця поточного бюджетного періоду.
Ні, у мене немає рецепту, що робити (окрім того, що припинити призначати чортів на важливі державні посади).
Так, війна вимагає концентрації усіх ресурсів на обороні і зайвого ресурсу немає (хоча, сьогодні на Теремках в Києві комунальники навезли свіжої землі на клумби. Мабуть, будуть маскувати бліндажі. Кончені.) і з цього виру ми виберемося ой як не скоро.
Але як мінімум, дипломати і переговорники мусять пропонувати нашим іноземним партнерам, якщо ті таки не хочуть нам давати озброєння, бо всі вони пацифісти і "любить всіх треба", щоб вони допомогли нам створити нормальні умови праці вчителів.
Бо буде нам біда.
P.S. На фото наша акція протесту проти Шкарлета під Верхвоною радою, після якої до мене на роботу прийшов куратор блюсті національну безпеку.
Майте тиху ніч.
👍126❤28😭3❤🔥1
В житті є лиш три важливі речі:
1. Кольоровий принтер, щоб роздрукувати анонс науково-популярних подій для дітей і дорослих в Національному науково-природничому музеї НАН України.
2. Холодильник, на який цей роздрукований анонс можна повісити.
3. Магнітик, яким роздрукований анонс можна прикріпити до холодильника.
Можливо, я в чомусь з цих пунктів помилився, але поки я обмірковую, як встромити в цей список "Планета без росіян" і "Палаючий кремль", ідіть роздрукуйте.
Зайвим не буде.
І починайте планувати для малечі найкращі вікенди весняного березня.
Майте гарний день.
P.S. Відкрию ще секрет. Імовірність зустріти динозавра на вулицях Києва - 50/50. Або зустрінеш, або ні. Імовірність зустріти Olexii Kovalenko в міжвітринному просторі природничого - наближається до 100%.
1. Кольоровий принтер, щоб роздрукувати анонс науково-популярних подій для дітей і дорослих в Національному науково-природничому музеї НАН України.
2. Холодильник, на який цей роздрукований анонс можна повісити.
3. Магнітик, яким роздрукований анонс можна прикріпити до холодильника.
Можливо, я в чомусь з цих пунктів помилився, але поки я обмірковую, як встромити в цей список "Планета без росіян" і "Палаючий кремль", ідіть роздрукуйте.
Зайвим не буде.
І починайте планувати для малечі найкращі вікенди весняного березня.
Майте гарний день.
P.S. Відкрию ще секрет. Імовірність зустріти динозавра на вулицях Києва - 50/50. Або зустрінеш, або ні. Імовірність зустріти Olexii Kovalenko в міжвітринному просторі природничого - наближається до 100%.
🔥53👍12❤🔥1❤1
Там ще є правила відвідування подій у музеї (тут), тож взагалі раджу підписатися на їхню сторінку, щоб самостійно стежити за анонсами
Telegram
Національний науково-природничий музей НАН України 🇺🇦
Це не зовсім очікувано, але спробуємо відновити анонси наших подій на цілий місяць наперед.
У березні ми підготували для вас цілу низку подій, як в музеї, так і в онлайн-просторі.
Короткий путівник по наших заходах:
1. На території природничого музею є…
У березні ми підготували для вас цілу низку подій, як в музеї, так і в онлайн-просторі.
Короткий путівник по наших заходах:
1. На території природничого музею є…
👍42🔥10❤4❤🔥1
З першого погляду може здатися, що ми хвалимося тачкою 34/42, яка поїде воювати на 118 бригаду.
Машина дійсно хороша. І сіль у тому, що левову частку вартості цієї машини Ви надонатили, вітаючи Evhen Zborowski з Днем народження (нагадаю, що це було аж 11 листопада минулого року).
Решту - надонатили теж Ви. І ремонт та шини BF Goodrich оплатили теж Ви.
З другого погляду може здатися, що у відео та у пості Жені розказано, як взяти участь у розіграші унікальної підписаної футболки Андрія Ярмоленка (він же собі футболку і підписав, єслі шо), а також кількох інших цінних таємних лотів.
Але, насправді, це відео знято чисто з академічного інтересу.
Тут Мартін Олегович Брест перебуває у природному середовищі, не палить цигарку і не жартує свої не смішні жарти.
Якщо ж серйозно, будь ласка, якщо Ви донатили Євгену на Днюху - скиньте, будь ласка, скрін платежу на вказану адресу.
І одного вечора ми - я, Євген і Мартин Брест - сядемо у цього червоного корча (імовірно, він тоді вже буде зеленим) і проведемо чесний, неупереджений і прозорий, як сльози Бреста Олеговича, розіграш.
Майте тиху ніч.
Допис Євгена Зборовського
https://www.facebook.com/zborik14/videos/316495374756084/ :
"І ось нарешті! 🔥
Накрасивіший святковий 🛻 форд ренджер прибув на СТО.
Це саме той автомобіль на який я просив задонатити на свій день народження у листопаді і за майже місяць зібрали на "банку" 168 007 грн 04 копійки!
Це перевершило мої найсміливіші сподівання. Дякую вам ❤️❤️❤️
І коли настав час в грудні місяці банка була екстренно розбита, бо якраз підібрали оцей чудовий автомобіль і потрібні були терміново гроші для оплати, щоб цей красень зайняв своє місце 34 проекту 42 тачки на ЗСУ.
Але в процесі виявилось, що було втрачено список донатерів, які закидали гроші на банку. Це стало для нас усіх несподіванкою і щоб виправити несправедливість і здійснити розіграш фірмової ігрової футболки Динамо з автографом легенди українського футболу - Андрія Ярмоленка.
Тому прохання всім, хто донатив на цю банку скинути скріншот підтвердження переказу на емейл Fordranger34.42@gmail.com до 04 березня. Ми опрацюємо це все і зробимо розіграш. Хлопці Anton Senenko і Martin Brest обіцяють і від себе кілька військових лотів додати на розіграш.
Вибачаюсь за такий неочікуваний момент, ми самі на таке не розраховували.
Але найголовніше, що було підібрано, придбано і відремонтовано цей чудовий автомобіль і скоро він відправиться служити у 118 бригаду.
А це найголовніше.
Дякую"
Машина дійсно хороша. І сіль у тому, що левову частку вартості цієї машини Ви надонатили, вітаючи Evhen Zborowski з Днем народження (нагадаю, що це було аж 11 листопада минулого року).
Решту - надонатили теж Ви. І ремонт та шини BF Goodrich оплатили теж Ви.
З другого погляду може здатися, що у відео та у пості Жені розказано, як взяти участь у розіграші унікальної підписаної футболки Андрія Ярмоленка (він же собі футболку і підписав, єслі шо), а також кількох інших цінних таємних лотів.
Але, насправді, це відео знято чисто з академічного інтересу.
Тут Мартін Олегович Брест перебуває у природному середовищі, не палить цигарку і не жартує свої не смішні жарти.
Якщо ж серйозно, будь ласка, якщо Ви донатили Євгену на Днюху - скиньте, будь ласка, скрін платежу на вказану адресу.
І одного вечора ми - я, Євген і Мартин Брест - сядемо у цього червоного корча (імовірно, він тоді вже буде зеленим) і проведемо чесний, неупереджений і прозорий, як сльози Бреста Олеговича, розіграш.
Майте тиху ніч.
Допис Євгена Зборовського
https://www.facebook.com/zborik14/videos/316495374756084/ :
"І ось нарешті! 🔥
Накрасивіший святковий 🛻 форд ренджер прибув на СТО.
Це саме той автомобіль на який я просив задонатити на свій день народження у листопаді і за майже місяць зібрали на "банку" 168 007 грн 04 копійки!
Це перевершило мої найсміливіші сподівання. Дякую вам ❤️❤️❤️
І коли настав час в грудні місяці банка була екстренно розбита, бо якраз підібрали оцей чудовий автомобіль і потрібні були терміново гроші для оплати, щоб цей красень зайняв своє місце 34 проекту 42 тачки на ЗСУ.
Але в процесі виявилось, що було втрачено список донатерів, які закидали гроші на банку. Це стало для нас усіх несподіванкою і щоб виправити несправедливість і здійснити розіграш фірмової ігрової футболки Динамо з автографом легенди українського футболу - Андрія Ярмоленка.
Тому прохання всім, хто донатив на цю банку скинути скріншот підтвердження переказу на емейл Fordranger34.42@gmail.com до 04 березня. Ми опрацюємо це все і зробимо розіграш. Хлопці Anton Senenko і Martin Brest обіцяють і від себе кілька військових лотів додати на розіграш.
Вибачаюсь за такий неочікуваний момент, ми самі на таке не розраховували.
Але найголовніше, що було підібрано, придбано і відремонтовано цей чудовий автомобіль і скоро він відправиться служити у 118 бригаду.
А це найголовніше.
Дякую"
❤72👍13❤🔥1
На дисплеї вібруючого мобільного висвічується розлогий підпис:
"Рома [номер] бригада [номер] батальон".
Я знаю, хто це, і я знаю, про що буде розмова.
Знаю, що скаже він. Що відповім я. Що він скаже далі. І потім я знову.
В чомусь наша розмова є позбавлена сенсу, однак натискаю на зелену клавішу і прикладаю слухавку до вуха:
- Антоне, бажаю здоров'я.
- Бажаю, - кажу я якомога більш радісним тоном, намагаючись не видати, що я в курсі, навіщо цей дзвінок, - як Ваші справи?
- Та... Дякую... Антоне... я знаю, що Ви і так це знаєте. Але. Я мушу Вам це сказати. Антоне... Нам дуже потрібна машина. Розумієте? Нам хлопців треба чимось вивозити... В нас вже нічого немає...
Рома - це комбат.
Потужний справжній комбат.
Не картонний і тиловий, не кабінетний з піджопною тачкою, щоб возити папери по Києву.
Починав в цьому пеклі ще в 2014-му, з 24 лютого опинився під Ірпінем з одним бронежилетом на двох бійців і з чотирма магазинами до АКа (ага, підготовка до вторгнення. Стрілочки на мапі. І всі решта фантастичних історій з телемарафону про те, який у нас був хитрий план).
Далі все "золоте кільце" від Харківщини через Донбас до Запорізького напрямку.
Рома.бачив.все.
Знаєте, як дізнатись, що військовий пройшов пекло?
Спитайте у нього, як справи. Що бачив. Що чув.
Біс що розкаже.
Дивитиметься в порожнечу ступілим поглядом, соватиме губами в повітрі. Може розповість двійко стандартних історій для цивільних.
Тих історій, в які можна зазирнути, не відчувши, що безодня зазирає тобі у відповідь і намагається висмоктати душу.
- ... Антоне. Повірте. Я б не просив. Поможіть.
А я ж не командир.
Так, один ППОшник, якому Ви ремонтуєте машину, каже, що ми тут цілий підрозділ, що робить машини на Збройні сили.
Але взаправду - ні я, ні Мартін, ні будь-хто з Вас - ми не є командирами тих, кому ми робимо машини.
Правда ж? Я правий?
Тоді скажіть...
Скажіть, чому таке гидотне відчуття безсилля?
Того командирського безсилля, яке я бачив тільки у кіно.
Коли тобі телефонують по польовому телефону якісь батальйони, які завалює шматками горілої землі, палаючої техніки, зв'язок хрипить і рветься.
І просять вони всі одне й те саме - резервів, підтримки, вогню артилерії.
Загалом, просять того, чого у тебе зайвого немає.
А ти дивишся на мапу, на резерви, знову на мапу, мільйон разів все перевіряєш і уточнюєш, розуміючи, що помилки немає, і спокійним голосом, від якого у самого в середині все перевертається і скрегоче, кажеш:
- Романе, ми робимо все, що можемо. Тримайтесь. Робимо все від нас залежне. Машина в ремонті. Механіки гарують. Як тільки будуть новини - відразу Вам сповіщу. Просто тримайтесь.
І наче ж правду кажу. Правду ж.
Але оце безсилля спустошує.
Та ми працюємо.
Давайте глянемо разом, як командири, яких ніхто нікуди не призначав, на нашу мапу, щоб оцінити становище.
По-перше, цього тижня на обкатку вийшли відразу дві машини Ford Ranger - 34/42 на 118 бригаду і 38/42 на НГУ Рубіж. Ба більше, на оглядини 38/42 сьогодні вже приїжджали бійці і вона заїхала в Ірпінь на фарбування. Якщо все буде добре, наступного тижня машини будуть передані у підрозділи. Крім того, Volkswagen Transpoter Донателло 21/42 для Вовків да Вінчі нарешті готовий і чекає логістики на фронт.
По-друге, машина для підрозділу Роми - Jeep Cherokee Mescalero 40/42 - в ремонті. Їхня ж автівка, що повернулася з передової без підвіски і правої задньої напіввісі- Jeep Cherokee - теж заходить в ремонт.
По-третє, тачка 42/42 - Ford Ranger - для 44 бригади - вже в Києві на фарбуванні, потім зайде на ремонт. А тачку 41/42 - теж Ford Ranger - сьогодні тільки-но придбали друзі нашого проєкту і про це я напишу потім, окремо.
По-четверте, ми закінчуємо ремонт Jeep Grand Cherokee для ППО.
По-п'яте, Mitsubishi L200 на 5 ОШБр в самому розпалі ремонтних робіт.
По-шосте, в роботі вже Mitsubishi Pajero від поліцейської Люті.
"Рома [номер] бригада [номер] батальон".
Я знаю, хто це, і я знаю, про що буде розмова.
Знаю, що скаже він. Що відповім я. Що він скаже далі. І потім я знову.
В чомусь наша розмова є позбавлена сенсу, однак натискаю на зелену клавішу і прикладаю слухавку до вуха:
- Антоне, бажаю здоров'я.
- Бажаю, - кажу я якомога більш радісним тоном, намагаючись не видати, що я в курсі, навіщо цей дзвінок, - як Ваші справи?
- Та... Дякую... Антоне... я знаю, що Ви і так це знаєте. Але. Я мушу Вам це сказати. Антоне... Нам дуже потрібна машина. Розумієте? Нам хлопців треба чимось вивозити... В нас вже нічого немає...
Рома - це комбат.
Потужний справжній комбат.
Не картонний і тиловий, не кабінетний з піджопною тачкою, щоб возити папери по Києву.
Починав в цьому пеклі ще в 2014-му, з 24 лютого опинився під Ірпінем з одним бронежилетом на двох бійців і з чотирма магазинами до АКа (ага, підготовка до вторгнення. Стрілочки на мапі. І всі решта фантастичних історій з телемарафону про те, який у нас був хитрий план).
Далі все "золоте кільце" від Харківщини через Донбас до Запорізького напрямку.
Рома.бачив.все.
Знаєте, як дізнатись, що військовий пройшов пекло?
Спитайте у нього, як справи. Що бачив. Що чув.
Біс що розкаже.
Дивитиметься в порожнечу ступілим поглядом, соватиме губами в повітрі. Може розповість двійко стандартних історій для цивільних.
Тих історій, в які можна зазирнути, не відчувши, що безодня зазирає тобі у відповідь і намагається висмоктати душу.
- ... Антоне. Повірте. Я б не просив. Поможіть.
А я ж не командир.
Так, один ППОшник, якому Ви ремонтуєте машину, каже, що ми тут цілий підрозділ, що робить машини на Збройні сили.
Але взаправду - ні я, ні Мартін, ні будь-хто з Вас - ми не є командирами тих, кому ми робимо машини.
Правда ж? Я правий?
Тоді скажіть...
Скажіть, чому таке гидотне відчуття безсилля?
Того командирського безсилля, яке я бачив тільки у кіно.
Коли тобі телефонують по польовому телефону якісь батальйони, які завалює шматками горілої землі, палаючої техніки, зв'язок хрипить і рветься.
І просять вони всі одне й те саме - резервів, підтримки, вогню артилерії.
Загалом, просять того, чого у тебе зайвого немає.
А ти дивишся на мапу, на резерви, знову на мапу, мільйон разів все перевіряєш і уточнюєш, розуміючи, що помилки немає, і спокійним голосом, від якого у самого в середині все перевертається і скрегоче, кажеш:
- Романе, ми робимо все, що можемо. Тримайтесь. Робимо все від нас залежне. Машина в ремонті. Механіки гарують. Як тільки будуть новини - відразу Вам сповіщу. Просто тримайтесь.
І наче ж правду кажу. Правду ж.
Але оце безсилля спустошує.
Та ми працюємо.
Давайте глянемо разом, як командири, яких ніхто нікуди не призначав, на нашу мапу, щоб оцінити становище.
По-перше, цього тижня на обкатку вийшли відразу дві машини Ford Ranger - 34/42 на 118 бригаду і 38/42 на НГУ Рубіж. Ба більше, на оглядини 38/42 сьогодні вже приїжджали бійці і вона заїхала в Ірпінь на фарбування. Якщо все буде добре, наступного тижня машини будуть передані у підрозділи. Крім того, Volkswagen Transpoter Донателло 21/42 для Вовків да Вінчі нарешті готовий і чекає логістики на фронт.
По-друге, машина для підрозділу Роми - Jeep Cherokee Mescalero 40/42 - в ремонті. Їхня ж автівка, що повернулася з передової без підвіски і правої задньої напіввісі- Jeep Cherokee - теж заходить в ремонт.
По-третє, тачка 42/42 - Ford Ranger - для 44 бригади - вже в Києві на фарбуванні, потім зайде на ремонт. А тачку 41/42 - теж Ford Ranger - сьогодні тільки-но придбали друзі нашого проєкту і про це я напишу потім, окремо.
По-четверте, ми закінчуємо ремонт Jeep Grand Cherokee для ППО.
По-п'яте, Mitsubishi L200 на 5 ОШБр в самому розпалі ремонтних робіт.
По-шосте, в роботі вже Mitsubishi Pajero від поліцейської Люті.
💔68😢11👍7❤3❤🔥1
По-сьоме, ми вперше задіяли резерви.
Вперше в історії наших проєктів.
Ми змушені були це зробити, оскільки на СТО Автокомп Сервис, які сумлінно "вивезли" майже весь проєкт 42 тачки на ЗСУ, на даний момент 90% підйомників постійно зайняті машинами для фронту.
Раніше було легше: треба щось терміново для фронту? Можна тимчасово відсунути цивільне авто і зробити тачку для військових.
Зараз обирати яка з машин важливіша - від 5 штурмової, 72 механізованої чи Нацгвардії - стало неможливо.
До слова, підйомники були замінені на більш потужні (старі, до речі, були передані на ремонтні підрозділи ЗСУ), тривалість роботи механіків - подовжена, а на випадок зникнення світла і забезпечення безперебійної роботи СТО було встановлено величезний промисловий генератор.
Тим не менш, і цього вже мало.
Тому проєкту реабіліТАЧКИ також допомагатиме СТО Апекс, які вже прийняли на ремонт Volkswagen Transporter від НГУ Рубіж.
По-восьме, знову ж таки СТО Автокомп Сервис окрім традиційного ремонту машин і регулярної підтримки проєкту шляхом виконання багатьох робіт безкоштовно на постійній основі безкоштовно ж забезпечуватиме військові машини, що заїжджатимуть на ремонт в рамках проєкту реабіліТАЧКИ, запасними колесами, домкратами, тросами, вогнегасниками тощо (якщо ці важливі елементи раптом відсутні).
Це суттєва стаття витрат і ми дуже вдячні за таке відповідальне ставлення та свідому позицію.
Якесь таке у нас становище.
Доповідь закінчив.
Масштаб, якщо чесно, особисто мене вражає.
Масштаб Вашої підтримки, яка дозволяє розширювати і поглиблювати діяльність із забезпечення Сил оборони справним автотранспортом (і човнами, звісно. З пісні слів не викинеш).
Я знаю, що Ви знаєте, що робити, бо сьогодні 29 лютого і донати посипалися без нашого жодного натяку (я спеціально спитав Мартин Брест, чи він писав сьогодні пости і чи просив підтримки. Він запевнив, що ні, але дзеленькання банківського додатку свідчать, що Ви пам'ятаєте).
Шановні, ми працюємо.
Ми не богі, ми не можемо стрибнути вище голови і не можемо розбити головою стіну.
Але підрозділ Романа отримає свої дві автівки, щоб вивозити поранених бійців.
Дякую Вам.
Ви круті командири.
----------------------------------
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))
Майте тихий вечір.
Вперше в історії наших проєктів.
Ми змушені були це зробити, оскільки на СТО Автокомп Сервис, які сумлінно "вивезли" майже весь проєкт 42 тачки на ЗСУ, на даний момент 90% підйомників постійно зайняті машинами для фронту.
Раніше було легше: треба щось терміново для фронту? Можна тимчасово відсунути цивільне авто і зробити тачку для військових.
Зараз обирати яка з машин важливіша - від 5 штурмової, 72 механізованої чи Нацгвардії - стало неможливо.
До слова, підйомники були замінені на більш потужні (старі, до речі, були передані на ремонтні підрозділи ЗСУ), тривалість роботи механіків - подовжена, а на випадок зникнення світла і забезпечення безперебійної роботи СТО було встановлено величезний промисловий генератор.
Тим не менш, і цього вже мало.
Тому проєкту реабіліТАЧКИ також допомагатиме СТО Апекс, які вже прийняли на ремонт Volkswagen Transporter від НГУ Рубіж.
По-восьме, знову ж таки СТО Автокомп Сервис окрім традиційного ремонту машин і регулярної підтримки проєкту шляхом виконання багатьох робіт безкоштовно на постійній основі безкоштовно ж забезпечуватиме військові машини, що заїжджатимуть на ремонт в рамках проєкту реабіліТАЧКИ, запасними колесами, домкратами, тросами, вогнегасниками тощо (якщо ці важливі елементи раптом відсутні).
Це суттєва стаття витрат і ми дуже вдячні за таке відповідальне ставлення та свідому позицію.
Якесь таке у нас становище.
Доповідь закінчив.
Масштаб, якщо чесно, особисто мене вражає.
Масштаб Вашої підтримки, яка дозволяє розширювати і поглиблювати діяльність із забезпечення Сил оборони справним автотранспортом (і човнами, звісно. З пісні слів не викинеш).
Я знаю, що Ви знаєте, що робити, бо сьогодні 29 лютого і донати посипалися без нашого жодного натяку (я спеціально спитав Мартин Брест, чи він писав сьогодні пости і чи просив підтримки. Він запевнив, що ні, але дзеленькання банківського додатку свідчать, що Ви пам'ятаєте).
Шановні, ми працюємо.
Ми не богі, ми не можемо стрибнути вище голови і не можемо розбити головою стіну.
Але підрозділ Романа отримає свої дві автівки, щоб вивозити поранених бійців.
Дякую Вам.
Ви круті командири.
----------------------------------
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))
Майте тихий вечір.
❤98👍15❤🔥1
"Загинув в березні 2022 р, в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
Помер 11 квітня 2022 року в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
Помер в березні 2022 року в бомбосховищі університету, був похований на території (наразі перепохований).
Загинула під час обстрілу градом 17 березня 2022, переховувалась разом з сім’єю в гуртожитку №2.
Загинув 28.03.2022. Він допомагав людям та попав під обстріл на проспекті Миру нижче Драмтеатру. Загинув від взривної травми та осколочних поранень тіла"
Ви знаєте...
Та знаєте, як це знаю і я, що після повернення Маріуполя під наш контроль, ми всі отетеріємо від кількості людей, які там загинули.
Звісно, не усіх вдасться встановити, тому що родини там гинули цілими поколіннями.
Проте дуже повільно, але вперто, зусиллями небайдужих збирається інформація про окремі людські долі, з яких і складається жахливий вир трагедії Маріуполя.
Нижче - імена загиблих викладачів та науковців Приазовського державного технічного університету.
І, нагадаю, на порталі Моя наука / my.science.ua сумлінно ведеться список вчених, яких вбила росія.
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/
Майте тихий день
Допис Газети Світ
"Маріуполь: їхні імена шепоче вічність
У квітні 2022 року я записала інтерв’ю з викладачкою Приазовського державного технічного університету Оленою Хаджиновою (нині вона виконує обов’язки ректорки ПДТУ ). Пані Олена виїхала в місто Дніпро і разом з активістами координаційної групи працювала над відновленням університету.
Співрозмовниця тихим голосом розповідала про перші дні великої війни у Маріуполі, про те, що університет уже 26 лютого приймав біженців з Сартани і Талаковки.
2 березня у Маріуполі повністю зник зв’язок, водопостачання, електрика. Щоб переконатися, що колеги живі, викладачі підходили до будинків, відчиняли двері в підвали, голосно гукали: «Чи є тут такий-то чи така-то?».
Олена Хаджинова розповіла, що одна з колег загинула, коли стояла в черзі до магазину. Я не уточнила тоді ім’я загиблої, але ця історія не йшла з голови. Днями написала Олені Вікторівні, попросила назвати ім’я колеги. Отримала відповідь: дайте пару днів, сформуємо список.
Учора отримали від маріупольців повний список з приміткою: «Загальними зусиллями зібрали інформацію».
Публікуємо, як є, без літературного редагування і змін.
Співробітники Приазовського державного технічного університету, які загинули в Маріуполі:
1. Жежеленко Ігор Володимирович, професор кафедри електроенергетичних комплексів та систем. Загинув в березні 2022 р, в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
2. Берестовий Анатолій Михайлович, професор кафедри автомобільного транспорту. Помер 11 квітня 2022 року в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
3. Роянов В'ячеслав Олександрович, завідувач кафедри автоматизації та механізації зварювального виробництва. Помер в березні 2022 року в бомбосховищі університету, був похований на території (наразі перепохований).
4. Парунакян Ваагн Ємільович, професор кафедри транспортних технологій підприємств. Загинув у квітні 2022 року, в умовах окупації. Причина смерті невідома.
5. Шундель Крістіна Вікторівна, паспортистка 2-го гуртожитку. Загинула під час обстрілу градом 17 березня 2022, переховувалась разом з сім’єю в гуртожитку №2.
6. Євдокімова Галина Михайлівна, завідувач лабораторії кафедри туризму. Загинула 20 березня 2022 р, вдома, під час обстрілу.
7. Крівенко Сергій Вікторович, доцент на 0,2 ставки кафедри металургії чорних металів. Загинув 28.03.2022. Він допомагав людям та попав під обстріл на проспекті Миру нижче Драмтеатру. Загинув від взривної травми та осколочних поранень тіла. Його спочатку поховали у дворі. Рідним вдалось дістатись могили тільки через певний час, бо до неї не пускали. Сергій Вікторович був дуже гарною людиною. Перед загибеллю він захистив докторську дисертацію. Мав багато планів на майбутнє. Записано зі слів сестри Ольги Крівенко.
8. Гагарін Володимир Олександрович, доцент кафедри наноінженерії в галузевому машинобудуванні.
Помер 11 квітня 2022 року в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
Помер в березні 2022 року в бомбосховищі університету, був похований на території (наразі перепохований).
Загинула під час обстрілу градом 17 березня 2022, переховувалась разом з сім’єю в гуртожитку №2.
Загинув 28.03.2022. Він допомагав людям та попав під обстріл на проспекті Миру нижче Драмтеатру. Загинув від взривної травми та осколочних поранень тіла"
Ви знаєте...
Та знаєте, як це знаю і я, що після повернення Маріуполя під наш контроль, ми всі отетеріємо від кількості людей, які там загинули.
Звісно, не усіх вдасться встановити, тому що родини там гинули цілими поколіннями.
Проте дуже повільно, але вперто, зусиллями небайдужих збирається інформація про окремі людські долі, з яких і складається жахливий вир трагедії Маріуполя.
Нижче - імена загиблих викладачів та науковців Приазовського державного технічного університету.
І, нагадаю, на порталі Моя наука / my.science.ua сумлінно ведеться список вчених, яких вбила росія.
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/
Майте тихий день
Допис Газети Світ
"Маріуполь: їхні імена шепоче вічність
У квітні 2022 року я записала інтерв’ю з викладачкою Приазовського державного технічного університету Оленою Хаджиновою (нині вона виконує обов’язки ректорки ПДТУ ). Пані Олена виїхала в місто Дніпро і разом з активістами координаційної групи працювала над відновленням університету.
Співрозмовниця тихим голосом розповідала про перші дні великої війни у Маріуполі, про те, що університет уже 26 лютого приймав біженців з Сартани і Талаковки.
2 березня у Маріуполі повністю зник зв’язок, водопостачання, електрика. Щоб переконатися, що колеги живі, викладачі підходили до будинків, відчиняли двері в підвали, голосно гукали: «Чи є тут такий-то чи така-то?».
Олена Хаджинова розповіла, що одна з колег загинула, коли стояла в черзі до магазину. Я не уточнила тоді ім’я загиблої, але ця історія не йшла з голови. Днями написала Олені Вікторівні, попросила назвати ім’я колеги. Отримала відповідь: дайте пару днів, сформуємо список.
Учора отримали від маріупольців повний список з приміткою: «Загальними зусиллями зібрали інформацію».
Публікуємо, як є, без літературного редагування і змін.
Співробітники Приазовського державного технічного університету, які загинули в Маріуполі:
1. Жежеленко Ігор Володимирович, професор кафедри електроенергетичних комплексів та систем. Загинув в березні 2022 р, в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
2. Берестовий Анатолій Михайлович, професор кафедри автомобільного транспорту. Помер 11 квітня 2022 року в умовах окупації Маріуполя (за відсутності медичної допомоги).
3. Роянов В'ячеслав Олександрович, завідувач кафедри автоматизації та механізації зварювального виробництва. Помер в березні 2022 року в бомбосховищі університету, був похований на території (наразі перепохований).
4. Парунакян Ваагн Ємільович, професор кафедри транспортних технологій підприємств. Загинув у квітні 2022 року, в умовах окупації. Причина смерті невідома.
5. Шундель Крістіна Вікторівна, паспортистка 2-го гуртожитку. Загинула під час обстрілу градом 17 березня 2022, переховувалась разом з сім’єю в гуртожитку №2.
6. Євдокімова Галина Михайлівна, завідувач лабораторії кафедри туризму. Загинула 20 березня 2022 р, вдома, під час обстрілу.
7. Крівенко Сергій Вікторович, доцент на 0,2 ставки кафедри металургії чорних металів. Загинув 28.03.2022. Він допомагав людям та попав під обстріл на проспекті Миру нижче Драмтеатру. Загинув від взривної травми та осколочних поранень тіла. Його спочатку поховали у дворі. Рідним вдалось дістатись могили тільки через певний час, бо до неї не пускали. Сергій Вікторович був дуже гарною людиною. Перед загибеллю він захистив докторську дисертацію. Мав багато планів на майбутнє. Записано зі слів сестри Ольги Крівенко.
8. Гагарін Володимир Олександрович, доцент кафедри наноінженерії в галузевому машинобудуванні.
💔126😢28❤3
Загинув на фронті в Донецькій області боронячи Україну 19.02.2023. Був мобілізований з м. Дрогобич, Львівська область.
Список передано активістам порталу «Моя наука», які роблять надвичайно важливу справу – збирають імена науковців, викладачів, аспірантів, яких убила росія. Нині в списку уже сто двадцять імен…
Якщо ви знаєте такі імена – з усієї України, будь ласка, повідомте про них (лінк на сторінки, де збирають інформацію, залишу в коментах).
На жаль, не всі прізвища вчених, які загинули під час великої війни, є в інтернеті, частина сайтів не працює, науковці старшого віку часто не ведуть соцмереж. Документи багатьох установ, які потрапили в окупацію, згоріли. Тому надія – на пам’ять колег, друзів, знайомих. Нам же не все одно, правда?
Світлана ГАЛАТА
Ілюстрація з сайту Організації об'єднаних націй"
Список передано активістам порталу «Моя наука», які роблять надвичайно важливу справу – збирають імена науковців, викладачів, аспірантів, яких убила росія. Нині в списку уже сто двадцять імен…
Якщо ви знаєте такі імена – з усієї України, будь ласка, повідомте про них (лінк на сторінки, де збирають інформацію, залишу в коментах).
На жаль, не всі прізвища вчених, які загинули під час великої війни, є в інтернеті, частина сайтів не працює, науковці старшого віку часто не ведуть соцмереж. Документи багатьох установ, які потрапили в окупацію, згоріли. Тому надія – на пам’ять колег, друзів, знайомих. Нам же не все одно, правда?
Світлана ГАЛАТА
Ілюстрація з сайту Організації об'єднаних націй"
💔166😢36
Є дві... ні, три хороші новини.
Ми з Мартин Брест системно уникаємо будь-якої волонтерської діяльності і гуманітарних вантажів, в яких немає карданного валу, повного приводу і щупа для мастила.
Тим не менш, інколи певних речей не змінити.
Коли в проєкт 42 тачки на ЗСУ влітає машина 34/42, у якої україно-румунські волонтери вщент забили кузов ходунками, милицями, спецпапером на лікарняні ліжка та харчами, то все потрібно кудись передати.
Штош.
Сьогодні наш коник привіз у Київський військовий шпиталь ці цінні девайси.
Ми вдячні Оксана Варсан, Gennady Stambulov, Gabor Petru та Олексій Маковоз за вантаж, а Evhen Zborowski за контакт в шпиталі.
Дівчина Юля у мене все особисто прийняла.
Друге.
Тачка 38/42 завдяки чарівним рукам Светлана Третьяк та Сергей Третьяк вже відфарбована. Тачка 34/42, навпаки, заїхала на фарбування.
Третє.
Завдяки невгамовності Костянтин Бакуемський (яка чомусь не вибивається навіть службою у Збройних силах України) проєкт реабіліТАЧКИ отримав власний мерч.
У кількості трьох штук.
З дуже дивними написами на спинах.
Я дуже сміявся.
Ну, і четверте теж є.
За добу Ви тільки на картку накидали 206 тисяч неймовірних українських гривень.
На пейпал 500 цінних американських доларів.
Це дозволяє нам залучити до ремонтних робіт бойові тачки 93-ї бригади.
Дякую Вам.
Майте тиху ніч.
Ми з Мартин Брест системно уникаємо будь-якої волонтерської діяльності і гуманітарних вантажів, в яких немає карданного валу, повного приводу і щупа для мастила.
Тим не менш, інколи певних речей не змінити.
Коли в проєкт 42 тачки на ЗСУ влітає машина 34/42, у якої україно-румунські волонтери вщент забили кузов ходунками, милицями, спецпапером на лікарняні ліжка та харчами, то все потрібно кудись передати.
Штош.
Сьогодні наш коник привіз у Київський військовий шпиталь ці цінні девайси.
Ми вдячні Оксана Варсан, Gennady Stambulov, Gabor Petru та Олексій Маковоз за вантаж, а Evhen Zborowski за контакт в шпиталі.
Дівчина Юля у мене все особисто прийняла.
Друге.
Тачка 38/42 завдяки чарівним рукам Светлана Третьяк та Сергей Третьяк вже відфарбована. Тачка 34/42, навпаки, заїхала на фарбування.
Третє.
Завдяки невгамовності Костянтин Бакуемський (яка чомусь не вибивається навіть службою у Збройних силах України) проєкт реабіліТАЧКИ отримав власний мерч.
У кількості трьох штук.
З дуже дивними написами на спинах.
Я дуже сміявся.
Ну, і четверте теж є.
За добу Ви тільки на картку накидали 206 тисяч неймовірних українських гривень.
На пейпал 500 цінних американських доларів.
Це дозволяє нам залучити до ремонтних робіт бойові тачки 93-ї бригади.
Дякую Вам.
Майте тиху ніч.
❤102👍15❤🔥1