Думаю, всі пам'ятають смішний анекдот про хлопця з підручником з "Теорії поля", якого в тролейбусі прийняли за агронома.

Нижче Ви можете знайти інформацію про новеньку чудову монографію від українських науковців з квантової теорії поля.
Вона буде корисна студентам фізичного напрямку, аспірантам та вченим.

Власне, якщо є знайомі з окресленого переліку - покажіть їм цей пост.
Ну, а так, для цікавості - можете зазирнути, як виглядає підручник, в якому формул більше, ніж слів.

Цікаво, чи за традицією губили автори кілька сторінок математичних викладок з рукопису, щоб потім написати легендарну фразу "...легко бачити, що...". :)

Майте тихий вечір.
"Сьогодні на сайті нашого інституту з'явилася електронна копія підручника з квантової теорії поля В. Гусиніна та Е. Горбара.
Всі охочі можуть вільно його завантажити за посиланням:
http://bitp.kiev.ua/files/doc/lectures/Gusynin-Gorbar_QFTbook.pdf
яке можна знайти в розділі новин на сайті інституту:
http://bitp.kiev.ua/news" https://www.facebook.com/share/p/YF5M4b14ctcYjEDg/

Пам‘ятаєте, я у Вас причіп просив?
Ввалився в Вашу стрічку, як якийсь квадробобер, і кажу: подайте, люди добрі, причіп для перевезення майна особового складу 125 бригади ТрО.

І шо, і шо? (с)

Я обожнюю наших людей.
У багатьох не просто існує розуміння, що всі сили мають бути спрямовані на допомогу фронту, бо там воюють НАШІ хлопці і дівчата.
Будь-яка техніка, що просто невідомо нашо стоїть без діла, в умілих руках бійців може значно полегшити побут та бойову буденність.

Загалом, перший причіп рушив у війська і тут я можу абсолютно гордо мовити:
- Причіп не мій. Я просто розмістив оголошення. Я тут ні до чого.

Бійці самостійно сконтактували з власниками, забрали двоколісне чудо і поїхали до ЛБЗ.

Величезна подяка Галина Хитра, Георгій Тригуб за цінний транспорт, а Bogdan Try за те, що нас всіх сконтактував.

Ну, і Вам дякую.
Ви в курсі, що Ви на 5 ОШБр відправити комплект гуми до буса?
Ну, от, знайте.

Ви чудові.

Майте гарний день.

P.S. Епопея з причіпами ще не завершена. Будемо виймати з-під парканів ще два, але то окремі історії.
P.S.2. А, і обіцяв показати їжачка. Ось. Марк ліпив повністю сам. Каштан, колючки від каштана, глина, нєрви.

Я вже десь казав, що особливим прокляттям волонтера - є тягар знань.
Ти зустрічаєш на тиждень достобіса військових з різних бригад і напрямків, а також людей, дотичних до оборонки, чуєш купу всього, порівнюєш з тим, чим «годують» з офіційних джерел пересічних громадян і розумієш, що в інфополітиці держави нічого не змінилося за 2,5 роки.
Вона звучить десь так: громадяни то є діти, яких ми маємо берегти від суворої дійсності.

І як же я радію, коли подібні тексти починають з‘являтися з-під кресал журналістів.
Про основну проблему - вузьке місце - виробництва снарядів не тільки в Україні, а й світі, я почув ще два роки тому.
Це пороха (чи порохи. Філологи, виправте, будь ласка).

І, о жорстокий світ, яка ж в одному цьому факті жорстока іронія.

Тут згадуються і мамкіни атланти, що десятиліттями кричали, що все, що збиткове, має бути закрите/ігноруватися, бо краще купити та імпортувати. Очевидно, ця концепція стала не просто провальною. Вона вже коштувала десятків тисяч життів.
Коли на шальках терезів нацбезпека-збитковість, на першому плані має бути нацбезпека.
Бо, виявляється, коли запалюється весь світ, гроші перетворюються просто на різаний папір.

Тут же згадуються і ці «смішні» люди із жалюгідними зарплатами - науковці - які, виявляється, натурально по зернині відроджують нині давно втрачені технології вирощування бавовни.
І просто менеджери з красивими презентаціями в наглядових радах за сотні тисяч гривень зарплати на місяць - тут не допоможуть.
А ще, виявляється, тут треба і аграрії, і селекціонери, і кліматологи. І якийсь протекторат, бо історія очевидно не ринкова, а поки що суто безпекова.

Тут же згадуються окремо хіміки.
Ті самі, яких як абітурієнтів на всю країну набрали пару сотень.
Ага, нові вибухові речовини, сплави, композити, оборонна промисловість жіжіталізована і технологізована.
Теж, та, що красива на презентаціях і підсвічених софітами сценах, але оборонка народжується під паяльниками і в пробірках, в математичних формулах крейдою на дошці і в бруді випробувань на полігоні.

Карочє, це настільки багатогранна історія з купою рівнів, де снаряди - це не тільки метал та конвейєр - що аж дух перехоплює.

Одна біда - ми в самому буревії.

А є ж ще ракети, переспоряджання і удосконалення радянської номенклатури, збільшення дальності та руйнівних можливостей.
А є ще збільшення ресурсу вузлів техніки.
А системи наведення…
Ай…

Важко багато знати.
І не мати змоги відкрито написати.

Лишаю посилання на текст тут, хоч Цукерберг через це пост і поріже

https://www.epravda.com.ua/publications/2024/10/1/719989/index.amp

Майте гарний день.

Сьогодні у нас з Мартин Брест мав відбутися розіграш «Військовий».
Але Мартін, як це водиться останнім часом, знову десь завіявся.
І на яких чорноземах чи болотах він прямо зараз бичкує своєю Ловою недопалок, стомленими очима вдивляючись у низькі хмари - про це ми дізнаємося з російських телеграм-каналів вранці.

А без Мартіна ж проводити розіграш немає сенсу.
Це як… це як викочувати на арену цирку велосипед без ведмедя або як їздити на БМВ та вмикати сигнали повороту - гуманно, правильно, але не цікаво.

Тож поки очікуємо на майстра несмішних жартів і, без перебільшень, людину, котра щоденною працею наближає нашу перемогу, розповім Вам про наш ще один лот з майбутнього розіграшу «Мистецький».

Це розписана скриня з-під снарядів.
Чесно кажучи, у мене бракне слів, щоб описати всю цю красу, бо це вже друга скриня, яку нам передала фантастична майстриня Lialia Smiyan.

Першу скриню ми розіграли колись давно (https://news.1rj.ru/str/mouselab/5976 ) і я пам‘ятаю свої емоції на пошті, коли відправляв виграш переможцю: я тупо не міг зі скринею розлучитися.

Гамма кольорів, деталізація, композиція, фон… Ляля до дрібниць продумує свої витвори та витрачає на них тижні і місяці кропіткої праці.

Тут те саме.
Гляньте.
Ви тільки подивіться, як вона прописала кожен листочок та ягідку…
От не знаю, як це передати в повній мірі.
Неймовірна краса.

За те, що сконтактували нас із Лялею, традиційно дякуємо Anastasiia Zvyagintceva, Oleksandr Zakopaiko та їхнй спільноті Закопай окупанта (https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta)

Так, у Вас буде шанс виграти цю скриню.

Про інші фантастичні поробки - я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/7013

Але то буде потім.
А поки запрошуємо Вас взяти участь у розіграші «Військовий».
Ми його продовжуємо до понеділка, 15.00.
Деталі - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/6959
Всі кошти підуть на купівлю і ремонт тачок для ЗСУ.

Майте тихий вечір.

Олена та Катерина точні, як кур‘єрський поїзд: приїздять раз на місяць з 4-ма чашками лате з макдональдса прямо на СТО, дають гроші на автомобільну гуму і їдуть у своїх справах.
У них є діти, чоловіки, турботи, вони не багаті і не олігархші, і я розумію, що ці 40-45 тисяч гривень (залежно від курсу) - це їхні ж недороблені манікюри, завиванці, спа-шось-там і елементарно цукерки їхній малечі.

Чесно кажучи, виключно завдяки Катерині та Олені і їхнім цільовим «гумовим» донатам у нас з Мартіном ніколи не виникає дилеми - чи потрібно військові тачки перевзувати в хороші колеса, чи «о, боже, скільки вона коштує, купимо польську наварку».
Звідси ж у нас виник внутрішній термін «провести гудрічізацію» (від марки дуже дорогої гуми для позашляховиків BF Goodrich), тобто зустрітися з дівчатами і прийняти їхню допомогу.

А ще Олена та Катерина паяють на кухнях фпв-дрони. Я уявлення не маю, скільки воно коштує, але це ж знову мінус манікюр, тістечка і відпочинок хоча б в Карпатах взимку.

Одна людина нам донатить по 20 гривень щомісяця. 2 роки поспіль. Я не знаю, які доходи у цієї людини, у чому вона собі відмовляє, але при тому, що кожен донат заслуговує на повагу, цей - чи не помітніший за решту.
Бо уява малює дуже яскраві картини відривання цієї зеленої двадцятки від скромного бюджету.

Я вже писав нескінченні історії про дітей зі спортивних шкіл, які збирать кошти на ЗСУ, дівчаток, що накопичували на конструктор лєго і всі гроші віддали Армії, хлопця, що віддав кошти зі свого власного випускного в школі.

Ба більше.
Один донатор щомісяця мовчки перераховує нам 130 тисяч гривень одним платежем.
Небідна людина, що важкою працею розвиває власне підприємство (результати роботи якого Ви бачите в кожному продуктовому магазині в Україні) могла б встати в чергу на якийсь всратий електро-роллс-ройс, купити футбольний клуб, нерухомість на мальдівах.
Але ж ні.
Він просто закриває ремонти військових корчів.
І не тільки.

Тіло сучасної України зіткане з оцих усіх громадян, які сприймають війну, як свою особисту справу.
Незалежно від достатку, віросповідань, гендеру, віку - ці люди ставляться до триндеця на фронті як до своєї власної катастрофи.

І от тепер я дізнаюся про оцих потвор з хмельницьких мсек, пенсійних фондів і якихось фіскальних служб.

Корупція, хабарі, підробні довідки і такси за подовження справжніх невигаданних інвалідностей (виявляється, таке реально є) - то само собою. Крадуть і грабують так, що ледь пельки не тріскають.

Але ж найстрашніше те, що їм реально по-барабану (є вираз міцніше, але ж мене читають діти) на трагедію нашої країни, звитягу ії захисників, і перспективи програшу у війні.

Дівчата привозять нам десяток американських президентів і це вирішує питання хорошої гуми для однієї-двох машин.
А тут хряк лежить на матрасі з сотнями і тисячами стодоларових купюр.
Щоби що?
Курва.
Нащо ці десятки елітних авто? Куди? Тонни нерухомості, якісь маєтки… це просто якийсь паралельний світ.

Нащо це все в готівці?
Цією готівкою можна було закрити потреби кількох бригад в автотранспорті, купити скікись там дронів, задонатити моновим, притулам, чмутам, увійти в історію, як благодійники і реально допомогти в країні.

Та господи… Могли б закрити всю чергу на дитячі імпланти в серця (чи як воно називається), на які казаріни щороку збирають гроші.

Але ні.
В історію увійде лише фото свині на матрасі з мільйонами доларів.
А скільки таких свиней?
Свині, що возять мільйони євро в багажниках, домальовують нулі на відновленні уражених росіянами лікарень, тіхонєчко переходять кордон, бо дєпутат, купують ламборгіні, бо мама прикурила на будівництві підпірної стінки в Києві.

І це ж не питання рахування чужих грошей.
Це питання підрахунку чужих вкрадених грошей.
Різниця фундаментальна.

Руки опускаються.
Як же я їх усіх ненавиджу.
Обмежені, убогі, з відсутністю фантазії, але достатньо розумні, щоб мати «на увазі» всю країну.
«Прикурювати» з горя, біди, смерті.

Але нічого.
Допоки суспільство пручається навалі росіян і підтримує тих, хто тримає фронт - шанс є.

А поки.
А поки нам зробили титанові брелоки нашого проєкту.

Ольга Федоренко, дякуємо.

І у нас же є свій брендований евакуатор.
Дякую, Iryna Tykhonkova.

Дякую Вам усім, що підтримуєте.

Переможемо.
Майте тихий вечір.