Я вже десь казав, що особливим прокляттям волонтера - є тягар знань.
Ти зустрічаєш на тиждень достобіса військових з різних бригад і напрямків, а також людей, дотичних до оборонки, чуєш купу всього, порівнюєш з тим, чим «годують» з офіційних джерел пересічних громадян і розумієш, що в інфополітиці держави нічого не змінилося за 2,5 роки.
Вона звучить десь так: громадяни то є діти, яких ми маємо берегти від суворої дійсності.
І як же я радію, коли подібні тексти починають з‘являтися з-під кресал журналістів.
Про основну проблему - вузьке місце - виробництва снарядів не тільки в Україні, а й світі, я почув ще два роки тому.
Це пороха (чи порохи. Філологи, виправте, будь ласка).
І, о жорстокий світ, яка ж в одному цьому факті жорстока іронія.
Тут згадуються і мамкіни атланти, що десятиліттями кричали, що все, що збиткове, має бути закрите/ігноруватися, бо краще купити та імпортувати. Очевидно, ця концепція стала не просто провальною. Вона вже коштувала десятків тисяч життів.
Коли на шальках терезів нацбезпека-збитковість, на першому плані має бути нацбезпека.
Бо, виявляється, коли запалюється весь світ, гроші перетворюються просто на різаний папір.
Тут же згадуються і ці «смішні» люди із жалюгідними зарплатами - науковці - які, виявляється, натурально по зернині відроджують нині давно втрачені технології вирощування бавовни.
І просто менеджери з красивими презентаціями в наглядових радах за сотні тисяч гривень зарплати на місяць - тут не допоможуть.
А ще, виявляється, тут треба і аграрії, і селекціонери, і кліматологи. І якийсь протекторат, бо історія очевидно не ринкова, а поки що суто безпекова.
Тут же згадуються окремо хіміки.
Ті самі, яких як абітурієнтів на всю країну набрали пару сотень.
Ага, нові вибухові речовини, сплави, композити, оборонна промисловість жіжіталізована і технологізована.
Теж, та, що красива на презентаціях і підсвічених софітами сценах, але оборонка народжується під паяльниками і в пробірках, в математичних формулах крейдою на дошці і в бруді випробувань на полігоні.
Карочє, це настільки багатогранна історія з купою рівнів, де снаряди - це не тільки метал та конвейєр - що аж дух перехоплює.
Одна біда - ми в самому буревії.
А є ж ще ракети, переспоряджання і удосконалення радянської номенклатури, збільшення дальності та руйнівних можливостей.
А є ще збільшення ресурсу вузлів техніки.
А системи наведення…
Ай…
Важко багато знати.
І не мати змоги відкрито написати.
Лишаю посилання на текст тут, хоч Цукерберг через це пост і поріже
https://www.epravda.com.ua/publications/2024/10/1/719989/index.amp
Майте гарний день.
Ти зустрічаєш на тиждень достобіса військових з різних бригад і напрямків, а також людей, дотичних до оборонки, чуєш купу всього, порівнюєш з тим, чим «годують» з офіційних джерел пересічних громадян і розумієш, що в інфополітиці держави нічого не змінилося за 2,5 роки.
Вона звучить десь так: громадяни то є діти, яких ми маємо берегти від суворої дійсності.
І як же я радію, коли подібні тексти починають з‘являтися з-під кресал журналістів.
Про основну проблему - вузьке місце - виробництва снарядів не тільки в Україні, а й світі, я почув ще два роки тому.
Це пороха (чи порохи. Філологи, виправте, будь ласка).
І, о жорстокий світ, яка ж в одному цьому факті жорстока іронія.
Тут згадуються і мамкіни атланти, що десятиліттями кричали, що все, що збиткове, має бути закрите/ігноруватися, бо краще купити та імпортувати. Очевидно, ця концепція стала не просто провальною. Вона вже коштувала десятків тисяч життів.
Коли на шальках терезів нацбезпека-збитковість, на першому плані має бути нацбезпека.
Бо, виявляється, коли запалюється весь світ, гроші перетворюються просто на різаний папір.
Тут же згадуються і ці «смішні» люди із жалюгідними зарплатами - науковці - які, виявляється, натурально по зернині відроджують нині давно втрачені технології вирощування бавовни.
І просто менеджери з красивими презентаціями в наглядових радах за сотні тисяч гривень зарплати на місяць - тут не допоможуть.
А ще, виявляється, тут треба і аграрії, і селекціонери, і кліматологи. І якийсь протекторат, бо історія очевидно не ринкова, а поки що суто безпекова.
Тут же згадуються окремо хіміки.
Ті самі, яких як абітурієнтів на всю країну набрали пару сотень.
Ага, нові вибухові речовини, сплави, композити, оборонна промисловість жіжіталізована і технологізована.
Теж, та, що красива на презентаціях і підсвічених софітами сценах, але оборонка народжується під паяльниками і в пробірках, в математичних формулах крейдою на дошці і в бруді випробувань на полігоні.
Карочє, це настільки багатогранна історія з купою рівнів, де снаряди - це не тільки метал та конвейєр - що аж дух перехоплює.
Одна біда - ми в самому буревії.
А є ж ще ракети, переспоряджання і удосконалення радянської номенклатури, збільшення дальності та руйнівних можливостей.
А є ще збільшення ресурсу вузлів техніки.
А системи наведення…
Ай…
Важко багато знати.
І не мати змоги відкрито написати.
Лишаю посилання на текст тут, хоч Цукерберг через це пост і поріже
https://www.epravda.com.ua/publications/2024/10/1/719989/index.amp
Майте гарний день.
Економічна правда
Бавовна і снаряди. Як Україна робить перші кроки до виробництва пороху
Україна почала експеримент з вирощування компонента пороху. Чи буде він вдалим?
👍93💔14❤5
Сьогодні у нас з Мартин Брест мав відбутися розіграш «Військовий».
Але Мартін, як це водиться останнім часом, знову десь завіявся.
І на яких чорноземах чи болотах він прямо зараз бичкує своєю Ловою недопалок, стомленими очима вдивляючись у низькі хмари - про це ми дізнаємося з російських телеграм-каналів вранці.
А без Мартіна ж проводити розіграш немає сенсу.
Це як… це як викочувати на арену цирку велосипед без ведмедя або як їздити на БМВ та вмикати сигнали повороту - гуманно, правильно, але не цікаво.
Тож поки очікуємо на майстра несмішних жартів і, без перебільшень, людину, котра щоденною працею наближає нашу перемогу, розповім Вам про наш ще один лот з майбутнього розіграшу «Мистецький».
Це розписана скриня з-під снарядів.
Чесно кажучи, у мене бракне слів, щоб описати всю цю красу, бо це вже друга скриня, яку нам передала фантастична майстриня Lialia Smiyan.
Першу скриню ми розіграли колись давно (https://news.1rj.ru/str/mouselab/5976 ) і я пам‘ятаю свої емоції на пошті, коли відправляв виграш переможцю: я тупо не міг зі скринею розлучитися.
Гамма кольорів, деталізація, композиція, фон… Ляля до дрібниць продумує свої витвори та витрачає на них тижні і місяці кропіткої праці.
Тут те саме.
Гляньте.
Ви тільки подивіться, як вона прописала кожен листочок та ягідку…
От не знаю, як це передати в повній мірі.
Неймовірна краса.
За те, що сконтактували нас із Лялею, традиційно дякуємо Anastasiia Zvyagintceva, Oleksandr Zakopaiko та їхнй спільноті Закопай окупанта (https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta)
Так, у Вас буде шанс виграти цю скриню.
Про інші фантастичні поробки - я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/7013
Але то буде потім.
А поки запрошуємо Вас взяти участь у розіграші «Військовий».
Ми його продовжуємо до понеділка, 15.00.
Деталі - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/6959
Всі кошти підуть на купівлю і ремонт тачок для ЗСУ.
Майте тихий вечір.
Але Мартін, як це водиться останнім часом, знову десь завіявся.
І на яких чорноземах чи болотах він прямо зараз бичкує своєю Ловою недопалок, стомленими очима вдивляючись у низькі хмари - про це ми дізнаємося з російських телеграм-каналів вранці.
А без Мартіна ж проводити розіграш немає сенсу.
Це як… це як викочувати на арену цирку велосипед без ведмедя або як їздити на БМВ та вмикати сигнали повороту - гуманно, правильно, але не цікаво.
Тож поки очікуємо на майстра несмішних жартів і, без перебільшень, людину, котра щоденною працею наближає нашу перемогу, розповім Вам про наш ще один лот з майбутнього розіграшу «Мистецький».
Це розписана скриня з-під снарядів.
Чесно кажучи, у мене бракне слів, щоб описати всю цю красу, бо це вже друга скриня, яку нам передала фантастична майстриня Lialia Smiyan.
Першу скриню ми розіграли колись давно (https://news.1rj.ru/str/mouselab/5976 ) і я пам‘ятаю свої емоції на пошті, коли відправляв виграш переможцю: я тупо не міг зі скринею розлучитися.
Гамма кольорів, деталізація, композиція, фон… Ляля до дрібниць продумує свої витвори та витрачає на них тижні і місяці кропіткої праці.
Тут те саме.
Гляньте.
Ви тільки подивіться, як вона прописала кожен листочок та ягідку…
От не знаю, як це передати в повній мірі.
Неймовірна краса.
За те, що сконтактували нас із Лялею, традиційно дякуємо Anastasiia Zvyagintceva, Oleksandr Zakopaiko та їхнй спільноті Закопай окупанта (https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta)
Так, у Вас буде шанс виграти цю скриню.
Про інші фантастичні поробки - я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/7013
Але то буде потім.
А поки запрошуємо Вас взяти участь у розіграші «Військовий».
Ми його продовжуємо до понеділка, 15.00.
Деталі - тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/6959
Всі кошти підуть на купівлю і ремонт тачок для ЗСУ.
Майте тихий вечір.
❤61👍16
Олена та Катерина точні, як кур‘єрський поїзд: приїздять раз на місяць з 4-ма чашками лате з макдональдса прямо на СТО, дають гроші на автомобільну гуму і їдуть у своїх справах.
У них є діти, чоловіки, турботи, вони не багаті і не олігархші, і я розумію, що ці 40-45 тисяч гривень (залежно від курсу) - це їхні ж недороблені манікюри, завиванці, спа-шось-там і елементарно цукерки їхній малечі.
Чесно кажучи, виключно завдяки Катерині та Олені і їхнім цільовим «гумовим» донатам у нас з Мартіном ніколи не виникає дилеми - чи потрібно військові тачки перевзувати в хороші колеса, чи «о, боже, скільки вона коштує, купимо польську наварку».
Звідси ж у нас виник внутрішній термін «провести гудрічізацію» (від марки дуже дорогої гуми для позашляховиків BF Goodrich), тобто зустрітися з дівчатами і прийняти їхню допомогу.
А ще Олена та Катерина паяють на кухнях фпв-дрони. Я уявлення не маю, скільки воно коштує, але це ж знову мінус манікюр, тістечка і відпочинок хоча б в Карпатах взимку.
Одна людина нам донатить по 20 гривень щомісяця. 2 роки поспіль. Я не знаю, які доходи у цієї людини, у чому вона собі відмовляє, але при тому, що кожен донат заслуговує на повагу, цей - чи не помітніший за решту.
Бо уява малює дуже яскраві картини відривання цієї зеленої двадцятки від скромного бюджету.
Я вже писав нескінченні історії про дітей зі спортивних шкіл, які збирать кошти на ЗСУ, дівчаток, що накопичували на конструктор лєго і всі гроші віддали Армії, хлопця, що віддав кошти зі свого власного випускного в школі.
Ба більше.
Один донатор щомісяця мовчки перераховує нам 130 тисяч гривень одним платежем.
Небідна людина, що важкою працею розвиває власне підприємство (результати роботи якого Ви бачите в кожному продуктовому магазині в Україні) могла б встати в чергу на якийсь всратий електро-роллс-ройс, купити футбольний клуб, нерухомість на мальдівах.
Але ж ні.
Він просто закриває ремонти військових корчів.
І не тільки.
Тіло сучасної України зіткане з оцих усіх громадян, які сприймають війну, як свою особисту справу.
Незалежно від достатку, віросповідань, гендеру, віку - ці люди ставляться до триндеця на фронті як до своєї власної катастрофи.
І от тепер я дізнаюся про оцих потвор з хмельницьких мсек, пенсійних фондів і якихось фіскальних служб.
Корупція, хабарі, підробні довідки і такси за подовження справжніх невигаданних інвалідностей (виявляється, таке реально є) - то само собою. Крадуть і грабують так, що ледь пельки не тріскають.
Але ж найстрашніше те, що їм реально по-барабану (є вираз міцніше, але ж мене читають діти) на трагедію нашої країни, звитягу ії захисників, і перспективи програшу у війні.
Дівчата привозять нам десяток американських президентів і це вирішує питання хорошої гуми для однієї-двох машин.
А тут хряк лежить на матрасі з сотнями і тисячами стодоларових купюр.
Щоби що?
Курва.
Нащо ці десятки елітних авто? Куди? Тонни нерухомості, якісь маєтки… це просто якийсь паралельний світ.
Нащо це все в готівці?
Цією готівкою можна було закрити потреби кількох бригад в автотранспорті, купити скікись там дронів, задонатити моновим, притулам, чмутам, увійти в історію, як благодійники і реально допомогти в країні.
Та господи… Могли б закрити всю чергу на дитячі імпланти в серця (чи як воно називається), на які казаріни щороку збирають гроші.
Але ні.
В історію увійде лише фото свині на матрасі з мільйонами доларів.
А скільки таких свиней?
Свині, що возять мільйони євро в багажниках, домальовують нулі на відновленні уражених росіянами лікарень, тіхонєчко переходять кордон, бо дєпутат, купують ламборгіні, бо мама прикурила на будівництві підпірної стінки в Києві.
І це ж не питання рахування чужих грошей.
Це питання підрахунку чужих вкрадених грошей.
Різниця фундаментальна.
Руки опускаються.
Як же я їх усіх ненавиджу.
Обмежені, убогі, з відсутністю фантазії, але достатньо розумні, щоб мати «на увазі» всю країну.
«Прикурювати» з горя, біди, смерті.
Але нічого.
Допоки суспільство пручається навалі росіян і підтримує тих, хто тримає фронт - шанс є.
А поки.
А поки нам зробили титанові брелоки нашого проєкту.
У них є діти, чоловіки, турботи, вони не багаті і не олігархші, і я розумію, що ці 40-45 тисяч гривень (залежно від курсу) - це їхні ж недороблені манікюри, завиванці, спа-шось-там і елементарно цукерки їхній малечі.
Чесно кажучи, виключно завдяки Катерині та Олені і їхнім цільовим «гумовим» донатам у нас з Мартіном ніколи не виникає дилеми - чи потрібно військові тачки перевзувати в хороші колеса, чи «о, боже, скільки вона коштує, купимо польську наварку».
Звідси ж у нас виник внутрішній термін «провести гудрічізацію» (від марки дуже дорогої гуми для позашляховиків BF Goodrich), тобто зустрітися з дівчатами і прийняти їхню допомогу.
А ще Олена та Катерина паяють на кухнях фпв-дрони. Я уявлення не маю, скільки воно коштує, але це ж знову мінус манікюр, тістечка і відпочинок хоча б в Карпатах взимку.
Одна людина нам донатить по 20 гривень щомісяця. 2 роки поспіль. Я не знаю, які доходи у цієї людини, у чому вона собі відмовляє, але при тому, що кожен донат заслуговує на повагу, цей - чи не помітніший за решту.
Бо уява малює дуже яскраві картини відривання цієї зеленої двадцятки від скромного бюджету.
Я вже писав нескінченні історії про дітей зі спортивних шкіл, які збирать кошти на ЗСУ, дівчаток, що накопичували на конструктор лєго і всі гроші віддали Армії, хлопця, що віддав кошти зі свого власного випускного в школі.
Ба більше.
Один донатор щомісяця мовчки перераховує нам 130 тисяч гривень одним платежем.
Небідна людина, що важкою працею розвиває власне підприємство (результати роботи якого Ви бачите в кожному продуктовому магазині в Україні) могла б встати в чергу на якийсь всратий електро-роллс-ройс, купити футбольний клуб, нерухомість на мальдівах.
Але ж ні.
Він просто закриває ремонти військових корчів.
І не тільки.
Тіло сучасної України зіткане з оцих усіх громадян, які сприймають війну, як свою особисту справу.
Незалежно від достатку, віросповідань, гендеру, віку - ці люди ставляться до триндеця на фронті як до своєї власної катастрофи.
І от тепер я дізнаюся про оцих потвор з хмельницьких мсек, пенсійних фондів і якихось фіскальних служб.
Корупція, хабарі, підробні довідки і такси за подовження справжніх невигаданних інвалідностей (виявляється, таке реально є) - то само собою. Крадуть і грабують так, що ледь пельки не тріскають.
Але ж найстрашніше те, що їм реально по-барабану (є вираз міцніше, але ж мене читають діти) на трагедію нашої країни, звитягу ії захисників, і перспективи програшу у війні.
Дівчата привозять нам десяток американських президентів і це вирішує питання хорошої гуми для однієї-двох машин.
А тут хряк лежить на матрасі з сотнями і тисячами стодоларових купюр.
Щоби що?
Курва.
Нащо ці десятки елітних авто? Куди? Тонни нерухомості, якісь маєтки… це просто якийсь паралельний світ.
Нащо це все в готівці?
Цією готівкою можна було закрити потреби кількох бригад в автотранспорті, купити скікись там дронів, задонатити моновим, притулам, чмутам, увійти в історію, як благодійники і реально допомогти в країні.
Та господи… Могли б закрити всю чергу на дитячі імпланти в серця (чи як воно називається), на які казаріни щороку збирають гроші.
Але ні.
В історію увійде лише фото свині на матрасі з мільйонами доларів.
А скільки таких свиней?
Свині, що возять мільйони євро в багажниках, домальовують нулі на відновленні уражених росіянами лікарень, тіхонєчко переходять кордон, бо дєпутат, купують ламборгіні, бо мама прикурила на будівництві підпірної стінки в Києві.
І це ж не питання рахування чужих грошей.
Це питання підрахунку чужих вкрадених грошей.
Різниця фундаментальна.
Руки опускаються.
Як же я їх усіх ненавиджу.
Обмежені, убогі, з відсутністю фантазії, але достатньо розумні, щоб мати «на увазі» всю країну.
«Прикурювати» з горя, біди, смерті.
Але нічого.
Допоки суспільство пручається навалі росіян і підтримує тих, хто тримає фронт - шанс є.
А поки.
А поки нам зробили титанові брелоки нашого проєкту.
❤119👍40🤬4😈1
Ольга Федоренко, дякуємо.
І у нас же є свій брендований евакуатор.
Дякую, Iryna Tykhonkova.
Дякую Вам усім, що підтримуєте.
Переможемо.
Майте тихий вечір.
І у нас же є свій брендований евакуатор.
Дякую, Iryna Tykhonkova.
Дякую Вам усім, що підтримуєте.
Переможемо.
Майте тихий вечір.
❤83👍10
Мало хто замислюється, що то в Києві за вулиця Академіка Заболотного і чому на ній розташовується однойменний Інститут мікробіології і вірусології НАН України (а також Інститут молекулярної біології і генетики НАНУ).
Вулиця названа на честь науковця, який не просто мав мужність і титанові… нерви, щоб для дослідження небезпечних хвороб самостійно заражати себе холерою чи дифтерією.
Він натурально на початку ХХ століття руйнував основи тодішнього знання про небезпечні хвороби, від яких вмирали мільйони людей по всьому світу, і йому аплодував сам Інститут Луі Пастера та пан Роберт Кох.
Гайнути на конях 2000 км в Монголію, щоб опинитися в епіцентрі смертельної хвороби? Легко.
Довести, що в здорових людях можуть жити збудники страшних недугів? Секундочку.
Холера, дифтерія, чума, сифіліс, тиф - хтозна скільки життів врятували дослідження Данила Заболотного.
Вони реально вплинули на світову науку.
Це відео не залишить Вас байдужими.
І Ви щиро пишатиметеся, що в Києві є вулиця Академіка Заболотного.
Olexii Kovalenko, це найкраща документалка про науку, яку я бачив за останній час.
На Межі Життя - Віруси, дякую, що звернули увагу на цей витвір.
Посилання ось
https://youtu.be/7hozNWLws_o?si=QjsVQ_8mBerBTdUS
Збережіть собі, щоб глянути пізніше.
Майте тиху ніч.
Вулиця названа на честь науковця, який не просто мав мужність і титанові… нерви, щоб для дослідження небезпечних хвороб самостійно заражати себе холерою чи дифтерією.
Він натурально на початку ХХ століття руйнував основи тодішнього знання про небезпечні хвороби, від яких вмирали мільйони людей по всьому світу, і йому аплодував сам Інститут Луі Пастера та пан Роберт Кох.
Гайнути на конях 2000 км в Монголію, щоб опинитися в епіцентрі смертельної хвороби? Легко.
Довести, що в здорових людях можуть жити збудники страшних недугів? Секундочку.
Холера, дифтерія, чума, сифіліс, тиф - хтозна скільки життів врятували дослідження Данила Заболотного.
Вони реально вплинули на світову науку.
Це відео не залишить Вас байдужими.
І Ви щиро пишатиметеся, що в Києві є вулиця Академіка Заболотного.
Olexii Kovalenko, це найкраща документалка про науку, яку я бачив за останній час.
На Межі Життя - Віруси, дякую, що звернули увагу на цей витвір.
Посилання ось
https://youtu.be/7hozNWLws_o?si=QjsVQ_8mBerBTdUS
Збережіть собі, щоб глянути пізніше.
Майте тиху ніч.
YouTube
Данило Заболотний: дослідник чуми, холери, відкривач природних резервуарів інфекцій
Це друге відео з циклу про український вчених. У ньому я розповідаю про Данила Заболотного - науковця, який боровся зі смертельними захворюваннями по всьому світу, робив ризиковані експерименти на собі, заклав основи сучасної епідеміології, довів наявність…
👍125❤61🔥14
Сьогодні від одного бійця Сил оборони отримав вітальну листівку.
З Покровська.
Чесно кажучи, мабуть дуже рідкісна річ в нинішній непростий час.
Дмитре, дякую :)
Мені важко пригадати, коли я взагалі отримував такі теплі лампові штуки, підписані вручну, а з самого фронту - тим більш.
Ми продовжуємо працювати в інтересах Сил оборони і завдяки сьогоднішньому розіграшу "Військовий" ми зібрали 634 610 грн та еквівалент 3543 у.о. на пейпал.
Спасибі Вам.
Нижче я навожу перелік переможців і лотів, які вони виграли:
1. Прапор з підписом Редіса - Олена Устінова
2. Тубус від ПЗРК Стінгер. - Павло Безверхий
3. Тубус від протитанкового гранатомета Матадор з автографами бійців. - Костянтин Жилін
4. Тубус від гранатомета Bullspike-AT з автографами бійців. - Михайло Рудий
5. Тубус транспортно-пусковий контейнер до ПТРК Стугна - Oleh Fishchuk
6 Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Радченко Д.
7. Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Tomashevs'kyi Dmytro
8. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Oleksandr Liubenko
9. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Tomashevs'kyi Dmytro
10. Тубус від заряду 155 мм, малий - Bibikov Yevhenii
11. Автентична гільза 122 м, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro
12. Автентична гільза 122 м, сталь. - Yuriy Golovatenko
13. Автентична гільза 122 м, сталь. - RUSLAN (донат 27.09.2024)
14. Ущільнююча стрічка Remove Before Firing - Гой Л.
15. Гільза 152 мм, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro
16. Латунна гільза 122 мм. - Tetyana Lutsyk
17. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, без ручки. - Bohoslovs'kyi Oleksii
18. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, чорний. - Bohoslovs'kyi Oleksii
19. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, з ручкою. - Antropov Anton
20. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - GAZNYUK MAKSIM
21. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - переказ 28.09.2024 23:31 RONLINE
22. Тубус від заряду 155 мм, темно-зеленийї з чорною наліпкою. - KRAVCHUK VALERIJ
23. Тубус від заряду 155 мм, високий. - Tomashevs'kyi Dmytro
24. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - Antropov Anton
25. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - DVORNICHENKO IRINA
26. Гільза 30 мм - Tomashevs'kyi Dmytro
27. Гільза 60-мм, жовта - Bohoslovs'kyi Oleksii
28. Гільза 60-мм, жовта - переказ 01.10.2024 13:59 RONLINE
29. Гільза Олега Сабадаша - Бондарчук Т.
30. Гільза-підсвічник - Antropov Anton
31. Гільза-підсвічник - переказ 23.09.2024 22:17
32. Гільза-підсвічник - Bohoslovs'kyi Oleksii
Ми з Мартин Брест щиро вітаємо переможців і просимо зв'язатися зі мною, щоб обговорити, як переслати виграні лоти.
Фуф.
Готуємось до розіграшу "Мистецький".
Майте тиху ніч.
P.S. Посилання на розіграш тут https://www.facebook.com/senenkoanton/videos/2960528804112209
Посилання на таблицю виграшів https://docs.google.com/spreadsheets/d/1uxRanp0YsZlrlU3g0yNu5ZLcJ72cYT3439tpLlbzLpU
З Покровська.
Чесно кажучи, мабуть дуже рідкісна річ в нинішній непростий час.
Дмитре, дякую :)
Мені важко пригадати, коли я взагалі отримував такі теплі лампові штуки, підписані вручну, а з самого фронту - тим більш.
Ми продовжуємо працювати в інтересах Сил оборони і завдяки сьогоднішньому розіграшу "Військовий" ми зібрали 634 610 грн та еквівалент 3543 у.о. на пейпал.
Спасибі Вам.
Нижче я навожу перелік переможців і лотів, які вони виграли:
1. Прапор з підписом Редіса - Олена Устінова
2. Тубус від ПЗРК Стінгер. - Павло Безверхий
3. Тубус від протитанкового гранатомета Матадор з автографами бійців. - Костянтин Жилін
4. Тубус від гранатомета Bullspike-AT з автографами бійців. - Михайло Рудий
5. Тубус транспортно-пусковий контейнер до ПТРК Стугна - Oleh Fishchuk
6 Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Радченко Д.
7. Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Tomashevs'kyi Dmytro
8. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Oleksandr Liubenko
9. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Tomashevs'kyi Dmytro
10. Тубус від заряду 155 мм, малий - Bibikov Yevhenii
11. Автентична гільза 122 м, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro
12. Автентична гільза 122 м, сталь. - Yuriy Golovatenko
13. Автентична гільза 122 м, сталь. - RUSLAN (донат 27.09.2024)
14. Ущільнююча стрічка Remove Before Firing - Гой Л.
15. Гільза 152 мм, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro
16. Латунна гільза 122 мм. - Tetyana Lutsyk
17. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, без ручки. - Bohoslovs'kyi Oleksii
18. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, чорний. - Bohoslovs'kyi Oleksii
19. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, з ручкою. - Antropov Anton
20. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - GAZNYUK MAKSIM
21. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - переказ 28.09.2024 23:31 RONLINE
22. Тубус від заряду 155 мм, темно-зеленийї з чорною наліпкою. - KRAVCHUK VALERIJ
23. Тубус від заряду 155 мм, високий. - Tomashevs'kyi Dmytro
24. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - Antropov Anton
25. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - DVORNICHENKO IRINA
26. Гільза 30 мм - Tomashevs'kyi Dmytro
27. Гільза 60-мм, жовта - Bohoslovs'kyi Oleksii
28. Гільза 60-мм, жовта - переказ 01.10.2024 13:59 RONLINE
29. Гільза Олега Сабадаша - Бондарчук Т.
30. Гільза-підсвічник - Antropov Anton
31. Гільза-підсвічник - переказ 23.09.2024 22:17
32. Гільза-підсвічник - Bohoslovs'kyi Oleksii
Ми з Мартин Брест щиро вітаємо переможців і просимо зв'язатися зі мною, щоб обговорити, як переслати виграні лоти.
Фуф.
Готуємось до розіграшу "Мистецький".
Майте тиху ніч.
P.S. Посилання на розіграш тут https://www.facebook.com/senenkoanton/videos/2960528804112209
Посилання на таблицю виграшів https://docs.google.com/spreadsheets/d/1uxRanp0YsZlrlU3g0yNu5ZLcJ72cYT3439tpLlbzLpU
❤82👍14🫡2
Вчора десь в розвиненому світі присудили Нобелівку з фізіології і медицини.
Сьогодні - з фізики.
Наукова спільнота тримає інтригу, потім ошелешує лауреатів звісткою, власне, про їх лауреатство.
Медіа носяться з коментарями і коментаторами, нобелівський тиждень триватиме, аж поки не вручать Нобелівську премію миру (бачили б Ви моє обличчя зараз, коли я пишу це слово «мир»).
І, чесно, саме цього року - чи-то від втоми, чи-то від щоденних спостережень, скільки росіяни у нас забрали нашої землі - всі ці турботи цивілізації мені як ніколи здаються награними і вигаданими.
Чергові медалі за те, що вже зроблено, в реальності, де суто нелюдські системи воліють знищити прогрес, розвиток і основи, завдяки яким людство так стрімко просунулось вперед.
Я до чого.
Воно, звісно, важливо, як і Олімпіада (яку я взагалі не дивився, бо теж вже не зрозумів - нащо, хоча колись давно обожнював це дійство), але оці ритуали - здаються зайвими.
Тим не менш.
Суть - ЗА ЩО - Нобелівку присудили принаймні для загального розвитку - треба знати.
Особливо дітям.
Не лише для того, щоб усвідомлювати, наскільки глибоко наука докопалася до основ світобудови, а й щоб в майбутньому мати шанс долучитися до передових досліджень в провідних центрах світу.
Тому я пропоную Вашій увазі 3 чудові матеріали про цьогорічну Нобелівку з фізіології і медицини, де маленький хробак в прямому сенсі слова перевернув уявлення вчених про наші власні ДНК, РНК, виробництво білків і спадковість.
1. Першим подаю, назвімо так, «академічний», але зрозумілий виклад Oleksiy Boldyriev на сторінках Куншт
https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka
2. Другим - фантастично дотепний і відверто реготосинтезуючий текст Olexii Kovalenko на Довколаботаніка. Його пояснення зрозумів би і хробак, навколо якого вся ця премія і закрутилася
https://www.facebook.com/share/p/QQLm2HPimo2iLFtF/?mibextid=QwDbR1
3. Ну, а третій ресурс - це для любителів подкастів та візуалізацій - озвучка голосом Олексія попереднього тексту
https://youtu.be/vTsB5CFETOc?si=znX1W-NWPrpKRRvZ
Приємного читання-перегляду.
Ну, і наостанок, не забуваю дякувати, що підтримуєте ремонти військових корчів.
На фото - класика від польських перекупів: заліплені герметиком лампи несправності АБС та технічного обслуговування.
Воно не страшно, але смішно.
Працюємо далі.
Майте тихий вечір.
Сьогодні - з фізики.
Наукова спільнота тримає інтригу, потім ошелешує лауреатів звісткою, власне, про їх лауреатство.
Медіа носяться з коментарями і коментаторами, нобелівський тиждень триватиме, аж поки не вручать Нобелівську премію миру (бачили б Ви моє обличчя зараз, коли я пишу це слово «мир»).
І, чесно, саме цього року - чи-то від втоми, чи-то від щоденних спостережень, скільки росіяни у нас забрали нашої землі - всі ці турботи цивілізації мені як ніколи здаються награними і вигаданими.
Чергові медалі за те, що вже зроблено, в реальності, де суто нелюдські системи воліють знищити прогрес, розвиток і основи, завдяки яким людство так стрімко просунулось вперед.
Я до чого.
Воно, звісно, важливо, як і Олімпіада (яку я взагалі не дивився, бо теж вже не зрозумів - нащо, хоча колись давно обожнював це дійство), але оці ритуали - здаються зайвими.
Тим не менш.
Суть - ЗА ЩО - Нобелівку присудили принаймні для загального розвитку - треба знати.
Особливо дітям.
Не лише для того, щоб усвідомлювати, наскільки глибоко наука докопалася до основ світобудови, а й щоб в майбутньому мати шанс долучитися до передових досліджень в провідних центрах світу.
Тому я пропоную Вашій увазі 3 чудові матеріали про цьогорічну Нобелівку з фізіології і медицини, де маленький хробак в прямому сенсі слова перевернув уявлення вчених про наші власні ДНК, РНК, виробництво білків і спадковість.
1. Першим подаю, назвімо так, «академічний», але зрозумілий виклад Oleksiy Boldyriev на сторінках Куншт
https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka
2. Другим - фантастично дотепний і відверто реготосинтезуючий текст Olexii Kovalenko на Довколаботаніка. Його пояснення зрозумів би і хробак, навколо якого вся ця премія і закрутилася
https://www.facebook.com/share/p/QQLm2HPimo2iLFtF/?mibextid=QwDbR1
3. Ну, а третій ресурс - це для любителів подкастів та візуалізацій - озвучка голосом Олексія попереднього тексту
https://youtu.be/vTsB5CFETOc?si=znX1W-NWPrpKRRvZ
Приємного читання-перегляду.
Ну, і наостанок, не забуваю дякувати, що підтримуєте ремонти військових корчів.
На фото - класика від польських перекупів: заліплені герметиком лампи несправності АБС та технічного обслуговування.
Воно не страшно, але смішно.
Працюємо далі.
Майте тихий вечір.
❤78👍21🔥2
Як сказав сьогодні один співробітник Головного управління розвідки (а може і не він, але яка різниця, бо істина є істина) - вихователі дитячих садків - то біороботи.
І зразки їхньої крові треба ретельно вивчати, щоб врешті виробити вакцину для людей від усього.
Бо таке враження, що тільки вони не хворіють.
Воно ж нині як.
Марк тиждень ходить у садочок - потім тиждень хворіємо.
Всі троє. Я, Марк і дружина.
Знов садочок - знову привіт шмарклі, кашель, виламування спини, хвоста і випадіння шерсті.
Мене попереджали, що найскладніший етап в житті - це коли дитина носитиме бацили додому, і порівняно з цим підлітковий період чи перші кохання дитини то є дрібниці.
Може це і спрощений погляд на життя.
Але оце лежу цілий вечір на ліжку колінками до стіни, героїчно пускаю слину на подушку, продумую кому і шо лишити, і таки важко.
Єдино що розумієш, що все не дарма….
Це коли Марк заходить в кімнату, підходить до мене, стає поруч, починає гладити по голові і тихенько примовляти:
- Бідний мій татко… Бідний татко…
Це щось таке… Словами не передати.
Обійміть своїх дітей.
Це щастя.
А до вихователів я б придивився.
Майте тиху ніч.
І зразки їхньої крові треба ретельно вивчати, щоб врешті виробити вакцину для людей від усього.
Бо таке враження, що тільки вони не хворіють.
Воно ж нині як.
Марк тиждень ходить у садочок - потім тиждень хворіємо.
Всі троє. Я, Марк і дружина.
Знов садочок - знову привіт шмарклі, кашель, виламування спини, хвоста і випадіння шерсті.
Мене попереджали, що найскладніший етап в житті - це коли дитина носитиме бацили додому, і порівняно з цим підлітковий період чи перші кохання дитини то є дрібниці.
Може це і спрощений погляд на життя.
Але оце лежу цілий вечір на ліжку колінками до стіни, героїчно пускаю слину на подушку, продумую кому і шо лишити, і таки важко.
Єдино що розумієш, що все не дарма….
Це коли Марк заходить в кімнату, підходить до мене, стає поруч, починає гладити по голові і тихенько примовляти:
- Бідний мій татко… Бідний татко…
Це щось таке… Словами не передати.
Обійміть своїх дітей.
Це щастя.
А до вихователів я б придивився.
Майте тиху ніч.
❤168👍19🤣9💔4🫡1