Чого не спите? Прислухаєтесь до какофонії летючих балалайок?
Чуєте, не знаю, що Ви там собі завтра запланували, але Дійсна наука знову влаштовує лекторій.

Цього разу про математику і мистецтво.
Ви ж певно теж любите рілси чи шортси, де показують прикольні математичні приклади, що демонструють красу симетрії, фрактальних структур, кратності, паралельно-перпендикулярності тощо.

Так завтра (тобто вже, фактично, сьогодні, бо субота ж) Кateryna Terletska Вам про те все розповість.
Математика ж сама шалено захоплююча, а тут Катя запропонує Вам трохи інакший погляд крізь призму чисел на знайомі мистецькі речі.

Катерина має чудовий лекторський досвід і я досі не можу забути їі розповідей про внутрішні хвилі (ті, що в океанах) в Будинку вчених.
Доступно і зрозуміло.

Посилання на подію тут https://www.facebook.com/events/2858147637686947

Обов‘язковою є реєстрація.
Подія не є безкоштовною, але половину суми за вхід Ви з‘їсте-вип‘єте на барі, а половина - піде донатом на наш із Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ.

Дякую Вам.

Майте тиху ніч.

Нобелівка з літератури особисто для мене кожного року чи не цікавіша за фізику.
Бо її присудження щоразу підкреслює мою власну обмеженість.
Якщо за щось в фізиці, хімії чи біології дають нагороду - за ефект, роботу, відкриття - то я або принаймні про це чув, або ж можу відносно швидко скласти уявлення: чи-то спершись на популярні пояснення колег-науковців, чи-то самостійно погортавши статті в оригіналі.

З літературою так не вийде.
Це статтю з фізики можна прочитати «по-діагоналі», абстракти-висновки і вже де треба - заглибитись в деталі, пропустивши повз очі усі зайві слова і фрази.

В літературі ти мусиш проковтнути твір цілком. Від рядка до рядка. Сторінку за сторінкою.
Ти або читаєш повністю і тоді маєш шанс зрозуміти автора, або ж відкладаєш книгу, як нудну.
(Виключенням для мене був - це Собор Паризької Богоматері, де я пропустив всі сторінки опису Парижа, бо нащо то читати, я там ніколи не буду.
Але потім багато разів про це шкодував, бо біля того Собору працював).

Без занурення в оповідь скласти справжнє уявлення про текст в літературі - неможливо.

І тому для мене люди, які шарять в літературних Нобелівках - напівбоги.
Це ж вони не просто розуміють, за що ту чи іншу авторку/автора відзначили.
Вони те все читали, взагалі знають про кого і про що мова, і, о жах, здатні порівняти ці твори з десятками інших подібних і сказати: ага! Тут же все ясно за що!

Ох…

Карочє, нам пощастило.
Нам пощастило, що у нас є Bogdana Romantsova, котра здатна тисячі прочитаних сторінок в своїй голові скласти у короткий текст та пояснити, хто ті всі люди, про що вони пишуть та за що їх так високо оцінили.

Богдано, дякую.
І ще окремо подякую, що твій батько продовжує тримати небо над нашими головами, поки ми тут маємо змогу длубати Нобелівські новини.

А Вам всім ми дякуємо за то, що майже рік тому для підрозділа тата Богдани Ви зробили і відремонтували авто.

Ви чарівні коти (с)

Майте гарний день.

https://tyzhden.ua/za-shcho-khan-kanh-otrymala-nobelivsku-premiiu-z-literatury/

Нобелівська премія з економіки цього року мені дуже відгукнулася.
Ні, не тому, що я читав книгу Аджемоглу і Робінсона «Чому нації занепадають?».
А тому, що я її не дочитав.
Тупо не вивіз.

Книжка фантастично цікава, сповнена історичних фактів та аналогій з сучасністю… і одна справа її читати десь в розвинених США чи Великій Британії, маючи «за спиною» всю міць розвинених інституцій та невидимих пересічному громадянину систем стримувачів і противаг, а інша - на кожній сторінці, де розповідається про суспільства, яким не вдалося, впізнавати якісь відтінки України з різних епох і до нині.

Курва, вони писали про те, що я не просто бачив навколо себе.
Я це відчував кожною клітиною свого тіла.
Тим не менш, тепер книгу варто буде перечитати.
Бо 2022 рік показав, що наше незріле суспільство місцями є дорослішим за припудрені сивиною держави з топу світових рейтингів з усього.
Але поки хтось десь пише розгорнуту статтю про нобелівку з економіки, я пропоную Вам перед сном почитати більш розгорнуто і докладно про Нобелівку з фізики, яку, я нагадаю, дали за нейромережі і машинне навчання.

Куншт, як завжди, чудово впорався із задачею і запросив хорошого спеціаліста з Київського академічного університету Володимира Безгубу, який доступно пояснив:
- де ж там «порилася» фізика в нейромережах
- де ж в фізиці нині копирсаються нейромережі. І в біології. І в медицині. І в астрофізиці. І ще багато де.
- який внесок в сучасне навчання машин зробили і роблять українці.
І багато цікавого іншого.

Посилання https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka-2024-fizyka-na-shliakhu-do-shtuchnoho-intelektu.

А, і цей. В наш проєкт влітає повнопривідний бус.
Тачка 58/42.
Що? Я іще 59/42 не анонсував?
Ох, і сюрпризи на Вас чекають.
Майте терпіння.

Всьо, на горщик, в люлю, читати і спать.
Майте тиху ніч.

Існує легенда, що машини на фронті довго не живуть.
Так, дійсно, інколи таке трапляється.
Але досвід вже третього року війни показує, що в умілих руках автотранспорт з року в рік вивозить, вивозить і вивозить.

І я зараз спираюсь не на статистику нашого проєкту, де з півсотні переданих авто незворотно знищено лише дві, а решта працює, бо бійці за ними стежать.

Оскільки я буваю на СТО частіше, ніж хотілося б, то вже «пристріляв» оком купу машин, які постійно повертаються з пекла, ремонтуються і вертаються на фронт.

Між цими фото різниця трохи більше двох років.
Цю тачку для одного з підрозділів завдяки Вам придбав і передав Мартин Брест.

У машини такі пробіги, що вона щомісяця (а інколи і частіше) робить ТО.
У неї вже повно нерідних кузовних панелей - їй і морду відривало, і стекла мінялись.
Підвіска перебрана по колу вже кілька разів.
З часів 2022 року машина змінювала тактичні знаки, обросла обладнанням, а тепер ще й РЕБом.

Але завдяки бійцям, які бережуть майно, надане їм небайдужими громадянами, авто служить, тягне, рятує.

Моя повага.
І бійцям, і всім Вам.

Майте гарний день.

Я не певен, що у всіх так, але якось саме з початком широкомасштабки рух часу кардинально прискорився.
Наче тільки вчора друг поїхав в навчальний центр, а вже місяць минув. Нібито на днях загнали на ремонт машину для військових, а вони вже просять швидше, бо вже три тижні минуло.
Здається, півроку тому попросив у Вас підтримки для нашого з Мартин Брест проєкту по постачанню тачок для Сил оборони, аж й оком не кліпнув - стрімголов пронеслося 1 рік і 7 місяців.

І єдине, що в цьому трохи заспокоює - це результат.
53 передані справні авто.
4 машини в ремонті.
1 - на шляху в Україну.
https://42trucks.online/
І це ж тільки по 42 тачкам для ЗСУ.

А є ж ще проєкт ремонту машин, що вже служать в Силах оборони.
Там ми із Вами поставили назад на колеса 21 авто.
Ще одна нині перебуває в ремонті.
https://42trucks.online/repair

А є ж ще Зомбітачки - проєкт по постачанню у вправні руки москвичів-луазів, що ремонтуються під пильним керівництвом Сергій Третьяк.
4 машини вже служать, ще одну будемо готувати до відновлення.
https://42trucks.online/zombie

Загалом, початкова ідея "просто купувати тачки за кордоном, ремонтувати і передавати у війська" хоч і тихим неквапом, але впевнено суне далі аж трьома гілками.
І все завдяки Вам.
Це ж не жарт - Ви надонатили 21 млн. гривень, еквівалент 111300 usd на пейпалі, 80 тисяч умовних одиниць в готівці, 338 USDT.

Що з останнього?

- повернули Головному управлінню розвідки їхній Mitsubishi Pajero після відновлювального ремонту (бачите, який красівий? Кузов і оптику, якщо що, робили не ми. Ми зробили все по двигуну і ходовці).
- передали у Сили оборони тачку 52/42 Mitsubishi Pajero Sport. Першопочатково машина планувалася до передачі бійцю 48 артбригади, але оскільки боєць дуже довго перебуває на лікуванні, передали машину наступним в черзі - Зведеному загону поліції. Так-так, тому самому, кому планувалася BMW X5. Ну, а БееНВе поїде наступним в черзі - силам логістики в Харківській області.

Ну, і останнє.
Подяки.
Ви ж помітили посилання на розділи нашого сайту, який підтримує Діма Головаченко (друже, дякую, бо ми б не вивезли, а так воно реально зручно).
У мене не завжди доходять руки актуалізовувати там інформацію і завантажувати фото, але я намагаюсь все встигати.
Тим не менш.
Там тепер є окремий розділ з подяками https://42trucks.online/thanking

І реквізитами
https://42trucks.online/requisites

До речі, по реквізитам.
Ви можете бачити, що з Мартіновських карток ми лишили тільки Моно, я ж відповідатиму за Приват.
Ну, і згідно-відповідно чинного законодавства, ми пододавали всюди ібани, коди, єдрпоу та решту цифр.

Ми працюємо далі.
Дякуємо, що продовжуєте бути небайдужими.

Реквізити:
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

Мартін Брест (Олег Болдирєв):
Моно 4441114443028624
PayPal Oleg.boldyriev@gmail.com
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

Майте гарний день.

Гм… Кілька днів чекав на появу якогось притомного матеріалу, щоб почитати про Нобелівку з економіки.
І, знаєте, недарма.

По-перше, Куншт традиційно викотив лонгрід про дослідження Асемоґлу, Робінсона і Джонсона.
Матеріал цінний тим, що він прекрасно демонструє - на яку кількість робіт та ідей спиралися лауреати перш ніж докумекати до «вузьких коридорів», екстрактивних та інклюзивних інститутів тощо.

https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka-2024-ekonomika-chomu-natsiyi-zanepadaiut

Однак я також хочу звернути Вашу увагу на статтю на ресурсі mind.ua.

https://mind.ua/publications/20280222-nobelivska-istoriya-2024-chim-same-vidznachilisya-rok-zirki-institucionalizmu-daron-adzhemoglu-saj

Вона, на мою скромну думку, не тільки написана більш доступно для пересічного громадянина.
Тут ще й акцентується увага на несправедливості критики вибору нобелівського комітету.
Мовляв, дали премію авторам попсових книг про економіку.
В статті ж роз’яснюється, що автори - знані вчені-економісти і оцінювалися якраз їхні наукові статті і роботи, де попси немає.

І ще. Наприкінці статті дано посилання на інші популярні матеріали про нобелівку з економіки і я б радив звернути увагу на:

- Andrii Dligach https://www.pravda.com.ua/columns/2023/10/16/7424308/ (Андрій додає українського контексту і пояснює, чому пряме застосування нобелівських ідей до українських реалій навряд само по собі призведе до успіху)
- Yuriy Dyachenko, https://osvita.ua/blogs/93327/, який у блозі коротко розповідає про суть робіт нобелівських лауреатів.

Мені більше нічого додати, бо я в цьому всьому орієнтуюсь не краще за Маркусика, який вже спить.
Приємного читання.

Майте тиху ніч.

Коли історики описуватимуть розділ про реформу і стан науки в Україні в проміжку 2014-202... років, вони напевне неодноразово згадуватимуть прізвище Безвершенко.

Мені справді байдуже, чи здається цей абзац комусь дуже перебільшеним чи що я хочу Юлії - яку я знаю давно і добре - зробити комплімент.
Безвершенко не потребує моїх компліментів.

Тут справа в іншому - оскільки мені українська наука небайдужа, а героїня цього інтерв'ю була і є однією з ключових осіб в прийнятті купи рішень щодо траєкторії розвитку наукової сфери, створення та розбудови нових інституцій, написання та імплементації законодавства, то так і виходить, що з Юлею я дуже часто і упроджовж тривалих періодів перетинався, співпрацював і комунікував.

Був у перших рядах, так би мовити.

Від моменту, коли ми разом сиділи в Інституті теоретичної фізики та креативили Раду молодих вчених Відділення фізики і астрономії, через купу зустрічей з міністерством фінансів, комітетом з питань освіти, науки, інновацій, мітинги на вулицях і аж до її останнього візиту в Україну вже як керівниці напрямку роботи з Україною в Національній академії наук США - Юлія демонструвала свою доброчесність, фаховість і виключну сконцентрованість на досягненні результату.
(За рахунок першого і третього, до речі, вона здобула собі величезну кількість недоброзичливців, які хотіли, щоб воно ніби було по-новому, але щоб нічого не змінювалося).

Я дуже раджу цей матеріал.

І єдине, про що щиро шкодую - що Юля надзвичайно рідко виходить з публічною комунікацією щодо усього, що робиться, планується чи втілюється.

Скажу більше.
Якби не Безвершенко і ще невеличка когорта небайдужих до долі науки, в т.ч. в високих кабінетах - українські дослідники почували б себе ще гірше, ніж є зараз (хоча, куди вже сумніше...).

Посилання на інтерв'ю https://life.pravda.com.ua/society/vchena-yuliya-bezvershenko-v-ukrajini-ne-isnuye-ponyattya-kar-yeri-naukovcya-304329/.

Майте тиху ніч.
P.S. Фото зроблено під час Юліного візиту в Україну пару місяців тому. Ото у нас в руках - лоти з США для нашого майбутного мистецького розіграшу, аби збирати кошти на тачку для ЗСУ.

Мартін просто пішов вперед по потрісканому асфальту між старезних корпусів з червоної цегли. Деякі були вивернуті назовні потужними прильотами нашої арти, деякі - просто погорілі від вторинної детонації.
Пахло згарищем, мокрим залізом і осіннім листям.

- Альо… А тут були сапери? - кинув я вслід, - Макс, тут же саперів не було?

- Нє, не було, - задумливо сказав Музика і ми вдвох витріщилися, як Брест повільно, але впевнено суне до заводоуправління, видмухуючи синій дим, наче той паровоз. Звісно, традиційна цигарка вже була в роті.

Ми з Максом відпустили його метрів на сімдесят і повільно пішли слідом, підбадьорюючи один одного фразами на кшталт «у нас родини і діти, а він просто Брест».
За нагоди я зазирав у величезні темні розкриті ворота ангарів і в світлі проламів в дахах бачив погорілу бронетехніку, розкурочені вантажівки.
Довкола валялися речі росіян, які вони не встигли взяти при панічному відступі.

- Слухай, це ж вони тут ще й помінувати все могли…
- Та навряд. Бач, як тікали. Але, кхм… Побачимо, - Макс кивнув головою на маленьку фігуру Мартіна, який зупинився і роздивлявся якийсь розкурочений прилад, що вгруз у родючий український звільнений чорнозем.
———————————
- Ого, диви, тут цілий комлект форми, - гукнув Макс.
Я покинув величезну гільзу і обережно сунув на голос. Танкова позиція росіян на шляху з нізвідки в нікуди була сповнена купою артефактів, механізмів незрозумілого призначення, сухпаїв, капонірів.

- Агов, я повторюю, у нас спускає колесо! Ми пробили колесо! Зараз вечір! Нам ще їхати 100 кілометрів! Агов! - гукав нам Мартін від машини, яку ми лишили на дорозі.

Взагалі-то, ми зупинилися до вітру і зовсім випадково з‘ясували дві речі: у нас спускає заднє ліве (як потім було встановлено, ми його ушкодили скалкою міни), а також що поруч є щойно покинута позиція росіян.

- Диви, як він смішно стрибає довкола авто, - зашкірився я Максу, передаючи йому для ознайомлення стріляну гільзу якогось великого калібру.
- Ага, за колесо хвилюється. Хоч щось його в цій мандрівці бентежить. - усміхнувся у відповідь Музика, - Мартіне, іди до нас! Тут цікаво!
———————————-

Сьогодні у Мартин Брест День народження.
Важко описати цю людину в двох нарисах, але навіть вони щось про нього говорять.

Ще важче порахувати кількість людей, яких:
а) Мартін послав до біса.
б) Яким Мартін допоміг на всі гроші, зв‘язки і зусилля.

Фантастично глибока і самодостатня особистість, внесок якої у наш спротив росії історикам ще варто буде дослідити.

З Днем народження, Олеже Олександровичу (зараз читачі напружились, бо 99% не знають, що тебе звати саме так).
Будь здоровий і завжди дивись під ноги.

Дякую, що поруч.

Майте гарний день.

За шедевр дякую Сергій Мельничук.