Нещодавно в цьому пості побачила цікаву статтю про те, як видавництво книголав викидало зі своїх книжок згадки про русню, і начиталася коментарів, де думки доволі розділилися. Ця тема мені наболіла, тож хотіла висловитися та почути вашу думку.

👉Контекст: згадки про росію трапляються у багатьох художніх книжках і часто не несуть особливої цінності для сюжету. Мимохідь можуть бути згадані представники вєлікай рускай культури на поличках у другорядного персонажа, десь можуть побіжно згадати, що хтось із знову ж таки другорядних героїв походить з росії (але далі цей факт ніяк не розвивається), або ж згадуються навіть культурні елементи, які приписуються росії, але їй оригінально не належать (ті ж самі матрьошки). У своїх виданнях книголав вирішив усувати цю проблему — вони контактують з автором та просять дозволу прибрати цю згадку. Зрозуміло, що це стосується лише українського перекладу, і мовою оригіналу (та й в інших перекладах) решта світових читачів і надалі читатимуть про русню. Постає питання — правильно таке робити чи ні?

👉Я стикалася з таким питанням власноруч, і моя думка — це правильно, якщо робити це розумно. Багато хто каже, що це вже цензура і ми таким чином скоро докотимося до того, як цензурують твори на росії. Але я б дивилася на це ширше та подумала спершу про причину, чому русня з'являється у іноземних творах там, де для цього немає особливих на те причин. Як на мене, це влучно описується у статті:

Пояснити засилля згадок про Росію у сучасній літературі – просто. Роками ця держава дуже добре робила своє домашнє завдання, насичуючи собою все навколо. І навіть на тих територіях, де в моменті не було їх стратегічних інтересів. І вони створили феномен, коли, на жаль, наявність у книжці російської культури – ніби показує глобалізм автора чи його широке коло зору.

👉Коли русня з'являється у книжках, де для цього немає історичного чи політичного контексту, то це має такий вигляд, ніби автор чи авторка хоче додати певної екзотичності, вписати якусь геть іншу, та все ж відому культуру. Звісно, я не кажу про випадки, де обговорюються якісь історичні події абощо — мова тут йде про якусь кежуал згадку, приклади яких можна побачити у статті. Цілком зрозуміло, що українському читачеві неприємно це бачити, плюс це ще нагадує про те, що руску культуру (чим вона б не була) досі відділяють від самої росії — або ж про те, що авторові просто байдуже. Або ж це можна зустріти у дитячих книжках чи енциклопедіях, де знову розписується "велич та здобутки" росіян — нахіба воно нам? У таких випадках я цілком за те, щоб викинути це з сюжету.

👉Тут важливо уточнити одну штуку: такі зміни завжди відбуваються за погодженням автора. Видавництво не має права змінити це самостійно, тож у зверненні до автора є ще один плюс — можливо, автор просто не подумав, що у сучасному контексті згадка про рандомного росіянина чи руску культуру буде неприємна. Тут я не можу на сто відсотків погодитися з аргументом про те, що, мовляв, тоді нащо купувати права на книги, де є русня, адже повірте — таких згадок є дуже багато, і відмовлятися від видання книги лише через це було б марною тратою можливості достукатися до автора та пояснити, що тут не так. Книголав згадали випадок, де правовласники навіть вирішив змінити текст книги у наступних виданнях, і ось це вже стовідсоткова перемога. Але якби запиту не було, то не було б узагалі ніяких змін.

👉При цьому я вважаю, що аби уникнути непорозумінь, видавництву важливо прокомунікувати це з читачами та повідомити, що у книзі будуть зміни. У такому випадку ті, хто це не підтримують, можуть відмовитися від читання або ж принаймні точно знати, де у тексті були зміни і за бажання простежити їх в оригіналі. Але я аж ніяк не можу погодитися з тим, що це схоже на російську цензуру, і що цього робити категорично не варто. Російське варто викорінювати, і з таких маленьких змін можуть початися великі зміни, де більше іноземних авторів та авторок дослухатимуться до українського читача та вникатимуть у контекст.

А як вважаєте ви — варто викидати русню? Чекатиму коментарів, бо мені справді цікаво.
#omc_translation

Загубила лінк на анонімні питання, тож закріплю його тут:
https://ngl.link/onemorechapter

Якщо маєте будь-які питання чи побажання щодо постів/підбірок/контенту, пешіть ☺️

Марія Олекса "Перші"

⭐️ 5/5
🛏️ 4/5
❤️ 4/5

Світла історія про досвіди, які ніколи не повторяться — перші поцілунки та перше кохання, безмежні мрії та плани на майбутнє. Історія двох юних людей — Равлика та Вла, які зустрілися надто рано, щоб зрозуміти, ким вони можуть стати одне для одного.
Літній табір, помаранчевий светр, листи та прогулянки старим Києвом. 68 червня, їхнє літо не мало закінчитись ніколи. Але, звісно ж, так не буває.

🌞Ця історія — мов улюблений ромком, який вже всоте крутять по телевізору, але ти знову дивишся його із тарілкою морозива в руках, а за вікном в цей час згасає літній вечір. Якби я читала її в дитинстві, у мене був би міні ментал брейкдаун, бо я хотіла також прожити таку історію, хай там що стається, коли герої виростають.

🌷Це книга про літо. Про червень, який все не закінчується, хоча за вікном вже наче зима. Вона про Київ — затишні дворики, шумні проспекти, прохолодні парки та людні станції метро, кожна з яких має свій спогад. Вона про перше кохання, про зростання разом у фізичному та ментальному плані, і про те, як одна людина лишає на тобі свій відбиток на все життя, і все, що ти робиш, так чи інакше стосується її. А ще про те, як знову повернутися до себе.

Якби ми були в Голлівуді, то я сказала б зараз щось на кшталт: «Моє життя розділилося на до і після цієї усмішки», однак ми були у Козині, і єдине, що я можу сказати, — в ту саму мить мене припинив дратувати його помаранчевий светр.

❤️Я прочитала цю історію за один день, і вона стала для мене дуже комфортною. Авторка чудово прописала головних героїв, які є підлітками, але вони не дратують тебе своєю підлітковістю, а повертають у той час, коли твої почуття теж брали над тобою гору, але понад усе хотілося, щоб тебе хтось розумів без слів. Хоча деякі події відбуваються у ті той період часу, який я дуже погано пам'ятаю, вони все одно навіяли певну ностальгію. І хоча я не живу в Києві, я відчула його атмосферу крізь сторінки, так що киянам дуже раджу.

🌠Можливо, моя оцінка дещо суб'єктивна, але я відчула зв'язок із цією книгою. Я дуже раджу її всім, хто шукає романтичну літню історію, яка насамперед не суто про кохання, а про людей, про дружбу, про перетин минулого та майбутнього і особливих людей, яких пам'ятаєш завжди, скільки б років тобі не було.

#omc_reviews #omc_romance #omc_summer

Естетика «Перші» 🧡
#omc_aesthetics

Окей, це виявився все-таки не колаб з лавспейсом, а мерч до передзамовлення Видавництва. Зате він був зроблений Юлею Проліт, і її закладки зі Славіком – це просто крик. Я собі давно таку хочу (якщо ви знаєте мем про Славіка, з вас реакція ☺️)

🩸Читання "Полоненого принца" наштовхнуло мене на роздуми про троп "від ворогів до коханців", і наскільки ним зараз просто безсоромно маніпулюють.

🗡Коли в тіктоці гуляв фільтр, де треба було оцінити популярні тропи, enemies to lovers не був у мене дуже високо, бо на моєму досвіді цей троп приписували книгам, у яких його немає. А тут виявляється, що у мене просто нормального enemies to lovers не було.

Головних проблем зараз із цим тропом дві:
🟣Його маркетують неправильно — часто enemies to lovers виявляються в кращому випадку тропом "від ненависті до кохання", а динаміка в ньому зовсім інша. От є "він мене бісить так, що страшне", а є "я вб'ю його, щойно випаде можливість". Навіть Гейзелвуд постійно рекламують як enemies to lovers, і це геть не те.
🟣Вороги надто швидко перетворюються на коханців — за кілька розділів вони вже цілуються, а причина, чому вони були ворогами, чудесним способом стирається чи зникає (так, це шейд на "Четверте крило", але не тільки).

💔Я розумію, що складно написати хороших ворогів, але ще складніше перетворити їх на коханців. Для того, щоб ненависть між ними була справжня, потрібно дати цьому конкретну причину, яка часто включає в себе помсту за чиєсь вбивство, ворогуючі сторони конфлікту чи відверто паршиве ставлення одного героя до іншого. Важко повірити у те, що герой, який тримав іншого в полоні і знущався з нього, потім буде присягатися йому у вічному коханні, і це потрібно дуже вдало подати та розписати. Пані Пакат я в цьому аплодую стоячи — вона вміє. Вона знає. Вона відчуває.
У той же час, коли персонажі ворогують на політичному підґрунті, я щосили намагаюся нагадати собі, що це фікшен, який не має нічого спільного з нашою ситуацією. У вас такого нема?

🥀Я дуже скептично сприймаю усі рекомендації типу "отут вони справжні вороги!", бо часто елементи ворожнечі складаються із набору стандартних прийомів: "хто це зробив з тобою?", ніж до горла, борюкання чи поєдинок, просочений секшуал теншен. І я нічого не маю проти цих прийомів, але часто дуже сильно помітно, що вони вписані лише тому, що такі штуки вірусяться на буктоці. І тут автори хочуть наче й ненависть прописати, але не занадто сильну — ніж біля горла не ріже, у поєдинку ніхто нікого не ранить, немає зрад чи підстав.

А що ви думаєте про популярність цього тропу?
І благаю, якщо у вас є рекомендації справжніх enemies to lovers, поділіться ними, бо виявляється, що мені подобається цей троп, якщо він виконаний правильно.

Сьогодні маю для вас рекомендацію надзвичайно затишного блогу з френдлі атмосферою ❤️
Авторка блогу bookish escapism Дарʼя — психологиня, гештальт терапевтка, феміністка, а ще вона не уявляє свого життя без книг і читання. На просторах українського телеграму книжкові блоги які ведуть психотерапевти — це рідкість, тож вже цей факт вартий уваги.

Що ви можете знайти у блозі Дар'ї?

👉підбірки книг на психологічну тематику, детальні книжкові відгуки на сучасну та класичну літературу, нонфікшен та художні книги — кожен читач знайде щось для себе.
👉помітно, що Дар'я просто закохана в свою професію, постійно навчається, багато працює і вдосконалюється, тому у блозі вже є та буде чимало і про психологію та психотерапію, зокрема цікаві психологічні техніки, які ви можете виконувати самостійно.
👉як можете здогадатися, завдяки своїй професії Дар'я схильна мимоволі помічати та аналізувати психологічні аспекти в книгах, і цікаво читати відгуки з точки зору психологині. Ось тут, наприклад, є розбір співзалежних стосунків, їх проявів та причин на прикладі мемуарів Брітні Спірс.
👉ще у авторки з'явилися регулярні рубрики, як от her.story, де за допомогою десяти фактів Дар'я розповідає про жінку, якою надихається. Також є рубрика про те, що читають знаменитості, різні інтерактиви для вгадування книг та багато інших цікавих активностей.
👉також Дарʼя обожнює подорожі, і в кожній країні вона відвідує красиві місцеві книгарні, як ось ця, і показує нам, про що пишуть місцеві автори. Якщо ви, як і я, любите гуляти по книгарнях і просто годинами все роздивлятися, вам точно сподобається.

Я особисто підписалася на канал Дар'ї завдяки затишній атмосфері та відчутті того, що авторці справді подобається те, чим вона займається — я завжди помічаю та ціную таке у блогах. Тому щиро рекомендую вам підписатися на bookish escapism ❤️
#omc_ad

📖 Маю до вас таке питання — які були ваші улюблені книги чи серії книг у дитинстві та в підлітковому віці?

Навіть якщо це були книги російських авторів або російські переклади, пишіть також, бо я маю певну ідею для поста, і мені цікаво дізнатися ваш досвід 👀