Загубила лінк на анонімні питання, тож закріплю його тут:
https://ngl.link/onemorechapter

Якщо маєте будь-які питання чи побажання щодо постів/підбірок/контенту, пешіть ☺️

Марія Олекса "Перші"

⭐️ 5/5
🛏️ 4/5
❤️ 4/5

Світла історія про досвіди, які ніколи не повторяться — перші поцілунки та перше кохання, безмежні мрії та плани на майбутнє. Історія двох юних людей — Равлика та Вла, які зустрілися надто рано, щоб зрозуміти, ким вони можуть стати одне для одного.
Літній табір, помаранчевий светр, листи та прогулянки старим Києвом. 68 червня, їхнє літо не мало закінчитись ніколи. Але, звісно ж, так не буває.

🌞Ця історія — мов улюблений ромком, який вже всоте крутять по телевізору, але ти знову дивишся його із тарілкою морозива в руках, а за вікном в цей час згасає літній вечір. Якби я читала її в дитинстві, у мене був би міні ментал брейкдаун, бо я хотіла також прожити таку історію, хай там що стається, коли герої виростають.

🌷Це книга про літо. Про червень, який все не закінчується, хоча за вікном вже наче зима. Вона про Київ — затишні дворики, шумні проспекти, прохолодні парки та людні станції метро, кожна з яких має свій спогад. Вона про перше кохання, про зростання разом у фізичному та ментальному плані, і про те, як одна людина лишає на тобі свій відбиток на все життя, і все, що ти робиш, так чи інакше стосується її. А ще про те, як знову повернутися до себе.

Якби ми були в Голлівуді, то я сказала б зараз щось на кшталт: «Моє життя розділилося на до і після цієї усмішки», однак ми були у Козині, і єдине, що я можу сказати, — в ту саму мить мене припинив дратувати його помаранчевий светр.

❤️Я прочитала цю історію за один день, і вона стала для мене дуже комфортною. Авторка чудово прописала головних героїв, які є підлітками, але вони не дратують тебе своєю підлітковістю, а повертають у той час, коли твої почуття теж брали над тобою гору, але понад усе хотілося, щоб тебе хтось розумів без слів. Хоча деякі події відбуваються у ті той період часу, який я дуже погано пам'ятаю, вони все одно навіяли певну ностальгію. І хоча я не живу в Києві, я відчула його атмосферу крізь сторінки, так що киянам дуже раджу.

🌠Можливо, моя оцінка дещо суб'єктивна, але я відчула зв'язок із цією книгою. Я дуже раджу її всім, хто шукає романтичну літню історію, яка насамперед не суто про кохання, а про людей, про дружбу, про перетин минулого та майбутнього і особливих людей, яких пам'ятаєш завжди, скільки б років тобі не було.

#omc_reviews #omc_romance #omc_summer

Естетика «Перші» 🧡
#omc_aesthetics

Окей, це виявився все-таки не колаб з лавспейсом, а мерч до передзамовлення Видавництва. Зате він був зроблений Юлею Проліт, і її закладки зі Славіком – це просто крик. Я собі давно таку хочу (якщо ви знаєте мем про Славіка, з вас реакція ☺️)

🩸Читання "Полоненого принца" наштовхнуло мене на роздуми про троп "від ворогів до коханців", і наскільки ним зараз просто безсоромно маніпулюють.

🗡Коли в тіктоці гуляв фільтр, де треба було оцінити популярні тропи, enemies to lovers не був у мене дуже високо, бо на моєму досвіді цей троп приписували книгам, у яких його немає. А тут виявляється, що у мене просто нормального enemies to lovers не було.

Головних проблем зараз із цим тропом дві:
🟣Його маркетують неправильно — часто enemies to lovers виявляються в кращому випадку тропом "від ненависті до кохання", а динаміка в ньому зовсім інша. От є "він мене бісить так, що страшне", а є "я вб'ю його, щойно випаде можливість". Навіть Гейзелвуд постійно рекламують як enemies to lovers, і це геть не те.
🟣Вороги надто швидко перетворюються на коханців — за кілька розділів вони вже цілуються, а причина, чому вони були ворогами, чудесним способом стирається чи зникає (так, це шейд на "Четверте крило", але не тільки).

💔Я розумію, що складно написати хороших ворогів, але ще складніше перетворити їх на коханців. Для того, щоб ненависть між ними була справжня, потрібно дати цьому конкретну причину, яка часто включає в себе помсту за чиєсь вбивство, ворогуючі сторони конфлікту чи відверто паршиве ставлення одного героя до іншого. Важко повірити у те, що герой, який тримав іншого в полоні і знущався з нього, потім буде присягатися йому у вічному коханні, і це потрібно дуже вдало подати та розписати. Пані Пакат я в цьому аплодую стоячи — вона вміє. Вона знає. Вона відчуває.
У той же час, коли персонажі ворогують на політичному підґрунті, я щосили намагаюся нагадати собі, що це фікшен, який не має нічого спільного з нашою ситуацією. У вас такого нема?

🥀Я дуже скептично сприймаю усі рекомендації типу "отут вони справжні вороги!", бо часто елементи ворожнечі складаються із набору стандартних прийомів: "хто це зробив з тобою?", ніж до горла, борюкання чи поєдинок, просочений секшуал теншен. І я нічого не маю проти цих прийомів, але часто дуже сильно помітно, що вони вписані лише тому, що такі штуки вірусяться на буктоці. І тут автори хочуть наче й ненависть прописати, але не занадто сильну — ніж біля горла не ріже, у поєдинку ніхто нікого не ранить, немає зрад чи підстав.

А що ви думаєте про популярність цього тропу?
І благаю, якщо у вас є рекомендації справжніх enemies to lovers, поділіться ними, бо виявляється, що мені подобається цей троп, якщо він виконаний правильно.

Сьогодні маю для вас рекомендацію надзвичайно затишного блогу з френдлі атмосферою ❤️
Авторка блогу bookish escapism Дарʼя — психологиня, гештальт терапевтка, феміністка, а ще вона не уявляє свого життя без книг і читання. На просторах українського телеграму книжкові блоги які ведуть психотерапевти — це рідкість, тож вже цей факт вартий уваги.

Що ви можете знайти у блозі Дар'ї?

👉підбірки книг на психологічну тематику, детальні книжкові відгуки на сучасну та класичну літературу, нонфікшен та художні книги — кожен читач знайде щось для себе.
👉помітно, що Дар'я просто закохана в свою професію, постійно навчається, багато працює і вдосконалюється, тому у блозі вже є та буде чимало і про психологію та психотерапію, зокрема цікаві психологічні техніки, які ви можете виконувати самостійно.
👉як можете здогадатися, завдяки своїй професії Дар'я схильна мимоволі помічати та аналізувати психологічні аспекти в книгах, і цікаво читати відгуки з точки зору психологині. Ось тут, наприклад, є розбір співзалежних стосунків, їх проявів та причин на прикладі мемуарів Брітні Спірс.
👉ще у авторки з'явилися регулярні рубрики, як от her.story, де за допомогою десяти фактів Дар'я розповідає про жінку, якою надихається. Також є рубрика про те, що читають знаменитості, різні інтерактиви для вгадування книг та багато інших цікавих активностей.
👉також Дарʼя обожнює подорожі, і в кожній країні вона відвідує красиві місцеві книгарні, як ось ця, і показує нам, про що пишуть місцеві автори. Якщо ви, як і я, любите гуляти по книгарнях і просто годинами все роздивлятися, вам точно сподобається.

Я особисто підписалася на канал Дар'ї завдяки затишній атмосфері та відчутті того, що авторці справді подобається те, чим вона займається — я завжди помічаю та ціную таке у блогах. Тому щиро рекомендую вам підписатися на bookish escapism ❤️
#omc_ad

📖 Маю до вас таке питання — які були ваші улюблені книги чи серії книг у дитинстві та в підлітковому віці?

Навіть якщо це були книги російських авторів або російські переклади, пишіть також, бо я маю певну ідею для поста, і мені цікаво дізнатися ваш досвід 👀

✨Тим часом "Книжкова країна" оголосила короткий список власної премії, книги на яку обирали різні букблогери, і за книги потім голосували читачі.

Чесно кажучи, я співчуваю тим блогерам, які не збиралися читати "Четверте крило", а тепер мусять. Мені було дуже важко продертися крізь цю книгу, і я так і не запостила на неї відгук, хоча читала її в січні. Зараз мої враження притупилися, і мені вже не дуже цікаво говорити про певні недоліки, але я розумію одне — якщо ви активний читач фентезі, то ця книга буде для вас дуже передбачуваною. Не секрет, що "Четверте крило" стало таким популярним зокрема завдяки купі грошей, витрачених на рекламу, але також тому, що воно написано максимально просто для тих, хто хоче познайомитися із жанром фентезі. Мені вже було не дуже цікаво, бо на фентезі я з'їла добрячу собаку, плюс дуже простежувалися елементи популярних наразі книжок.

А от решта книжок точно варта уваги. Хоча я б не сказала особисто, що для мене "Ніби ми були злодії" — це щось таке groundbreaking, але ця книга дуже затягує театральною атмосферою та сюжетом, і вона точно динамічніша за "Таємну історію". Правда, особисто я не номінувала б її на переможця. Також не дивно, що "Жовтолика" опинилася в цій премії, але мені буде цікаво побачити нові відгуки щодо того, чи виправдала вона очікування щодо критики видавничої індустрії (особливо від блогерів, які до неї дотичні). "За Перекопом є земля" і "Невеличка драма" можуть зайти далеко не всім, на мою думку, але вони обидві варті бути в цьому списку — як і задля історичного елементу, так і для різноманіття.

А за яку книгу голосували б ви? Я, мабуть, все-таки за "За Перекопом є земля".
#omc_news

🟡Учора я дивилася відео Юлі Проліт про серію італійської письменниці "Ніна — дівчинка планети Шостого місяця". Цю серію я просто обожнювала в дитинстві, малювала собі зірку на долоні, як у головної героїні, писала особливим алфавітом з книжки та мріяла вчити алхімію. Минулого року я заностальгувала та купила ці книжки на олх, і тут в мене розблокувалися спогади: виявляється, у книжці повно русні. Дідусь Ніни — рускій, батьки її працюють в москві, її виховувала руска нянька... Чергова книга, яку вже не вийде сприймати, як раніше.

🟡І завдяки цьому відео я пригадала про ще одну улюблену книжкову серію — "Ірка Хортиця – Наддніпрянська відьма". Автори серії, Ілона Волинська (Тарнопольська) та Кирило Кощеєв (Шихов) — українці, живуть, як я зрозуміла, наразі в Дніпрі. Хто не знає, ця серія книг розповідає про дівчинку Ірку, яка дізнається, що вона спадкова відьма. Події книг відбуваються в Україні, і у них присутні дуже багато елементів українського фольклору — автентичні замовляння, традиції, міфічні істоти. Ця серія була моєю Римською імперією, чесно. Видавалися ці книги спершу в КСД російською мовою, також був український переклад кількох книжок у видавництві "Ранок". Як я розумію, український переклад є лише для двох книжок, і вони наразі є у відкритому доступі. Далі книги публікувалися у видавництві "Ексмо" (російському). Я ще дочитувала їх в електронному форматі, але після школи я вже не слідкувала за серією.

🟡Учора мені стало цікаво, а чи доперекладали серію українською, бо я дуже хотіла її перечитати. Це перетворилося у доволі нервове дослідження, адже перше, що я побачила — це публікації авторів на російській платформі. Я знайшла їх інстаграм і спершу подумала, що вони переїхали на росію, але потім зайшла у телеграм канал і, гортаючи пости від 2022 року, зрозуміла, що вони живуть в Україні. При цьому їхні книги надалі публікуються в російському видавництві "росмен" (нещодавно автори жалілися, що продажі паперових книг такі низькі, що їм доведеться перейти на електронку), вони дають інтерв'ю російським платформам і далі публікуються на платформі "літнет", 51% якої наразі належить росіянину олєгу новікову, а решта капіталу належить так само росіянам. Саме цікаве, що при цьому автори у своєму телеграм-каналі згадували про обстріл острова Хортиці та жахливий ракетний удар по Дніпру 14 січня 2023 року. При цьому їм, вочевидь, не муляє продавати книги російському читачу. Я не витримала та пішла сратися проясняти ситуацію у їхніх коментарях (скріни скину нижче), але це ні до чого не привело.

🟡На жаль, серед моїх улюблених книжок в дитинстві вистачало творів російською мовою. Українською я читала "Гаррі Поттера", "Ерагона", Всеволода Нестайка, серію "Книга зірок" Ерика Льома (якщо хтось пам'ятає цю серію — благаю, напишіть в коментарях), серію "Ніна — дівчинка планети Шостого місяця", багато казок та відомих дитячих творів на кшталт "Мері Поппінс". Але також я читала російською — "Таню Гроттер", серію білоруської письменниці "Професія відьма" та "Ірку Хортицю", а ще усілякі фанфіки. Це я зараз пишу для того, щоб не справити враження, неначе я завжди мала чітку позицію, а шкода — адже в такому разі я могла б зараз перечитувати всі улюблені дитячі книжки, а не лише ті, за які не соромно.

🟡При цьому мені здається, що у багатьох з нас у дитинстві була схожа ситуація, і якщо з деякими книгами я ще можу перейти на український переклад або читати їх в оригіналі, то решти для них вже для мене не існує, і мені вже байдуже. Однак мені зовсім не байдуже на те, що автори моєї улюбленої дитячої серії продовжують працювати на російський ринок. Я не думаю, що тут щось зміниться, але якщо ви раптом також любили цю серію, то ви маєте про це знати. Ми вже звикли відривати від серця багато звичного та улюбленого, бо то тут, то там проявляються зв'язки з росією, тому зараз як ніяк важливо просувати наше серед юних українських читачів — щоб у них спогади про дитинство лишилися незаплямованими.