Сьогодні ми йдемо на квіз по Гаррі Поттеру. Просто зацініть ці назви команд 😂
Моя улюблена напевно «Ті кому не можна наливати»

Вчора взяли 3 місце на квізі, а сьогодні я дивилась це відео і думала, як я хочу перечитати Гаррі Поттера.
Робити я цього поки не буду, бо я тільки оце перечитала його весною, але відео всім точно пораджу:

https://youtu.be/XQpMv3MFWO4

(Дякую Рома що його знайшов 🖤)

#omc_hp

Мене дуже втомили підбірки зі схожим вайбом до фільму «Барбі»…і в них просто рожеві обкладинки або вони мілашні.
Там була і Гейзелвуд, і Гувер, і купа ромкомів, але для мене це максимально далеко від фільму.
Тому я створила свою підбірку книг для справжніх Барбі 💅💕

(Рожева естетика посту ніяким чином не романтизує самі книги або персонажів)

Т. Дж. Клюн «Дім у волошковому морі»

⭐️ 4.5/5
🛏️ 3/5
❤️ 4/5

“I’m afraid I don’t have magic.”
“You do, Mr. Baker. Arthur told me that there can be magic in the ordinary.”

Лайнус Бейкер ніколи не порушує правила. Будучи інспектором у відділі Управління Магічною Молоддю, він чесно доповідає про життя дітей з магічними здібностями у різних інтернатах. Він не прив‘язується до дітей та лишає об‘єктивні доповіді, аж поки його не відправляють до дому на віддаленому острові у волошковому морі.
Там Лайнус знайомиться із духами лісу, гномицею, перевертнем, і навіть Антихристом. Чим більше часу він проводить серед цих неймовірних дітей, тим більше він починає сумніватись, що всі установлені правила справді того варті.

Ця книга, беззаперечно, одна з найвідоміших у жанрі затишного фентезі. Вона тепла та літня, наче сонячний день на канікулах.
Це просто ідеальний приклад тропу found family - сім’я, яку ми знаходимо, а не в якій ми народжуємось.

A home isn’t always always the house we live in. It’s also the people we choose to surround ourselves with.

Спершу мені не дуже подобався головний герой, адже в описі його м‘якого характеру на початку книги мені ввижалась певна безхребетність. Однак з часом характер Лайнуса міцнішає, і ще більше розкривається доброта його душі. Його персонаж - це просто звичайна людина, не хтось суперсильний чи особливий, що не завжди типово для фентезі.

Книга відверто натякає на проблеми дискримінації та сепарації, адже магічних дітей у тому світі бояться та відокремлюють від суспільства, поміщаючи їх у школи-інтернати, які потім інспектує Лайнус. І загалом історія читається як казка, бо дискримінація та несприйняття хоч і присутні, але зникають вони набагато швидше, ніж в реальному світі. У книзі також є надзвичайно мила любовна лінія, яка змушувала мене просто вмирати від милості.

Однак, незважаючи на затишні та позитивні вайби книги, вона отримує багато негативних відгуків онлайн. Це все тому, що Тіджей Клюн розповів, що на написання книги його надихнула історія про Sixties Scoop в Канаді - коли дітей корінних народів відібрали у їх батьків та насильно помістили у прийомні сім’ї у спробі асиміляції. Це викликало хвилю негативу щодо книги, оскільки багато кому здалось, що в ній забагато романтизації та казковості як на історію основі такої жахливої події.

Особисто мені здається, що Клюн не мав на меті романтизувати інтернати та показати, що дискримінацію можна вирішити любов’ю та спілкуванням. Ця книга, перш за все, фентазійна, і для мене вона більше виглядала як уявлення світу, в якому обездолені діти (та і дорослі також) знайшли свою сім’ю.

Тим не менше, я розумію обурення читачів. Будучи американцем та «позичивши» чиюсь історію, Клюн не усвідомив, що історичний контекст треба трошки викупати. Хоча це не є моя історія, я можу собі уявити, якби хтось написав миле фентезі про дітей, яких примусово вивезли з України на територію росії, і який негатив це б викликало.

На мою думку, автор просто сплужив, озвучивши джерело натхнення для книги на широку аудиторію, і не зумівши правильно це оформити. Це не повпливало на мою оцінку книги, бо при її читанні в мене не виникло відчуття, що автор шукає магічного рішення складної проблеми. Перш за все це історія, яка змушує посміхатись, відчувати тепло та навіть пустити сльозу щастя. Але я вважаю, що цей контекст потрібно знати при прочитанні для винесення об’єктивної думки, бо я про це дізналась вже опісля.

Тому для мене «Дім у волошковому морі» слугує як нагадування, що, беручи за основу історичну подію, варто дуже добре її вивчити. Або ж якщо сама ідея дуже далека від події, хоча б подумати перед тим, як озвучити на весь інтернет, звідки ви її взяли.

#omc_fantasy #omc_reviews #omc_summer

Естетика книги 🌊🏡

#omc_aesthetics