📷Королева Єлизавета ІІ та 250 тисяч слухачів. Індія, Нью-Делі, 1961.
#фото

Трохи про спадщину авторитетних класиків та деколонізацію сенсів у світових музеях:
✍️«Чи настав час взагалі перестати дивитись на Гогена?» - з цього риторичного запитання 2 роки тому почалась велика виставка у Національній галереї (Лондон), що була присвячена геніальному постімпрессіоністу Полю Гогену (1848-1903). Більшість представлених у галереї картин створені протягом життя художника на островах Французької Полінезії, адже цей період став найбільш продуктивним й революційним у його творчості.

Історія Гогена на Таїті сприймається романтично – покинув набридливу «цивілізацію», щоб жити і творити серед «дикунів» на райських островах, серед сексуальної свободи та відсутності земних клопотів (проблем з грошима). На цій ідеї побудовані навіть круїзні турне у цей регіон, куди щороку тисячі туристів прибувають у пошуках мистецького натхнення, жадаючи побачити екзотичний світ з картин знаменитого митця. А коли не знаходять його, то дуже ображаються на місцевих...

Для кураторів цей аспект став найбільш делікатним у роботі з відвідувачами. І не лише тому, що Гоген представляв корінних жителів цих «райських місць» у орієнтальних категоріях «дикунів» та «дітей лісу», віддзеркалюючи за їх рахунок власні екзистенційні пошуки (с). Але й через моральну сторону: митець мав привілейоване становище в колонії, користуючись яким здійснював сексуальне насильство над неповнолітніми дівчатами (12-14 років), які позували для його портретів, ставали дружинами художника й народжували для нього дітей. Для корінних жителів Полінезії ці люди мали імена й голос. І їх життя змінилось не у кращий бік після прибуття європейського художника.

📌Тож, як концептуально представляти цю частину спадщини Гогена у публічному просторі? Яким чином розповідати про людей з його портретів? А також навіщо враховувати думку суспільства, чутливого до (пост)колоніальних проблем? Про це читайте у статтях: «Руйнування міфу про Поля Гогена» (The Atlantic) та «Чи пора Гогена скасувати?» (The New York Times).
#мистецтво #музей #колоніалізм #деколонізація #Таїті

🇯🇵Японія підтримує Україну регулярними поставками нелетального, але вкрай важливого обладнання, що безпрецедентно для країни з таким суворим експортним і оборонним законодавством. Як це відбувається, у деталях та цифрах читайте тут.
#Японія #новини #текст #Україна

⚡В Києві перейменували 38 вулиць і 2 площі. Серед нових назв у нас тепер є вулиці: Джохара Дудаєва, Ічкерійська, Ісмаїла Гаспринського, Омельяна Пріцака та провулок Караїмський.

⚡Володимир Зеленський нагородив Халука Байрактара орденом "За заслуги" І ступеня, за важливу роль у збільшенні потужності українських Збройних Сил в боротьбі з агресором.
#новини #Туреччина #Україна

Для тих, хто зараз у дорозі:
🖼️"Протягом дня", від сучасного японського художника Казуюкі Суто. 2009.
#Японія #мистецтво

📷Будда у печерному храмовому комплексі Юньґан (5 ст. н.е.), китайської провінції Шаньсі. Фото зроблене в червні 1937 р. Гілбертом Хові Гросвенором (1875-1966), одним з засновників фотожурналістики та першим штатним редактором журналу National Geographic. У кадрі біля статуї його дружина Елсі.
#Фото #будда #Китай

🗺️Якщо ви скучили за подорожами, тримайте детальну карту світу з «Книги морів», від османського адмірала й мореплавця Мохаммеда Пірі-бея, або ж Пірі-Реїса (1525). Колекція Художнього музею Волтерс, США.
✍️Першу свою карту світу адмірал створив у 1513 році на основі більш ніж 20 арабських, португальських, іспанських, давньогрецьких, індійських та китайських зразків. Для свого часу вона була на диво актуальною, адже відображала останні географічні відкриття у Новому світі, в т.ч. експедиції Колумба.
📌Першим на карти Пірі-бея звернув увагу німецький богослов та дослідник «біблійної старовини» Адольф Дейсман, оглядаючи у 1929 році колекцію рукописів султанського палацу Топкапи в Стамбулі.
#Османська_імперія #карта #мистецтво

🖼️«Мисливці і собака», від японського художника й майстра деревориту Ішії Рьосуке. 1930.
#мистецтво #Японія

Сьогодні день самореклами.
За посиланням можна скачати книгу "Книга Кістка шамана: тюркський шаманізм у Великому Князівстві Литовському".
В книзі розглядаються рукописні пам'ятки, в яких зафіксовані тюркські шаманські практики в історії Великого Князівства Литовського. У дослідженні проаналізовані тексти, що містять описи магічних шаманських ритуалів і мантичних практик. Зокрема, описи таких ритуалів, як скапулімантії та метеорологічної магії.

Індіанське селище в Нью-Мехіко, від мандрівника, митця й майстра деревориту Йошіди Тоші. 1956.
#Японія #мистецтво

☕️Опис кримськотатарської кав’ярні у новелі «На камені» (1902), від Михайла Коцюбинського. До дня народження українського письменника:

✍️«В кав'ярні було затишно. Джепар дрімав коло печі, завішаної блискучою посудиною, а в печі дрімав і попелів вогонь. Коли Мемет будив брата покликом: "Каве!" — Джепар здригався, схоплювався і брався за міх, щоб розбудити вогонь. Огонь у печі скалив зуби, пирскав іскрами і поблискував по мідяній посуді, а по хаті розходилась запашна пара свіжої кави… За столами, на широких, оббитих китайкою, ослонах сиділи татари; в одному місці грали в кості, в другому – в карти, і скрізь стояли малі філіжанки з чорною кавою. Кав'ярня була серцем села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені…».
📷Зарф - кримськотатарська срібна підставка для кавового горнятка (фільджане), з колекції Скарбниці НМІУ.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0GhPhiL9kxd1G1UZLYR1ZASRQufan7F78Nx2dgqmB21MDq7VYi1X7S2UHz1eoUB1nl&id=442617565773530

📷Царський палац і буддійський храмовий комплекс Потала. Лхаса, Тибет. Атмосферне фото від Міхаеля Ямашіти, американського фото-кореспондента National Geographic.
👇Інстаграм фотографа:
https://instagram.com/yamashitaphoto?igshid=ODBkMDk1MTU=
#фото #Тибет #Китай