#Нечуй_Левицький #Хмари

Джеймс Фруд у своїй праці “Життя і листи Еразма” зізнається, що хотів би, щоб його сучасники більше читали Лукіяна, відомого грецького письменника-сатирика часів Римської імперії, якого, за його дотепність, прозірливість і гострий розум, він називає “рішуче найвизначнішим чоловік поза Християнською церквою у другому столітті”.

У нашій літературі, мені видається, ми теж маємо такого письменника, почасти сатирика, точно повістяра-реаліста, що його спостереження досі не вийшли з актуальності, а стиль письма і далі викликає усмішку на устах. Мовлю про Нечуя Левицького.

Днями взявся перечитувати його “Хмари”. Всюди пізнаю себе та своїх близьких. Чи не той талановитий письменник, що зумів створити людські образки, непідвладні часові?..

Перший образок — Василь Дашковський, один із протагоністів повісті, в якому втілений…Я. Це образ вченого-філософа, геть далекого від життя і його практичності, закоханого в книжки і науку. Жінка для нього — не більше, як елемент обстави домівки; світське товариство — неприємний обовʼязок відволіктись від студій, це згаяний час, проведений далеко від книг. Попросіть його щось зробити, будьте певні, він напартачить; скажіть, щоб уладнав грошову справу, готуйтесь до збитків; запросіть його на танець — побачите не філософа, а корову… Це людина — дурень радше! — що живе в книжках, з книжками і для книжок. Бачу вже, як регоче Еразмова Глупота, аж за боки береться, і тиче на нього пальцем: “Це мій клієнт, мій!”

“Дашковичів кабінет був обставлений шафами з книжками. Він зібрав писання всіх давніших, нових і найновіших філософів і все, що тільки стосувалось до його науки. Він любив науку для науки і все загрібався в філософію глибше й глибше.”

А ось, далебі, що чекатиме на мою жінку, якщо така колись найдеться:

“І не раз Степанида пізньою добою входила в кабінет, просила його кинуть книжки, виривала навіть з рук і, розсердившись, гасила світло.
— Та вийди-бо в залу! — говорила до його жінка […]
І філософ мусив виходить в залу, хоч через силу, і гуляти. Побалакавши, погравши на гітарах, сестри одпускали Дашковича до кабінету.
— Коли б пак була знала, що то за людина фолсоф, то була б не йшла за тебе заміж, — говорила Степанида, сидячи за роботою в руках на софі в кабінеті свого мужа.”

Ці філософи…

Інший образок — батько двох сестер Сухобрус, котрий, “як зістарився, впав у містицзм і став дуже часто їздить в Лавру і ходити в печери”, — нагадує мені мого покійного дідуся. Той теж, проживши все життя радянською людиною, що в Бога не вірить, на схилі віку раптом увірував ще дуже став богомільним (чи забобонним?) і не пропускав нагоди сходити в церковцю і помолитися батюшці… На це в народі приказка: як лихо, так до Бога…

На цьому поки спинюся. Продовжу перегодя, розповідаючи про те, як сестри ділили батькову перину і три подушки… Історія теж, певно, всім відома))

#Нечуй_Левицький #Хмари

Подушки і перина

Як дві Сухобрусівни, старша Марта й молодша Степанида, ділили 3 подушки і перину — це славні сторінки Нечуєвої повісті. Міжродинні колотнечі він описав не лише в “Кайдашевій сімʼї” — там просто це зведено у вищій ступінь, — але й неодноразово в інших творах.
Отже обидві хотіли собі перину і подушку, відтак жодна не приставала на перину проти трьох подушок. Два дні сперечились. Одна з сестер навіть рогатого силогізму втнула, доводячи свою рацію:

Або ти бери дві подушки, а я візьму перину з подушкою, або я візьму перину з подушкою, а ти бери дві подушки, — промовила Марта не постерегаючи помилки свого язика.

Далі даю думки нашого філософа Дашковича.

Д-ич підвів голову, почувши такий надзвичайний рогатий силогізм, якого навіть не вигадала давня Греція. Його дуже це вразило, і він почав гадать та міркувать, по якій-то формі стулила Марта таку штуку.

— Або ти, тату, їдь у ліс, а я зостанусь дома, або я, тату, зостанусь дома, а ти їдь у ліс.

PS
Що таке силогізм і чому він рогатий?

Силогізм — це розумне грецьке слово на “умовивід”.
Рогатий — це теж з давніх мова: cornutus або ceratinus syllogismus.
Його так пояснював Авл Геллій:
Що ти не втратив, то маєш: роги не втратив, ergo ти маєш роги.

Отож рогатий силогізм — це облудний умовивід, софізм, хибний висновок.

Донеччина)

#Нечуй_Левицький #Хмари

Як в 19ст. збирали народну творчість по селах

Дашкович поїхав на луки в ранні обіди. […] Він сів поруч з косарями до кулішу. Між косарями так і пересипались жарти, приказки. І пісні, і приказки, й прислівʼя — все те вразило Дашковича надзвичайним багатством поезії, жарту, юмору, практичного розуму. Він вийняв книжечку й позаписував пісні й приказки.

Два погляди на українську справу: Воздвиженського-туляка-зайди та Дашковича

— Чого ж доброго навіз з своїх Сегединець, з своєї Черкащини? — питав у його Воздвиженський.
— Дуже багато дечого доброго я навіз! Я оглядав народ оком вченого, переслухав його пісні, бачив його звичаї. Поетичне й естетичне його життя дуже багате! Його мова, поезія незабаром може розвинуться в самостійну літературу, книжну поезію. Я навіть позаписував багато пісень і дечого іншого.
— І треба було за тим їхать на село, шквариться на сонці, швендять по мужицьких хатах. Чудна ти людина!
— Я навіть думаю-таки справді до ладу вивчить життя свого народу, і його мову, і його пісні і навіть думаю дещо написать про свій народ.
— І хочеться тобі марно час гаять, здоровʼя запогублювать! Сидів би нишком та хліб жував! А пересвідчення ж ти стулив вже там на селі? Чи помогала ж тобі там яка бабка Сопунка та дід Сторчогляд? — сміявся Воздвиженський.

Класика😍

Кілька років минуло, як до Надежди Степанівни Іскри присватувалось багацько женихів, але всі вони взяли гарбуза.

Іван-Нечуй Левицький

Голосуємо, дідько!☝️
Бо мні вже кортить поділицця історією виразу!😊

#Нечуй_Левицький #Хмари

C’est parti !

Чи не чула ти казки, як було собі три брати: два розумних, а третій дурень. От і поділились вони батьківським добром. Старші й кажуть меншому:

«Ми ж візьмемо воли, корови й хату, нащо вони тобі здались? а ти собі візьми ступу».

Дурень думає:

«І нащо мені й справді ті воли та корови, той клопіт? Візьму лучче ступу; одначе вона не їсть і не пʼє».

От і взяв він ступу та й поніс, та все носиться з нею, та носиться, не знає, куди її притулить…
— Бозна-що ти верзеш! — казала жінка осміхаючись. — Ну-ну! Та що зробив той дурень з ступою? — питала вона, цікава знати кінець тієї казки.
— Що зробив? Носився, носився цілий день і зайшов з нею аж у ліс. Коли це настала ніч, стало поночі, а він і думає:

«А що, як я засну, а хтось прийде та вкраде ступу? Полізу я на дуба та й ступу потягну з собою.»

А що? Чи хороша моя казочка?

#з_архівів_Зерова

22 березня 1932 рік, індустріалізація, процвітання, перевиконання планів… а подивіться на чому писали!..

Це ж треба!

#Зеров

Тому хто сам, як вечір сутеніє,
Хто нидіє в камінній летаргії,
Твій подув, Параду*, благословен.

Він гладить оксамитною рукою
Обличчя нам, і виправляє крен,
І кличе жить хвилиною легкою.

*Параду — живописний регіон на південному-сході Франції.

Ось, власне пост)

Я знаю, що важко.
Поки путінські полигачі нищать Україну, і здається, що навколо чатують самі пролази та бевзі, а якесь чергове вайло утне щось на самій верхівці, стає так тоскно, що забиваються помороки.
Та тупа резигнація не має нас огортати, адже наші воїни продовжують чатувати у шанцях і тримати небо над нашою головою.

Якщо Ви не зрозуміли добрячу частину слів, що я написав - це добре.
Адже настав час запустити карколомний науково-мовознавчо-космічний розіграш, який допоможе і нашим Силам оборони поремонтувати іржаві корчі, і Вам дасть чудову нагоду виграти не просто цікаві, а й корисні подарунки.

Отже, ми з Мартин Брест довгі місяці збирали у мене на балконі отаке:

1. Шмат справжнісінького дзеркала Гігантського магелланового телескопа, що будується в чилійській пустелі Атакама на висоті в 2,5 км. Звісно, ніхто дзеркало телескопу не бив. Це шмат з тестового зразка, який було передано в подяку українським розробникам, що брали участь у створенні цього дива науки і техніки. Ми вдячні Olena Galytska за такий цінний сувенір, а також Максим Музыка за його транспортування до наших рук 🙂

2. 5 наборів карток - серії Армія, Шекспір та загальна - від Освітарні. Освітарня - це фантастичний проєкт Антона Бондаренка, який, з одного боку, розповідає про нашу літературу, історію, мову, а з іншого - висмикує звідусюд неймовірні українські слова, створює прикольні мемологічні картки та розповсюджує на широкий загал.
Щоб ті слова вертались у вжиток.
До речі, підписатися на Освітарню можна тут https://news.1rj.ru/str/osvitarnya, тут https://www.youtube.com/channel/UCCpiroqLt0WifzjDZFb3ClQ і тут https://www.instagram.com/osvitarnya/.

Сувеніри з самісінького Музею авіації з Сіетлу, США, які нам люб‘язно привезла Алёна Омельчак:
3. Пін NASA
4. 2 брелоки Museum of Flight, Seattle
5. Пін Apollo
6. 2 монети The Museum of Flight
7. Патч The Museum of Flight, круглий
8. Патч The Museum of Flight

Сувеніри з Г‘юстона, з самісінького Космічного центру від Kyrylo Pyrshev та Mariia Rybak:
9. Справжнє космічне морозиво. Геть не жарт. Дуже смачне. Я ним ласував на зупинці в Покровську, коли переганяв у війська машину. Незрівнянний смак. Де Г'юстон, а де Покровськ, але я кайфував.
10. Монета Saturn V
11. Пін NASA однокольоровий
12. Крута наукова розмальовка про клітини.

13. Науковець Olexii Ignatenko зробив календарі з рисунками своєї донечки Єви. Аж чотири штуки. Мені здається, шо червень - чудовий місяць, щоб їх повісити собі на стіну. Чому ми їх не розіграли в січні? Бо в проєкті 42 тачки на ЗСУ логіки нема (с)

Ну, і наша класика.
Військові сувеніри:
14. 10 Гільз-підсвічників від гранатомета MK19, відстріляні по росіянам руцями 5 ОШБр, і відгравійовані та пофарбовані Оксана Бондарь.
15. 2 комплекти мерчу з блокнотами від 116 ОМБр
16. Комплект з 4 рюмок з-під того самого гранатомета Мк19 від Оксана Бондарь
17. Мотузок-підвіс Армія Франції (дякую Ірина Єгорченко)
18. Брелок Броньована машина Гріффон Армії Франції (так само спасибі Ірина Єгорченко)
19. Гільза від 5 ОШБр Фортеця Бахмут.

Сувеніри, люб‘язно надані Anastasiia Zvyagintceva та спільнотою Закопай окупанта https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta
20. Брелок-гільза Херсон - це Україна
21. Брелок-гільза Луганськ - це Україна
22. Брелок-шмат ствола від танку Т-72
23. 5 брелоків-гільз 42 тачки на ЗСУ
24. Гільза 23мм 42 тачки на ЗСУ
25. Гільза 100 мм Китайський дракон, символ 2024 року, розроблений Маргаритою Середенко
26. Гільза від польського снаряду артилерійської установки S-60 57 мм. Розпис виконала талановита декораторка Анастасія Овчиннікова https://www.instagram.com/redecor.ua/
27. Тубус від снаряду 155 мм з півником, від таємничої художниці Tata Team.

28. Патч 42 тачки на ЗСУ від таємничих київських родин.
29. Вишитий рушник від Баби Каті (тм) - дівчини з Києва, яка давно і системно підтримує проєкт 42 тачки на ЗСУ. Рушник так і не знайшов свого переможця з одного з попередніх розіграшів, тому пробує знайти господаря вдруге.

Усього 52 лоти, якщо я вірно порахував.
Тобто шанси на виграш - колосальні.

Друзі, привіт!
За цим 🔗☝️переходьте на канал @mouselab Антона Сененка, де він зараз розігрує купу «ніштяків» (треʼ придумать українське слово) за ваш донат💵 на його проєкт 42 тачки на ЗСУ.
Серед них є й наші словокартки (фото подам нижче).

Тому тягніть туди і знайомтеся з правилами, розіграш діє ще кілька днів, встигніть!