How I'm learning languages

So, Nevi asked me about my experience with language learning and I'm gonna tell you about that in English because I'm a pretentious asshole. First and foremost, I'm not good with languages, most of the learning tactics are not working for me at all, I hate flashcards and grammar lessons, and most importantly, I'm learning only two languages seriously: English and German. 

How it was with English
Painful. I hated my school education, but it was better than nothing. I'm grateful because when I started to learn it myself, I already had something like a shitty B1 and grammar understanding. After that, I just read lots of content and here we are. Funny enough, I still have trouble understanding basic A2 concepts, but I have a pretty ok feeling of language, so who cares? The hardest part for me was to start actually speaking, but when I started, turned out it was not that horrible. 

How is it now with the German
Complicated. I like this language in general, but I will probably never choose to learn it just for fun. But unlike with English, here I had the opportunity to start from scratch and do it "correctly". Now I have something like B1 German, which is good considering I'm not putting too much effort. Being not fluent yet is the hardest part, but the Germans around me are patient and supportive, so it's helpful. Unfortunately, I'm not so interested in German content, like movies or books, but I'm using music and Reddit. Also the fun part, I'm learning German through English, not Ukrainian. This approach is working better for me because those two languages are pretty close. 

Where is my main problems
- The little voice in my head saying "You can use that language only when you perfected it". It's not true and it's not helpful. You need to start somewhere so you can get better, practice is essential. It's really important to push yourself here, because otherwise, you'll understand everything but still will not be able to use the language 
- A2 level in general. You already learning something harder than coffee order, but you still can't talk to people and read something harder than children's books. It's frustrating. Btw, If books are hard, try comics! 
- B2-C1 gap. My English level is enough for communication and reading, but I want more, how can I learn more and get better?

What's helping me
- Psychotherapy. People around. Understanding that mistakes happen and it's not a big deal, I'll always have an accent, and that's fine.
- Grammarly. Come on. 

What's the hardest
- Gendered nouns and super long nouns in German. "Freundschaftsbeziehungen" my ass.
- Cases. As well as all German grammar. You see, unlike English, rules are actually working here, but it's just too much fucking rules
- The fact that I literally need to learn the pronunciation of every fucking English word. Say hello to "colonel", "menace" and "nausea". 
- Adjectives. I always need to learn more adjectives in any language 
- Get in, get out, get out of, get off, get on, get away. It became easier when I understood that you can actually say whatever with those words, but still it's a nightmare
- Talking to people WHEN I'M NOT GOOD ENOUGH

What's the most important
Finding things you love and enjoy so you can be passionate about them.

So what I'm doing
- Consume as much content as I can, reading and listening 
- Trying to actually speak to people and not feel bad when I'm making mistakes. 
- Google words I don't know if I have energy. If I don't and simply want to read the book, I'll do just that 
- Reading different articles when I have time 
- Learn words through context, not direct translation. But this approach can backfire, that way you can know the meaning of the word and have absolutely no idea what is that in your language
- Lessons with a private tutor (native and teacher) 
- Questioning natives, that's always fun
- Use apps when I have energy for that, don't push myself if I don't
- Think in those languages, and have a conversation with myself even on the basic level. That's helpful because in real dialogue you are scared, in your head you can think the sentence through and use the correct grammar
- Reading out loud, listen to pronunciation before if I need it
- Adjusting consumed content to my current level, no more, no less
- Social media content in the language in question 

But anyway, that's just lifehacks for my scrambled ADHD brain. That's definitely not for everyone, but for me it's working.

Якщо б на кожний раз коли моя психотерапевтка каже щось типу "для людей (таких як ви) з симптоматикою ADHD це нормально..." я б отримувала євро, в мене вже б вистачило грошей на приватну діагностику в Німеччині.

Так, я тут сиджу і просто вигадую панчлайни. Зацініть.

Флоренція це неймовірна суміш Стамбулу, Барселони та “Міра дубльонок і кожи”

Бачили ті меншовартісні новинні заголовки типу «українська Венеція» чи «Карпатські Альпи»? Так ось, я знайшла «українську Флоренцію»!
Це ринок Барабашово на Харківщині

Здається найбільший флорентійський експорт це сувенірка з Леонардо та шкіряні сумки

Вибачте. Я серйозно. Якщо що, в жодному разі не хочу сказати що тут хоч якось погано, просто не очікувала такої величезної кількості шкіри.

Типовий італійський букінг

Хост запізнився, на кухні три міліпіздрічні кавоварки для еспресо, ніж для сиру та дуршлаг, на столі декілька старих туристичних брошур та копія «Інферно» Данте.

При чому кава на кухні тільки розчинна!

Чому ваша сексуальність це нормально

Всі питання до Джео, він сказав мені це писати. З таким заголовком. Серьозно, я не експерт зовсім, але спробую написати свою думку. До того зараз з друзями щось багато це обговорюємо, тому думок багато.

Well, basically, ваша (наша) сексуальність це нормально. Period. Можна завершувати. Але якщо розгортувати, будь що, що відбувається зі згоди, не хармить (неочікуванно) вас чи вашого партнера (партнерів) це ок. Мені взагалі здається що ми повинні базово відштовхуватся від ідеї, що задача сексу - приносити радість, а не головні болі та панічні атаки.

Але можна розкласти це питання на декілька аспектів які ще й дуже мало один до одного відносяться.

Сексуальна ідентичність
Я впевнений що всі ми знаємо що будь-який варіант тут є абсолютно ок. Розділення на моно- та полісексуалів, привабливість до людини на основі гендерної ідентичності чи якостей особистості, всі варіації асексуального спектру і тут можна безкінечно продовжувати.
Але не знаю як вам, нормативне суспільство все таки трошки давить. Людей взагалі як на мене занадто сильно їбе чуже секс-життя. Навіть якщо без внутрішньої гомофобії, у багатьох часто бувають думки що вони якісь "неправильні бісексуали" чи "неправильні асексуали", бо їх ідентичність не вписується точнісенько в визначення, ну наприклад. Думаю що дуже легко тут почати загоняти себе в темний кут і почуватися якимось іншопланетним створінням серед "нормальних людей", але це почуття - хибне.
Сексуальність це спектр, не шкала. Нормально якщо конкретні вподобання змінюються протягом життя, нормально якщо те що ми відчуваємо відрязняється "від підручника".

Кінки та вподобання
Є навіть спеціальне дослідження яке показує що більшість людей фантазують про "неванільний" секс, але в нас досі купа внутрішнього шейму на цю тему. Я бачу це в своїх знайомих, я бачу це в собі. Воно може мати абсолютно різні форми: "як я можу отримувати задоволення від спричинення болю", "я чоловік, як я можу бути сабом", "що робити якщо мені подобається приниження", "як можна мріяти про gangbang or rape".
Як мінімум фантазії та дії це зовсім інші речі, людям притаманно фантазувати про більш жорсткі штуки за межами їх комфортної зони. Але в дії це теж чудово поки всі учасники можуть дати чіткий консент. Тобто краще нікого не кінкшеймити, в першу чергу себе. Шейм призводить до погіршення ментального стану, до почуття що "я не такий", можливо навіть до відмови рісерчити деякі питання та завдання шкоди партнерам.
Так, це може травмувати. Але будь яка інтимність може бути травмуючою, наша задача знати свої кордони та зводити до мінімуму ризики, а не запирати себе в метафорічних шафах. Існує величезна кількість методик для запобігання харму, просто їх важливо знати і дійсно розуміти. І не бути мудаком.

Абʼюз та травма
Іноді я відчуваю себе так, ніби ця частина мене назавжди поламана і я ніколи не буду "нормальним". Що я ніколи не буду сприймати будь-яку інтимність ок і це робить мене less of a person. Я знаю що я такий не один. І я ні в якому разі не хочу сказати що це якась нормальна річ і що це припустимо. Я хочу сказати що наша реакція на травму не робить нас чи наш експіріенс менш валідним.
Спираючись на твердження про радість від сексуальних взаємодій як базову штуку, будь-яка річ яка нікого не хармить, але допомагає нам почувати себе краще - ок. Людина має право на будь-які кордони повʼязані з її власним тілом чи психікою, і те що навколо багато мудаків не робить нас якось гіршими.
І так, я вважаю що майже будь-які кінки це ок. Мені все одно звідки вони взялися, травма чи ні, я дісно не думаю що ми зробимо комусь краще якщо будемо розбиратися. Бо шейм через кінки може завдати ще більшої шкоди та травми, хоча це звісно дуже цікава тема для обговорення з психотерапевтом.

Це звісно далеко не все, але тут і так вже забагато слів. І так, я усвідомлюю наявність токсичних культур та практик, я просто виношу їх за скобки "за згодою всіх сторін та без небажанного харму". Енівей, що хочу сказати, шейм ні до чого хорошего не приводить. Як і мудатство.

Перший день роботи після відпустки, розмова з колегою:
- ну я подивилася слак і наче нічого прям критичного не сталося, типу компанія не розвалилася, компанію не переіменували, ніяких важливих звільнень наче
- тобто ти не помітила що в нас СЕО пішов з посади 10 хвилин тому?
- ...
- відійшла налити собі кави називається

Але приємна новина, можна буде зʼїздити на корпоратив на Кіпрі фактично за рахунок компанії.

Повернулася додому. 2 тижні в Італії, 5 великих міст, 4 провінції, приблизно 10 різноманітних маленьких містечок та селищ, безліч знайомств і купа потягів. Ні про що не жалкую і дуже радий бути дома зараз.

Перша моя соло подорож, не до когось в гості, без чіткого плану та забуканих акомодацій - абсолютно впевнений що зроблю так ще. Було трошки стрьомно рушати кудись одному, я боявся що буде складно без людей поряд. Але виявилося що це насправді неймовірно легко, а людей навколо просто купа, треба просто з ними взаємодіяти. Відсутність чіткого плану дає просто невимовне відчуття свободи, що можна рухатися далі якщо нічого не сподобалося, що можна залишитися надовше якщо не хочеться їхати кудись ще. Напевно в туристичний сезон знайти де переночувати день в день було б не так просто, але якщо честно, взагалі не хочу туди їхати в сезон.

Енівей, за цей час я встиг:
- побачити світанок та захід сонця над Флоренцією
- обійти ногами всю історичну частину Венеції та мало не впасти в канал, бо рівень міста майже не відрізняється від рівня моря
- зварити розчинну каву з цикорієм в гейзерній кавоварці. не питайте, але це смачно
- побачити Венеру, Медузу і неймовірні недомальовані картини да Вінчі
- знайти невимовно смачне капучіно в кавʼярні явно для місцевих в центрі Флоренції. так, це досягнення, воно коштувало 1,5 евро
- побувати на середньовічному фестивалі де крім мене та ще пари людей не було жодного туриста
- навчитися готувати справжню італійську маргаріту і навчити інших готувати справжню італійску карбонару
- вкрасти пару лимонів та зробити з них чай
- хайкати по неймовірно прекрасним тропам та мало не всратися від страху на одному з відрізків
- пройтися по чисто автомобільному тунелю посеред нічого бо це був єдиний шлях
- заблукати в потягах
- дуже серьозно напитися, не один раз
- заспівати Show must go on в караоке
- подискутувати з виборцями Трампа
- дізнатися від англійця що я apparently розмовляю з німецьким акцентом
- спробувати найсмачніші чіпси евер (лайм та рожевий перець)

Я тут ще детально напишу де був, що робив і як туди потрапив. А фотка з перельоту, міланський аеропорт.