Про Венецію
Дисклеймер: це я про історичну частину міста
Карочє. Це дуже красиво. Прям невимовно.Набагато більш романтично ніж Париж. При чому я зазвичай не люблю старезні міста-музеї та різноманітні tourists traps. Напевно справа в тому що мені подобається вода яку можна легко помацати, гондоли та покуйовджені життям будинки.
А можливо тому що вся історична частина міста це по суті величезний музей і ніхто навіть не намагається це заперечувати. Є в цьому щось дуже привабливе, в відсутності намагання здаватися чимось іншим. Я б звісно сказав що я б тут не жив, але я якщо чесно взагалі не уявляю хто тут живе. Місцеві нагадують мені ігротехів які зібралися щоб створити товпі туристів незабутній експіріенс. Впевнена в їх робочих контрактах так і написано. При чому їм всім ніби хтось майстерклас провів, щось типу "як підтримувати вайб та не випадати з образу". Але вайб прекрасний.
В інтернеті попереджали що доведеться багато ходити і якщо чесно, я не розумію куди. Так, транспорту крім гондол не завезли, але весь історичний острів можна спокійно обійти за пару годин. Дуже багато скла та масок в сувенірках. Купа сучасного мистетства та маленьких магазинів з різним. Башти майже всі криві і це дуже сумно. Мені звісно ж найбільше за все сподобалися якісь незрозумілі не супер туристичні (наскільки це можливо) кутки, можливо просто бо там людей менше.
Воняє, але не сильно. Їжа скоріше жахлива чим ні. Ну, порівнюючи з Римом та іншими європейськими містами. Піцца в Берліні краще, я серьозно, але це чисто тому що в Венеції потрібні печі заборонені. Дуже складно зі смітниками, мені на повному серьозі довелося гуглити "trash can", але я якщо честно навіть не уявляю наскільки складно тут вивозити сміття. При чому тут так чисто що аж скрипить. Ще тут просто нікуди не можна без навігатору, купа вулиць просто закінчуються тупіком. І тут дуже дорого. Велл.
Особливе задоволення це спостерігати за стилем італійців. Туристів чи місцевих неважливо, в них завжди якісь невимовно прекрасні композиції в одязі, при чому часто дуже формальні. Як в Даміано останній рік.
Загалом з радістю сюди повернуся.
Дисклеймер: це я про історичну частину міста
Карочє. Це дуже красиво. Прям невимовно.
А можливо тому що вся історична частина міста це по суті величезний музей і ніхто навіть не намагається це заперечувати. Є в цьому щось дуже привабливе, в відсутності намагання здаватися чимось іншим. Я б звісно сказав що я б тут не жив, але я якщо чесно взагалі не уявляю хто тут живе. Місцеві нагадують мені ігротехів які зібралися щоб створити товпі туристів незабутній експіріенс. Впевнена в їх робочих контрактах так і написано. При чому їм всім ніби хтось майстерклас провів, щось типу "як підтримувати вайб та не випадати з образу". Але вайб прекрасний.
В інтернеті попереджали що доведеться багато ходити і якщо чесно, я не розумію куди. Так, транспорту крім гондол не завезли, але весь історичний острів можна спокійно обійти за пару годин. Дуже багато скла та масок в сувенірках. Купа сучасного мистетства та маленьких магазинів з різним. Башти майже всі криві і це дуже сумно. Мені звісно ж найбільше за все сподобалися якісь незрозумілі не супер туристичні (наскільки це можливо) кутки, можливо просто бо там людей менше.
Воняє, але не сильно. Їжа скоріше жахлива чим ні. Ну, порівнюючи з Римом та іншими європейськими містами. Піцца в Берліні краще, я серьозно, але це чисто тому що в Венеції потрібні печі заборонені. Дуже складно зі смітниками, мені на повному серьозі довелося гуглити "trash can", але я якщо честно навіть не уявляю наскільки складно тут вивозити сміття. При чому тут так чисто що аж скрипить. Ще тут просто нікуди не можна без навігатору, купа вулиць просто закінчуються тупіком. І тут дуже дорого. Велл.
Особливе задоволення це спостерігати за стилем італійців. Туристів чи місцевих неважливо, в них завжди якісь невимовно прекрасні композиції в одязі, при чому часто дуже формальні. Як в Даміано останній рік.
Загалом з радістю сюди повернуся.
❤6👍2
Так, я тут сиджу і просто вигадую панчлайни. Зацініть.
Флоренція це неймовірна суміш Стамбулу, Барселони та “Міра дубльонок і кожи”
Бачили ті меншовартісні новинні заголовки типу «українська Венеція» чи «Карпатські Альпи»? Так ось, я знайшла «українську Флоренцію»!
Це ринок Барабашово на Харківщині
Здається найбільший флорентійський експорт це сувенірка з Леонардо та шкіряні сумки
Вибачте. Я серйозно. Якщо що, в жодному разі не хочу сказати що тут хоч якось погано, просто не очікувала такої величезної кількості шкіри.
Флоренція це неймовірна суміш Стамбулу, Барселони та “Міра дубльонок і кожи”
Бачили ті меншовартісні новинні заголовки типу «українська Венеція» чи «Карпатські Альпи»? Так ось, я знайшла «українську Флоренцію»!
Це ринок Барабашово на Харківщині
Здається найбільший флорентійський експорт це сувенірка з Леонардо та шкіряні сумки
Вибачте. Я серйозно. Якщо що, в жодному разі не хочу сказати що тут хоч якось погано, просто не очікувала такої величезної кількості шкіри.
😁9
Типовий італійський букінг
Хост запізнився, на кухні три міліпіздрічні кавоварки для еспресо, ніж для сиру та дуршлаг, на столі декілька старих туристичних брошур та копія «Інферно» Данте.
При чому кава на кухні тільки розчинна!
Хост запізнився, на кухні три міліпіздрічні кавоварки для еспресо, ніж для сиру та дуршлаг, на столі декілька старих туристичних брошур та копія «Інферно» Данте.
При чому кава на кухні тільки розчинна!
😁10
Чому ваша сексуальність це нормально
Всі питання до Джео, він сказав мені це писати. З таким заголовком. Серьозно, я не експерт зовсім, але спробую написати свою думку. До того зараз з друзями щось багато це обговорюємо, тому думок багато.
Well, basically, ваша (наша) сексуальність це нормально. Period. Можна завершувати. Але якщо розгортувати, будь що, що відбувається зі згоди, не хармить (неочікуванно) вас чи вашого партнера (партнерів) це ок. Мені взагалі здається що ми повинні базово відштовхуватся від ідеї, що задача сексу - приносити радість, а не головні болі та панічні атаки.
Але можна розкласти це питання на декілька аспектів які ще й дуже мало один до одного відносяться.
Сексуальна ідентичність
Я впевнений що всі ми знаємо що будь-який варіант тут є абсолютно ок. Розділення на моно- та полісексуалів, привабливість до людини на основі гендерної ідентичності чи якостей особистості, всі варіації асексуального спектру і тут можна безкінечно продовжувати.
Але не знаю як вам, нормативне суспільство все таки трошки давить. Людей взагалі як на мене занадто сильно їбе чуже секс-життя. Навіть якщо без внутрішньої гомофобії, у багатьох часто бувають думки що вони якісь "неправильні бісексуали" чи "неправильні асексуали", бо їх ідентичність не вписується точнісенько в визначення, ну наприклад. Думаю що дуже легко тут почати загоняти себе в темний кут і почуватися якимось іншопланетним створінням серед "нормальних людей", але це почуття - хибне.
Сексуальність це спектр, не шкала. Нормально якщо конкретні вподобання змінюються протягом життя, нормально якщо те що ми відчуваємо відрязняється "від підручника".
Кінки та вподобання
Є навіть спеціальне дослідження яке показує що більшість людей фантазують про "неванільний" секс, але в нас досі купа внутрішнього шейму на цю тему. Я бачу це в своїх знайомих, я бачу це в собі. Воно може мати абсолютно різні форми: "як я можу отримувати задоволення від спричинення болю", "я чоловік, як я можу бути сабом", "що робити якщо мені подобається приниження", "як можна мріяти про gangbang or rape".
Як мінімум фантазії та дії це зовсім інші речі, людям притаманно фантазувати про більш жорсткі штуки за межами їх комфортної зони. Але в дії це теж чудово поки всі учасники можуть дати чіткий консент. Тобто краще нікого не кінкшеймити, в першу чергу себе. Шейм призводить до погіршення ментального стану, до почуття що "я не такий", можливо навіть до відмови рісерчити деякі питання та завдання шкоди партнерам.
Так, це може травмувати. Але будь яка інтимність може бути травмуючою, наша задача знати свої кордони та зводити до мінімуму ризики, а не запирати себе в метафорічних шафах. Існує величезна кількість методик для запобігання харму, просто їх важливо знати і дійсно розуміти. І не бути мудаком.
Абʼюз та травма
Іноді я відчуваю себе так, ніби ця частина мене назавжди поламана і я ніколи не буду "нормальним". Що я ніколи не буду сприймати будь-яку інтимність ок і це робить мене less of a person. Я знаю що я такий не один. І я ні в якому разі не хочу сказати що це якась нормальна річ і що це припустимо. Я хочу сказати що наша реакція на травму не робить нас чи наш експіріенс менш валідним.
Спираючись на твердження про радість від сексуальних взаємодій як базову штуку, будь-яка річ яка нікого не хармить, але допомагає нам почувати себе краще - ок. Людина має право на будь-які кордони повʼязані з її власним тілом чи психікою, і те що навколо багато мудаків не робить нас якось гіршими.
І так, я вважаю що майже будь-які кінки це ок. Мені все одно звідки вони взялися, травма чи ні, я дісно не думаю що ми зробимо комусь краще якщо будемо розбиратися. Бо шейм через кінки може завдати ще більшої шкоди та травми, хоча це звісно дуже цікава тема для обговорення з психотерапевтом.
Це звісно далеко не все, але тут і так вже забагато слів. І так, я усвідомлюю наявність токсичних культур та практик, я просто виношу їх за скобки "за згодою всіх сторін та без небажанного харму". Енівей, що хочу сказати, шейм ні до чого хорошего не приводить. Як і мудатство.
Всі питання до Джео, він сказав мені це писати. З таким заголовком. Серьозно, я не експерт зовсім, але спробую написати свою думку. До того зараз з друзями щось багато це обговорюємо, тому думок багато.
Well, basically, ваша (наша) сексуальність це нормально. Period. Можна завершувати. Але якщо розгортувати, будь що, що відбувається зі згоди, не хармить (неочікуванно) вас чи вашого партнера (партнерів) це ок. Мені взагалі здається що ми повинні базово відштовхуватся від ідеї, що задача сексу - приносити радість, а не головні болі та панічні атаки.
Але можна розкласти це питання на декілька аспектів які ще й дуже мало один до одного відносяться.
Сексуальна ідентичність
Я впевнений що всі ми знаємо що будь-який варіант тут є абсолютно ок. Розділення на моно- та полісексуалів, привабливість до людини на основі гендерної ідентичності чи якостей особистості, всі варіації асексуального спектру і тут можна безкінечно продовжувати.
Але не знаю як вам, нормативне суспільство все таки трошки давить. Людей взагалі як на мене занадто сильно їбе чуже секс-життя. Навіть якщо без внутрішньої гомофобії, у багатьох часто бувають думки що вони якісь "неправильні бісексуали" чи "неправильні асексуали", бо їх ідентичність не вписується точнісенько в визначення, ну наприклад. Думаю що дуже легко тут почати загоняти себе в темний кут і почуватися якимось іншопланетним створінням серед "нормальних людей", але це почуття - хибне.
Сексуальність це спектр, не шкала. Нормально якщо конкретні вподобання змінюються протягом життя, нормально якщо те що ми відчуваємо відрязняється "від підручника".
Кінки та вподобання
Є навіть спеціальне дослідження яке показує що більшість людей фантазують про "неванільний" секс, але в нас досі купа внутрішнього шейму на цю тему. Я бачу це в своїх знайомих, я бачу це в собі. Воно може мати абсолютно різні форми: "як я можу отримувати задоволення від спричинення болю", "я чоловік, як я можу бути сабом", "що робити якщо мені подобається приниження", "як можна мріяти про gangbang or rape".
Як мінімум фантазії та дії це зовсім інші речі, людям притаманно фантазувати про більш жорсткі штуки за межами їх комфортної зони. Але в дії це теж чудово поки всі учасники можуть дати чіткий консент. Тобто краще нікого не кінкшеймити, в першу чергу себе. Шейм призводить до погіршення ментального стану, до почуття що "я не такий", можливо навіть до відмови рісерчити деякі питання та завдання шкоди партнерам.
Так, це може травмувати. Але будь яка інтимність може бути травмуючою, наша задача знати свої кордони та зводити до мінімуму ризики, а не запирати себе в метафорічних шафах. Існує величезна кількість методик для запобігання харму, просто їх важливо знати і дійсно розуміти. І не бути мудаком.
Абʼюз та травма
Іноді я відчуваю себе так, ніби ця частина мене назавжди поламана і я ніколи не буду "нормальним". Що я ніколи не буду сприймати будь-яку інтимність ок і це робить мене less of a person. Я знаю що я такий не один. І я ні в якому разі не хочу сказати що це якась нормальна річ і що це припустимо. Я хочу сказати що наша реакція на травму не робить нас чи наш експіріенс менш валідним.
Спираючись на твердження про радість від сексуальних взаємодій як базову штуку, будь-яка річ яка нікого не хармить, але допомагає нам почувати себе краще - ок. Людина має право на будь-які кордони повʼязані з її власним тілом чи психікою, і те що навколо багато мудаків не робить нас якось гіршими.
І так, я вважаю що майже будь-які кінки це ок. Мені все одно звідки вони взялися, травма чи ні, я дісно не думаю що ми зробимо комусь краще якщо будемо розбиратися. Бо шейм через кінки може завдати ще більшої шкоди та травми, хоча це звісно дуже цікава тема для обговорення з психотерапевтом.
Це звісно далеко не все, але тут і так вже забагато слів. І так, я усвідомлюю наявність токсичних культур та практик, я просто виношу їх за скобки "за згодою всіх сторін та без небажанного харму". Енівей, що хочу сказати, шейм ні до чого хорошего не приводить. Як і мудатство.
❤6👍3🔥2
Мені здається прям ідеальна ілюстрація до male and female gaze. Просто вгадайте що з цього малювала жінка.
😁3
Перший день роботи після відпустки, розмова з колегою:
- ну я подивилася слак і наче нічого прям критичного не сталося, типу компанія не розвалилася, компанію не переіменували, ніяких важливих звільнень наче
- тобто ти не помітила що в нас СЕО пішов з посади 10 хвилин тому?
- ...
- відійшла налити собі кави називається
Але приємна новина, можна буде зʼїздити на корпоратив на Кіпрі фактично за рахунок компанії.
- ну я подивилася слак і наче нічого прям критичного не сталося, типу компанія не розвалилася, компанію не переіменували, ніяких важливих звільнень наче
- тобто ти не помітила що в нас СЕО пішов з посади 10 хвилин тому?
- ...
- відійшла налити собі кави називається
Але приємна новина, можна буде зʼїздити на корпоратив на Кіпрі фактично за рахунок компанії.
😁10
Повернулася додому. 2 тижні в Італії, 5 великих міст, 4 провінції, приблизно 10 різноманітних маленьких містечок та селищ, безліч знайомств і купа потягів. Ні про що не жалкую і дуже радий бути дома зараз.
Перша моя соло подорож, не до когось в гості, без чіткого плану та забуканих акомодацій - абсолютно впевнений що зроблю так ще. Було трошки стрьомно рушати кудись одному, я боявся що буде складно без людей поряд. Але виявилося що це насправді неймовірно легко, а людей навколо просто купа, треба просто з ними взаємодіяти. Відсутність чіткого плану дає просто невимовне відчуття свободи, що можна рухатися далі якщо нічого не сподобалося, що можна залишитися надовше якщо не хочеться їхати кудись ще. Напевно в туристичний сезон знайти де переночувати день в день було б не так просто, але якщо честно, взагалі не хочу туди їхати в сезон.
Енівей, за цей час я встиг:
- побачити світанок та захід сонця над Флоренцією
- обійти ногами всю історичну частину Венеції та мало не впасти в канал, бо рівень міста майже не відрізняється від рівня моря
- зварити розчинну каву з цикорієм в гейзерній кавоварці. не питайте, але це смачно
- побачити Венеру, Медузу і неймовірні недомальовані картини да Вінчі
- знайти невимовно смачне капучіно в кавʼярні явно для місцевих в центрі Флоренції. так, це досягнення, воно коштувало 1,5 евро
- побувати на середньовічному фестивалі де крім мене та ще пари людей не було жодного туриста
- навчитися готувати справжню італійську маргаріту і навчити інших готувати справжню італійску карбонару
- вкрасти пару лимонів та зробити з них чай
- хайкати по неймовірно прекрасним тропам та мало не всратися від страху на одному з відрізків
- пройтися по чисто автомобільному тунелю посеред нічого бо це був єдиний шлях
- заблукати в потягах
- дуже серьозно напитися, не один раз
- заспівати Show must go on в караоке
- подискутувати з виборцями Трампа
- дізнатися від англійця що я apparently розмовляю з німецьким акцентом
- спробувати найсмачніші чіпси евер (лайм та рожевий перець)
Я тут ще детально напишу де був, що робив і як туди потрапив. А фотка з перельоту, міланський аеропорт.
Перша моя соло подорож, не до когось в гості, без чіткого плану та забуканих акомодацій - абсолютно впевнений що зроблю так ще. Було трошки стрьомно рушати кудись одному, я боявся що буде складно без людей поряд. Але виявилося що це насправді неймовірно легко, а людей навколо просто купа, треба просто з ними взаємодіяти. Відсутність чіткого плану дає просто невимовне відчуття свободи, що можна рухатися далі якщо нічого не сподобалося, що можна залишитися надовше якщо не хочеться їхати кудись ще. Напевно в туристичний сезон знайти де переночувати день в день було б не так просто, але якщо честно, взагалі не хочу туди їхати в сезон.
Енівей, за цей час я встиг:
- побачити світанок та захід сонця над Флоренцією
- обійти ногами всю історичну частину Венеції та мало не впасти в канал, бо рівень міста майже не відрізняється від рівня моря
- зварити розчинну каву з цикорієм в гейзерній кавоварці. не питайте, але це смачно
- побачити Венеру, Медузу і неймовірні недомальовані картини да Вінчі
- знайти невимовно смачне капучіно в кавʼярні явно для місцевих в центрі Флоренції. так, це досягнення, воно коштувало 1,5 евро
- побувати на середньовічному фестивалі де крім мене та ще пари людей не було жодного туриста
- навчитися готувати справжню італійську маргаріту і навчити інших готувати справжню італійску карбонару
- вкрасти пару лимонів та зробити з них чай
- хайкати по неймовірно прекрасним тропам та мало не всратися від страху на одному з відрізків
- пройтися по чисто автомобільному тунелю посеред нічого бо це був єдиний шлях
- заблукати в потягах
- дуже серьозно напитися, не один раз
- заспівати Show must go on в караоке
- подискутувати з виборцями Трампа
- дізнатися від англійця що я apparently розмовляю з німецьким акцентом
- спробувати найсмачніші чіпси евер (лайм та рожевий перець)
Я тут ще детально напишу де був, що робив і як туди потрапив. А фотка з перельоту, міланський аеропорт.
❤12
Про Флоренцію
Мріяла в ній побувати десь з підліткового віку, звісно ж через другий assassin's creed. І я кожен раз пишу що я не фанатка особливо туристичних місць та старезних штук, але саме через них в мене напевно були якісь очікування. Я рада що була там, але з шости італійських міст які я бічила, Флоренція сподобалася мені найменьше.
Історичний центр міста чудовий звісно, жодних питань. Це все таки колиска Ренесансу, а також грошей, сучасної італійської і майже всіх італійців зі шкільного підручника. Біля Санта-Марія-дель-Фіоре неможливо стояти, воно таке велитенське і камʼяне, що відчуваються ніби тебе придавило гранітом. В Римі на кожному кроці були імперські колони - тут на кожному кроці мармурові статуї. Найкраще - трошки відійти від найвідоміших мість і просто ходити по маленьким вулочкам розглядаючі місцеві магазини, працюючих в них людей та старі фасади. Моя перша асоціація з містом це чогось пісок і той самий мармур, напевно саме через колір будівель.
Навідміну від Венеції, це не закритий Діснейленд, місто просто кипить життям. Воно пахне шкіряними виробами, звучить мопедами та кидається в очі пилом. Відділити шматки реальності від розваг для туристів це та ще задачка, не центральні райони дуже схожі на Рим. Не центр виглядає пустим через відсутність дерев і мені там було прям дивно, але я бачила далеко не все. Буде цікаво поспілкуватися з людьми які там живуть, правда точно не в найближчий час.
Я вирішила що не зовсім безкультурна і сходила в Уфіци, хоча це не моя трава. Думаю вартує побачити, хоча б заради виду з вікна на Арно, флорентійські мости та недомальовані картини да Вінчі. В якийсь момент сіла прям там читати книгу, було чудово, бо один з головних експонатів це сама будівля. Статуї відомих жителей міста, сонце з панорамних вікон та величезна галерея. На мій смак серед картин забагато маленьких Іісусів, але звісно теми для творчості в ті роки були трохи обмежені.
Їжа смачна, я навіть примудрилася зʼїсти бутерброд з потрохами (смачно, але текстура незвична). Кава прекрасна, правда не дай боже ви замовите капуч після 12 в старій кавʼярні. Сади нейморівні, але за дерева в центрі міста треба платити гроші. Панорама з площі Мікеланджело вартує того щоб підійматися по сходах, хоча приходити туди треба рано вранці. Дуже знайомий з Риму сплав історичного музею та сучасносної Італії, який намагається продати тобі новеньку кожану сумку, магніт жопи Давіда та еспресо на морозиві за 6 євро. Не зрозумійте мене неправильно, мені сподобалося. Просто все інше мені сподобалося більше.
Якщо що, нічого поганого в туристах, я сама туристка, людей так багато тому що є на що подивитися. Просто я не люблю товпи. Доречі, наступного року буде християнський ювілей, тобто Рим, Флоренція та Венеція будуть просто тріщати по швах.
Мріяла в ній побувати десь з підліткового віку, звісно ж через другий assassin's creed. І я кожен раз пишу що я не фанатка особливо туристичних місць та старезних штук, але саме через них в мене напевно були якісь очікування. Я рада що була там, але з шости італійських міст які я бічила, Флоренція сподобалася мені найменьше.
Історичний центр міста чудовий звісно, жодних питань. Це все таки колиска Ренесансу, а також грошей, сучасної італійської і майже всіх італійців зі шкільного підручника. Біля Санта-Марія-дель-Фіоре неможливо стояти, воно таке велитенське і камʼяне, що відчуваються ніби тебе придавило гранітом. В Римі на кожному кроці були імперські колони - тут на кожному кроці мармурові статуї. Найкраще - трошки відійти від найвідоміших мість і просто ходити по маленьким вулочкам розглядаючі місцеві магазини, працюючих в них людей та старі фасади. Моя перша асоціація з містом це чогось пісок і той самий мармур, напевно саме через колір будівель.
Навідміну від Венеції, це не закритий Діснейленд, місто просто кипить життям. Воно пахне шкіряними виробами, звучить мопедами та кидається в очі пилом. Відділити шматки реальності від розваг для туристів це та ще задачка, не центральні райони дуже схожі на Рим. Не центр виглядає пустим через відсутність дерев і мені там було прям дивно, але я бачила далеко не все. Буде цікаво поспілкуватися з людьми які там живуть, правда точно не в найближчий час.
Я вирішила що не зовсім безкультурна і сходила в Уфіци, хоча це не моя трава. Думаю вартує побачити, хоча б заради виду з вікна на Арно, флорентійські мости та недомальовані картини да Вінчі. В якийсь момент сіла прям там читати книгу, було чудово, бо один з головних експонатів це сама будівля. Статуї відомих жителей міста, сонце з панорамних вікон та величезна галерея. На мій смак серед картин забагато маленьких Іісусів, але звісно теми для творчості в ті роки були трохи обмежені.
Їжа смачна, я навіть примудрилася зʼїсти бутерброд з потрохами (смачно, але текстура незвична). Кава прекрасна, правда не дай боже ви замовите капуч після 12 в старій кавʼярні. Сади нейморівні, але за дерева в центрі міста треба платити гроші. Панорама з площі Мікеланджело вартує того щоб підійматися по сходах, хоча приходити туди треба рано вранці. Дуже знайомий з Риму сплав історичного музею та сучасносної Італії, який намагається продати тобі новеньку кожану сумку, магніт жопи Давіда та еспресо на морозиві за 6 євро. Не зрозумійте мене неправильно, мені сподобалося. Просто все інше мені сподобалося більше.
Якщо що, нічого поганого в туристах, я сама туристка, людей так багато тому що є на що подивитися. Просто я не люблю товпи. Доречі, наступного року буде християнський ювілей, тобто Рим, Флоренція та Венеція будуть просто тріщати по швах.
🔥6