​​Жіноча літературна резиденція у Кракові

Якщо ви є жінкою і працюєте над власним письменницьким або перекладацьким проєктом, то є можливість продовжити свою роботу у культурній столиці Польші.

На час резиденції передбачається оселення у палаці Потоцьких на головній площі Кракова та щомісячна стипендія понад 500 євро. Программа також покриває витрати на проїзд.

Для того щоб взяти участь, потрібно мати українське громадянство, володіти англійською або польською мовами, а також мати хоча б одну публікацію.

Резиденція пройде у травні та червні 2023 року.
Дедлайн подачі заявки: 6 березня 2023 року.

Деталі за посиланням: https://houseofeurope.org.ua/opportunity/474

У вас теж така хуйня?

Ніколи такого не було, і ось знову.

46 бригаді 2 бат під Бахмут треба аптечки, 40 штук.
Собівартість кожної 2500 гривень.

Сума: 100000 гривень
Термін: 14 березня


Збиратиме аптечки нам золота @lourow, але в неї ресурси не безмежні

Збір на волонтерську картку
5375411413495081
Монобанк, Деревицька @AkelaRa

Дякую за кожну гривню ❤️

Я не просила никого заняться лампочками в квартире отца, и сейчас себя чувствую просто улиточкой-сотрудником месяца

А шо а бля а зніміть мені відео грози зі снігом у Києві, ото треба було мені переїхати шоб таке сталося

Робота сьогодні особливо продуктивна

(колись я собі також хочу паличку від Сайбо, але не сьогодні, ех)

В рекламній справі є надзвичайно відома історія про те, як в 1951 році до Девіда Огілві — того самого "батька реклами" — звернувся маленький, нікому на той час не відомий бренд чоловічих сорочок CF Hathaway. Засновник попросив придумати для них рекламну кампанію з бюджетом всього-навсього в $30,000. (Так, повірте мені — для США це дуже мало.) Натомість він пообіцяв Огілві дві речі: 1) що ніяк не буде вмішуватися в творчий процес, 2) а також що ніколи не найме іншого рекламщика, якого б успіху не сягнула його компанія.

Огілві прийняв пропозицію. Розробивши 18 різних концептів, він врешті-решт зупинився на образі літнього джентльмена, який нічим би не виділявся з сотень таких самих образів, якби не одне "але": праве око джентльмена скривала пов'язка.

Через тиждень після виходу реклами всі сорочки CF Hathaway розкупили.

Що особливого в цьому образі? Огілві перетворив звичайну рекламу на "історію". Читачам газети, в котрій з'явилася реклама сорочок, хотілося знати — хто цей чоловік? Як він втратив око? Нагадую, що на дворі стояв 1951 рік: ветеранів, котрі втратили ту чи іншу частину тіла, в суспільстві було багато.

Рекламна кампанія CF Hathaway мала приголомшливий успіх. Коли я вперше про неї дізналася — а це був, мабуть, 2018 чи 2019 рік, — то задумалася: чому в Україні досі немає такої ж реклами з воїнами АТО? Так, навряд чи успіх буде настільки ж вражаючий, але все одно — це тема, що близька і знайома кожному українцю, на таку рекламну кампанію обов'язково звернуть увагу.

Ця думка промайнула та забулася. Але ось настав 2023-ій, річниця повноцінного російського вторгнення в Україну, — і київське ательє чоловічих костюмів Indposhiv Bespoke зробило обличчям своєї нової кампанії Іллю Самойленко, ветерана полку «Азов».

Висновків не буде. Шкодую лише про одне: жодне медіа, яке написало про цей фотосет, не згадало Огілві, — а між тим навіть якщо автор цієї рекламної кампанії гадки не мав про "одноокого джентльмена" з реклами CF Hathaway, це надто яскрава паралель, щоб пройти повз.

#история

Нарешті знайшла ідеальне привітання з восьмим березня. Вітаю, мої любі! ^_^

(листівка авторства Тетяни Копилової)

Хороших вам новин на ніч

З інтересом спостерігаю за науковими баталіями щодо чергового "біохакінгу" про позитивні впливи холодних водних процедур. Мій особистий confirmation bias тягне мене бути скептиком, бо я так і не знайшла у собі сил спробувати.

Баталії науковців - це щось. Але найголовніше для мене у цих баталіях те, що там є група практиків хелс коучингу типу мене, які більше займають позицію спостереження, але мають чітку позицію, що ми не бачимо лісу за деревами.

Є люди, які приймають льодові ванни, бігають по 20 км кожний другий день, стрибають з парашутом та випробовують себе усіма можливими способами. Але. Це спосіб розважитися для окремих людей. У більшості ж проблема не вийти із зони комфорту, а хоч якось до неї потрапити і триматися у ній.

Ми намагаємося перефокусувати людей на прості дії: більше гуляти, вчасно лягати спати, їсти більше овочів та фруктів, вживати менше алкоголю.

Коли починається "науково обґрунтований біохакінг", люди тонуть у неважливих, несуттєвих деталях, які дають, може 1-2% до результатів. І чи дають - теж питання, бо часто наукові сенсації мають проблеми з методологією досліджень.

Я маю справу (включно із самою собою) із втомленими, задовбаними, знервованими людьми, які мають замало простору для відпочинку і забагато відповідальності та різноманітних ризиків і боротьби за життя, щоб додатково ще провокувати якісь сплески адреналіну "для заґартовування тіла і духу".

Я розумію, чому на Заході так популярна ідея to be comfortable with being uncomfortable. У них занадто нудне і ситне життя. Але коли наші місцеві гуру починають щось казати про те, як треба себе випробовувати, це вже звучить цинічно.

Знаєте, у нас тут трохи війна. І від неї штирить навіть у Карпатах. Якось складно вигадати щось більш uncomfortable ніж війна і пов'язані з нею економічні, соціальні, психологічні негаразди.

Моя порада: шукайте більше комфорту і відпочинку, але намагайтеся при цьому не розтринькати здоров'я. Надмірна кількість солодощів та алкоголю і нерухомий спосіб життя - це не відпочинок, а навпаки чинники ще більшої втоми і виснаженості, навіть якщо вони дають ілюзорну розраду.

Міцний сон, прогулянки на свіжому повітрі, дозовані вправи без екстриму і надриву, якісне живе спілкування, смачна, різноманітна, нутрієнтно багата їжа, походи у театри та музеї, взагалі споглядання краси природи і мистецтва, читання гарних книжок, масаж та спа-процедури, комфортні водні процедури, секс з приємним партнером, скидання із себе максимально побутової та іншої відповідальності, волонтерство без виснаження та соціально корисна робота, обмеження часу у соцмережах і споживання там тільки практично корисного і приємного для себе - все це про комфорт і підзарядку водночас. Вам не треба робити все це, оберіть доступне з цього переліку, додайте своє.

Це про те життя, яке ми зараз можемо собі дозволити.

Зайвий власноруч організований дискомфорт, почуття провини за неідеальність, зайва навішана на себе відповідальність, нелікування травм і психологічних проблем, зайві страждання - це розкіш, яку українець собі зараз дозволити не може.

Нездоровий спосіб життя теж розкіш, але на нові звички потрібний ресурс і розуміння технології змін, яких теж може не бути.

#бегущей_строкой

Ви маєте знати, що кіт Спіноза без жодного попередження тільки що вкусив мене за сраку.