Ніколи такого не було, і ось знову.

46 бригаді 2 бат під Бахмут треба аптечки, 40 штук.
Собівартість кожної 2500 гривень.

Сума: 100000 гривень
Термін: 14 березня


Збиратиме аптечки нам золота @lourow, але в неї ресурси не безмежні

Збір на волонтерську картку
5375411413495081
Монобанк, Деревицька @AkelaRa

Дякую за кожну гривню ❤️

Я не просила никого заняться лампочками в квартире отца, и сейчас себя чувствую просто улиточкой-сотрудником месяца

А шо а бля а зніміть мені відео грози зі снігом у Києві, ото треба було мені переїхати шоб таке сталося

Робота сьогодні особливо продуктивна

(колись я собі також хочу паличку від Сайбо, але не сьогодні, ех)

В рекламній справі є надзвичайно відома історія про те, як в 1951 році до Девіда Огілві — того самого "батька реклами" — звернувся маленький, нікому на той час не відомий бренд чоловічих сорочок CF Hathaway. Засновник попросив придумати для них рекламну кампанію з бюджетом всього-навсього в $30,000. (Так, повірте мені — для США це дуже мало.) Натомість він пообіцяв Огілві дві речі: 1) що ніяк не буде вмішуватися в творчий процес, 2) а також що ніколи не найме іншого рекламщика, якого б успіху не сягнула його компанія.

Огілві прийняв пропозицію. Розробивши 18 різних концептів, він врешті-решт зупинився на образі літнього джентльмена, який нічим би не виділявся з сотень таких самих образів, якби не одне "але": праве око джентльмена скривала пов'язка.

Через тиждень після виходу реклами всі сорочки CF Hathaway розкупили.

Що особливого в цьому образі? Огілві перетворив звичайну рекламу на "історію". Читачам газети, в котрій з'явилася реклама сорочок, хотілося знати — хто цей чоловік? Як він втратив око? Нагадую, що на дворі стояв 1951 рік: ветеранів, котрі втратили ту чи іншу частину тіла, в суспільстві було багато.

Рекламна кампанія CF Hathaway мала приголомшливий успіх. Коли я вперше про неї дізналася — а це був, мабуть, 2018 чи 2019 рік, — то задумалася: чому в Україні досі немає такої ж реклами з воїнами АТО? Так, навряд чи успіх буде настільки ж вражаючий, але все одно — це тема, що близька і знайома кожному українцю, на таку рекламну кампанію обов'язково звернуть увагу.

Ця думка промайнула та забулася. Але ось настав 2023-ій, річниця повноцінного російського вторгнення в Україну, — і київське ательє чоловічих костюмів Indposhiv Bespoke зробило обличчям своєї нової кампанії Іллю Самойленко, ветерана полку «Азов».

Висновків не буде. Шкодую лише про одне: жодне медіа, яке написало про цей фотосет, не згадало Огілві, — а між тим навіть якщо автор цієї рекламної кампанії гадки не мав про "одноокого джентльмена" з реклами CF Hathaway, це надто яскрава паралель, щоб пройти повз.

#история

Нарешті знайшла ідеальне привітання з восьмим березня. Вітаю, мої любі! ^_^

(листівка авторства Тетяни Копилової)

Хороших вам новин на ніч

З інтересом спостерігаю за науковими баталіями щодо чергового "біохакінгу" про позитивні впливи холодних водних процедур. Мій особистий confirmation bias тягне мене бути скептиком, бо я так і не знайшла у собі сил спробувати.

Баталії науковців - це щось. Але найголовніше для мене у цих баталіях те, що там є група практиків хелс коучингу типу мене, які більше займають позицію спостереження, але мають чітку позицію, що ми не бачимо лісу за деревами.

Є люди, які приймають льодові ванни, бігають по 20 км кожний другий день, стрибають з парашутом та випробовують себе усіма можливими способами. Але. Це спосіб розважитися для окремих людей. У більшості ж проблема не вийти із зони комфорту, а хоч якось до неї потрапити і триматися у ній.

Ми намагаємося перефокусувати людей на прості дії: більше гуляти, вчасно лягати спати, їсти більше овочів та фруктів, вживати менше алкоголю.

Коли починається "науково обґрунтований біохакінг", люди тонуть у неважливих, несуттєвих деталях, які дають, може 1-2% до результатів. І чи дають - теж питання, бо часто наукові сенсації мають проблеми з методологією досліджень.

Я маю справу (включно із самою собою) із втомленими, задовбаними, знервованими людьми, які мають замало простору для відпочинку і забагато відповідальності та різноманітних ризиків і боротьби за життя, щоб додатково ще провокувати якісь сплески адреналіну "для заґартовування тіла і духу".

Я розумію, чому на Заході так популярна ідея to be comfortable with being uncomfortable. У них занадто нудне і ситне життя. Але коли наші місцеві гуру починають щось казати про те, як треба себе випробовувати, це вже звучить цинічно.

Знаєте, у нас тут трохи війна. І від неї штирить навіть у Карпатах. Якось складно вигадати щось більш uncomfortable ніж війна і пов'язані з нею економічні, соціальні, психологічні негаразди.

Моя порада: шукайте більше комфорту і відпочинку, але намагайтеся при цьому не розтринькати здоров'я. Надмірна кількість солодощів та алкоголю і нерухомий спосіб життя - це не відпочинок, а навпаки чинники ще більшої втоми і виснаженості, навіть якщо вони дають ілюзорну розраду.

Міцний сон, прогулянки на свіжому повітрі, дозовані вправи без екстриму і надриву, якісне живе спілкування, смачна, різноманітна, нутрієнтно багата їжа, походи у театри та музеї, взагалі споглядання краси природи і мистецтва, читання гарних книжок, масаж та спа-процедури, комфортні водні процедури, секс з приємним партнером, скидання із себе максимально побутової та іншої відповідальності, волонтерство без виснаження та соціально корисна робота, обмеження часу у соцмережах і споживання там тільки практично корисного і приємного для себе - все це про комфорт і підзарядку водночас. Вам не треба робити все це, оберіть доступне з цього переліку, додайте своє.

Це про те життя, яке ми зараз можемо собі дозволити.

Зайвий власноруч організований дискомфорт, почуття провини за неідеальність, зайва навішана на себе відповідальність, нелікування травм і психологічних проблем, зайві страждання - це розкіш, яку українець собі зараз дозволити не може.

Нездоровий спосіб життя теж розкіш, але на нові звички потрібний ресурс і розуміння технології змін, яких теж може не бути.

#бегущей_строкой

Ви маєте знати, що кіт Спіноза без жодного попередження тільки що вкусив мене за сраку.

#попурри

Класна стаття про хронічні запізнення :)

https://www.bbc.com/ukrainian/vert-cul-38959886

Вчора наречений моєї близької подруги загинув на фронті. В квітні ми разом мали їхати справляти їх весілля, святкувати життя серед смерті, робити всраті фото на БТР-і та робити весільну арку з двох самих високих бійців роти.
Натомість це будуть похорони.
І це неймовірно важкий удар для неї, а я навіть не можу бути поряд, бо закордоном.
Darina Momot, наша спільна подруга (багато з вас її знають, а я за неї ручаюсь), організовує збір, щоб дати можливість людині прийти до тями і не хвилюватись за їжу якийсь час. Цей час їй дуже потрібен.
Прошу підтримати, прошу як для себе.
https://send.monobank.ua/jar/7FeQgV2FG4
Ім'я подруги не вказую з етичних причин. Дякую.