Захотілось перечитати з цієї збірки оповідання “Tell the Women We’re Going”. Це, певно, один з творів з найнесподіванішим фіналом, просто от «що?!», бо насправді це ніяк передбачити не можна. Але за змістом це дуже неприємне оповідання, як і вся збірка («Популярну механіку» ми читали та розбирали в універі і це було надзвичайно депресивно), а за формою — досконало.

До речі, Карвер сильно вплинув на Муракамі. Але мені здається, що в Муракамі більш маскулінні книги, а те, що писав Карвер, хоч це і стовідсотково чоловіча проза, могла б написати і жінка (і чоловіки на неї б образились 😀).

Проте ще є такий прикол, що творчість Карвера сильно переробив його контроверсійний редактор-садюга Ґордон Ліш, насправді письменник був добрішим. Якось треба буде знайти нередаговані версії.

Наснилося сьогодні, що купила декілька цікавих рідкісних книг, відкрила їх, а там текст, згенерований ШІ — купа помилок, рандомні вставки ієрогліфів та арабських букв (це хоч логічно, бо вони були відповідно у книгах японського і арабського авторів), страшне форматування, деякі сторінки перевернуті догори дригом, текст кривий та нелогічний. Новий страх розблоковано 😀
Але я знаю, чому це наснилося, просто я днями надивилася смішних нагенерованих абеток.

Ніч була неспокійна, тримайте трохи різних зборів:

UAGEEK збирають на матеріали для БК — подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/8yzRGZv15Y

Роршах збирає на рації — подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/Qq24mw8rp

Еля допомагає фонду Лелека — подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/9YwTMMe1Kc

Зоряна Фортеця допомагає зібрати на Mavic — подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/7gzy1ixxxt

Ура!

Це насправді ідеальний, найкращий ромком, що я читала, а ще там чудова екранізація (1985 року, є ще якась новіша, але ту я не дивилася, бо там актори негарні).

От тупе.

О, клас, у Артбукс буде це! І це неймовірна новина 😍

Одна з найцікавіших літературних історій — це коли молоді письменники Лула Карсон Сміт та Рівз Маккалерс одружилися та домовилися творити по черзі (тобто, один пише, інший працює), але до Рівза черга не дійшла, бо дружина, взявши своє друге ім’я та прізвище чоловіка, відразу ж увірвалася на літературний Олімп, хоча письменництво навіть не було її першим кар’єрним вибором — вона мріяла про музику, але загубила гроші, які мали піти на навчання, у метро, до того ж, в неї були серйозні проблеми зі здоров’ям, і літературна діяльність здавалася менш енергозатратною.

Хоча Рівз захоплювався талантом Карсон, він шалено заздрив її славі, депресував та періодично пропонував здійснити подвійне самогубство. Якийсь їхній друг казав, що це канібалістський шлюб і Карсон вампірка, але мені здається, що все було зовсім навпаки. Чи треба сумувати про загублену кар’єру Рівза? Та навряд чи, Карсон стверджувала, що не бачила жодного рядка, який той написав. До того ж, він міг і вдарити її, і тишком вкрасти гонорари (через це вона з ним вперше розлучилася, але потім вони знов зійшлися, а поміж тим мали купу різних стосунків; одна з сумних історій: Карсон закохалася у композитора Девіда Даймонда і вважала його рідною душею, а він завів роман з Рівзом; але найпалкіші почуття в неї були до жінок). Зрештою Рівз у паризькому готелі у 40 років таки зробив те, що планував. На жаль, і Карсон через хворобу прожила недовге і нелегке життя, але написала справді визначні твори. Як добре, що при тій домовленості вона почала творити першою.

Це вони. За словами Карсон, вона одружилася з Рівзом, бо він був найгарнішим чоловіком, якого вона колись бачила. Ну щось якось…

Побачила новину, що видають «День сарани» — це дуже дивна книга, але дивна у поганому сенсі, до того ж, вона погано постарішала. Але прочитати її можна задля загального розвитку, щоб закрити пункт зі списку 1001 книги (але я не памʼятаю, чи вона там є), а перш за все — щоб похизуватися прочитанням книги про оригінального Гомера Сімпсона. Та не слід очікувати від цього читання насолоди, 99% це буде лакрична цукерка для тих, хто не любить лакрицю.

Але в мене є невеликий список літератури зі схожою атмосферою:
Джон ОʼХара «Побачення у Самаррі»
Max Beerbohm “Zuleika Dobson” (це наче не перекладали і не треба)
William Conescu ”Being Written” (аналогічно).

Коротше, це книга для сумних білих чоловіків, але не той підрозділ, де панують професори, схожі на Вуді Аллена, а трішки інший (я гейтерка обох).