Хех, подивилася, коли я читала «Маленьке життя» — у 2016, тобто, то був майже свіжачок.
(Я не дочитала 🌚)
(І мене бісить оригінальна обкладинка, бо мені здається, що там плаче Майкл Джей Фокс і це якось невловимо крінжує)

Український контент — це не закинутий до ґуґл-перекладу (та не вичитаний принаймні на рівні букв ы, э) російський 😈 А оскільки той все одно переважно вкрадений з англомовного, то, як казав пан Альф…

Через роботу не можу знайти час та сили, щоб почитати🥲 звісно, там буває іноді вільний час, але тягати з собою книжки важко (мені треба їздити туди-сюди). Можна було б купити новий кіндл, але вже зо два роки не можу читати електронку. Замкнене коло 🥲 А працювати мені треба, щоб були гроші на книжечки.

Взагалі згадую свою першу роботу, на якій перечитала купу всього 😄 але зарплата там була страшна.

Дуже мене дивують люди, які читають багато, але в середньому оцінюють книжки на 2-3 бали. Це не прискіпливість і не занадто розвинений смак, а просто невміння обирати, що почитати (а якщо подивитися деякі відгуки, то й ще дещо 😄). Мені от майже все заходить, що я читаю, бо знаю, на що орієнтуватися і як правильно обрати.

У Zombies and Shit мені дуже сподобався один сюжетний твіст. Зазвичай у подібних романах немає інтриги, хто переможе, але тут герой, про якого я думала, що він — як раз той, за чиїм розвитком ми будемо слідкувати (бо ну очевидно ж, що це переможець — досить слабкий, а значить, має пройти шлях становлення; займається розумовою діяльністю, тобто, має довести, що для перемоги важливий інтелект), загинув чи то першим, чи другим. А персонаж, якому, здавалося, дали роль статиста, загинув у самому кінці. Дуже люблю, коли автори так роблять. Ще в Аберкромбі була гарна еволюція (😄) персонажа. А от найгірша шаблонність мені трапилася в книзі Діна Кунца, це жах просто.

Як було у Кунца.
Ти добрий молодий хлопець, який любить тварин і після закінчення розслідування мріє стати ветеринаром — вмреш
Ти літній чоловік, який після цієї справи має вийти на пенсію та мріє про спокійне життя з дружиною — вмреш
Ти чоловік, який має романтичний інтерес до головної героїні — звісно, що житимеш
Голлівуд у найгіршому сенсі. І це (Phantoms) вважається однією з його найкращих книг, уявляю, які там інші.
#кунц #phantoms

Бісить, коли чіпляються до дарк-академії через її токсичність. У тому й суть. А щодо поганих наслідків — сумніваюся, що хтось настільки заромантизує навчання в умовній загальноосвітній школі номер 253 чи сучасному виші, що накоїть дурниць. Та й чим погана романтизація взагалі? То критикували любовні романи (особливо вампірські) через нереалістичність очікувань, типу, все одно всі дівчата повиходять заміж за нудних старіючих мужиків, які три години сидять в туалеті, та й самі постаріють. Це як англійські цвинтарні поети з посилом «грайся, грайся, дитинко, поки можеш, все одно потім помреш та зітлієш, таке життя».
Коротше, навчання — це добре, гарні чоловіки — це добре, нудні критики — це погано.
Але дарк-романси все одно романтизувати не треба, бо це нездорова гидота 😈

Сильне бажання поїхати до секонду та накупити вживаних книжок у м’якій обкладинці. Але поки немає можливості(

Нещодавно ютуб підкинув відео, цікава ідея, але для мене поки що надто радикальна 😄

https://youtu.be/QWq5M18H56c?si=NQ9NyzlC_DvfnbmT

Дивлюся краєм ока «Фляйшмана в біді». Гг бісявий, але коли фокус змістився на його дружину, стало набагато запальніше. Хочу книжку почитати, сподіваюсь, вона не гірше. Які теми тут зачіпаються: криза подружнього життя, ґендерні ролі, суспільство з майже кастовою системою, материнство та кар’єра, післяпологова депресія та нервові зриви.
#серіял

Ще моменти з Where sleeping girls lie:
• Головна героїня — мусульманка, це цікаво, бо не дуже часто зустрічаю таку репрезентацію.
• У вчителя англійської мови (та літератури) прізвище Майклідіс, просто збіг чи натяк на письменника?
#wheresleepinggirlslie #ya

Нарешті подивилась Slumber Party Massacre II. Якщо оцінювати сюжет, то перша частина зроблена набагато краще, тут вся двіжуха почалася майже під кінець. Стосовно візуалу: зʼявилося багато рожевих елементів, Барбі-стайл💅 Маніяк тут прикольніший, ніж у першій частині: там був реально страшний дід, мені поганувато було, коли він зʼявлявся на екрані, а тут — молодий чоловік, схожий на Траволту в найкращі роки, з дрильовою гітарою. Незважаючи на різанину та певну депресивність, дивитись було весело, бо це такий кітч та абсурд, що вже наближається до шедевру. Логічного пояснення, чому маніяк дотримується стилю рокабіллі та хто це взагалі такий, тут немає (але це якась потойбічна істота; в анотації написано, що це перевтілення того діда, але хз; можливо, це взагалі галюцинації героїні).
Fun fact: актор, який грав вбивцю — син македоноамериканця-мільярдера, знімався небагато й зараз теж займається бізнесом, але там щось контроверсійне, гроші відмиває чи що (я не заглиблювалася, бо всякі СЕО — це максимально не моя сфера інтересів), краще б лишався в шоубізі.
Музичний номер з фільму (обережно, є кривава сцена):

https://youtu.be/MwYMgLoENH8?si=IzFhI4oFyfiY1t0I
#slumberpartymassacre #horrormovie