Forwarded from підбори фам фаталь 💋
за рекомендацією знайомого подивилася the disappearance of shere hite, 2023 і закінчила стрічку під великим враженням
документальний фільм розповідає про шере гайт, яку часто називають «забутою феміністкою». я й сама про неї ніколи не чула, але виявилося, що свого часу (70ті роки) вони випустила проривну книгу the hite report, у якій було представлене опитування тисяч американських жінок про секс, маструбацію, взаємини з тілом і так далі. фактично, вона була однією з перших (якщо взагалі не першою) авторкою, яка підняла це питання у такому масштабі і дослідила його.
але мені значно більше відгукнулася сама історія життя гайт, бо, на мою думку, це дуже показовий (і сумний) приклад того, як суспільство ставилося і продовжує ставитися до жінок, які не боялися говорити про жіночі права, задоволення та роль у суспільстві.
після своєї першої проривної книги гайт також випустила другу частину, яка була присвячена досвіду чоловіків. нюанс полягає у тому, що самі ж чоловіки (принаймні ті, кого запрошувували публічно коментувати книгу на телебаченні) її засрали і розповідали, що то все не про них (хоча там було багато важливих тем, і про токсичну маскулінність, і про зради, і про тиск стосовно сексу). далі ситуація поступово погіршувалася.
у фільмі є фрагмент, де гайт запросили на шоу опри вінфрі і зробили так, щоб в аудиторії біли тільки чоловіки. для мене ця сцена виглядала як нічний кошмар. просто група чоловіків нападає на жінку (й опра там теж не одразу починає заступатися, бо шоу ж треба).
тому наступні книги гайт продовжували ще більше критикувати, виставляли її істеричною та демонізували по телебаченню. потім припинили видавати її нові роботи, хоча вона добре продавалася і була відома, тож не було (об’єктивних) причин блокувати їй шлях у письменництві. але американське суспільство це зробило.
тому під кінець у мене були дуже сумні відчуття. але історія, на жаль, дуже показова.
хочу тепер прочитати книгу гайт, бо вона точно того варта.
і сама вона була неймовірна жінка, розумна, чуттєва, витончена і робила те, у що вірить. хочеться, щоб у таких жінок було більше щасливих фіналів
#watchlist
документальний фільм розповідає про шере гайт, яку часто називають «забутою феміністкою». я й сама про неї ніколи не чула, але виявилося, що свого часу (70ті роки) вони випустила проривну книгу the hite report, у якій було представлене опитування тисяч американських жінок про секс, маструбацію, взаємини з тілом і так далі. фактично, вона була однією з перших (якщо взагалі не першою) авторкою, яка підняла це питання у такому масштабі і дослідила його.
але мені значно більше відгукнулася сама історія життя гайт, бо, на мою думку, це дуже показовий (і сумний) приклад того, як суспільство ставилося і продовжує ставитися до жінок, які не боялися говорити про жіночі права, задоволення та роль у суспільстві.
після своєї першої проривної книги гайт також випустила другу частину, яка була присвячена досвіду чоловіків. нюанс полягає у тому, що самі ж чоловіки (принаймні ті, кого запрошувували публічно коментувати книгу на телебаченні) її засрали і розповідали, що то все не про них (хоча там було багато важливих тем, і про токсичну маскулінність, і про зради, і про тиск стосовно сексу). далі ситуація поступово погіршувалася.
у фільмі є фрагмент, де гайт запросили на шоу опри вінфрі і зробили так, щоб в аудиторії біли тільки чоловіки. для мене ця сцена виглядала як нічний кошмар. просто група чоловіків нападає на жінку (й опра там теж не одразу починає заступатися, бо шоу ж треба).
тому наступні книги гайт продовжували ще більше критикувати, виставляли її істеричною та демонізували по телебаченню. потім припинили видавати її нові роботи, хоча вона добре продавалася і була відома, тож не було (об’єктивних) причин блокувати їй шлях у письменництві. але американське суспільство це зробило.
тому під кінець у мене були дуже сумні відчуття. але історія, на жаль, дуже показова.
хочу тепер прочитати книгу гайт, бо вона точно того варта.
і сама вона була неймовірна жінка, розумна, чуттєва, витончена і робила те, у що вірить. хочеться, щоб у таких жінок було більше щасливих фіналів
#watchlist
❤2💔2
Цікава стаття про експеримент — рік читання книг, написаних жінками:
https://www.ft.com/content/99936410-fdf8-11e8-aebf-99e208d3e521
Але коментарі краще не читати)
На цей челендж Еліс Фішберн надихнув молодший брат, який вирішив провести експеримент, щоб зменшити кількість мертвих чоловіків у своєму прочитаному: за кожного живого автора він ставив +1 бал, за авторку-жінку теж, таким чином за живу жінку він отримував +2, а за мертвого чоловіка -2 (хех, дещо моторошно виглядає), і метою було хоча б вийти на нуль. Мені сподобалась ідея, можна спробувати порахувати так кожний рік читання.
Свій челендж Еліс почала з Ребекки Солніт, яка вже згадувалася у статті, що я вище приносила, треба буде якось її почитати.
Ще авторка пише про свої попередні челенджі, не повʼязані з ґендером авторів: читати весь рік тільки цикли, або тільки нонфікшн, або не купувати нічого та читати вже накуплене. Теж цікаві ідеї, можна запозичити (хоча на рік нонфікшну мене не вистачить).
Для себе Еліс все ж дійшла висновку, що їй хочеться дотримуватися балансу 50/50, але також вона пише, що нарешті зрозуміла, як почуваються чоловіки, які читають. А ще цікава реакція її друзів: чоловіки підтримали її, але питали, чому вона вирішила це зробити, а жінки спитали, що вона читатиме далі та запропонували свої поради.
https://www.ft.com/content/99936410-fdf8-11e8-aebf-99e208d3e521
Але коментарі краще не читати)
На цей челендж Еліс Фішберн надихнув молодший брат, який вирішив провести експеримент, щоб зменшити кількість мертвих чоловіків у своєму прочитаному: за кожного живого автора він ставив +1 бал, за авторку-жінку теж, таким чином за живу жінку він отримував +2, а за мертвого чоловіка -2 (хех, дещо моторошно виглядає), і метою було хоча б вийти на нуль. Мені сподобалась ідея, можна спробувати порахувати так кожний рік читання.
Свій челендж Еліс почала з Ребекки Солніт, яка вже згадувалася у статті, що я вище приносила, треба буде якось її почитати.
Ще авторка пише про свої попередні челенджі, не повʼязані з ґендером авторів: читати весь рік тільки цикли, або тільки нонфікшн, або не купувати нічого та читати вже накуплене. Теж цікаві ідеї, можна запозичити (хоча на рік нонфікшну мене не вистачить).
Для себе Еліс все ж дійшла висновку, що їй хочеться дотримуватися балансу 50/50, але також вона пише, що нарешті зрозуміла, як почуваються чоловіки, які читають. А ще цікава реакція її друзів: чоловіки підтримали її, але питали, чому вона вирішила це зробити, а жінки спитали, що вона читатиме далі та запропонували свої поради.
Ft
What I learnt from a year of reading only books by women
Alice Fishburn set herself a challenge for 2018 to only read female authors. Here’s what she discovered
❤1
Тільки чомусь в мене ця стаття більше не відкривається безкоштовно 😢 А ні, вже відкрилася, не знаю, чому так 😀
Ще там згадується Anne Fadiman “Ex Libris”, це я читала, гарна книга для бібліофілів ❤️
Побачила рекламу курсу від якоїсь мовної школи, начебто допоможе навчитися читати англійською. Така хєрня 😄 Судячи зі змісту, там вода, яка до читання ніякого стосунку не має, викладачі просто вирішили монетизувати свої студентські конспекти 😏 Та й щось я не знаю жодної людини, яка навчилася читати іноземною після спецкурсу.
Але можна й зекономити майже 3 тисячі гривень. Щоб навчитися читати іноземною мовою, треба просто взяти цікаву книжку адекватного рівня та читати без словника і без, боронь боже, виписування слів у зошит, розкреслений у три стовпчики (ну, то можна, але ж максимум за тиждень набридне, та й часу більше витрачається). Якщо щось не зрозуміле з контексту, але важливе для нього, можна зазирнути у словник.
Обрати книжку доволі легко, це має бути якийсь цікавий жанр і щось сучасне, бажано не те, що вже було прочитане в перекладі, бо нецікаво буде слідкувати за сюжетом. Книжечки для малюків 3-5 років брати не треба, то насправді важче та користі не буде. Для середнього шкільного віку нормально. Якщо рівень початковий, можна взяти якусь адаптовану книжку, краще не класику. І сучасне — це має бути справді сучасне, ніяких Моемів. Але Аґата Крісті норм (бо вона цікава). Головне — це щоб хотілося дізнатися, що там далі буде та чим закінчиться.
Це насправді прості поради, але я шкодую, що свого часу мені ніхто цього не сказав і довелося доходити самостійно.
Але можна й зекономити майже 3 тисячі гривень. Щоб навчитися читати іноземною мовою, треба просто взяти цікаву книжку адекватного рівня та читати без словника і без, боронь боже, виписування слів у зошит, розкреслений у три стовпчики (ну, то можна, але ж максимум за тиждень набридне, та й часу більше витрачається). Якщо щось не зрозуміле з контексту, але важливе для нього, можна зазирнути у словник.
Обрати книжку доволі легко, це має бути якийсь цікавий жанр і щось сучасне, бажано не те, що вже було прочитане в перекладі, бо нецікаво буде слідкувати за сюжетом. Книжечки для малюків 3-5 років брати не треба, то насправді важче та користі не буде. Для середнього шкільного віку нормально. Якщо рівень початковий, можна взяти якусь адаптовану книжку, краще не класику. І сучасне — це має бути справді сучасне, ніяких Моемів. Але Аґата Крісті норм (бо вона цікава). Головне — це щоб хотілося дізнатися, що там далі буде та чим закінчиться.
Це насправді прості поради, але я шкодую, що свого часу мені ніхто цього не сказав і довелося доходити самостійно.
❤1👍1
Ще згадала лайфгак, яким особисто не користувалась, але то 🔥: знайти якийсь цікавий фанфік.
❤2
О, ще згадала, що нормально на початковому рівні заходять комікси та якісь легкі журнали, я так навчилася читати італійською завдяки дитячим діснеївським журналам Topolino (це Міккі Маус, італійці люблять перекладати імена, навіть Скарлетт з «Віднесених вітром» в них перетворилася на Розеллу).
Це гарненькі маленькі журнальчики, в кожному є декілька коротких коміксів та тематичних статей (наприклад, про футбол або про музичні фестивалі, в залежності від того, чому присвячений номер), ще рубрики типу листування з читачами, ну й якусь іграшку дарували. Але то я в середньому шкільному віці читала)
Це гарненькі маленькі журнальчики, в кожному є декілька коротких коміксів та тематичних статей (наприклад, про футбол або про музичні фестивалі, в залежності від того, чому присвячений номер), ще рубрики типу листування з читачами, ну й якусь іграшку дарували. Але то я в середньому шкільному віці читала)
❤1👍1
Ще про читання іноземними часто бачу думки, що страшно братися, але не бійтеся, це просто книжки. Як не зайде чи буде важко, можна відкласти та взяти іншу, але не треба сакралізувати, що це щось надзвичайне та потребує спеціальної надскладної підготовки, бо це починає тільки лякати, а читання — то задоволення.
Але! Коли книжка (чи фанфік, чи ще щось) вже буде дочитана, то треба себе похвалити та записати це в список досягнень 🔥 І не треба ні в якому разі чекати, типа, що ось дійду хоча б до рівня С1, тоді й почну читати. Запізно, звісно, не буде, але й зарано теж, це така справа, що влитися можна у будь-який момент.
Єдина проблема, насправді, то гроші 😢 Але якщо є змога купити вживані книжки, то супер. З електронкою теж є різні варіанти.
Але! Коли книжка (чи фанфік, чи ще щось) вже буде дочитана, то треба себе похвалити та записати це в список досягнень 🔥 І не треба ні в якому разі чекати, типа, що ось дійду хоча б до рівня С1, тоді й почну читати. Запізно, звісно, не буде, але й зарано теж, це така справа, що влитися можна у будь-який момент.
Єдина проблема, насправді, то гроші 😢 Але якщо є змога купити вживані книжки, то супер. З електронкою теж є різні варіанти.
❤3
Згадала історію про японського вченого, який досліджував давньоруську мову, та коли приїжджав в Україну, то так в побуті і спілкувався нею 🔥
Хочу цю книжку ❤️ У передмові Джона Сазерленда до четвертої частини ріпліади прочитала деякі цікаві факти про Гайсміт.
До постійних стосунків вона була нездатна, більшість дорослого життя проводила в Європі, бо не любила Америку.
Свій перший роман про Ріплі вона почала писати, оговтуючись після чергових стосунків з жінкою та страждаючи через зубний біль та безсоння.
Також під час написання циклу Гайсміт постійно сперечалася з матірʼю, з якою у неї взагалі було все складно: мати розлучилася, коли була вагітною, та намагалася позбутися непотрібної вагітності з допомогою скипидару. Проте, що дивно, цей запах письменниця дуже полюбила та навіть вважала еротичним.
Про Ріплі Гайсміт говорила, що їй здається, ніби то він пише книжки, а вона просто друкує за ним. Ще вона іноді підписувалася в листах до друзів як «Пет, також відома як Ріплі».
#читаю_зараз #ріплі
До постійних стосунків вона була нездатна, більшість дорослого життя проводила в Європі, бо не любила Америку.
Свій перший роман про Ріплі вона почала писати, оговтуючись після чергових стосунків з жінкою та страждаючи через зубний біль та безсоння.
Також під час написання циклу Гайсміт постійно сперечалася з матірʼю, з якою у неї взагалі було все складно: мати розлучилася, коли була вагітною, та намагалася позбутися непотрібної вагітності з допомогою скипидару. Проте, що дивно, цей запах письменниця дуже полюбила та навіть вважала еротичним.
Про Ріплі Гайсміт говорила, що їй здається, ніби то він пише книжки, а вона просто друкує за ним. Ще вона іноді підписувалася в листах до друзів як «Пет, також відома як Ріплі».
#читаю_зараз #ріплі
❤2
Як сказати «я люблю жерти лайно», якщо не хочеться казати «я люблю жерти лайно». Це візуально наймерзенніші видання 🤢 сподіваюсь, вони відразу ж розвалюються та фарбують пальці.
То мені нарешті трапився репост відео дівки з гіалуроновими вусами*, яка купує росняву продукцію (на скрині не вона).
*нормально ставлюся до будь-яких втручань, які виглядають нормально, а ось це ще раз доводить, що несмак — то на кожному рівні несмак.
А, ну й ще я лукістка та мізоґінка, коли це стосується росні та москвофілів. Ні, не соромно.
*нормально ставлюся до будь-яких втручань, які виглядають нормально, а ось це ще раз доводить, що несмак — то на кожному рівні несмак.
А, ну й ще я лукістка та мізоґінка, коли це стосується росні та москвофілів. Ні, не соромно.
❤2
“Dancing Queen” я дочитала. Спантеличило, що це не окрема завершена історія, а треба обовʼязково читати наступну, щоб дізнатися, що далі буде (а вийде вона лише в листопаді, та й у твердій обкладинці, на мʼяку ще довше чекати).
Сподобалось, що там більше про побут та життя, а не про поліцейські деталі, я оті всі виробничі романи не люблю, а якщо про людей, то це якраз для мене.
Тут є дві головні героїні, обидві поліціянтки, мені більше сподобалась старша (молодша, з пошкодженим слухом, якась притрушена). Найцікавіше, звісно, спостерігати за тим, як еволюціонує соціум, а ще за всякими культурно-кодовими речами. Отже, чекатиму продовження.
#прочитане2024
Сподобалось, що там більше про побут та життя, а не про поліцейські деталі, я оті всі виробничі романи не люблю, а якщо про людей, то це якраз для мене.
Тут є дві головні героїні, обидві поліціянтки, мені більше сподобалась старша (молодша, з пошкодженим слухом, якась притрушена). Найцікавіше, звісно, спостерігати за тим, як еволюціонує соціум, а ще за всякими культурно-кодовими речами. Отже, чекатиму продовження.
#прочитане2024
Щось останніми днями двічі натрапила на зведення корейської культури до кімчі та корейської морковки. Побутовий расизм у великих книжкових блоґерів, так мило 🤡
Всім тіктоківським поціновувачам стосунків у дарк романсах бажаю такої ж любові 🙃