Апдейт по Кідруку: далі бадьоріше пішло, хоч і не без неприємних моментів. Здається, все ж не горор, щось за атмосферою нагадує «Віта ностра», але все ж краще (це єдине, що я читала в Дяченок, інше зовсім не приваблює, ну й в принципі сумнівна авторська позиція).
❤2
Що я мала на увазі під палп-класикою: ці дві книжки я читала саме в таких виданнях. Бакен наче 1965, Моем — 1949. Чесно кажучи, мені дизайн подобається, є в ньому кітчевий ретро-шарм, хоч це й оманлива подача. Перша обкладинка ще більш-менш передає жанр, хоча одяг та зачіску героя осучаснили (в книзі події відбуваються перед Першою світовою), а от читачі другої, які сподівалися на еротичний трилер з екзотичним сетинґом, певно, розчарувалися 😄
❤3
Це вже сучасні видання, які імітують ретро (в руках не тримала, тому не знаю, який там папір, шрифт та все інше). Дизайнери тут явно добряче повеселилися 😀 Мої фаворити — Містер Ті на обкладинці «Отелло», Замза (не впізнала, з кого його малювали) та Доріан-Ґослінґ. Занадто дорослі Ромео та Джульєтта теж непогані, передають голівудські тенденції того часу (до речі, цікава тема для роздумів — 40-річні актори в ролі підлітків, є як плюси, так і мінуси).
❤6
Далі про «Не озирайся і мовчи».
1. Раптом промайнула думка, чому Кідрук так дивно пише (постійні цифри, надмірна деталізація в описах), озвучувати здогадки не буду, але намагатимусь толерантніше до цього ставитись.
2. А от до несвідомої мізогінії ніякої толерантності не буде. Все ж дуже потрібні оті сенсітів рідери, як в Yellowface, бо періодично таке відчуття, що читаю якогось бумера з застарілим уявленням про світ, а не молодого чоловіка.
3. Здається, розшифрувала деякі підсвідомі джерела натхнення, приємно, якщо я права, бо це хороші твори.
В принципі, розкачку можна було зробити коротшою, бо екшн почався десь після 150 сторінок, але в цілому цікаво, от би ще другого пункту не було.
#читаю_зараз
1. Раптом промайнула думка, чому Кідрук так дивно пише (постійні цифри, надмірна деталізація в описах), озвучувати здогадки не буду, але намагатимусь толерантніше до цього ставитись.
2. А от до несвідомої мізогінії ніякої толерантності не буде. Все ж дуже потрібні оті сенсітів рідери, як в Yellowface, бо періодично таке відчуття, що читаю якогось бумера з застарілим уявленням про світ, а не молодого чоловіка.
3. Здається, розшифрувала деякі підсвідомі джерела натхнення, приємно, якщо я права, бо це хороші твори.
В принципі, розкачку можна було зробити коротшою, бо екшн почався десь після 150 сторінок, але в цілому цікаво, от би ще другого пункту не було.
#читаю_зараз
❤4👍1
Медлін Міллер «Цирцея»
Коли я дізналася про перший роман Міллер, то подумала, що це типу простенького переказу грецьких міфів для дітей, але з великою кількістю сцен 18+, тому якось не було бажання читати, та й «Цирцею» насправді купила, бо тоді майже все інше розібрали. Але я була приємно здивована, бо виявилося, що це книга про час та про пошуки свого місця в житті, а ці теми мене дуже цікавлять.
Цирцею всі знають як чарівницю, яка перетворила товаришів Одіссея на свиней (не засуджую 😀), але авторка поглиблює її історію. Це дещо недолуга донька Геліоса, яка спочатку не настільки можновладна, як її божественні родичі, але завдяки особливому таланту та наполегливості здобуває відьомську силу (і не завжди використовує її заради добра).
Думаю, що можна читати це й тим, хто не знайомий з грецькими міфами, але якщо якісь лінії заздалегідь відомі, то це цікавіше (наприклад, дещо з життя її сестри). Ну й також вражає, як деякі важливі події стають лише швидкоплинними епізодами, бо що для людини ціле життя, то лише піщинка для вічності.
Що б хотілося більше, так це описів життя Цирцеї на острові, отой весь чарівницький побут, зілля, всіляке таке (думаю, це багатьом українкам відгукується). Згадки про війну та повернення додому — це, звісно, емоційно сильно сприймається. Що мені не сподобалось — люди, не люблю людей 😀 Та й не розумію, чому Цирцея їх любила, бо вони їй багато шкоди наробили (є триґерний епізод зізґвалтуванням 🥲) Коротше, більшість мужиків там неоднозначні, але противні, навіть Одіссей, який так-то мій улюблений герой серед греків (взагалі я завжди була за троянців), один Дедал наче нормальний. Фінал здається позитивним , але далі спойлер, не повʼязаний з сюжетом книги: Телемах Цирцею потім вбʼє .
Є трішки претензій до перекладу, наприклад, не розумію, чому «Пасифая», а не «Пасіфая».
Хочу почитати інші книги Міллер, і ще є бажання познайомитися з деякими іншими книжками, заснованими на грецькій міфології, але я забула прізвище авторки, яка написала свої твори, не читавши навіть Гомера, тому треба буде уважно дивитися відгуки 😀 Щодо Міллер, то вона має відповідну освіту, і це відчувається.
#медлінміллер #цирцея #прочитане2024
Коли я дізналася про перший роман Міллер, то подумала, що це типу простенького переказу грецьких міфів для дітей, але з великою кількістю сцен 18+, тому якось не було бажання читати, та й «Цирцею» насправді купила, бо тоді майже все інше розібрали. Але я була приємно здивована, бо виявилося, що це книга про час та про пошуки свого місця в житті, а ці теми мене дуже цікавлять.
Цирцею всі знають як чарівницю, яка перетворила товаришів Одіссея на свиней (не засуджую 😀), але авторка поглиблює її історію. Це дещо недолуга донька Геліоса, яка спочатку не настільки можновладна, як її божественні родичі, але завдяки особливому таланту та наполегливості здобуває відьомську силу (і не завжди використовує її заради добра).
Думаю, що можна читати це й тим, хто не знайомий з грецькими міфами, але якщо якісь лінії заздалегідь відомі, то це цікавіше (наприклад, дещо з життя її сестри). Ну й також вражає, як деякі важливі події стають лише швидкоплинними епізодами, бо що для людини ціле життя, то лише піщинка для вічності.
Що б хотілося більше, так це описів життя Цирцеї на острові, отой весь чарівницький побут, зілля, всіляке таке (думаю, це багатьом українкам відгукується). Згадки про війну та повернення додому — це, звісно, емоційно сильно сприймається. Що мені не сподобалось — люди, не люблю людей 😀 Та й не розумію, чому Цирцея їх любила, бо вони їй багато шкоди наробили (є триґерний епізод зі
Є трішки претензій до перекладу, наприклад, не розумію, чому «Пасифая», а не «Пасіфая».
Хочу почитати інші книги Міллер, і ще є бажання познайомитися з деякими іншими книжками, заснованими на грецькій міфології, але я забула прізвище авторки, яка написала свої твори, не читавши навіть Гомера, тому треба буде уважно дивитися відгуки 😀 Щодо Міллер, то вона має відповідну освіту, і це відчувається.
#медлінміллер #цирцея #прочитане2024
❤5
Я дочитала і травмована 😢 З середини пішли жорсткі жахи та чорнуха (мене легко налякати, тим більше на ніч, але нарешті стало важко відірватися).
❤3