Який же страшний мерч до «Дрібним шрифтом», я не можу. Якби я то читала чи планувала читати, то образилася би, але оскільки з відгуків видно, що це погана книга, то просто позловтішаюся, що в головного героя на шиї висить якийсь шмат шкіри, а ще не знаю, як би це коректно сформулювати, але художниця не вміє малювати чоловіків.
Що мені сподобалось, то це арт до «Темного сходження» (планую читати, бо відгуки спокушають, сподіваюсь на приємне комфортне читання).

Нещодавно наснився той паралельний світ з «Не озирайся і мовчи», таке було страшне відчуття від всього того( все ж в плані жаху ця книга написана дуже майстерно.

А ці мемуари буду читати в бібліотеці, бо щось не хочу тримати вдома ще одну книгу про дитячі страждання 😢 але подивимось.

😐
1. Сподіваюсь, ШІ хоч помилки виправляє.
2. А нащо тоді писати, якщо не можеш?
3. Згадала ту історію про грибний довідник.

Але дякую таким людям, зайвий раз переконуюсь, що читати треба тільки надійних перевірених авторів.

З хорошого: побачила в бібліотеці купу цікавих графічних романів, які мені жаба давить купувати за свої гроші, але там чому б і не почитати (тим більше, що бібліотека в одному приміщенні з робочою конторою, тобто, бувати там можу часто).

Ще почала читати An unauthorised fan treatise, цікаво (це моє автобусне чтиво з телефону).

А це окремо винесу.
🥲

Звісно, очікую, що в An unauthorised fan treatise буде якийсь плот-твіст, але поки що головна героїня викликає бажання зробити щось нехристиянське 😐 Бо одна справа — писати в інтернеті теорії, чи зустрічаються актори (хоча аргументи там переважно на кшталт «Вони все заперечують, значить, точно пара»), а інша — сталкерити людей в інтернеті та в реальному житті. Ну й спроби аутинґу — то таке собі.
Але книга (?) мені подобається, ну й подібних персонажів я зустрічала, все дуже правдоподібно.
#читаю_зараз