Цей гарний пост обов’язково маю зберегти собі 🖤

по-перше: я дочитала "Зловісного" і просто в дикому захваті, однозначно одна з кращих книг осені, а то й року.

по-друге: Віктор у мене в уяві виглядає як Спайк, мене ніхто не переконає в протилежному😂

До речі, нещодавно сформулювала для себе, що мене відштовхує в сучасних любовних романах: є враження, що їх пишуть для тих, кому подобаються (чи в теорії мають подобатися) Енджел та Райлі, а в найгірших випадках Зендер (думаю, що Енджели царюють в дарках, Райлі в спортивних романах, Зендери в ромкомах). Алееее 😭 Це ну зовсім не моє, я хочу читати спаффі та взагалі про Спайка (та навіть його пейрінґ із Зендером виглядає цікаво). Коротше, зрозуміла, що треба братися за паранормальні романи, там більше шансів натрапити на таку динаміку та емоції.
Також я не проти почитати про Джайлза, бо то теж має бути щось темне 😀
І я в тіктоці щось вдало так полайкала, що в мене останнім часом більшість стрічки — едіти по спаффі, така краса 💔 Хоч кидай все та передивляйся.

Nagata Kabi. My Lesbian Experience with Loneliness

Прочитала дуже швидко, ну бо особливо читати там нічого. Назва насправді оманлива, бо не факт, що авторка є лесбійкою, але там все дуже складно.

Протягом невеликого твору героїня зазнає РХП, займається самопошкодженнями, хворіє на депресію, намагається знайти себе, ну а про секс тут не так багато. Взагалі склалося враження, що вона асексуалка та аромантичка, ну й РДУГ дає про себе знати (але я вже не памʼятаю, чи було це в тексті прямо сказано про РДУГ, чи то я вже в спойлерах побачила).

Дещо крінжанули інцестні нотки, ну а те, яким чином героїня намагалася здобути досвід — це не шокувало, бо то справді культурна особливість, і лав-готелі теж.

За вайбом нагадало трішки Fun Home, а ще більше — There’s No Such Thing as an Easy Job, і це не дивно, бо обидві книжки японські.

Фінал здався доволі позитивним, але я потім дізналася, що лише перша частина, є ще 5 продовжень, і в тих продовженнях буде про алкоголізм, панкреатит та випадок розбещення в дитинстві 😭

#прочитане2024 #nagatakabi

Все ж вирішила не дочитувати Meowmorphosis. По-перше, зайвий раз впевнилася, що жанр мешапу (це коли в існуючий текст додають щось своє) мені не заходить. По-друге, з логікою тут проблеми. Наче й має бути контраст з оригіналом через те, що миле кошеня — протилежність гидкій комасі, але родина Ґреґора то хоче його гладити, то нажахана від огиди. І в кінці він все одно помре. Я погортала, там мають зʼявитися Йозеф К. та сам Кафка, але щось так важко йде те, що написане «під Кафку».