Улюблена розвага: накидати до кошика купу книжок, а потім скоротити їх кількість до прийнятної 🥲

Взяла паралельно читати Earthlings.
Кузен Ю, очевидно, вмер 😢 Бо прямо жирні натяки на це. А може, й Нацукі теж.

А от і жахи почалися 🤢
Вони їдять сарану 😐

В португальській мові існує унікальне неперекладне поняття saudade.

Saudade не можна описати просто як «сум» — це цілий культурний пласт лузофонів (португаломовних).

Слово відображає «presence of absence»: світлу ностальгію, тугу за мрією, яка не здійснилася, (і якби здійснилася, то змінила би все на краще); це така нотка трагічної, незворотної втрати, але з теплом; це відчуття крихкості і нетривкості щастя.

Саудаде існує і в музиці у вигляді окремого стилю фаду (порт. fado від лат. fatum).

В образотворчому мистецтві теж є відображення саудаде. Наприклад, однойменна картина Алмейда Жуніора (1899) і «Фаду» Жозе Малхоа (1910).

В Бразилії навіть існує день саудаде, коли можна вшанувати цей особливий стан суму за минулим, за людьми, місцями чи моментами, яких більше немає або які ніколи не здійснилися, але в уяві залишаються ідеальними. Він, до речі, був тиждень тому, 30 січня

Willa Cather. Paul’s Case

Прочитала це оповідання з дещо дивної причини, але про це потім.

Пол — юнак, в якого є певні негаразди з навчанням та важкі стосунки з батьком, і єдине, що його вабить — театр. Хлопцю важко вписатися в оточення, і мені здалося, що в нього аутизм (і ймовірно він гей, на що є легкі натяки типу гвоздики в петлиці, хоча й червоної, а не зеленої). Зрозуміло, що при таких обставинах твір, виданий у 1905 році, не буде легким та позитивним, і манера написання тут лихоманкова, і символи типа сумнозвісних жовтих шпалер роблять внесок до атмосфери. Взагалі тут сильна привʼязка до літературної традиції, важко не згадати і пані Боварі з її мріями, і мені здається, що образ Пола міг вплинути на Гайсміт. Треба буде обовʼязково перечитати.

#прочитане2025 #willacather #paulscase

«Мою Антонію» теж планую найближчим часом читати.

Подивилась екранізацію 💔 Вона ідеальна, відчуття, що це справді та епоха. Про Пола ще потім напишу, але я досі в шоці.

Це чудова книга ❤️

Ви чекали, і вона прийшла — #горорнасереда

🪶Сьогодні розповімо про

«Те, що тривожить мерців» Т. Кінгфішер

Горор, готика, містика, ретейлінг, гумор, Едгар Аллан По, вбивчий маєток, родинна таємниця, історичність.

🕸️Алекс Істон отримує листа від подруги дитинства Меделін Ашер, у якому вона просить негайно приїхати до її маєтку у віддаленій сільській місцевості Руравії.

🕸️Меделін повільно вбиває загадкова хвороба, жінка ходить уві сні й розмовляє дивними голосами. Її брат-близнюк Родерік теж здається хворим, але категорично відмовляється виїжджати з родинного маєтку.

🕸️З допомогою аматорки-мікологині й військового лікаря-американця Алекс має розгадати цю таємницю занепалого дому Ашерів – інакше вона поглине їх усіх.

І невеличкий уривок:
 

– Ох, бідолашна дівчина, – сказав він щиро. –Хворобливій леді тут не місце. Кажу вам, се місце лихе, навіть без боліт.
– Це тобі селяни сказали?
– Ви смієтеся, але так, селяни. Я запитав, кого тут можна вполювати, і вони застерегли мене не робити цього. Сказали, що тут повно зайців-відьмаків.
– Зайців-відьмаків?
– Ага. Вони знаються з дияволом. Застрелите одного – і наступного дня знайдете відьму з кулею в серці.
– Співчуваю їй. Чи багато в цих краях маленьких бабусь із бородавками отримували кулю в серці? Гадаю, таким належить займатися поліції.
– Аякже. Можете мені не вірити. Але кажуть, що зайці тут таки поводяться дивно. Вони забули, як бігати.

***
 
Ви запитаєте — коли? Ми відповімо: раніше, ніж ви уявляєте☺️

Фото J.R. Blackwell

Додаткова причина, чому я не хочу читати Сандерсона 🙁

От що зокрема подобається в Кінґфішер — в її циклі про Алекса Істона книжечки маленькі, десь по 150 сторінок. Жорж, як виявилося, другу теж у березні видає, та ще й ціна там неймовірно низька — 168 гривень за книгу 😨

Ще я вчора думала про «Життя хлопця», бо минулого року обіцяли (у Жоржі ж) видати, і сьогодні його теж анонсували. Книга не без мінусів, але там є дуже щемкі моменти. Тільки обкладинка мені не подобається.

До свята 🖤 Нещодавно дізналася, що ця пісня — про вампірське кохання, спочатку називалася Vampires in Love та була створена для мюзиклу «Носферату» 🧛‍♂️

https://youtu.be/lcOxhH8N3Bo?si=0btUhq-b4RRNQ_H0

Чесно зізнаюсь, я цей роман ще не читала, хоча маю два екземпляри і дивилася якусь екранізацію, але впевнена, що це найкраще втілення Гіткліффа❤️