Я вже написала, що це сумний роман, але це не такий сум, що повіситись хочеться, насправді він дуже комфортний і дещо bittersweet. Якщо обрати звідти образ, який найкраще відображає атмосферу, то це холодний день і велике тепле пальто, в якому Аґнес несе свою дитину (це може бути спойлер, тому сховаю).
Дуже важливу роль у книзі відіграють імена: тут є дівчина на імʼя Surprise, одній людині Аґнес імʼя вигадує, в іншої якимось магічним чином вгадує (але в мене зовсім вилетіло з голови, як вона назвала сина). Також тут є багато про людей, яких ми зустрічаємо протягом життя і які відіграють у ньому певну роль, але не залишаться з нами назавжди (і Аґнес це усвідомлює; а от мені іноді важко відпускати).
Щодо атмосфери 90-х — це радше якесь інді-кіно, ніж стандартне уявлення про епоху, тому як раз легко уявити, що роман написаний у той час. Я б не була проти і набору кліше, але їх не отримала.
Прочитала в інтервʼю з Іскандрян, що вона виросла в родині, де розмовляли багатьма мовами, і це вплинуло на її світогляд, і насправді в романі відчувається щось таке, якась здатність спостерігати і ніколи не бути присутньою на 100%. І ще мені здається, що в героїні є ознаки нейровідмінності, але точно не памʼятаю, чи було там про це. В цілому вийшла дуже близька мені книжка, хоча тема дітей мене особисто не стосується. Шкода, що більше в авторки нічого немає, десь тільки якісь оповідання треба вишукувати. Планую колись найближчим часом перечитати Motherest на здорову голову, сподіваюсь, магія не зникне.
#прочитане2022
Дуже важливу роль у книзі відіграють імена: тут є дівчина на імʼя Surprise, одній людині Аґнес імʼя вигадує, в іншої якимось магічним чином вгадує
Щодо атмосфери 90-х — це радше якесь інді-кіно, ніж стандартне уявлення про епоху, тому як раз легко уявити, що роман написаний у той час. Я б не була проти і набору кліше, але їх не отримала.
Прочитала в інтервʼю з Іскандрян, що вона виросла в родині, де розмовляли багатьма мовами, і це вплинуло на її світогляд, і насправді в романі відчувається щось таке, якась здатність спостерігати і ніколи не бути присутньою на 100%. І ще мені здається, що в героїні є ознаки нейровідмінності, але точно не памʼятаю, чи було там про це. В цілому вийшла дуже близька мені книжка, хоча тема дітей мене особисто не стосується. Шкода, що більше в авторки нічого немає, десь тільки якісь оповідання треба вишукувати. Планую колись найближчим часом перечитати Motherest на здорову голову, сподіваюсь, магія не зникне.
#прочитане2022
❤3
Але чи замовила я у квітні деякі давні бажанки? Звісно, що так 😄 Оці дві чекаю найближчим часом (і сподіваюся нарешті отримати Кундеру, якого десь третій раз замовляю).
❤2
Далі архівне, кривава книжка 😄
Janice Hallett. The Appeal.
Це я теж в ковід читала, і в принципі раджу братися за детективи Дженіс Голлетт тільки якщо є вільний час, бо відриватися важко. Хоча по опису це може здаватися чимось нудним: роман зроблений у формі різноманітних листувань (цікаво тоді вийшло, попалися дві епістолярні книги підряд, а потім ще й третя), але слідкувати за цими переписками неймовірно захопливо. Спойлер: інші книжки авторки теж написані у подібній формі.
Сюжет, якщо коротко: аматорська театральна трупа готує виставу, і раптом в одного з учасників захворює онучка, тому доводиться збирати гроші на лікування. Але чи справді вона хвора, чи це якась махінація? Окрім питання можливої токсичної благодійності тут будуть і розслідування вбивства, і протистояння своїх та чужих, і злий британський гумор, коротше, чудова книга. І так, тут краще нікому не довіряти (хто з них ненадійний оповідач? А може, всі?)
#прочитане2022
Janice Hallett. The Appeal.
Це я теж в ковід читала, і в принципі раджу братися за детективи Дженіс Голлетт тільки якщо є вільний час, бо відриватися важко. Хоча по опису це може здаватися чимось нудним: роман зроблений у формі різноманітних листувань (цікаво тоді вийшло, попалися дві епістолярні книги підряд, а потім ще й третя), але слідкувати за цими переписками неймовірно захопливо. Спойлер: інші книжки авторки теж написані у подібній формі.
Сюжет, якщо коротко: аматорська театральна трупа готує виставу, і раптом в одного з учасників захворює онучка, тому доводиться збирати гроші на лікування. Але чи справді вона хвора, чи це якась махінація? Окрім питання можливої токсичної благодійності тут будуть і розслідування вбивства, і протистояння своїх та чужих, і злий британський гумор, коротше, чудова книга. І так, тут краще нікому не довіряти (хто з них ненадійний оповідач? А може, всі?)
#прочитане2022
❤3👍2
І трішки про те, наскільки мене захопила книга. Далі можливо тригерно😈 Отже, я десь половину за один день прочитала і лягла спати, а посеред ночі прокинулась через сильну носову кровотечу. І така абсурдна ситуація: стою потім у ванній кімнаті, з носа хлющить кров, а в мене єдина думка: «От буде прикро, якщо зараз вмру і не дізнаюся, чим книжка закінчилася». Коротше, пішла і відразу ж уночі й дочитала.
Кумедно, тільки зараз помітила дизайн обкладинки😄
А, ну й потім я відразу ж вирішила прочитати ще одну книжку авторки. Іноді таке рішення буває неправильним, але ні.
А, ну й потім я відразу ж вирішила прочитати ще одну книжку авторки. Іноді таке рішення буває неправильним, але ні.
💔4👍1
І відразу ж після цього мені закортіло почитати The Twyford Code. Перенасичення не виникло, бо виявилося, що ці книжки абсолютно різні за атмосферою. Але форма схожа, тільки тут — розшифровки аудіозаписів зі старенького айфону, ну й зрозуміло, що якість такої розшифровки не ідеальна, і текст буде рясніти помилками; тому для початкового рівня англійської ця книжка не годиться, бо важко буде здогадатися, що там малося на увазі. До того ж, головний герой має певні особливості, і це теж може впливати на сприйняття. Але я з величезним задоволенням прочитала, тому раджу.
#прочитане2022
⬇️
#прочитане2022
⬇️
👍3
Отже, герой — Стівен Сміт, не дуже примітний, та й наче не надто розумний немолодий чоловік, який нещодавно вийшов з вʼязниці. Йому не дає спокою таємниця з дитинства, коли зникла його вчителька, яка викладала у групі для дислектиків. І ця таємниця якимось чином повʼязана з книжкою колись популярної (але тепер проблемної) письменниці Едіт Твайфорд (омаж Енід Блайтон, додаткова радість для тих, хто теж любив ці книжечки у дитинстві). З допомогою своїх товаришів, які теж навчалися у тій групі для дислектиків, Стівен намагається дізнатися, що сталося. І ми наприкінці теж дізнаємося (можливо), і це буде максимально несподівано.
Але насправді це навіть не детектив, а дуже багатошарова книга про любов і дружбу. І ні, це не романтична історія, але дуже розчулює. Ще тут є троп знайденої родини (але не все так просто, і не всі родини хороші). І ностальгія за дитинством тут прекрасна, і оті проблемні пригодницькі книжечки Твайфорд, які зараз можуть справедливо закенселити та переписати, все одно прекрасні. Емоції при читанні були такі ж, як від найкращих книг Кінґа. І так, знову довіряти нікому не можна (я вже максимально підозрювала все та всіх, але до кінця не здогадалася, хоча деякі зачіпки, можливо, є, типу одного моменту). Обовʼязково буду перечитувати, це як раз така книга, що треба мінімум двічі братися.
А ще до цього роману у мене особливо теплі почуття, бо він став не тільки найкращою книгою року, а ще й останньою книгою, прочитаною перед повномасштабним вторгненням, тому навіки займе місце в моєму серці.
Але насправді це навіть не детектив, а дуже багатошарова книга про любов і дружбу. І ні, це не романтична історія, але дуже розчулює. Ще тут є троп знайденої родини (але не все так просто, і не всі родини хороші). І ностальгія за дитинством тут прекрасна, і оті проблемні пригодницькі книжечки Твайфорд, які зараз можуть справедливо закенселити та переписати, все одно прекрасні. Емоції при читанні були такі ж, як від найкращих книг Кінґа. І так, знову довіряти нікому не можна (я вже максимально підозрювала все та всіх, але до кінця не здогадалася, хоча деякі зачіпки, можливо, є, типу одного моменту). Обовʼязково буду перечитувати, це як раз така книга, що треба мінімум двічі братися.
А ще до цього роману у мене особливо теплі почуття, бо він став не тільки найкращою книгою року, а ще й останньою книгою, прочитаною перед повномасштабним вторгненням, тому навіки займе місце в моєму серці.
👍3
Dark romance, які я читала:
Illusion — чесно кажучи, взагалі не памʼятаю, що я це читала, хоча всю серію закінчила. Але підозрюю, що це найменш трешове. Щось там про дівчину, яка опинилася на острові з чоловіком, і наче це він її викрав (чи ні?).
Relinquish — починалося бадьоро, в кінці пішов треш. Це про дівчину, яка потрапила до борделю, а потім стала утриманкою мафіозо (?).
Bang — господи, як же я ненавиджу цю серію! Але враження найяскравіші та й написано наче непогано. Відгук буде.
Suit — треш, але цікаво. Відгук теж буде.
Altered state — оце моє улюблене, я б перечитала. Теж відгук напишу.
Twist me — кинула, гидота. Тут чоловік років 35+ бачить 17-річну дівчину, захоплюється, а коли їй виконується 18, викрадає її до свого маєтку на острові, ґвалтує, а їй подобається 🤢
Black — депресивна чорнуха, читала у 2020 і після цього кинула цей жанр, бо набридло.
Це все доволі старі книжки, але судячи з відгуків, на фоні сучасних то ще нормально було 😄
Illusion — чесно кажучи, взагалі не памʼятаю, що я це читала, хоча всю серію закінчила. Але підозрюю, що це найменш трешове. Щось там про дівчину, яка опинилася на острові з чоловіком, і наче це він її викрав (чи ні?).
Relinquish — починалося бадьоро, в кінці пішов треш. Це про дівчину, яка потрапила до борделю, а потім стала утриманкою мафіозо (?).
Bang — господи, як же я ненавиджу цю серію! Але враження найяскравіші та й написано наче непогано. Відгук буде.
Suit — треш, але цікаво. Відгук теж буде.
Altered state — оце моє улюблене, я б перечитала. Теж відгук напишу.
Twist me — кинула, гидота. Тут чоловік років 35+ бачить 17-річну дівчину, захоплюється, а коли їй виконується 18, викрадає її до свого маєтку на острові, ґвалтує, а їй подобається 🤢
Black — депресивна чорнуха, читала у 2020 і після цього кинула цей жанр, бо набридло.
Це все доволі старі книжки, але судячи з відгуків, на фоні сучасних то ще нормально було 😄
❤3👍1
✨Відгук-засьор! ✨Зі спойлерами.
E. K. Blair. The Black Lotus (Bang. Echo. Hush)
У цієї серії гарний рейтинг (крім фіналу, то вже навіть фанати не витримали), але не вірте йому! 8 років минуло, а я досі зла. Добре, що книжки старі, переклад їм не загрожує 😈
Сюжет: молода жінка Ніна невідомо чому ненавидить свого чоловіка Беннетта (єдиний нормальний персонаж у книзі) і сходиться з іншим чоловіком, Декланом, щоб він тому помстився, але раптово закохується (хз чому, бо той Деган жахливий абʼюзивний тип; приклад романтики між ними: після сексу він насцяв їй у піхву, типу щоб помітити територію). Але є там персонажі ще гірше.
Потім ми дізнаємося, чому Ніна ненавидить чоловіка: насправді вона має інше імʼя і в дитинстві товаришувала з Беннеттом. Якось він почув з її помешкання крики і вирішив, що батько її бʼє, розповів своїм батькам, ті викликали поліцію, виявилося, що батько Ніни торгує зброєю (кричав він на клієнта), його арештували (потім він помер у тюрмі), а Ніну відправили до опікунської родини (матері в неї не було). Опікуни виявилися збоченцями і примушували Ніну та хлопця на імʼя Пайк до непотрібств. Потім не памʼятаю, як вони вибралися, певно, Пайк повбивав опікунів; він повністю відбитий, проте Ніна його дуже любила і вважала братом (при цьому стосунки в них були не братсько-сестринські). Це все жахливо, але до чого тут Беннетт, який сам був дитиною і хотів допомогти подружці, та й винен перш за все батько.
Звісно, що закоханий в Ніну Пайк вирішив зруйнувати її абʼюзивну ідилію, почалися сутички, в результаті яких Ніна втратила дитину, і я не памʼятаю, хто кого повбивав, але наприкінці книги нікого з її чоловіків наче не залишилось. Пайка не шкода (Ніна його після всіх вибриків не зненавиділа!), Деклана теж теж, а от щодо Беннетта я не втратила надію і почала читати другу книгу, сподіваючись на його воскресіння, але ні, живим виявився тільки Деклан, а наприкінці ожив і батько.
Всю другу книгу Ніна страждає за Декланом, а от третю частину я кинула, бо там вже був якийсь сюр, Ніні почала являтися Синя Гусінь з «Аліси» (на додачу до духа Пайка||), і в цілому книжка зовсім просіла. У спойлерах я піддивилася, що в кінці ||Ніну і Дегана хтось застрелив.
От може було б краще, якби авторка писала не любовний роман, а книгу про шлях жінки до божевілля. Бо на любовний роман, навіть дарк, це зовсім не тягне, герої бісять (крім одного 🥲), а ще й ці галюцинації в кінці. Ніна бісить більше, ніж інші, взагалі не зрозумілі її почуття і вчинки (навіть з урахуванням її стану). Тому проспойлерений фінал мене влаштовує 😈
Але я побачила, що в авторки є YA про дівчину-підлітка і психічні проблеми, і хочу почитати. За відгуками непогано (у тому сенсі, що мені може зайти). Наче в літературному сенсі трилогія нормально була написана, тільки зміст жахливий. Але список до прочитання у мене великий, тому все ж навряд чи.
#прочитане2016
E. K. Blair. The Black Lotus (Bang. Echo. Hush)
У цієї серії гарний рейтинг (крім фіналу, то вже навіть фанати не витримали), але не вірте йому! 8 років минуло, а я досі зла. Добре, що книжки старі, переклад їм не загрожує 😈
Сюжет: молода жінка Ніна невідомо чому ненавидить свого чоловіка Беннетта (єдиний нормальний персонаж у книзі) і сходиться з іншим чоловіком, Декланом, щоб він тому помстився, але раптово закохується (хз чому, бо той Деган жахливий абʼюзивний тип; приклад романтики між ними:
Потім ми дізнаємося, чому Ніна ненавидить чоловіка: насправді вона має інше імʼя і в дитинстві товаришувала з Беннеттом. Якось він почув з її помешкання крики і вирішив, що батько її бʼє, розповів своїм батькам, ті викликали поліцію, виявилося, що батько Ніни торгує зброєю (кричав він на клієнта), його арештували (потім він помер у тюрмі), а Ніну відправили до опікунської родини (матері в неї не було). Опікуни виявилися збоченцями і примушували Ніну та хлопця на імʼя Пайк до непотрібств. Потім не памʼятаю, як вони вибралися, певно, Пайк повбивав опікунів; він повністю відбитий, проте Ніна його дуже любила і вважала братом (при цьому стосунки в них були не братсько-сестринські). Це все жахливо, але до чого тут Беннетт, який сам був дитиною і хотів допомогти подружці, та й винен перш за все батько.
Звісно, що закоханий в Ніну Пайк вирішив зруйнувати її абʼюзивну ідилію, почалися сутички,
Всю другу книгу Ніна страждає за Декланом, а от третю частину я кинула, бо там вже був якийсь сюр, Ніні почала являтися Синя Гусінь з «Аліси» (на додачу до духа
От може було б краще, якби авторка писала не любовний роман, а книгу про шлях жінки до божевілля. Бо на любовний роман, навіть дарк, це зовсім не тягне, герої бісять (крім одного 🥲), а ще й ці галюцинації в кінці. Ніна бісить більше, ніж інші, взагалі не зрозумілі її почуття і вчинки (навіть з урахуванням її стану). Тому проспойлерений фінал мене влаштовує 😈
Але я побачила, що в авторки є YA про дівчину-підлітка і психічні проблеми, і хочу почитати. За відгуками непогано (у тому сенсі, що мені може зайти). Наче в літературному сенсі трилогія нормально була написана, тільки зміст жахливий. Але список до прочитання у мене великий, тому все ж навряд чи.
#прочитане2016
👍3