Стівен Кінґ. Під куполом

Книга, яку не варто було читати саме зараз, але що є, то є. По сюжету: основну лінію багато хто знає, одного дня маленьке містечко раптово вкриває скляний купол, і я чомусь думала, що буде все лайтовіше (з урахуванням того, що це Кінґ). Але смертей вже на самому початку багато, і майже кожному хотілося співчувати. Містичного тут не так багато, але все одно дуже моторошно, бо як і завжди у Кінґа, основне зло від людей, і ці люди надто реалістичні.

У центрі роману — кухар і колишній військовий Дейл Барбара (або просто Барбі), який протистоїть мерзенному політику Джиму Ренні. Герої діляться на «своїх» та «чужих», і яку же неймовірну лють викликали ті чужі, особливо Ренні (уявляла його з пикою Трампа) та його синок. Методи Ренні — насильство, шантаж, газлайтинг, коротше, нічого дивного.

Книга принаймні була написана за часів Обами, тому в героїв була хоч якась надія на адекватність, але все одно вони дійшли висновку, що допомогти можуть лише самі собі, бо вони тут, під куполом, а решта світу — там, далеко. Сумно, але правда.

А ще тут добре показана психологія натовпу, який стає страшною бездумною силою. І те, що станеться з поліцією, якщо режим перетворюється на диктатуру. І той же Барбі сам, зрештою, не без провини.

Щодо розвʼязки: з одного боку, трактувати її можна як те, що співчуття здатне врятувати. З іншого — у підкупольників був цей варіант. Чи є він зараз? Навряд чи. Але однозначно: не можна палити мурах.

#прочитане2025 #стівенкінґ #підкуполом

Знайшла отаку «Амадоку» в бібліотеці.

В цей день боротьби за права жінок особливо хочеться підтримати наших супержінок, які борються не тільки за наші права, а і за існування нашої країни. Нема країни — нема жінок — нема прав.

Тому відкриваю збір на берци для наших жінок-військовослужбовців, бо держава не забезпечує їх взуттям необхідного розміру, і вони вимушені купувати берци самі.

Прошу усіх наших наджінок і надчоловіків підтримати посильною сумою або репостом🙌

https://send.monobank.ua/jar/2r1E5nzrAW

Спала вчора зі світлом 😀

Відгук потім буде (на жаль, без мінусів не обійшлося).

От мені тепер цікаво, що там з жоржівським перекладом Кінґфішер, бо в анонсі неправильні займенники.
Upd. Відбій, це не їхній анонс, а репост. Але поки не розслабляюся 🌚

Jason Rekulak. Hidden Pictures

Молода дівчина Меллорі, колишня наркозалежна, влаштовується нянькою до милого хлопчика Тедді, який любить малювати зовсім не милі картинки, де зображена його вигадана мертва подруга Аня. Чи сам Тедді це малює і навіщо? І що сталося з Анею? Ось це Меллорі і намагається зʼясувати.
(Аня, якщо що, не росіянка, хоча в героїв такі припущення були).

Налякати мене доволі легко, особливо на ніч, і тут основна заслуга належить ілюстраціям. Вони виконані двома художниками в двох різних стилях, і мені було моторошно від обох, деякі картинки я відразу прогортала, щоб не наснилися. Дуже атмосферно! А сам текст — це все ж трилер, а не жахастик, і читається легко та бадьоро. Розвʼязку я не вгадала, це плюс. Єдине, що я б хотіла, аби зрештою виявилося, що ніякої паранормальщини не було.
Про боротьбу з залежністю було цікаво, і якщо книга раптом комусь допоможе з цим справитися, то взагалі чудово. І героїня не бісила, хоча не завжди діяла розумно (але легко судити, не опинившись в такій ситуації). Ще мені дуже сподобався її будиночок, маленький та затишний (ну ок, не завжди).

Тепер до дивних моментів (частково зі спойлерами):
1. Щось у мене враження, що на якихось курсах креативного письма було завдання написати трилер про дівчину з сумнівним минулим, в імені якої є букви «м» та «л», яка працює у сфері обслуговування, і щоб там був другорядний герой італійського чи латиноамериканського походження. Бонус: героїня працює у дивної сімейної пари.
2. Коли Марґіт вселялася в чужі тіла (ліворукі), то вона малювала правою рукою. Але на ілюстраціях вона малює лівою. Чи я щось не зрозуміла? Також дивно, чому вона не боялася травмувати дитині і так травмовану психіку.
3. Щось мені здається, що автор через Мітці висловив свої консервативні погляди, і вони мені не подобаються. А від одного з головних твістів враження, що він транслює стереотипи про трансперсон.

Коротше, про деякі моменти краще б знати заздалегідь, а ще краще — якби це редагували. А так читалося швидко та цікаво, але в рейтингу оцих книг про героїню на букву «М» на першому місці в мене «Служниця», на відʼємному останньому «Покоївка», а «Малюнки» посередині (звісно, ближче до «Служниці»).

#прочитане2025 #jasonrekulak #hiddenpictures

😨
Я поґуґлила, є ще значення «ледащо, нечупара». Але кумедно, що десь 80 років тому це слово могли спокійно вживати жінки з пристойних родин у звичайній бесіді.